01 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/619/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі
за первісним позовом Кременецько - Почаївського державного історико - архітектурного заповідника
до Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство культури та стратегічної комунікації України,
про зобов'язання повернути майно
та за зустрічним позовом Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ
до Кременецько - Почаївського державного історико - архітектурного заповідника,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство культури та стратегічної комунікації України,
про визнання недійсним договору №5 від 03.09.2018 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю,
особа, яка не була учасником справи та яка зверталася із апеляційною скаргою - ОСОБА_1
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі № 921/619/23 відмовлено у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025.
17.04.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі № 921/619/23, подана 16.04.2026 через систему «Електронний суд».
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.
Згідно з частиною 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду встановлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі 3 328,00 грн.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Касаційну скаргу подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», тому при поданні касаційної скарги має застосовуватись коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Виходячи з вищевикладеного та з урахуванням коефіцієнту 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а саме: 3 328,00 грн*0.8.
Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Натомість скаржницею в касаційній скарзі викладено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. В обґрунтування клопотання, скаржниця зазначає, що є черницею, яка все своє життя присвятила служінню Богові, не отримує заробітної плати або будь-яких інших доходів. На підтвердження відсутності можливості сплати судового збору скаржниця надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 13.03.2026 №1909-26-01184 щодо ОСОБА_1 за період із січня 2025 року до грудня 2025 року, з яких вбачається відсутність доходів за вказаний період.
Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Верховний Суд зауважує, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України "Про судовий збір").
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №912/1061/20).
Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану для можливості звільнення від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Разом з тим, задоволення невмотивованої заяви про звільнення від сплати судового збору призведе до дискримінаційного становища інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Проте ОСОБА_1 , крім відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, не надала інших доказів, які б у сукупності підтверджували незадовільний майновий стан скаржниці. Такими документами, зокрема, є банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідки про перелік розрахункових та інших рахунків скаржниці, документів щодо наявності чи відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, тощо.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подане клопотання не містить достатніх та належних доказів, які б підтверджували об'єктивну неможливість сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою.
Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
З огляду на викладене та враховуючи відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №921/619/23, а відтак, у задоволенні необхідно відмовити.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі 2 662,40 грн, який має бути перерахований за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір" та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду.
Відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №921/619/23.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху та надати скаржниці строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай