11 травня 2026 року
м. Київ
справа № 953/2391/20
провадження № 51 - 1433 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120192205000001181 від 10 липня 2019 року, щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 і його звільнено від кримінальної відповідальності за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120192205000001181 від 10 липня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 ч. 2, ст. 366 ч.1 КК України. Скасовано арешт, вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково та ухвалу місцевого суду змінено. Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду, роз'яснено потерпілому процесуальну можливість звернутись з цивільним позовом до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті ухвала суду залишена без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині залишення без розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 моральної та матеріальної шкоди у зв'язку з неправильним тлумаченням закону, яке суперечить його точному змісту.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що потерпілий ОСОБА_6 під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції подав заяву про залишення без розгляду його цивільного позову, під час судового засідання 20 жовтня 2020 року потерпілий підтримав свою заяву про залишення без розгляду цивільного позову і головуючим у справі йому було роз'яснено можливість звернутись з позовом в порядку цивільного судочинства. При цьому захисник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно в судовому рішенні зазначив, що потерпілий підтримав позов, оскільки до нового складу суду потерпілий із позовною заявою про відшкодування шкоди не звертався і жодних клопотань не заявляв.
Таким чином захисник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачив закон, оскільки потерпілий у справі заявив про своє волевиявлення про залишення цивільного позову без розгляду, а відтак реалізував своє права на звернення з цивільним позовом.
Мотиви Суду
Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучену до касаційної скарги копію оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За змістом касаційної скарги захисник вказує на незаконність рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 вважається не поданим, оскільки він в суді першої інстанції просив залишити його без розгляду, а тому апеляційний суд не мав права його вирішувати.
Судові рішення щодо закриття кримінального провадження у касаційній скарзі захисника не оскаржуються.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, приписами ст. 127 ч. 2 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 129 ч. 1 КПК України вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного та виховного характеру. В разі постановлення судом ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду та позивач вправі вирішити свої позовні вимоги в порядку цивільного судочинства, що відповідає змісту ст. 128 ч. 7 КПК України.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Також, виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає
в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року клопотання ОСОБА_4 задоволено і його звільнено від кримінальної відповідальності за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження відносно нього. З мотивувальної частини судового рішення убачається, що суд першої інстанції врахував заяву потерпілого ОСОБА_6 про залишення позову без розгляду (а.с. 40,82 т.1) та визнав такий позов не поданим.
Суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги потерпілого встановив, що матеріали судового провадження дійсно містять заяву потерпілого ОСОБА_6 про залишення його цивільного позову без розгляду, однак ця заява була надана попередньому складу суду, а саме головуючому судді ОСОБА_7 . Проте, матеріали цього судового провадження не містять відповідної ухвали суду першої інстанції про залишення цивільного позову ОСОБА_6 без розгляду.Водночас апеляційний суд констатував, що після останньої зміни складу суду судовий розгляд у цій справі було розпочато спочатку та в судовому засіданні від 22 жовтня 2024 року потерпілий ОСОБА_6 підтримав свій цивільний позов у повному обсязі.
Разом з цим, закриваючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 за ст. 364 ч.2, ст. 366 ч.1 КК України та звільняючи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд першої інстанції взагалі не вирішив питання щодо цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Врахувавши такі обставини апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції стосовно ОСОБА_4 підлягає зміні, а апеляційна скарга потерпілого - частковому задоволенню.
З рішення апеляційного суду вбачається, що цей суд розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги потерпілого, доводи якого стосувались неправильного закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 та вирішення судом першої інстанції цивільного позову.
При цьому у своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року підлягає зміні, оскільки суд першої інстанції взагалі не вирішив питання щодо цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, і правильно дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_6 слід залишити без розгляду та роз'яснити потерпілому право вирішити свої позовні вимоги в порядку цивільного судочинства.
За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі
навів переконливі аргументи щодо зміни судового рішення суду першої інстанції та зазначив відповідні підстави, належним чином його мотивувавши.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 418, 419 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо
з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи наведене, з касаційної скарги, наданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для її задоволення, скасування ухвали апеляційного суду в частині залишення цивільного позову потерпілого без розгляду немає, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою наухвалу Харківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3