18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2026 р. м. Черкаси справа № 14/5026/1020/2011
Вх.суду № 2712/26 від 17.02.2026
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М.,
за участю у судовому засіданні: Юдицького О.В. (ліквідатор банкрута, особисто), Чорноіваненка Д.О. (від ТОВ "Техносоюз-Д", представник за довіреністю),
у судове засідання не з'явились: представники від Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання від 18.02.2026 №02-01/1585/1020-2011
заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,
про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди та про здійснення і відшкодування витрат арбітражного керуючого,
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси,
до боржника, Закритого акціонерного товариства "Рось",
про банкрутство юридичної особи
1. Арбітражний керуючий Юдицький О.В., на підставі рішення комітету кредиторів (протокол від 16.02.2026) подав до суду клопотання від 18.02.2026 №02-01/1585/1020-2011 з вимогами: затвердити звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. - ліквідатора ЗАТ "Рось" про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень з 01 серпня 2025 року по 31 січня 2026 року на загальну суму 486 469,33 грн., яка складається з основної грошової винагороди на суму 145 941,00 грн., з яких сплачено 144 000,00 грн., та понесених витрат на загальну суму 340 628,33 грн., які за рахунок майна боржника відшкодовано на суму 338 090,80 грн.
2. У судовому засіданні представник ТОВ "Техносоюз-Д" проти клопотання заперечив і пояснив,
що на даний час на розгляді суду перебувають скарги ТОВ "Техносоюз-Д" на дії арбітражного керуючого Юдицького О.В. щодо незаконного включення до ліквідаційної маси боржника майна кредитора, щодо відсторонення арбітражного керуючого Юдицького О.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, щодо його незаконних дій з безпідставного включення до реєстру вимог кредиторів заставного кредитора ОСОБА_1 ;
що розгляд цих скарг було відкладено, тому у разі визнання судом дій арбітражного керуючого незаконними буде безпідставним нарахування йому грошової винагороди за відповідний звітний період;
що за вказаних обставин задоволення клопотання є передчасним і розгляд клопотання слід відкласти, про що подав письмове клопотання про відкладення розгляду.
3. Ліквідатор банкрута проти відкладення розгляду справи заперечив і пояснив,
що згідно з КУзПБ звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат повинен бути схвалений комітетом кредиторів і затверджений судом;
що комітет кредиторів (з урахуванням усіх відомих йому обставин, у тому числі щодо наявності спірних питань про належність виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків) звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. схвалив;
що усі питання, порушені ТОВ "Техносоюз-Д" у перелічених ним скаргах, були предметом розгляду Міністерства юстиції України (як державного органу з питань банкрутства), згідно з висновками якого у діях арбітражного керуючого Юдицького О.В. порушень виявлено не було;
що ТОВ "Техносоюз-Д" вже тривалий час подає скарги на кожну дію ліквідатора банкрута та що у задоволенні його численних скарг, які судом та Мінюстом України вже розглянуто, відмовлено;
що скарги цього кредитора не містять об'єктивного підгрунття і спрямовані виключно на на затягування процесу продажу майна та розгляду справи.
Суд у судовому засіданні постановив ухвалу, внесену до протоколу, якою відмовив у задоволенні клопотання про відкладення, оскільки вказані ТОВ "Техносоюз-Д" обставини розгляду апеляційних скарг не передбачені як підстава для відкладення розгляду справи, оскільки вказані заявником обставини могли б бути підставою для її зупинення, якби вони розглядалися у позовному провадженні, однак зупинення розгляду справи про банкрутство закон не допускає (ч.5 ст.9 ч.17 ст.39 КУзПБ).
3. Учасники провадження у справі про банкрутство боржника, представники яких не з'явились, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак про причини неявки до суду не повідомили.
Явка учасників справи обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
4. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
5. Дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.
12.05.2011 ухвалою суду порушено провадження у справі про банкрутство боржника.
