Вирок від 27.04.2026 по справі 333/6346/22

Справа № 333/6346/22

Провадження №1-кп/333/131/26

ВИРОК

Іменем України

27 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, освіта середня технічна, одруженого, працює промоутером компанії «Самсунг», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту, 31.10.2022 року, приблизно об 11 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «Шевроле Лачетті» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Водограйної з боку вул. Новокузнецької в напрямку вул. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжі.

В цей же час, в районі будинку № 7, пішохід ОСОБА_10 здійснювала перетин проїзної частини вул. Водограйної поза пішохідного переходу, рухаючись зліва направо за ходом руху автомобілю під керуванням водія ОСОБА_9 .

Під час руху водій ОСОБА_9 , діючи в порушення вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, а саме п. 12.3, де вказано: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших своєчасних руху об'їзду перешкоди» маючи об'єктивну спроможність виявити пішохода ОСОБА_10 своєчасних заходів для зменшення швидкості свого руху аж до повної зупинки не застосував, в результаті чого допустив наїзд передньою частиною кузова керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_10 .

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 згідно висновку судово-медичної експертизи № 5815 від 07.12.2022 року, отримала тілесні ушкодження, від яких померла у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

- внутрішньочерепна травма: двосторонні крововиливи під твердою мозковою оболонкою на бічних та базальних поверхнях тім'яно-скронево-потиличних ділянок обох півкуль головного мозку (по 35 см), з незначними явищами резорбції та початковими проліферативними змінами; крововиливи під м'якими мозковими оболонками, з незначними явищами резорбції, на зовнішніх та бічних поверхнях тім'яно-скронево-потиличних ділянок обох півкуль головного мозку та на задній поверхні мигдалин мозочка; крововиливи в корі та білій речовині мозку (вогнище забою) в ділянці полюса лівої скроневої частки, з ділянками некрозу тканин, нерівномірно вираженими запальними реактивними змінами та початковими явищами резорбції; множинні кільцеподібні крововиливи в мозолистому тілі правої півкулі головного мозку; рани лобової ділянки справа, синець лівої очноямкової ділянки, крововилив в білковій оболонці лівого ока; садна правої виличної ділянки та носа;

- повний косо-поперечний перелом правої ключиці;

- перфорація стінки клубової кишки (за даними медичних документів), з вогнищевими крововиливами, дрібними ділянками некрозу, нерівномірно вираженими запальними реактивними змінами в стінці товстої кишки з ділянки її хірургічного ушивання; з гнійно-некротичним запаленням в стінці товстої кишки в ділянці колостоми; множинні дрібновогнищеві крововиливи та гнійне запалення великого чіпця, крововиливи під зовнішньою оболонкою шлунку та в брижі кишок; згортки крові в черевній порожнині (загальним об'ємом 45 см?); скупчення близько 200 мл каламутної брудно-коричнево-бурої рідини в черевній порожнині; з ознаками гнійно-фібринозного перитоніту з геморагічним компонентом;

- повні косо-поперечні переломи лівих лобкової та сідничної кісток; крововиливи під зовнішньою оболонкою сечового міхура (з проявами проліферативних змін) та в клітковині малого тазу; синець та травматичний набряк м'яких тканин лівої пахвинної ділянки;

- відкритий повний поперечний перелом правої малої гомілкової кістки та відкритий уламковий перелом правої великої гомілкової кістки; крововилив в м'яких тканинах та рвана рана правої гомілки;

- синець та садно правої верхньої кінцівки, синці та крововиливи в м'яких тканинах нижніх кінцівок.

Причиною смерті ОСОБА_10 стала сполучена тупа травма голови, тулуба та кінцівок, у вигляді переломів кісток скелета (правої ключиці, правих великої та малої гомілкових кісток), з пошкодженням внутрішніх органів (головного мозку), розривом клубової кишки, та розвитком в після травматичному періоді перитоніту, яка ускладнилась розвитком поліорганної недостатності.

Порушення водієм ОСОБА_9 , згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертним напрямом дослідження обставин і механізму дорожньо- транспортної пригоди № СЕ-19/108-22/13992-ІТ від 30.11.2022 року, вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками. В умовах даної пригоди водій ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця наїзду.

Вказані дії ОСОБА_9 орган досудового розслідування кваліфікував за ч.2 ст.286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, щшо спричинило смерть потерпілої.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, він повністю не визнає.

Пояснив, що 31.10.2022 року, приблизно о 12-00 год, він керував автомобілем «Шевроле Лачетті», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснював рух по проїзній частині вул. Водограйної з боку вул. Новокузнецької в напрямку вул. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжі.

Їхав він на 3 передачі, не газував, приблизно зі швидкістю 50-55 км/год. В автомобілі на передньому пасажирському сидінні перебувала дружина, а позаду - його малолітня дитина.

Почував себе добре, день був сонячний.

В той момент на частині проїзної дороги, де він рухався, все було зазлито водою. Шар води був товстим і можливо складав навіть 10 см.

У зустрічному напрямку рухалися дві чи три машини. За останьою з них він побачив силует жінки, тому посигналив. Жінка, почувши сигнал автомобіля, пришвидшила темп свого руху і він почав гальмувати, спрацювала система «ABS», так як стукала гальмівна педаль. В цей час між його автомобілем та жінкою було, приблизно 5-7 метрів.

Водночас, автомобіль вже був некерований через велику кількість води на дорожньому покриттю. Він намагався вивернути кермо праворуч або ліворуч, але машину просто несло.

У зв'язку з цим він допустив наїзд на жінку. Після цього вийшов з машини і намагався надати допомогу потерпілій. Очевидці події викликали «швидку допомогу», а він - поліцію. У жінки в руках була сумка та пакет з «АТБ».

Посвідчення водія має з 18-ти років, це перше у нього ДТП.

Під час огляду місця події гальмівні сліди вимірював слідчий рулеткою. Він йому у цьому допомогав, та тримав рулетку з відліком «0», яке значення мав кожний слід, не бачив. Він взагалі сумнівається, що сліди, які зазначені в огляді місця події належать його автомобілю. Слідчий спочатку виміряв сліди, потім запросив понятих, щоб останні розписалися у протоколі. Поняті процесу вимірювання гальмівних слідів, не бачили.

Під час огляду місця події, при якому вимірювався коефіцієнт сповільнення, кількість води яка була не відповідала дійсній кількості води, яка була станом на момент ДТП. Тобто під час огляду води було значно менше, ніж при ДТП. На огляд приїхала водовозка, яка вилила воду на асфальт і він став мокрим. Водночас, під час ДТП шар води був товстим, що і вплинуло на керованість автомобіля. Він слідчому зазначав під час огляду, що створені умови не відповідають дорожній обстановці при ДТП. Прилад, яким вимірювався коефіцієнт сповільнення спочатку був у руках слідчого, потім на долівці у машині стояв. Він під час огляду декілька разів розганявся та гальмував.

Під час слідчих дій, які проводилися за його участі, слідчий понятих як правило запрошував у кінці слідої дії і таким чином поняті не бачили самої процедури проведення огляду чи слідчого експерименту.

З моменту того як він побачив пішохіда та до моменту безпосереднього удару, пройшло приблизно 2 секунди.

Свою вину не визнає так як вважає, що за умов та обставин при ДТП у нього не було можливості уникнути наїзду на пішохода, яка рухалася не по пішохідному переходу.

Докази сторони обвинувачення

На підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України прокурором було заявлено клопотання про допит свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також про дослідження письмових та речових доказів.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що фактично він був безпосереднім свідком дорожньо-транспортної пригоди. Приблизно у весняний або осінній період 2022 року, у денний час, навпроти магазину «АТБ», по вул. Водограйна, 7, стався наїзд транспортного засобу чорного кольору, на жінку.

В цей час він йшов по тротуару у попутному з автомобілем (учасником ДТП) напрямку.

У день події погодні умови були сприятливими: сонячно, опади відсутні. Проїзна частина дороги мала по одній смузі руху в кожному напрямку. Зазвичай у цій місцевості по обидва боки дороги припарковані транспортні засоби. Водночас, у день події з правого боку проїзної частини (по стороні руху водія) спостерігався витік води, так як був прорив каналізаційної мережі (калюжа була велика, вона розтікалася по асфальту, мала протяжність приблизно 30 метрів, та займала майже всю смугу по якій рухався автомобіль). Унаслідок цього на цій стороні припарковані транспортні засоби були відсутні, тоді як на смузі зустрічного руху автомобілі були припарковані. При цьому він не пам'ятає, чи здійснювався рух зустрічного транспорту безпосередньо в момент події.

Спочатку він почув звуковий сигнал автомобіля, після чого повернув голову та побачив жінку в капюшоні, яка перетинала проїзну частину по діагоналі від магазину «АТБ» у напрямку протилежного боку дороги, поза межами пішохідного переходу (найближчий пішохідний перехід знаходився на відстані приблизно 50-75 метрів). На звуковий сигнал автомобіля жінка не відреагувала та не повернула голови; на той момент вона ще не досягла середини проїзної частини. Відносно напрямку руху транспортного засобу вона рухалася зліва направо.

Почувши сигнал, жінка пришвидшила рух, не оглядаючись по сторонах, та вибігла на смугу руху транспортного засобу. Надалі він почув звук гальмування транспортного засобу (ймовірно, колеса не оберталися, але цього він точно не пам'ятає), а сам автомобіль фактично ковзав по воді протягом приблизно 2-3 секунд до моменту зіткнення. Водій автомобіля намагався уникнути наїзду шляхом відхилення керма вправо, однак у зв'язку з раптовою зміною поведінки пішохода (жінка майже побігла) уникнути зіткнення не вдалося. На момент наїзду жінка знаходилася неподалік правого бордюру.

У подальшому транспортний засіб зупинився, після чого водій вийшов з автомобіля та безпосередньо брав участь у наданні допомоги потерпілій. Крім того, в салоні транспортного засобу перебували жінка та дитина.

На його думку автомобіль - учасник ДТП їхав зі швидкістю не більше 60 км/год. і обзору водія нічого не заважало побачити жінку.

Він бачив події на відстані, приблизно 75 метрів і зреагував тоді, коли автомобіль подав сигнал. Між та потерпілою не було жодних перешкод (дереава, машини), тому він чтіко бачив у сі події.

На полосі руху водія автомобіля товщина шару води складала, приблизно 5 см.

Свідок ОСОБА_13 пояснив у судовому засіданні, що він не знайомий з обвинуваченим та потерпілою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, приблизно у 2023 році (точну дату та місяць не пам'ятає), він працював оператором у ТОВ «Нова пошта» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Водограйна, буд. 7.

У зазначений день він вийшов на вулицю, щоб поговорити по телефону, де й став очевидцем ДТП.

Автомобіль рухався від зупинки «Ромакс» у напрямку річки по вул. Водограйній у м. Запоріжжі. Жінка перетинала проїзну частину у повільному темпі (повільніше, ніж пересувається особа молодого віку), поза межами пішохідного переходу, зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу. У руках вона тримала сумку, ймовірно, прямувала з магазину «АТБ».

Спочатку він почув звуковий сигнал автомобіля, після чого побачив жінку, яка переходила дорогу. За його спостереженнями, водій почав сигналити за кілька десятків метрів до пішохода. Жінка спочатку не реагувала на сигнал і, ймовірно, почула його вже перебуваючи на середині проїзної частини. Водій здійснював гальмування, однак продовжував подавати звуковий сигнал та повністю транспортний засіб не зупинив.

Зіткнення відбулося з передньою частиною автомобіля, однак він на відстані не бачив у яку саме частину (ліву, праву чи центральну). Після удару жінку відкинуло вбік у напрямку тротуару (праворуч). Хто саме викликав швидку медичну допомогу та працівників поліції, йому не відомо, оскільки на місце події швидко зібралася значна кількість людей.

Обвинуваченому ніщо не перешкоджало своєчасно виявити пішохода. Проїзна частина дороги мала по одній смузі руху в кожному напрямку. Зустрічний транспорт у момент події був відсутній, що підтверджується тим, що потерпіла безперешкодно перетнула першу половину проїзної частини. Щодо наявності транспортних засобів на узбіччі безпосередньо в місці дорожньо-транспортної пригоди свідок не пам'ятає, однак зазначив, що на початку дороги транспортні засоби були припарковані на узбіччі. Крім того, у зазначений час працівники КП «Водоканал» проводили ремонтні роботи, у зв'язку з чим з правого боку проїзної частини (на якій перебував автомобіль) спостерігався витік води.

Також свідок зазначив, що йому нічого не заважало спостерігати за подією, він перебував на відстані приблизно 100 метрів від місця її вчинення. З моменту подання звукового сигналу автомобілем до моменту зіткнення, за його оцінкою, пройшло приблизно 20-30 секунд.

За його участю проводився слідчий експеримент, але саме в який день, не пам'ятає. Він був присутній під час його проведення, однак не пам'ятає, чи були присутні інші особи, окрім слідчого. Заміри здійснював слідчий, при цьому йому невідомо, яким саме інструментом вони проводилися. Протокол слідчого експерименту був складений на місці - у його присутності та на підставі наданих ним пояснень.

На той момент ОСОБА_16 обіймав посаду керівника відділення ТОВ «Нова пошта», а ОСОБА_17 був працівником вказаного товариства. Чи були вони присутні під час проведення слідчого експерименту за його участі, він не пам'ятає.

У судовому засіданні свідку було надано для огляду протокол проведення слідчого експерименту від 18.11.2022 року, який містив підпис від його імені. Свідок підтвердив, що зазначений підпис належить йому. Після огляду вказаного протоколу, свідок затвердив, що у ньому зафіксовано все вірно. Разом з тим, свідок не пам'ятає, яким саме інструментом проводилися заміри, а також не пам'ятає отриманих під час їх проведення числових значень.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він знайомий з потерпілою ОСОБА_18 , оскільки вона була дружиною його товариша ОСОБА_19 , який помер у 2021 році. Безпосередньо з потерпілою він спілкувався нечасто, оскільки підтримував дружні стосунки саме з ОСОБА_20 . За життя потерпіла характеризувалася як спокійна, врівноважена та неконфліктна особа.

На момент смерті ОСОБА_20 він перебував у Польщі. Після повернення до м. Запоріжжя він влаштувався на роботу та відразу відвідав потерпілу. Він із ОСОБА_21 приблизно 5-6 разів відвідували могилу ОСОБА_20 , згодом вона просила його перевірити факт встановлення пам'ятника. Надалі, вони підтримували зв'язок, телефонуючи один одному приблизно 1-2 рази на місяць.

Остання їхня розмова відбулася приблизно в середині жовтня 2022 року. На стан здоров'я чи обставини свого життя потерпіла не скаржилася, пересувалася впевнено, окулярами користувалася лише під час читання, загалом бачила добре. Після смерті чоловіка вона продовжувала вести повноцінний спосіб життя.

За життя ОСОБА_20 просив його у разі смерті поховати його разом із дружиною, що свідок і виконав.

Про те, що потерпіла перебуває у лікарні, він дізнався від ОСОБА_22 , яка зателефонувала йому та повідомила про це. Наступного дня він приїхав до лікарні, допомагав із придбанням ліків, однак до відділення реанімації його не допускали, тому потерпілу він не бачив. Приблизно через тиждень, 08.11.2022 року, йому зателефонував лікар та повідомив, що потерпіла померла.

Квартира, у якій проживали ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , належала останньому. Після його смерті потерпіла прийняла спадщину. Розмов про відчуження майна потерпілою, укладення нею будь-яких договорів або передачу майна іншим особам не було.

Свідку невідомо, чи були якісь родичі у ОСОБА_21 , чи хтось прийняв спадщину після її смерті. На даний час у квартирі ніхто не проживає, вона опечатана.

Свідок ОСОБА_23 , враховуючи вимоги ст.63 Конституції України, будучи дружиною обвинуваченого ОСОБА_9 , відмовилася від дачі показань у судовому засіданні.

Свідка ОСОБА_15 суд не допитав у зв'язку з неявкою останньої.

Вважаю, що суд використав усі можливості для допиту вказаного свідка:

- судом безпосередньо направлялися судові повістки на адресу свідка, відому з обвинувального акту, які не були вручені адресату через його відсутність;

- секретар судового засідання зв'язувалася по телефону зі свідком, яка пояснила, що на цей час проживає у м. Луцьку та спочатку погодилася прибути до суду та надати показання. У подальшому, телефонний зв'язок перервався з ОСОБА_15 ;

- судом не відмовлялося у допиті свідка ОСОБА_15 , судові засідання відкладалися у т.ч., щоб надати можливість прокурору забезпечити явку усіх свідків сторони обвинувачення, однак прокурор цього не здійснила через неможливість встановлення місця перебування свідка. Клопотань щодо примусового приводу та надання судового доручення щодо встановлення місцезнаходження свідка ОСОБА_15 від сторони обвинувачення не надходило.

Таким чином, вважаю, що суд дотримався вимог статей 22, 26 КПК України і не обмежував сторону обвинувачення в реалізації її процесуальних прав.

Крім того, прокурор у судовому засіданні вказала, що суттєвої інформації щодо скоєного ДТП свідок ОСОБА_15 не має, а бачила фактично лише наслідки ДТП.

Також, під час судового розгляду прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України надала наступні документи, які були досліджені судом, а саме:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.10.2022 року за участі понятих: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , обвинуваченого ОСОБА_9 з додатками - схемою місця дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицею;

- протокол додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.11.2022 року за участі понятих: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 з додатком - схемою;

- протокол проведення слідчого експерименту від 10.11.2022 року за участі понятих: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , свідка ОСОБА_14 ;

- протокол проведення слідчого експерименту від 18.11.2022 року за участі понятих: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , свідка ОСОБА_13 з додатком - схемою;

- протокол огляду від 25.11.2022 року за участі понятих: ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , обвинуваченого ОСОБА_9 , його захисника ОСОБА_8 з додатком - чеком застосування технічного пристроя «VZM 300» та фототаблицею;

- висновок експерта сектора автотехнічних досліджень відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Запорізького НДЕКЦ МВС ОСОБА_2 №СЕ-19/108-22/13605-ІТ від 02.12.2022 року за результатами проведення судово-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів», згідно якого:

1. На момент проведення огляду та експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля «Шевроле Лачетті», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані.

2. Відповідь на питання: коли виникла відмова в працездатності рульового керування, робочої гальмівної системи та ходової частини автомобіля; чи мав водій ОСОБА_9 можливість виявити відмову в роботі рульового керування, робочої гальмівної системи та ходової частини автомобіля, позбавлена логічного сенсу, оскільки на момент проведення експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля «Шевроле Лачетті» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані.

- висновок експерта сектора автотехнічних досліджень відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Запорізького НДЕКЦ МВС ОСОБА_30 №СЕ-19/108-22/13992-ІТ від 30.11.2022 року за результатами проведення судово-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод;

- протокол огляду місця події від 09.11.2022 року - приміщення моргу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , за участі ОСОБА_31 (санітар моргу);

- копія лікарського свідоцтва про смерть №5815 від 11.11.2022 року відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - множинні переломи кістом скелету з ушкодженнями внутрішніх органів, дата травмування - 31.10.2022 року; місце події - АДРЕСА_4 , на проїздній частині; пішохід травмований при зіткненні з легковим автомобілем;

- висновок експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради №5815 від 10.11.2022 року ОСОБА_32 , згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи трупа гр-ки ОСОБА_10 , 1952 р.н., результатів лабораторних та додаткових методів дослідження, а також з огляду на обставини справи та дані медичних документів, згідно поставлених запитань, експерт дійшов до підсумків:

1. Причиною смерті гр-ки ОСОБА_10 стала сполучена тупа травма голови, тулуба та кінцівок, у вигляді переломів кісток скелета (правої ключиці, правих великої та малої гомілкових кісток), з пошкодженням внутрішніх органів (головного мозку), розривом клубової кишки, та розвитком в післятравматичному періоді перитоніту, яка ускладнилась розвитком поліорганної недостатності.

На поліорганну недостатність вказують: вогнищевий деструктивний набряк в підкіркових структурах головного мозку; повнокров'я та поширений набряк головного мозку; центролобулярні та мостовидні некрози печінки; вогнищева дистрофія та некрози епітелію канальців нирок; недокрів'я та набряк строми серця; повнокров'я та множинні інтраальвеолярні крововиливи, вогнища гострого здуття в легенях; крововиливи під легеневою плеврою; червоні згортки крові в порожнинах серця та великих судин, рясні та зливні трупні плями.

2. У трупа ОСОБА_10 були виявлені тілесні ушкодження:

- внутрішньочерепна травма: двосторонні крововиливи під твердою мозковою оболонкою на бічних та базальних поверхнях тім'яно-скронево-потиличних ділянок обох півкуль головного мозку (по 35 см?), з незначними явищами резорбції та початковими проліферативними змінами; крововиливи під м'якими мозковими оболонками, з незначними явищами резорбції, на зовнішніх та бічних поверхнях тім'яно-скронево-потиличних ділянок обох півкуль головного мозку та на задній поверхні мигдалин мозочка; крововиливи в корі та білій речовині мозку (вогнище забою) в ділянці полюса лівої скроневої частки, з ділянками некрозу тканини, нерівномірно вираженими запальними реактивними змінами та початковими явищами резорбції; множинні кільцеподібні крововиливи в мозолистому тілі правої півкулі головного мозку; рана лобової ділянки зправа, синець лівої очноямкової ділянки, крововилив в білковій оболонці лівого ока; садна правої виличної ділянки та носа;

- повний косо-поперечний перелом правої ключиці;

- перфорація стінки клубової кишки (за даними медичних документів), з вогнищевими крововиливами, дрібними ділянками некрозу, нерівномірно вираженими запальними реактивними змінами в стінці товстої кишки з ділянки її хірургічного ушивання; з гнійно-некротичним запаленням в стінці товстої кишки в ділянці колостоми; множинні дрібновогнищеві крововиливи та гнійне запалення великого чіпця, крововиливи під зовнішньою оболонкою шлунку та в брижі кишок; згортки крові в черевній порожнині (загальним об'ємом 45 см?); скупчення близько 200 мл каламутної брудно-коричнево-бурої рідини в черевній порожнині, з ознаками гнійно-фібринозного перитоніту з геморагічним компонентом;

- синець та садно правої верхньої кінцівки, синці та крововиливи в м'яких тканинах нижніх кінцівок.

3. Сполучена тупа травма голови, тулуба та кінцівок у ОСОБА_10 , як небезпечна для життя, та яка ускладнилась небезпечним для життя стану поліорганної недостатності, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження; знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті (згідно п. 2.1.3., діючих «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України, від 17.01.1995 р. № 6).

4. Тілесні ушкодження у ОСОБА_10 утворились за наступним механізмом:

- внутрішньочерепна травма утворилась в результаті сукупності не менш чим двох травматичних впливів твердими тупими предметами, які припали переважно в ділянку обличчя зправа та зліва;

- перелом правої ключиці, а також переломи лівих лобкової та сідничної кісток з ознаками розтягнення на внутрішній та стиснення на зовнішній її поверхнях, утворились в місцях травматичної дії твердими тупими предметами;

- відкриті переломи правих великої та малої гомілкових кісток утворились в місця травматичної дії твердим тупим предметом в задньо-зовнішню поверхню верхньої третини правої гомілки;

- синець та крововиливи в м'яких тканинах утворились в місцях травматичних впливів в результаті травматичних впливів твердими тупими предметами; садна предметами по дотичній.

Більш детально висловитись про характер травмуючих предметів не видається можливим, так як їх характерні особливості в пошкодженнях не відобразились.

5. З огляду на морфологічні характеристики ушкоджень, ступінь вираженості реактивних змін (яка була виявлена при судово-гістологічному дослідженні) можна висловитись про те, що всі ушкодження у ОСОБА_10 утворились зажиттєво, незадовго до надходження потерпілої до стаціонару (31.10.2022 р).

6. З огляду на масивність травми, викладений вище механізм утворення окремих груп ушкоджень, висотою їх розташування - сполучена тупа травма голови, тулуба та кінцівок у гр-ки ОСОБА_10 могла бути отримана в результаті дорожньо- транспортної пригоди, як у пішохода, при наїзді на неї легковим автомобілем.

У відповідності із механізмом травмування, описаним у п.4 Підсумків, найбільш ймовірно, що безпосередньо перед контактом із транспортним засобом потерпіла ОСОБА_10 знаходилась у вертикальному, чи близькому до нього положенні, та правою бічною поверхнею тіла була звернена до рухомого автомобілю.

7. При судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_10 були виявлені сліди оперативного втручання (31.10.2022 та 07.11.2022): «Монтаж АЗФ правої гомілки, тазу. ПХО рани правої гомілки. ПХО ран. Накладення пошукового фрезового отвору в правій скроневій ділянці. Лапаротомія, виведення підвісної колостоми, санація та дренування черевної порожнини», та сліди проведення медичних маніпуляцій (катетеризацій підключичних вен внутрішньом'язових та внутрішньовенних ін'єкцій, трахеостомії (з гнійно-некротичним запаленням та великовогнищевими крововиливами в трахеї)); сліди проведения непрямого масажу серця (неповні косо-поперечні локальні переломи 3-7 ребер між правими середньою ключичною та передньою пахвовою лініями, неповні косо-поперечні конструкційні переломи 4-8 ребер між лівими середньою ключичною та передньою пахвовою лініями).

9. В медичних документах вказано: «Аналіз крові на вміст алкоголю етанол не виявлений».

10. В медичних документах вказано, що смерть гр-ки ОСОБА_10 констатована в КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР 08.11.2022 р. о 19 годині 45 хвилин. Характер і вираженість трупних явищ цьому не суперечать.

З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом за клопотанням сторони обвинувачення було також досліджені такі процесуальні рішення, а також характеризуючі особистість обвинуваченого документи:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12022082050001885, відомості про яке внесені до ЄРДР 31.10.2022 року, відповідно до фабули якого: «ЄО 24489 від 31.10.2022 року (Комунарський район) 31.10.2022 року, приблизно о 11 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «Шевроле Лачетті» р/н НОМЕР_2 , здійснював рух по проїзній частині вул. Водограйної зі сторони вул. Новокузнецької в напрямку вул. 40 річчя Перемоги в м. Запоріжокі. В цей же час, в районі будинку № 7 пішохід ОСОБА_10 1952 р.н. здійснювала перетин проїзної частини вул. Водограйної поза пішохідного переходу, рухаючись зліва-направо за ходом руху автомобілю під керуванням водія ОСОБА_9 . Під час руху водій ОСОБА_9 допустив наїзд передньою частиною кузова керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_10 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження, з якими була доставлена до лікарні у стані коми. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла від отриманих в результаті ДТП травм в лікарні під наглядом лікарів», кваліфікація за ч.2 ст.286 КК України;

- ухвала слідчого судді від 03.11.2022 року про накладення арешту на автомобіль «Шевроле Лачетті», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- постанова слідчого про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів (автомобіль «Шевроле Лачетті», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) від 01.11.2022 року;

- ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_33 від 14.12.2022 року про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання ОСОБА_9 по 11.02.2023 року (включно);

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.10.2022 року, згідно якого ОСОБА_9 не перебуває у стані сп'яніння;

- копія постанови про накладення адміністративного стягнення від 31.10.2022 року серії БАА №563153 стосовно ОСОБА_9 за ч.1 ст.126 КУпАП (відсутність при собі поліса обов'язкового цивільного страхування власників транспортних засобів);

- Інформаційна довідка зі спадкового реєстру від 04.12.2024 року, згідно якої відсутні дані про завдення спадкової справи після смерті ОСОБА_10 ;

- документи, що характеризують ОСОБА_9 (копія паспорта громадянина України; посвідчення водія; вимога про відсутність фактів притягнення його до кримінальної відповідальності; довідка про неперебування під наглядом лікарів-психіатра, нарколога; копії свідоцтв про народження дітей - ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

Докази сторони захисту

На підтвердження своїх доводів та тверджень сторона захисту заявила клопотання про допит свідків: ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_27 .

Свідок ОСОБА_29 суду пояснив, що знайомий з обвинуваченим ОСОБА_9 , оскільки вони разом навчалися у школі, однак у різних класах (різні роки випуску). Після закінчення школи близьких стосунків не підтримували, лише віталися при випадкових зустрічах.

Точну дату та місяць події він не пам'ятає, зазначивши, що це було приблизно у 2023 році. У той день він повертався з роботи, рухаючись від зупинки «Ромакс» у напрямку магазину «АТБ» у м. Запоріжжі.

Поблизу вказаного магазину, навпроти будинку №7 по вул. Водограйній, він побачив на проїзній частині пошкоджений автомобіль чорного кольору (марку та державний номерний знак не пам'ятає), обвинуваченого ОСОБА_9 та працівника поліції.

Він призупинився біля скупчення людей і після цього до нього підійшов працівник поліції та попрохав бути свідком у справі щодо дорожньо-транспортної пригоди.

Безпосереднім очевидцем дорожньо-транспортної пригоди він не був, жодних процесуальних чи інших дій у його присутності не проводилося. Його попросили лише засвідчити факт події.

Він підписав певний документ, зміст якого не читав, та пішов, оскільки йшов додому після добової робочої зміни.

У судовому засіданні свідку було надано для огляду протокол огляду місця події, який містив підпис від його імені. Свідок підтвердив, що зазначений підпис належить йому. Водночас він зазначив, що вказаний документ складався не в його присутності, а на момент підписання вже був оформлений. На місці події він перебував нетривалий час - близько двох хвилин.

Свідок ОСОБА_28 під час судового розгляду зазначив, що він працює водієм КП «Елуаш» на водовозі. Точний час він вже не пам'ятає, але він був пристунім на одній слідчій дії, під час якої автомобіль темного кольору розганявся по альфальту, а потім гальмував. Після цього слідчий вимірював гальмівний шлях.

На прохання поліції, за розпорядженням керівницвта він поїхав на вказану слідчу дію на автомобілі-водовозі. На місці подій він виливав з машини воду на асфальт і після цього слідчий проводив експеримент, про який він вказав.

При цьому він знаходився біля слідчого, але не пам'ятає які саме числові показання були встановлені під час слідчої дії.

Після складання якихось документів, він підписував, але не читав їх при цьому.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що у період 2022-2023 р.р. він був керівником відділення №10 ТОВ «Нова пошта», розташованого во вул. Водограйній у м. Запоріжжі. Під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди він перебував у приміщення «Нова пошта», що знаходилося неподалік місця ДТП.

Його підлеглим на той час був ОСОБА_13 , який бачив подію ДТП, тому останній знаходився у той момент на вулиці.

Він не допитувався як свідок. Проте пізніше до відділеня «Нова пошта» приїзджали працівники поліції, які зазначили, що проводилися певні слідчі дії, у протоколі яких необхідно розписатися. Він прочитав протокол і підписав його, хоча не брав участі у жодній слідчій дії з приводу вказаного ДТП.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що з обвинуваченим та потерпілою він не знайомий. У листопаді 2022 року, на момент дорожньо-транспортної пригоди, він працював у ТОВ «Нова пошта», відділення якого було розташоване навпроти магазину «АТБ», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Водограйна, буд. 7.

Зі слів іншого працівника цього товариства, який був очевидцем події, йому стало відомо, що жінка переходила дорогу навпроти ТОВ «Нова пошта» та була збита транспортним засобом. Чи здійснювала вона перехід по пішохідному переходу чи в невстановленому місці, він не пам'ятає. Також, за інформацією колеги, після наїзду жінка перебувала у нерухомому стані. Безпосереднім очевидцем дорожньо-транспортної пригоди він не був. В цей день слідчий нікого не допитував, лише попросив запис з камери відеоспостереження ТОВ «Нова пошта».

Приблизно у грудні 2022 року, у другій половині дня навпроти ТОВ «Нова пошта», на відстані близько 20 метрів від входу до зазначеного товариства, слідчим за участю працівника цього товариства ОСОБА_13 , проводилась слідча дія. Він участі в зазначеній слідчій дії не брав, а лише спостерігав за її проведенням з відстані.

Після цього, слідчий зайшов до приміщення «Нової пошти» та допитав його. Він повідомив слідчому інформацію, отриману ним зі слів колеги ОСОБА_13 . Останній у той день відпросився з роботи та попросив його передати слідчому відому йому інформацію про обставини події.

У подальшому він підписав якийсь документ, при цьому ознайомився з його змістом лише поверхово у зв'язку з обмеженістю часу. Він точно не пам'ятає, однак припускає, що на момент проведення його допиту вказаний документ уже був складений, оскільки сама процедура допиту тривала нетривалий час. Він підписав документ, вважаючи, що в ньому викладені його показання як свідка, надані зі слів ОСОБА_13 .

У його присутності ОСОБА_13 жодних показань слідчому не надавав, будь-які заміри не проводилися, а також він не бачив участі експертів чи статистів.

На момент ДТП ОСОБА_16 був його безпосереднім керівником і наскільки йому відомо, останній перебував на складі та обставин події не бачив. Чи підписував ОСОБА_16 якісь документи з приводу ДТП, йому не відомо.

Він із слідчим спілкувався окремо. Слідчий не збирав усіх працівників товариства разом для проведення якоїсь слідчої дії.

Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні пояснила, що у жовтні або на початку листопада 2022 року, поблизу магазину «АТБ» (адресу вона не пам'ятає, оскільки не є місцевою) у м. Запоріжжі, її разом із товаришем ОСОБА_36 , прізвище якого вона не пам'ятає, зупинив слідчий та запропонував взяти участь у проведенні слідчого експерименту.

Під час зазначеного слідчого експерименту вона вперше побачила обвинуваченого. Також у проведенні цієї слідчої дії брали участь захисник обвинуваченого, два слідчі та дружина обвинуваченого.

У ході експерименту працівники поліції спілкувалися з обвинуваченим, який пояснював обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також здійснювали відповідні заміри на асфальтовому покритті.

Під час проведення замірів свідок разом із захисником обвинуваченого перебувала на узбіччі з боку магазину «АТБ» на відстані приблизно 1-1,5 метра від місця вимірювань. Де знаходився інший понятий, вона не пам'ятає.

Показники рулетки під час замірів вона не бачила та не перевіряла, чи відповідають фактичні вимірювання даним, внесеним до акту.

Після завершення слідчої дії на місці події вона підписала протокол. Заперечень у неї до цього документу не було, чи містив він схему, а також чи був він складений у друкованому вигляді або написаний від руки, вона не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_24 під час судового розгляду пояснила, що свідком дорожньо-транспортної пригоди не була. Не пам'ятає, щоб її запрошували на проведення якоїсь слідчої дії. Підписи, які вона оглянула у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схожі на її. Проте, вона не пам'ятає, щоб колись так багато підписувала в одному документі на прохання працівника поліції.

Свідків сторони захисту ОСОБА_25 та ОСОБА_27 суд не допитав у зв'язку з їхньою відсутністю та невстановленням місцезнаходження.

Вважаю, що суд використав усі можливості для допиту вказаних свідків:

- судом безпосередньо направлялися судові повістки на адресу свідків, відомі з протоколів слідчих дій, в яких приймали участь ОСОБА_25 та ОСОБА_37 , які не були вручені адресатам через їх відсутність;

- органу досудового розслідування надавалися п'ять судових доручення на встановлення місця знаходження свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_27 , а також чотири ухвали про їхній примусовий привід. Згідно рапортів: оперуповноваженого ВР ЗСТ СВ ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_38 та інспектора СРПП ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_39 встановити місцезнаходження зазначених свідків не надалося можливим, так як прибувши за адресою, вказаною в ухвалах суду двері квартири ніхто не відкрив, тому не були вручені і судові повістки. Опитані сусіди ОСОБА_25 зазначили, що останній за адресою, відомою органу досудового розслідування, вже не мешкає, приблизно п'ять років;

- судом не відмовлялося у допиті свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_27 , неодноразово відкладалися судові засідання, щоб отримати інформацію про виконання судових доручень та їхніх примусових приводів, надавалась можливість стороні захисту забезпечити явку цих свідків у судове засідання для допиту, однак ні орган поліції, ні сторона захисту не встановили місцезнаходження ОСОБА_25 та ОСОБА_27 .

Таким чином, вважаю, що суд дотримався вимог статей 22, 26 КПК України і не обмежував сторону захисту в реалізації її процесуальних прав.

Аналіз наданих суду доказів

Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність значущих для кримінального провадження фактів та обставин, що підлягають доказуванню. Такі докази повинні бути отримані у порядку, передбаченому КПК України.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України)

Обґрунтовуючи свої доводи про винуватість ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, прокурор фактично як на докази посилалася:

- на показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 ;

- дані, отримані під час проведення оглядів місця дорожньо-транспортної події, слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_13 та обвинуваченого;

- висновки проведених експертиз.

Аналіз показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 свідчить, про те, що останні надали відомості, з яких вбачається, що учасником дорожньо-транспорптної пригоди був ОСОБА_9 . Саме автомобіль під керуванням останнього здійснив наїзд на пішохода, яка переходила дорогу у невстановленому місці. На дорозі, по якій рухався транспортний засіб обвинуваченого, був шар води, товщиною не менше 5 см. Водій ОСОБА_9 намагався уникнути зіткненню з пішоходом, але не зміг цього здійснити, так як його автомобіль ковзав по воді.

Оцінка даних протоколу огляду від 31.10.2022 року

Під час вказаного огляду слідчий оглянув міце дорожньо-транспортної пригоди.

У графі «Вид та стан покриття (на момент ДТП та під час огляду) слідчий ОСОБА_40 вказав, що вид покриття: асфальтно-бетон, стан покриття: сухе, чисте.

Водночас, такі дані стану дорожнього покриття не відповідають дійсності. Так, з фотознімків, що є додатками до протоколу огляду місця події чітко вбачається, що на місці ДТП були калюжі, відповідно і стан дорожнього покриття місцями був вологим. На фотознімках №№ 4 та 5 автомобіль обвинуваченого зображений таким, що переднє ліве та заднє ліве колеса перебувають на вологому дорожньому прокритті.

Наявність калюж також не відображена у схемі ДТП, що є додатком до протоколу огляду місця події.

Також суд звертає увагу, що у вказаному протоколі зазначено, що слідчий застосовує відеокамеру «Sony» з картою памяті 40 GB. Водночас, до протоколу як додаток не долучено відеозапис проведеної слідчої дії.

Виходячи з встановлених недоліків, допущених слідчим під час огляду місця події, суд дійшов висновку, що дані, отримані в ході проведення цієї слідчої дії не можуть вважатися допустимим доказом, оскільки вони містять неповну, викривлену і суперечливу з іншими доказами у кримінальному провадженні інформацію.

Оцінка даних протоколу додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.11.2022 року та протоколу слідчого експерименту від 18.11.2022 року за участі свідка ОСОБА_13 .

Під час додаткового проведення огляду місця ДТП за участі обвинуваченого ОСОБА_9 слідчим визначалася у т.ч. швидкість руху пішохода.

Так, виміри часу руху пішохіда з моменту виходу на проїзну частну і до моменту наїзду проводились три рази та склали: Т1 - 2,93 сек., Т2 - 2,81 сек. та Т3 - 2.84 сек.

У протоколі слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_13 слідчим було визначено інші варіанти вказаного часу руху потерпілою: Т1 - 3,23 сек., Т2 - 3,35 сек. та Т3 - 3,31 сек.

У постанові про призначення судової інженерно-транспортної експертизи слідчий вказав Т середнє - 2,86 сек. за показаннями обвинуваченого ОСОБА_9 , а за показаннями свідка ОСОБА_13 вказав усі варанти часу руху.

У протоколі слідчого експерименту від 18.11.2022 року за участі свідка ОСОБА_13 18.11.2022 року зазначено, що як поняті приймали участь ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Метою участі понятих у проведенні слідчих дій є посвідчення факту провадження слідчої дії, її ходу та результатів. Нормами ст. 223 КПК України визначено випадки коли участь понятих є обов'язковою. Такими випадками є пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи, обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи.

Отже зазначена норма містить виключний перелік слідчих дій при проведенні яких участь понятих є обов'язковою. Слідчий експеримент є у переліку слідчих дій, в якій обов'язково мають приймати участь поняті.

Під час судового розгляду допитані в якості свідків - поняті ОСОБА_16 та ОСОБА_17 пояснили суду, що вони участі у вказаній слідчій дії не приймали взагалі, протокол слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_13 підписали за вказівкою слідчого ОСОБА_41 .

За змістом ст. 87 КПК України недотримання встановленого КПК порядку проведення окремих процесуальних дій є істотним порушенням, оскільки призводить до порушення прав та свобод людини і, як наслідок, до визнання доказів недопустимими. До таких порушень можна віднести, зокрема, порушення вимог ч.7 ст. 223 цього Кодексу щодо обов'язкового запрошення понятих при проведенні визначених законом слідчих дій, у тому числі слідчого експерименту.

Враховуючи показання свідків, які підтвердили, що вони не запрошувалися в якості понятих, суд дійшов висновку, що в даному випадку жодна особа не могла засвідчити факт проведення такої слідчої дії, її ходу та результатів. Порушення вимог щодо обов'язкового запрошення понятих при проведенні слідчого експерименту відноситься до істотних порушень процесуального закону.

Тому, дані, отримані під час проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_13 суд визнає недопустим доказом, а також похідні від нього докази.

Оцінка даних протоколу огляду від 25.11.2022 року

Під час вказаного огляду слідчим було проведено вимірювання коефіцієнту усталеного сповільнення за допомогою приладу «VZM 300».

Згідно протоколу огляду в ході вказаної слідчої дії приймали участь спеціаліст - експерт Запорізького НДКЕЦ МВС України ОСОБА_42 , обвинувачений зі своїм захисником ОСОБА_8 та поняті: ОСОБА_29 і ОСОБА_43 .

Свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні зазначив, що він фактично не був понятим під час проведення огляду, на місці подій перебував всього декілька хвилин, підписав якийсь документ, який йому надав слідчий та не читаючи його, пішов додому.

Про неприсутність вказаного свідка під час слідчої дії зазначив і захисник ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_44 суду пояснив, що він був понятим під час вказаної слідчої дії. Так як він був водієм водовозки, то на вимогу слідчого на асфальт він виливав воду, потім автомобіль розганявся, гальмував і слідчий вимірював гальмівний шлях. Разом з ним був також як понятий ще один чоловік.

