18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 травня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/964/24
Вх.суду № 7372/26 від 30.04.2026
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., розглянувши заяву від 30.04.2026 №02-44/438
заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,
про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди та про здійснення і відшкодування витрат арбітражного керуючого,
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро експерт",
до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТН Агро плюс"
про банкрутство юридичної особи
1. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С., у межах справи про банкрутство подано заяву від 30.04.2026 №02-44/438 з вимогою: затвердити звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Носань Н.С. за період виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "ФКТН Агро плюс" за період з 01.02.2026 по 31.03.2026 на загальну суму 85 094,10 грн.
2. Відповідно до положень ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства:
арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду;
розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень;
арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором;
звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором;
звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
3. Відповідно до ст.58 Кодексу України з процедур банкрутства "у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців".
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі - Закон №4212-VI), у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.
Постановою суду боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та на виконання Закону №4212-VI, чинного на час вчинення відповідних дій у процедурах банкрутства, установлено строк її проведення дванадцять місяців.
4. Відповідно до ч.1 і 3 ст. 251 Цивільного кодексу України: строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст.113, ч.2 ст.119 ГПК України: строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до підп.6 ч.8 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства (та ч.8 ст.26 Закону №4212-VI) до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" поновлення встановлених Законом строків судових процедур банкрутства не передбачено, але ці строки може бути продовжено судом у випадках, передбачених Законом.
Отже, згідно з Кодексом України з процедур банкрутства саме суд визначає строк проведення ліквідаційної процедури. Разом з тим, нормами Кодексу прямо не передбачено можливості продовження строків ліквідаційної процедури, як це передбачено для процедур розпорядження майном та санації. Однак, Кодекс не передбачає і наслідків закінчення 12-ти місячного строку ліквідаційної процедури (зокрема, його закінчення не є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство відповідно до ст.90 Кодексу).
З огляду на вищевказані нормативні акти, якщо фактично ліквідаційну процедуру не завершено до спливу 12-ти місячного строку, при вирішенні питання про те, чи має визначатись новий строк ліквідаційної процедури після закінчення 12-ти місячного строку чи ні (тобто чи має такий строк залишатись невизначеним), суд приходить до висновку, що такий строк має визначатись судом (по аналогії до абз. 2 ч.1 ст.58 Кодексу), оскільки судова справа не може знаходитись у стані невизначеності строку завершення її розгляду, оскільки строк її завершення не може бути віддано на розсуд арбітражного керуючого (який як правило зацікавлений у затягуванні її завершення з огляду на обов'язковість щомісячної винагороди), оскільки жоден процесуальний кодекс України не допускає невизначеності у строках розгляду і вирішення справ у суді чи вчинення певних процесуальних дій у справі, оскільки ЄСПЛ звертає увагу у своїх рішеннях на необхідність розгляду справ у розумні строки, які у справі про банкрутство можуть бути визначені виключно судом виходячи з конкретних обставин у справі.
Також з огляду на вищевказані нормативні акти при вирішенні питання про те, чи має суд поновлювати строк ліквідаційної процедури після її закінчення чи продовжувати його для подальшого здійснення ліквідаційної процедури, суд вважає, що строк ліквідаційної процедури має судом продовжуватись (по аналогії до підп.6 ч.8 ст.48 Кодексу та відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України).
У цій справі строк ліквідаційної процедури установлено саме судом у постанові суду на виконання вимог Закону №4212-VI, а також продовжено судом в наступній ухвалі суду від 13.01.2026.
5. Відповідно до абз.3 ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Кодекс не містить визначення понять (і їх тлумачення) підсумки відповідної процедури чи закінчення відповідної процедури.
Зокрема, закон не вказує, що у ліквідаційній процедурі обов'язковими складовими елементами цих понять (закінчення і підведення підсумків) є, наприклад, припинення будь-яких дій у ліквідаційній процедурі; подання ліквідатором ліквідаційного балансу; подання ліквідатором повного звіту про усю здійснену і завершену ліквідаційну процедуру тощо.
Закон не визначає, що є моментом (тобто датою і часом) закінчення ліквідаційної процедури і моментом підведення її підсумків, зокрема, не визначає події, яка неминуче має настати і з настанням якої виникає юридичний факт "закінчення ліквідаційної процедури" і "підведення підсумків".
Наприклад, не визначає таким моментом факту створення ліквідатором банкрута документа з назвою "Звіт про здійснену ліквідаційну процедуру" або з назвою "Ліквідаційний баланс банкрута", не визначає вчинення іншої конкретної і останньої необхідної дії ліквідатора банкрута, яка неминуче має бути виконана (проведення останніх зборів кредиторів/комітету кредиторів, проведення інвентаризації, закриття рахунку, отримання останнього листа з необхідною інформацією, тощо). Якби навіть закон і пов'язував закінчення ліквідаційної процедури саме з такими моментами (фактами), то фактично закон зобов'язував би ліквідатора банкрута наперед передбачати, що у якусь конкретну дату та час він створить документ, проведе збори кредиторів, отримає інформацію від іншої особи, вчинить іншу останню дію - однак таке передбачення юридично є нікчемним.