21.08.2012 постановою суду боржника визнано банкрутом.
21.08.2012 ухвалою суду затверджено встановлений комітетом кредиторів (протокол від 06.07.2012 №2) розмір оплати послуг арбітражного керуючого - два мінімальних розміри заробітної плати, визначеної законодавством України, за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.
07.02.2019 ухвалою суду затверджено схвалене комітетом кредиторів (протокол від 16.01.2019) Положення про Фонд оплати послуг та відшкодування витрат арбітражному керуючому-ліквідатору закритого акціонерного товариства "Рось", згідно з яким комітет кредиторів надав право ліквідатору банкрута на здійснення за рахунок коштів Фонду наступних витрат: господарських витрат в межах фактичних витрат на проведення ліквідаційної процедури, підтверджених первинними документами; оплати послуг арбітражного керуючого в розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених комітетом кредиторів та затверджених ухвалою господарського суду; оплати послуг залученого спеціаліста-фахівця з бухгалтерського обліку в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на місяць.
25.08.2022 ухвалою суду ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В. Востаннє ухвалою суду від 23.04.2026 продовжено установлений ухвалою суду від 10.09.2025 строк здійснення ліквідації боржника та подання ліквідатором банкрута суду відомостей щодо проведення ліквідаційної процедури за цей період до 21.10.2026.
У період з 01.08.2025 до 31.01.2026 арбітражний керуючий Юдицький О.В. здійснював повноваження ліквідатора банкрута.
Згідно зі звітом від 14.02.2026 №02-01/1582-01/1020-2011 про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 01.08.2025 по 31.01.2026 ліквідатором банкрута нараховано суму 145 941,00 грн. грошової винагороди, з якої сплачено суму 144 000,00 грн., та фактично здійснено витрат на суму 340 628,33 грн., які за рахунок майна боржника відшкодовано на суму 338 090,80 грн.
Розмір грошової винагороди підтверджується розрахунком.
Розмір понесених витрат підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
Вищеназвані звіти схвалені рішенням комітету кредиторів (протокол від 16.02.2026).
6. Відповідно до положень ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства:
арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду;
розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень;
арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором;
звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором;
звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
7. Аналізуючи установлені у справі обставини та вищевказані норми чинного законодавства суд приходить до таких висновків.
7.1. Згідно із ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
При цьому відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України (висновки у п.30 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №902/626/20).
Згідно із ст.6 Закону України "По оплату праці", ст.96, 97 Кодексу законів про працю України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Згідно із ч.1 ст.30 Кодексу арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, керуючий реструктуризацією, керуючий реалізацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
Тобто оплатність виконання функцій арбітражного керуючого установлена законом і вона є ідентичною по своїй суті до тієї оплати, яка передбачена Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "По оплату праці" за виконання будь-якої роботи працівником. Особливості системи оплати послуг арбітражного керуючого визначені Кодексом і будь-якими іншими актами безпосередньо не регулюються. Будь-яких актів, які передбачають "відрядну або іншу систему" оплати послуг арбітражного керуючого немає.
7.2. Право вимоги на грошову винагороду у арбітражного керуючого виникає не з підстав погодження (схвалення) звіту комітетом кредиторів, а з підстав закінчення відповідного місяця (абз.5 ч.2 ст.30 Кодексу).
Право на відшкодування витрат арбітражного керуючого і виплату коштів виникає після надходження коштів на рахунок боржника (абз.2-4 ч.3 ст.61 Кодексу).
Передбаченим Кодексом України з процедур банкрутство засобом припинення нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого є лише ухвала суду про відсторонення його від виконання повноважень (ч.4 ст.28 Кодексу).
Разом з тим, кредиторами не ініціювалось та судом не вирішувалось питання щодо неналежного виконання розпорядником майна боржника своїх обов'язків ні за весь період, ні у окремих його частинах.
7.3. З аналізу вищевказаних актів суд приходить до висновку, що оплата послуг арбітражного керуючого є аналогічною до погодинної оплати та здійснюється за весь час виконання ним своїх обов'язків з моменту призначення і до моменту його звільнення. Тому ні комітетом кредиторів, ні судом не може бути унормовано право на отримання грошової винагороди арбітражним керуючим залежно від обсягу, кількості чи й будь-яких інших "вимірних" показників виконаної роботи.
Єдиним "вимірним" показником його роботи є оцінка його дій (бездіяльності) як належних чи неналежних, яка здійснюється окремим кредитором, комітетом кредиторів та судом. Тобто, якщо дії/бездіяльність арбітражного керуючого були незаконними, неналежними, то вони можуть не підлягати оплаті повністю чи частково через процедуру схвалення (не схвалення, часткового схвалення) комітетом кредиторів відповідних звітів про грошову винагороду і витрати та подальшого затвердження ухвалою суду. Але такі обставини (факти) неналежного виконання чи невиконання повноважень, а також періоди роботи, які підлягають визнанню та виключенню, розрахунки сум, які підлягають затвердженню та виключенню, підлягають доказуванню в суді.
"Розрахунок" певних сум є складовою "обставин", на які посилається учасник справи, тому суд перевіряє такий розрахунок (якщо він наданий) на відповідність наявним у справі доказам. Суд не здійснює за завданням учасників справи власних розрахунків та розслідування діяльності арбітражного керуючого.
Якщо кредитор вважає, що із наданого ліквідатором банкрута розрахунку суми вимог має бути виключена певна конкретна сума, то він повинен вказати, яка конкретно сума має бути виключена, за який конкретний період, як вона обрахована та якими доказами підтверджуються доводи і розрахунки кредитора;
7.4. Відповідно до ст.58 Кодексу України з процедур банкрутства "у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців".
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі - Закон №4212-VI), у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.
Постановою суду від 05.01.2015 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та на виконання Закону №4212-VI, чинного на час вчинення відповідних дій у процедурах банкрутства, установлено строк її проведення дванадцять місяців.
7.5. Відповідно до ч.1 і 3 ст. 251 Цивільного кодексу України: строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст.113, ч.2 ст.119 ГПК України: строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до підп.6 ч.8 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства (та ч.8 ст.26 Закону №4212-VI) до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" поновлення встановлених Законом строків судових процедур банкрутства не передбачено, але ці строки може бути продовжено судом у випадках, передбачених Законом.
Отже, згідно з Кодексом України з процедур банкрутства саме суд визначає строк проведення ліквідаційної процедури. Разом з тим, нормами Кодексу прямо не передбачено можливості продовження строків ліквідаційної процедури, як це передбачено для процедур розпорядження майном та санації. Однак, Кодекс не передбачає і наслідків закінчення 12-ти місячного строку ліквідаційної процедури (зокрема, його закінчення не є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство відповідно до ст.90 Кодексу).
З огляду на вищевказані нормативні акти, якщо фактично ліквідаційну процедуру не завершено до спливу 12-ти місячного строку, при вирішенні питання про те, чи має визначатись новий строк ліквідаційної процедури після закінчення 12-ти місячного строку чи ні (тобто чи має такий строк залишатись невизначеним), суд приходить до висновку, що такий строк має визначатись судом (по аналогії до абз. 2 ч.1 ст.58 Кодексу), оскільки судова справа не може знаходитись у стані невизначеності строку завершення її розгляду, оскільки строк її завершення не може бути віддано на розсуд арбітражного керуючого, оскільки жоден процесуальний кодекс України не допускає невизначеності у строках розгляду і вирішення справ у суді чи вчинення певних процесуальних дій у справі, оскільки ЄСПЛ звертає увагу у своїх рішеннях на необхідність розгляду справ у розумні строки, які у справі про банкрутство можуть бути визначені виключно судом виходячи з конкретних обставин у справі.
Також з огляду на вищевказані нормативні акти при вирішенні питання про те, чи має суд поновлювати строк ліквідаційної процедури після її закінчення чи продовжувати його для подальшого здійснення ліквідаційної процедури, суд вважає, що строк ліквідаційної процедури має судом продовжуватись (по аналогії до підп.6 ч.8 ст.48 Кодексу та відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України).
У цій справі строк ліквідаційної процедури установлено саме судом у постанові суду від 05.01.2015 на виконання вимог Закону №4212-VI, а також продовжено судом в наступних ухвалах суду (остання з яких від 15.10.2024).
7.6. Відповідно до абз.3 ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Кодекс не містить визначення понять (і їх тлумачення) підсумки відповідної процедури чи закінчення відповідної процедури.
Зокрема, закон не вказує, що у ліквідаційній процедурі обов'язковими складовими елементами цих понять (закінчення і підведення підсумків) є, наприклад, припинення будь-яких дій у ліквідаційній процедурі; подання ліквідатором ліквідаційного балансу; подання ліквідатором повного звіту про усю здійснену і завершену ліквідаційну процедуру тощо.
Закон не визначає, що є моментом (тобто датою і часом) закінчення ліквідаційної процедури і моментом підведення її підсумків, зокрема, не визначає події, яка неминуче має настати і з настанням якої виникає юридичний факт "закінчення ліквідаційної процедури" і "підведення підсумків".
Наприклад, не визначає таким моментом факту створення ліквідатором банкрута документа з назвою "Звіт про здійснену ліквідаційну процедуру" або з назвою "Ліквідаційний баланс банкрута", не визначає вчинення іншої конкретної і останньої необхідної дії ліквідатора банкрута, яка неминуче має бути виконана (проведення останніх зборів кредиторів/комітету кредиторів, проведення інвентаризації, закриття рахунку, отримання останнього листа з необхідною інформацією, тощо). Якби навіть закон і пов'язував закінчення ліквідаційної процедури саме з такими моментами (фактами), то фактично закон зобов'язував би ліквідатора банкрута наперед передбачати, що у якусь конкретну дату та час він створить документ, проведе збори кредиторів, отримає інформацію від іншої особи, вчинить іншу останню дію - однак таке передбачення юридично є нікчемним.
Будь-які юридичні наслідки (в тому числі й визначення строку подання на затвердження суду звіту про грошову винагороду і витрати) пов'язуються законом з фактами, а не з ймовірністю настання (вчинення) дій у певний момент у майбутньому, тим більше, що достовірно невідомо, вони взагалі неминуче настануть чи ні.
В той же час Кодекс однозначно визначає (хоча й не прямо), що є строком (моментом) закінчення процедури розпорядження майном (ч.2 ст.44, абз.8 ч.2 ст.47, ч.1 ст.49, абз.2ч.3 ст.49 Кодексу) та процедури санації (абз.4 ч.1 ст.51, ч.9 ст.52, ч.1 ст.57, абз. 4 і 5 ч.3 ст.57, абз.4 ч.5 ст.57 Кодексу).
Для усіх процедур банкрутства Кодекс передбачає установлення їх строку (ч.2 ст.44, ч.1 ст.51, ч.1 ст.58). Отже їх установлення і є днем закінчення відповідної процедури - закон не може встановлювати принципово різні правила обчислення строків для різних процедур. В іншому випадку закон би просто не встановлював граничного строку проведення ліквідаційної процедури взагалі.
Процедури у справах про банкрутство можуть тривати (і як правило тривають) понад установлені законом і судом строки. Провадження у справі про банкрутство може бути припинено судом (поза волею арбітражного керуючого) до настання установленого судом строку. Арбітражного керуючого може бути усунено судом до настання установленого судом строку. У таких випадках неможливо визначити наперед такий момент часу, як "за п'ять днів до" припинення провадження у справі чи до усунення арбітражного керуючого.
Разом з тим закон чітко визначає, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат подається за п'ять днів до закінчення процедури. Отже згідно із законом існує об'єктивний момент з яким закон пов'язує закінчення процедури і необхідність підведення її підсумків. Цей момент може бути визначений лише в одному випадку - якщо "підсумком ліквідаційної процедури", "закінченням відповідної процедури" вважати саме той конкретний строк, який для відповідної процедури установлений ухвалою (постановою) суду.
І цей строк, як і обов'язок ліквідатора банкрута подати суду звіт про виконану роботу, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат (абсолютно ніяким чином не пов'язаний) і не залежить від того, який документ буде подано ліквідатором банкрута через п'ять днів: ліквідаційний баланс із повним звітом про здійснену ліквідаційну процедуру чи попередній звіт про виконану роботу із клопотанням про продовження строку ліквідаційної процедури.
Суд, визначаючи згідно із законом строк ліквідаційної процедури, фактично визначає, що після закінчення цього строку буде проводити "підсумки проведення ліквідаційної процедури". Строк для того і визначається судом, щоб до його закінчення ліквідатор банкрута виконав необхідну роботу та надав звіт про це комітету кредиторів і суду, в тому числі й про грошову винагороду і витрати - тим більше, що для подання Звіту щодо грошової винагороди і витрат і їх схвалення комітетом кредиторів законом встановлені більш короткі строки (два місяці, ст.30 Кодексу).
Отже суд вважає, що в даному випадку "підсумком ліквідаційної процедури" та "закінченням відповідної процедури" є саме строк установлений ухвалою суду від 15.10.2024, а не будь-яка інша не визначена законом дата чи подія (ст.253 Цивільного кодексу України).
7.7. Закон не визначає конкретних строків та порядку схвалення комітетом кредиторів звіту арбітражного керуючого про грошову винагороду і витрати, однак визначає, що такий звіт має бути поданий до суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури (ч.6 ст.60 Кодексу), строки якої визначаються відповідно до закону судовими рішеннями.
Отже арбітражний керуючий зобов'язаний внести комітету кредиторів на розгляд звіт про грошову винагороду і витрати, а комітет кредиторів зобов'язаний розглянути і схвалити чи відмовити у схваленні звіту у такі строки, які дозволяють виконати вимоги закону та ухвал суду.
К - відповідної арбітражним керуючим , й , ' арбітражним керуючим, ? ? .
7.8. Обов'язок доказування доводів незаконних дій/бездіяльності ліквідатора банкрута лежить саме на учаснику судового процесу, який ці доводи викладає.
Доводи дій доводяться доказами. Закон визначає певні правила щодо доказів у справі: 1) доказ повинен існувати в натурі як матеріальний об'єкт (ч.2 ст.73, ч.4 ст.74, ст.92 ГПК України - нематеріальний об'єкт не можна "подати", відтворити повторно); 2) до суду подаються оригінали або належним чином засвідчені копії оригіналів (ч.2 ст.91 і ч.2 ст.96 ГПК України), які мають бути пред'явлені суду на його вимогу (ч.6 ст.91 ГПК України і ч.5 ст.96 України); 3) копія може бути виготовлена лише з оригіналу його володільцем (крім засвідчення копії з копії нотаріусом згідно із ст.?76 Закону України «Про нотаріат») (див Правила Діловодства МЮ 1000/5); 4) належною є копія, яка засвідчена особою-володільцем оригіналу і яка містить необхідні реквізити для її засвідчення, зокрема: а) письмові докази, які подаються до суду у паперовій формі, мають відповідати вимогам ст.80, 91 ГПК України і п.2.2 постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 №18; подані суду копії посвідчуються написом "згідно з оригіналом" і зазначенням посади, прізвища, дати та підпису особи, яка має оригінал доказу; б) електронні докази мають відповідати вимогам ст.80, 96 ГПК України і подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом; в) електронні копії паперових доказів мають бути виготовлені з наявного в учасника (заявника) оригіналу доказу.
Доводи бездіяльності доводяться шляхом вказівки: а) на конкретну дію, яка повинна була бути вчинена відповідно до закону чи в силу інших обставин, б) на конкретну граничну дату для її вчинення; в) конкретну норму закону яку порушено не вчиненням цієї дії; г) в чому полягає суть порушення. Доказування обставин бездіяльності може здійснюватись згідно з правилами, визначеними ч.2 ст.74 та ст.90 ГПК України;
7.9. Суть господарського процесу, як і розгляду будь-якої справи в суді, полягає саме в тому, що суд (на відміну від органу досудового слідства) не проводить збір і "розслідування" фактів (обставин) - у суді процес "дослідження" стосується виключно поданих у справу доказів і здійснюється виключно для підтвердження чи спростування обставин (фактів), на які посилається учасник справи у заяві по суті (ч.1 ст.86, ч.2 ст.92, ч.1 ст.95, ч.2 ст.97, п.3 ч.1 ст.132, 134 ГПК України).
Тому, доводи учасника справи про те, що суд з власної ініціативи та/або оскільки учасник справи має сумніви у належному виконанні ліквідатором банкрута своїх обов'язків (чи вважає недостатніми надані ліквідатором банкрута інформацію і документи) зобов'язаний "досліджувати" які фактичні дії вчинялись ним протягом відповідної процедури банкрутства суперечать принципу диспозитивності (ст.14 ГПК України). Тобто сторона не повинна давати завдання суду "з'ясовувати" вчинені/невчинені ліквідатором банкрута дії, а повинна вказати: а) конкретні обставини/факти у заяві по суті, б) докази на їх підтвердження, в) у чому полягає незаконність дій (бездіяльності), г) яку норму закону порушено.
7.10. Суд відхиляє доводи ТОВ "Техносоюз-Д" про те, що подані ним скарги на дії арбітражного керуючого Юдицького О.В. щодо незаконного включення до ліквідаційної маси боржника майна кредитора та щодо його незаконних дій з безпідставного включення до реєстру вимог кредиторів заставного кредитора ОСОБА_1 є перешкодою задоволення заявленого клопотання, суд відхиляє, оскільки цим кредитор фактично сам і підтверджує, що дії ліквідатором банкрута були вчинені (отже підлягають оплаті)
До обов'язків ліквідатора банкрута законом не віднесено складання хронометражу вчинення дій у ліквідаційній процедурі на протязі кожного дня у конкретній справі - такий обов'язок як істотно ускладнював би можливість реального виконання передбачених законом обов'язків по суті вирішуваних питань, так і виключав би можливість його участі у інших справах про банкрутство.
Саме тому кредитор у процесі ліквідаційної процедури, за кожним поданим за два місяці звітом ліквідатора банкрута про грошову винагороду і витрати, і повинен оцінювати, чи погоджується він з обсягом, кількістю, якістю, належністю, достатністю, достовірністю, добросовісністю і т.д. виконаної ліквідатором банкрута роботи;
7.11. КУзПБ установлено обов'язок арбітражного керуючого періодично, не менше одного разу на два місяці звітувати про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів (комітету) кредиторів, а також не менше одного разу на місяць - щодо виконаної роботи.
Натомість і комітет кредиторів чи й кожен кредитор окремо мають певні обов'язки щодо контролю за діяльністю ліквідатора банкрута (оскільки саме вони зацікавлені у якнайшвидшому отриманні задоволення вимог через процедури банкрутства), а саме: контролювати діяльність ліквідатора банкрута щонайменше - раз на місяць, та щонайдовше - кожні два місяці через подані звіти; розглядати по суті звіти арбітражного керуючого (в тому числі й про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат) на зборах комітету кредиторів; знайомитись з матеріалами справи; тощо.
Вчиняти ці дії кредитори повинні саме у процесі ліквідаційної процедури (тобто постійно, систематично і послідовно). Відсутність активних дій кредитора, відсутність скарг на дії/бездіяльність ліквідатора банкрута саме під час процесу проведення ліквідаційної процедури - фактично є "мовчазною згодою" з вчиненими чи не вчиненими арбітражним керуючим діями.
Заперечення виконаної ліквідатором банкрута роботи вже у "кінці", а не "під час" ліквідаційної процедури - суд вважає суперечливою поведінкою кредитора;
7.12. Суд послідовно дотримується тієї позиції, що судом не може бути унормовано право на отримання грошової винагороди арбітражним керуючим залежно від обсягу, кількості чи й будь-яких інших "вимірних" показників виконаної роботи, що "розрахунок" певних сум є складовою "обставин", на які посилається учасник справи, тому суд лише перевіряє такий розрахунок (якщо він наданий) на відповідність наявним у справі доказам, що суд не здійснює власних розрахунків, а перевіряє розрахунки учасників справи та визнає їх доведеними чи не доведеними.
Оскільки працівник виконував роботу, то вона має бути оплачена. Оплачена вона має бути до моменту звільнення працівника. Не оплачується лише невиконана робота.
Оплатність виконання функцій арбітражного керуючого установлена законом і вона є ідентичною по своїй суті до тієї оплати, яка передбачена Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "По оплату праці" за виконання будь-якої роботи працівником (підпункт 1 пункту 8.2.5 цієї ухвали);
Вирахування ж із заробітної плати має бути здійснено лише за наявності шкоди. Вимога про відшкодування шкоди (збитків) має заявлятися і доводитися особою, права якої порушено, а не визначатися судом самостійно з власної ініціативи. Аналогія цьому існує у статтях 135-3 - 138 КЗПП та ст.26 Закону України "Про оплату праці".
Так, якщо суд, вирішуючи питання щодо розміру оплати послуг арбітражного керуючого за конкретний період виконання ним повноважень ліквідатора, самостійно визначає: який саме період виконання арбітражним керуючим обов'язків ліквідатора підлягає оплаті, а який ні; яка саме сума підлягає до сплати, а яка ні; самостійно досліджує не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період, то фактично суд самостійно, без участі сторін: визначає обставини, які підлягають доказуванню; визначає предмет шкоди (збитків); визначає докази на їх підтвердження; визначає підстави для їх стягнення - такі дії суперечать принципам змагальності та диспозитивності (ч.1 ст.3, ст.13 і 14 ГПК України), які є основою господарського процесу.
7.13. Враховуючи, що розрахунок грошової винагороди судом перевірений та є вірним, що заперечення кредитора щодо розрахунку відсутні, що звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. схвалений рішенням комітету кредиторів, суд вважає, що заявлена вимога щодо його затвердження підлягає задоволенню/
Керуючись ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Клопотання ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В., від 18.02.2026 №02-01/1585/1020-2011 задовольнити повністю.
Затвердити схвалений комітетом кредиторів (протокол від 16.02.2026) звіт ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В., від 14.02.2026 №02-01/1582-01/1020-2011 про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 01.08.2025 до 31.01.2026 на суму 486 569,33 грн., з яких: 145 941,00 грн. - основна грошова винагорода, з якої виплачено 144 000,00 грн., 21 690,00 грн. - витрати, які за рахунок майна боржника відшкодовано у повному обсязі.
Ухвала суду набрала законної сили 23.04.2026. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 11.05.2026.
Направити цю ухвалу суду ліквідатору банкрута, ГУ ПФУ в Черкаській області, ДПС України у особі її філії, ГУ ДПС у Черкаській області, ТОВ "Техносоюз-Д".
С у д д я Хабазня Ю.А.
Х-5