Враховуючи зазначене та те, що КПК України (ч.7 ст. 223 КПК) не передбачає обов'язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні, участь понятих при огляді, під час якого встановлювався коефіцієнт сповільнення, не була обов'язковою.

В даному випадку часткова відсутність одного з понятих 25.11.2022 року під час огляду, на думку суду, не є тим процесуальним істотним порушенням за яким необхідно дані, отримані під час зазначеного огляду визнавати недопустимим доказом.

Водночас, вважаю, що слідчим неправильно було встановлено коефіцієнт усталеного сповільнення під час огляду 25.11.2022 року.

Так, у протоколі огляду вказано, що зазначений коефіцієнт складав 6,54 м/с2. При цьому використовувався прилад «VZM 300» та автомобіль розганявся до швидкості 30-40 км/год.

Суд перевіряв питання сертифікації та калібрування зазначеного приладу. З відповіді Запорізького НДКЕЦ МВС України вбачається, що прилад «VZM 300» не відноситься до дистанційних вимірювачів швидкості руху транспортних засобів, тому не охоплений Переліком категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці. Калібрування приладу здійснювалося 04.08.2021 року як такого, що застосовується підрозділом за напрямом дослідження транспортних пригод, яке планувалося до акредитації на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IEC 17025 ДСТУ EN ISO/ IEC 17020. У 2022 році, у зв'язку з дією воєнного часу, акредитацію за вказаними стандартами призупинено. Підставою калібрування в добровольному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології.

Отже, невідповідностей щодо належного технічного стану у прилада «VZM 300», який використовувався під час огляду, судом не встановлено.

Водночас, отримані дані під час огляду 25.11.2022 року, на думку суду, не відповідають даним, які були під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Стан дорожного покриття не відповідав умовам, за яких сталося ДТП. Так, з показань обвинуваченого в момент ДТП по вулиці, де він проїжджав був прорив труби, вода безпосередньо текла на асфальт, де створився 3-ох сантиметровий шар води. Свідок вказує про те, що такий шар складав, приблизно 5 см.

Під час огляду 25.11.2022 року слідчий намагався відновити умови ДТП та використав машину-водовоза, яка розливала воду на асфальт. Проте, це не був шар води з 3 або 5 см. Вода розтікалася по асфальту, який став лише мокрим від цього.

Коефіціент сталого сповільнення напряму залежить від кількості води, на поверхні, по якій рухається автомобіль.

Під час призначення судової інженерно-транспортної експертизи у вихідних даних слідчий вказав, що швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_9 в момент ДТП складала 50-60 км/год (з показань підозрюваного).

Згідно протоколу огляду від 25.11.2022 року для визначення коефіцієнту усталеного сповільнення автомобіль розганяли до 30-35 км/год., що не відповідає даним, які були у дійсності (50-60 км/год).

Зупиночний шлях автомобіля прямо залежить від швидкості автомобіля, і буде тим менше, чим менша швидкість транспортного засобу. Визначення такого шляху і відповідь, чи міг водій запобігти ДТП при своєчасному гальмуванні автомобіля.

Вказаний коефіцієнт усталеного сповільнення є одним із основних при розрахунку експерта швидкості автомобіля та зупиночного шляху автомобіля.

Вважаю, що в даному випадку відсутні належні та допустимі, а також «поза розумним сумнівом» докази, які б вказували на те, що слідчий правильно розрахував коефіцієнт усталеного сповільнення. Так, автомобіль під час огляду розганявся до 30-40 км/год. замість 50-60 км/год., а дорожнє покриття було мокриим, а не з наявністю шара водина ньому в 3-5 см.

В даному випадку, на думку суду, слідчим не було створено умов, за яких сталося ДТП, навіть наближених до реальних.

Висновки проведених у кримінальному провадженні експертиз

По даному кримінальному провадженню на стадії досудового розслідування слідчим СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_45 була призначена судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод.

За результатами проведення експертизи судовий експерт Запорізького НДЕКЦ МВС ОСОБА_46 дійшов до таких висновків (висновок експерта від 30.11.2022 року №СЕ-19/108-22/13992-ІТ):

1. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Шевроле Лачетті» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.4., 12.9., 12.3 Правил дорожнього руху України.

2. Дії водія автомобіля «Шевроле Лачетті» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 в розглянутій дорожній ситуації, не відповідають вимогам Р.Р. 12.4., 12.9., 12.3 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм ОСОБА_9 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з пригодою.

Для оцінки дій пішохода спеціальних технічних знань не потрібно, тому дії пішохода ОСОБА_10 в заданій дорожній ситуації можуть бути оцінені слідчим (судом) самостійно на підставі вимог розділу 4 Правил дорожнього руху України.

3. В умовах даної пригоди водій автомобіля «Шевроле Лачетті» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця наїзду.

Під час допиту експерт ОСОБА_47 підтвердив надані свої висновки, викладені у експертизі.

Під час призначення експертизи слідчим до нього надійшли не лише постанова про призначення експертизи, а й матеріали кримінального провадження, які були використані при проведенні дослідження.

Відповідно до пункту 18 постанови про призначення експертизи середній темп руху пішохода (Т) визначено на рівні 2,86 секунди. При цьому вихідні дані, встановлені слідчим, є обов'язковими для врахування експертом, і він не має повноважень їх змінювати або відступати від них. Повноваження експерта обмежуються оцінкою технічної спроможності таких даних.

У даному випадку, зазначені вихідні дані є технічно спроможними.

Чи вплине на результати експертизи у разі використання інших показників, зафіксованих у протоколі проведення слідчого експерименту (Т1 - 2,93 сек., Т2 - 2,81 сек., Т3 - 2,84 сек.) він не може надати однозначної відповіді без проведення відповідних розрахунків.

Водночас, з огляду на незначну різницю між мінімальним та середнім значенням темпу руху (близько 0,05 секунди), така різниця, ймовірно, не мала б істотного впливу на кінцеві висновки експертизи.

Він для розрахунку брав як показання ОСОБА_9 - 2,86 сек., так і показання ОСОБА_13 - 3,23; 3,35 сек.

Під час проведення експертизи додатково враховувалося значення фактичного (реального) сповільнення транспортного засобу.

Наявність антиблокувальної системи (ABS) у технічно справному транспортному засобі не виключає можливості виникнення ковзання (юзу) під час гальмування. Такий режим гальмування може залежати, зокрема, від ступеня завантаженості транспортного засобу, температурного режиму шин, а також від стану дорожнього покриття.

На мокрому асфальтовому покритті під час гальмування навіть за наявності антиблокувальної системи (ABS) ефективність зчеплення шин з дорожнім покриттям знижується, що може призводити до часткового або періодичного блокування коліс та виникнення ковзання (юзу).

У даному випадку дорожнє покриття було вологим, у зв'язку з чим не виключається можливість руху транспортного засобу в режимі ковзання навіть за наявності системи ABS.

Крім того, навіть у разі переривчастого характеру сліду, що може утворюватися під час спрацювання антиблокувальної системи (ABS), його фіксація слідчим як суцільного у схемі місця події не свідчить про неправильність проведених вимірювань. Для визначення параметрів гальмування істотне значення мають початок та кінець гальмівного шляху, які відображають загальну довжину ділянки сповільнення транспортного засобу.

За схемою місця дорожньо-транспортної пригоди експерт не міг би дійти висновку, що сліди гальмування утворені іншим транспортним засобом, оскільки зазначені сліди закінчуються безпосередньо під передніми колесами автомобіля у його кінцевому положенні, як за шириною, так і за довжиною.

Методиками проведення експертиз не передбачено визначення довжини гальмівного шляху виключно за слідами задніх коліс транспортного засобу. У випадках, коли неможливо достовірно встановити, якими саме колесами залишені сліди гальмування, методикою допускається застосування коригування шляхом зменшення виміряної довжини на величину колісної бази транспортного засобу, що здійснюється на користь водія.

Водночас, у даному випадку, згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, зафіксовано сліди гальмування передніх коліс транспортного засобу. За таких обставин підстав для застосування зазначеного коригування (зменшення на величину колісної бази) не вбачається.

Наукові медичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджені затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, він не використовує у своїй діяльності.

У разі якщо в ухвалі суду про призначення експертизи буде прямо зазначено не враховувати дані щодо слідів гальмування, експерт відповідно не братиме їх до уваги при проведенні експертизи. За відсутності технічних даних, які дозволяють встановити фактичну швидкість руху транспортного засобу, експерт при проведенні розрахунків може використовуватися швидкість, зазначена обвинуваченим, як вихідна інформація.

Під час проведення експертизи експертом використовувалися дані вимірювального приладу «VZM 300». Зазначений прилад періодично проходить технічне обслуговування та калібрування у встановленому порядку, що забезпечує його належну точність і придатність до використання під час проведення експертних досліджень.

За клопотанням сторони захисту суд призначив додаткову інженерно-технічну (автотехнічну) експертизу, провадження якої було доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення судового експерта були поставлені наступні питання:

1) як повинен був діяти водій автомобіля «Шевроле Лачетті», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 у даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?

2) чи відповідали дії водія автомобіля «Шевроле Лачетті», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 технічним вимогам Правил дорожнього руху?

3) чи мав водій автомобіля «Шевроле Лачетті», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_9 технічну можливість запобігти наїзду з моменту виявлення перешкоди для руху?

4) чи були з технічної точки зору дії водія автомобіля «Шевроле Лачетті», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 у причинному зв'язку з виникненням ДТП?

Згідно висновку експерта відділу авто технічних та інших видів досліджень лабораторії інженерно-транспортних видів досліджень ДніпроНДІСЕ ОСОБА_48 №1892-25 від 01.12.2025 року:

1. В заданій дорожній обстановці, на ранньому етапі розвитку даної ДТП дії водія автомобіля «Шевроле Лачетті» ОСОБА_9 регламентувались вимогами п. 12.4, п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху відповідно до яких він, здійснюючи рух в межах населеного пункту, повинен був рухатись із швидкістю не більше ніж 50 км/год, а з моменту виникнення небезпеки для руху, який згідно ухвали виник у момент виявлення пішохода, яка здійснювала перетин проїзної частини зліва-направо, негайно вжити заходів до зменшения швидкості аж до зупинки, що регламентовано вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Відповіді на питання 2,3,4 експерт надати не міг з причин зазначених у дослідницькій частині даного висновку.

У дослідницькій чатині експерт вказав, що виходячи з проведених розрахунків, на масштабній схемі № 1 ним було відображено мінімальне розташування передньої частини зустрічного автомобіля, відносно лінії роз'їзду та траєкторії руху пішохода, на момент початку застосування гальмування водієм автомобіля «Шевроле Лачетті».

З масштабної схеми № 1 слідує, що при зазначених ухвалою вихідних даних, що характеризують механізм розвитку ДТП, на момент прийняття заходів до гальмування водієм автомобіля «Шевроле Лачетті» ОСОБА_9 , пішохід вже вийшла із-за передньої частини зустрічного автомобіля, а тому з технічної точки зору зазначені в ухвалі вихідні дані є технічно не спроможними.

Слід відзначити, що, з технічної точки зору, розташування зустрічного автомобіля, відносно траєкторії руху пішохода, безпосередньо впливає на момент виявлення пішохода з робочого місця водія автомобіля «Шевроле Лачетті» та відповідно на час руху пішохода в небезпечному напрямку.

Оскільки задані ухвалою вихідні дані містять технічно неспроможні відомості, то провести дослідження по поставленим питанням не надається можливим, оскільки проведення дослідження за технічно неспроможними даними може привести до завідомо необгрунтованих висновків.

У відповідності до ст. 69 КПК України та п. 2.1 Інструкції, яка надає право експерту викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості (факти), які можуть мати значення для кримінального провадження, необхідно відмітити наступне:

Під коефіцієнтом зчеплення розуміється критерій слизькості дорожніх покриттів, що є відношенням результуючої реакції в опорній площині колеса до відповідного значення нормальної реакції. Коефіцієнт поздовжнього зчеплення частина коефіцієнта зчеплення, що відповідає руху колеса в площині його обертання. У експертній практиці коефіцієнт поздовжнього зчепления використовується при виборі параметрів, що характеризують ефективність гальмування транспортного засобу (сповільнення, час наростання сповільнення), які застосовуються при подальших розрахунках параметрів руху транспортного засобу. При визначенні фактичного значення коефіцієнта зчеплення на місці ДТП з метою його використання для вибору параметрів гальмування доцільно це значення вимірювати безпосередньо після події і на місці ДТП. У разі неможливості (відсутності відповідного обладнання, відсутності ТЗ, несправності ТЗ тощо) значення коефіцієнта зчеплення можна вимірювати пізніше у відповідних дорожніх умовах. У тих же випадках, коли коефіцієнт зчепления в умовах (дорожніх) місця події не вимірювався, при проведенні дослідження експерт-автотехнік виходить із загальноприйнятих табличних даних.

У вихідних даних ухвали зазначено стан дорожнього покриття, який зазначено як «наявність водяного покрову (близько 2-3 см.), чисте».

Дослідженням фототаблиці до протоколу огляду місця ДТП від 31.10.2025 встановлено, що на фотозображеннях проілюстровано дорожню обстановку в місці ДТП, а також стан дорожнього покриття. З фотозображень фототаблиці вбачається, що в місці ДТП проїзна частина має ділянки з різним станом покриття, а відтак може мати різні коефіцієнти зчеплення та відповідно різне сповільнення. При наявності ділянок з різними коефіцієнтами зчепления на шляху руху загальмованого транспортного засобу, необхідно окремо фіксувати та надавати дані щодо відстаней руху загальмованого транспортного засобу на кожній з ділянок з відмінними коефіцієнтами зчеплення.

З урахуванням вищенаведеного, якщо судом буде встановлено, що автомобіль «Шевроле Лачетті», рухаючись в загальмованому стані, перетинав ділянки з різним коефіцієнтом зчеплення, то для дослідження необхідно надати дані щодо відстаней, які він долав на кожній з таких ділянок.

Отже, фактично експерт ОСОБА_49 у своєму висновку зазначив, що надані ним вихідні дані містять технічно неспроможні відомості, на підставі яких відповісти на поставлені питання не надається можливим. З приводу коефіцієнту сповільнення останній вказав, що виходячи з фотознімків, доданих до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.10.2025 року автомобіль проїзджав ділянки дороги з різними коефіцієнтами зчеплення.

Під час одночасного допиту експертів ОСОБА_30 та ОСОБА_48 , кожен з них наполягав на своїх висновках.

Отже, на думку суду, отриманий слідчим показаник коефіцієнту сповільнення, не є достовірним з причин, які були описані вище у рішенні.

Фактично слідчий не зміг створити умови, які були на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (шар води товщиною, приблизно 2-5 см) і надав експерту неправильні вихідні дані.

Крім того, слідчий у своїй постанові про призначення експертизи як вихідні дані навів показання свідка ОСОБА_13 , отриманих в ході проведення слідчого експерименту, які судом визнанні недопустимими доказами.

За таких обставин суд визнає недопустимими доказами, дані, отримані під час проведення судової інженерно-транспортної експертиза (висновок експерта ОСОБА_30 ) від 30.11.2022 року №СЕ-19/108-22/13992-ІТ), тому відкидає їх як докази сторони обвинувачення.

Також, судом було за клопотанням сторони захисту допитано слідчого ОСОБА_50 , який проводив досудове розслідування по даному кримінальному провадженню. Останній зазначив, що ним не було допущено процесуальних порушень під час проведення слідчих дій та усі зібрані докази є достовірними, належними та допустими. Водночас, його покзання спростовуються показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та даними процесуальних документів, дослідженими у судовому засіданні, зазначеними вище по тексту.

Оцінка даних, отриманих під час огляду місяця події від 09.11.2022 року та висновку судово-медичної експертизи від 10.11.2022 року

Під час вказаного огляду місця події слідчим було оглянуто труп ОСОБА_10 . За результатами аналізу даних свідоцтва про смерть потерпілої та висновків судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_51 встановлено, що ця група доказів стосується саме причин смерті останньої і жодним чином не встановлює винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.

Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо «поза розумним сумнівом» є підставою для виправдувального вироку.

У рішенні у справі «S.W. проти Сполученого Королівства» від 22.11.1995 року Європейський суд з прав людини наголосив, що будь-яке правопорушення має бути чітко визначене в законі; такій вимозі відповідає стан, коли особа може знати з формулювання відповідного припису, а за потреби - за допомогою його тлумачення судом, за які дії або бездіяльність її може бути притягнуто до кримінальної відповідальності (пункт 35).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.12.1988 року у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» вказав, що пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагає аби судді, виконуючи свої завдання, не ставились до них із переконанням, що особа вчинила інкримінований їй злочин. Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитись на користь обвинуваченого.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій (аналогічна позиція міститься у постанові Кримінального касаційного суду Верховного Суду від 21.01.2020 року (справа № 754/17019/17).

При цьому поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону (аналогічна позиція викладена у постанові Кримінального касаційного суду Верховного Суду від 09.04.2020 року ( справа № 761/43930/17).