Будь-які юридичні наслідки (в тому числі й визначення строку подання на затвердження суду звіту про грошову винагороду і витрати) пов'язуються законом з фактами, а не з ймовірністю настання (вчинення) дій у певний момент у майбутньому, тим більше, що достовірно невідомо, вони взагалі неминуче настануть чи ні.
В той же час Кодекс однозначно визначає (хоча й не прямо), що є строком (моментом) закінчення процедури розпорядження майном (ч.2 ст.44, абз.8 ч.2 ст.47, ч.1 ст.49, абз.2ч.3 ст.49 Кодексу) та процедури санації (абз.4 ч.1 ст.51, ч.9 ст.52, ч.1 ст.57, абз. 4 і 5 ч.3 ст.57, абз.4 ч.5 ст.57 Кодексу).
Для усіх процедур банкрутства Кодекс передбачає установлення їх строку (ч.2 ст.44, ч.1 ст.51, ч.1 ст.58). Отже їх установлення і є днем закінчення відповідної процедури - закон не може встановлювати принципово різні правила обчислення строків для різних процедур. В іншому випадку закон би просто не встановлював граничного строку проведення ліквідаційної процедури взагалі.
Процедури у справах про банкрутство можуть тривати (і як правило тривають) понад установлені законом і судом строки. Провадження у справі про банкрутство може бути припинено судом (поза волею арбітражного керуючого) до настання установленого судом строку. Арбітражного керуючого може бути усунено судом до настання установленого судом строку. У таких випадках неможливо визначити наперед такий момент часу, як "за п'ять днів до" припинення провадження у справі чи до усунення арбітражного керуючого.
Разом з тим закон чітко визначає, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат подається за п'ять днів до закінчення процедури. Отже згідно із законом існує об'єктивний момент з яким закон пов'язує закінчення процедури і необхідність підведення її підсумків. Цей момент може бути визначений лише в одному випадку - якщо "підсумком ліквідаційної процедури", "закінченням відповідної процедури" вважати саме той конкретний строк, який для відповідної процедури установлений ухвалою (постановою) суду.
І цей строк, як і обов'язок ліквідатора банкрута подати суду звіт про виконану роботу, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат (абсолютно ніяким чином не пов'язаний) і не залежить від того, який документ буде подано ліквідатором банкрута через п'ять днів: ліквідаційний баланс із повним звітом про здійснену ліквідаційну процедуру чи попередній звіт про виконану роботу із клопотанням про продовження строку ліквідаційної процедури.
Суд, визначаючи згідно із законом строк ліквідаційної процедури, фактично визначає, що після закінчення цього строку буде проводити "підсумки проведення ліквідаційної процедури". Строк для того і визначається судом, щоб до його закінчення ліквідатор банкрута виконав необхідну роботу та надав звіт про це комітету кредиторів і суду, в тому числі й про грошову винагороду і витрати - тим більше, що для подання Звіту щодо грошової винагороди і витрат і їх схвалення комітетом кредиторів законом встановлені більш короткі строки (два місяці, ст.30 Кодексу).
Отже суд вважає, що в даному випадку "підсумком ліквідаційної процедури" та "закінченням відповідної процедури" є саме строк установлений ухвалою суду від 15.10.2024, а не будь-яка інша не визначена законом дата чи подія (ст.253 Цивільного кодексу України).
6. Однак ухвалою суду від 12.01.2026 продовжено строк здійснення ліквідації боржника та подання ліквідатором банкрута суду відомостей щодо проведення ліквідаційної процедури за цей період до 10.06.2026 і зобов'язано ліквідатора банкрута подати суду до закінчення визначеного п.1 цієї ухвали строку звіт про виконану роботу (ліквідаційний чи поточний) та звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат (з розрахунками, доказами і їх переліком).
Однак, заява не містить відомостей про завершення ліквідаційної процедури та до заяви не додано звіту про проведення ліквідаційної процедури. Отже заяву від 30.04.2026 №02-44/438 з вимогою про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора банкрута подано передчасно, без надання інших відомостей, які передбачені ГПК України, КУзПБ та вищевказаною ухвалою суду, у зв'язку з чим суд повертає заяву заявнику без розгляду.
Оскільки заяву подано через підсистему "Електронний суд" та оригінал заяви наявний у заявника, тому її паперовий примірник, який надруковано судом підлягає приєднанню до матеріалів справи.
Керуючись абз.3.ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, п.7 ч.1 та ч.4 ст.170 ГПК України
Повернути заявнику без розгляду заяву арбітражної керуючої Носань Н.С. від 30.04.2026 №02-44/438 з вимогою затвердити звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Носань Н.С. за період виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "ФКТН Агро плюс" за період з 01.02.2026 по 31.03.2026 на загальну суму 85 094,10 грн.
Ухвала суду набрала законної сили 11.05.2026.
Направити цю ухвалу ліквідатору банкрута.
Суддя Ю.А. Хабазня
Х-4