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

За ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що 31.10.2022 року, керуючи автомобілем «Шевроле Лачетті», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, при цьому маючи об'єктивну спроможність виявити пішохода ОСОБА_10 своєчасних заходів для зменшення швидкості свого руху аж до повної зупинки не застосував, в результаті чого допустив наїзд передньою частиною кузова керованого ним транспортного засобу на потерпілу, яка здійснювала перетин проїзної частини вул. Водограйної у м. Запоріжжі поза пішохідним переходом, рухаючись зліва направо за ходом руху автомобілю під керуванням обвинуваченого. Від отриманих трамв ОСОБА_10 померла.

Суд, приймаючи рішення у даній справі, бере до уваги, що Велика Палата Верховного Суду, правова позиція якої є обов'язковою для вирішення спорів в аналогічних справах, в постанові від 21 серпня 2019 року по справі №682/956/17 зазначила наступне.

Диспозиція статті 286 КК Укараїни сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР (Правила дорожнього руху), для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП (дорожньо-транспортної пригоди).

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку.

Таким чином, об'єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно - небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження частина 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження частина 2, загибель кількох осіб частина 3; причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп'яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені статті 286 КК.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у статті 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених статтею 286 КК, тобто перебували у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК.

Велика Палата звернула увагу на те, що склад кримінального правопорушення, передбачений статтею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.03.2026 року у справі №676/2180/16-к, згідно якої причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Під час розгляду данного кримінального провадження сторона обвинувачення мала б довести яке (і) порушення ПДР скоїв ОСОБА_9 і яке (і) з цих порушень було (и) причиною настання наслідків, передбаченихстаттею 286 КК України, тобто перебували у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

З показань обвинуваченого ОСОБА_9 вбачється, що останній рухався із швидкістю більше 50 км/год., що не відповідає вимогам п.12.4 ПДР України (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год).

Водночас, порушення вказаного пункту Правил дорожнього руху не вказано у формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 .

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Тому судом вказане порушення водієм ОСОБА_9 не розглядалося як таке, у якому обвинувачувався останній.

Сторона обвинувачення в обвинувальному акті вказала на порушення п. 12.3 ПДР (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди).

В даному випадку стороні обвинувачення необхідно було надати достатні докази, які б вказували, що ОСОБА_9 міг об'єктивно виявити піхшохіда ОСОБА_10 , не вжив негайно заходів для зменшення швидкості для того, щоб зупинити свій транпсортнрий засіб або безпечного об'їхати потерпілу.

Основним доказом порушення вимог ПДР України та відповідно причинного зв'язку між діянням і наслідками стали висновки експерта сектора автотехнічних досліджень відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Запорізького НДЕКЦ МВС №СЕ-19/108-22/13992-ІТ від 30.11.2022 року.

Згідно вказаних висновків швидкість автомобіля «Шевроле Лачетті» була визначена як 60,6 км/год.

Відстань видалення автомобіля «Шевроле Лачетті» від місяця наїзду під час виявлення водієм ОСОБА_9 пішохода склала 45,4 - 45,7 м. А величина зупиночного шляху автомобіля «Шевроле Лачетті» склала 42,5-43,6 м. Тобто, фактично, якби ОСОБА_9 почав тормозити раніше на 1,9 м., то автомобіль зупинився перед пішоходом.

Під час проведення судової інженерно-транспортної експертизи вихідними даними є інформація, що встановлена при розслідуванні кримінального провадження, про:

- дорожню обстановку, яка була безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою;

- стан транспортних засобів, які були учасниками дорожньо-транспортної пригоди;

-завантаження транспортних засобів, які були учасниками дорожньо-транспортної пригоди;

- механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди.

Джерелом інформації про загальні вихідні дані (про дорожню обстановку, яка була безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, та про завантаження транспортних засобів, які були учасниками дорожньо-транспортної пригоди) зазвичай є дані з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, зі схеми та ілюстративних матеріалів до цього протоколу. Якщо частина загальних вихідних даних за якихось обставин не зафіксована, то джерелом інформації про них можуть бути протоколи слідчих дій з учасниками дорожньо-транспортної пригоди, її свідками або понятими, які брали участь в огляді місця ДТП.

Джерелом же інформації щодо механізму розвитку дорожньо-транспортної ситуації на стадії зближення учасників дорожньо-транспортної пригоди зазвичай є тільки протоколи слідчих дій з учасниками дорожньо-транспортної пригоди та її свідками. Вихідні дані, що характеризують саме цю стадію механізму розвитку дорожньо-транспортної ситуації, є найбільш суб'єктивними та, як наслідок, найчастіше бувають неспроможними з технічної точки зору.

В данному випадку під час експертного дослідження №СЕ-19/108-22/13992-ІТ від 30.11.2022 року використовувався показник коефіцієнту сповільнення 6,54. Цей показаний був одним із складових у формулі при визначенні швидкості автомобіля ОСОБА_9 та визначення чи мав обвинувачений техніну можливість зупинити автомобіль і уникнути зіткнення з пішоходом.

Враховуючи надання слідчим неправильних вихідних даних на проведення експертизи і стало результатом визнання даних цього експертного дослідження недопустимими доказами.

На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд дійшов до висновку про те, що зазначені вище докази сторони обвинувачення є такими, які не є достатніми (поза розумним сумнівом) для доведення, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тому їх відкидає.

Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Положенням ч.1 ст.373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч.1 ст.284 цього Кодексу.

Згідно до роз'яснень, що містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У відповідності з ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Суд вважає, що органами досудового розслідування не доведено, а під час судового розгляду не встановлено, що в діянні ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті за обставин, що обвинувачений порушив правила ПДР, які перебувають у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-трансспортної пригоди.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, заперечення сторони захисту, в їх сукупності, дійшов до висновку, що прокурором не доведено, що у діяннях ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тому обвинувачений підлягає виправданню на підставі вимог п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

Судом встановлено, що постановою слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_52 від 01.11.2022 року автомобіль «Шевроле Лачетті», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить обвинуваченому ОСОБА_9 визнано речовим доказом та прийнято рішення про зберігання автомобіля на території спеціального майданчика вилучених транспортних засобів Запорізького РУП.

Враховуючи, що вказаний автомобіль не є речовим доказом у розумінні вимог ст.99 КПК України, тому він підлягає поверненю власнику.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_33 від 03.11.2022 року на автомобіль «Шевроле Лачетті», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , необхідно скасувати, враховуючи вимоги ч.4 ст.174 КПК України.

Наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов'язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, виправданої судом, таких витрат. За таких обставин вважаю, що процесуальні витрати необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ч.3 ст.62 Конституції України, ст. ст. 86, 284, 285, 337, 368-371, 373, 374, 376, 377, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 України та виправдати його у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Скасувати арешт на належний обвинуваченому ОСОБА_9 транспортний засіб «Шевроле Лачетті», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_33 від 03.11.2022 року

Речовий доказ: транспортний засіб «Шевроле Лачетті», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що зберігається на території спеціального майданчика вилучених транспортних засобів Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, пров. Кузнечний,11 - повернути обвинуваченому ОСОБА_9 .

Поцесуальні витрати віднести за рахунок держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1

Попередній документ

136429510

Наступний документ

136429512

Інформація про рішення:

№ рішення:	136429511
№ справи:	333/6346/22
Дата рішення:	27.04.2026
Дата публікації:	14.05.2026
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Комунарський районний суд м. Запоріжжя
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (02.06.2026)
Дата надходження:	19.12.2022

Розклад засідань:

Минулі засідання (44)

13.02.2023 11:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
01.03.2023 15:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
18.04.2023 09:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
12.06.2023 12:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
21.06.2023 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
31.07.2023 12:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
14.09.2023 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
11.10.2023 15:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
18.10.2023 11:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
13.11.2023 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
08.02.2024 11:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
23.02.2024 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
21.03.2024 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
14.05.2024 11:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
11.06.2024 11:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
01.07.2024 12:10	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
01.08.2024 12:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
20.08.2024 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
04.09.2024 15:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
16.09.2024 15:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
01.10.2024 09:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
31.10.2024 09:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
12.11.2024 09:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
26.11.2024 15:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
10.12.2024 10:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
19.12.2024 15:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
22.01.2025 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
04.02.2025 15:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
11.02.2025 15:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
05.03.2025 11:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
20.03.2025 11:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
02.04.2025 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
23.05.2025 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
10.06.2025 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
25.06.2025 11:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
04.07.2025 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
16.01.2026 10:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
21.01.2026 11:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
26.01.2026 09:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
11.02.2026 15:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
23.02.2026 09:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
05.03.2026 16:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
17.03.2026 15:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
01.04.2026 09:20	Комунарський районний суд м.Запоріжжя