вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"05" травня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/386/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши матеріали справи
за Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс"
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово - технічних виробів"
про стягнення заборгованості в розмірі 65 000,00 грн
представники сторін в судове засідання не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово - технічних виробів" про стягнення заборгованості в розмірі 65 000,00 грн, що виникла в результаті неналежного виконання Договору № 1301 про перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 13.01.2026.
Ухвалою суду від 06.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.05.2026.
07.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Вказане клопотання аргументоване сплатою відповідачем спірної заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією №270 від 01.04.2026.
07.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово - технічних виробів" надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
04.05.2026 року через підсистему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово - технічних виробів" надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат.
В судове засідання 05.05.2026 учасники справи не забезпечили явку уповноважених представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином у встановлений законом строк, про причини неявки суд не повідомляли.
За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та подані до суду документи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що після звернення позивача до суду з цим позовом (31.03.2026), відповідачем сплачено заборгованість 01.04.2026 в сумі 67 000,00 грн, з яких 65 000 грн погашена заборгованість основного боргу та 2 000,00 грн штрафні санкції за наднормовий простій, які до позовних вимог не включалися, що підтверджується платіжною інструкцією № 270.
Згідно з статтею 169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.
В даному випадку предметом спору є стягнення з відповідача грошових коштів.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Суд звертає увагу позивача про наслідки закриття провадження у справі, вказані в частині 3 статті 231 ГПК України, зокрема, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
З огляду на зазначене, враховуючи повне погашення відповідачем заборгованості за Договором № 1301 про перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 13.01.2026, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України - у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс", відповідно до платіжної інструкції від 30.03.2026 № 6451 сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 8 500,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Враховуючи вищевикладене, позивач не позбавлений права звернутися до суду із письмовим клопотанням про повернення сплаченого за подання позовної заяви в сумі 2 662,40 грн судового збору з бюджету в порядку пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон) визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону).
Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" витрат на правову допомогу у розмірі 8 500,00 грн надано: Договір про правову допомогу від 27.03.2026, укладений між адвoкaтським об'єднанням "ЛОЗИ", в особі керуючого, адвоката Лози Віктора Миколайовича (Повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" (Довіритель), згідно умов якого Повірений зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя надати правову допомогу у спорі, що виник між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" та Приватним акціонерним товариством "Дубенський завод гумово - технічних виробів", а саме: здійснити огляд, вчинення та попередню правову оцінку документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (3 год.); здійснити заходи досудового врегулювання спору , шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення коштів (0,5 год.); здійснити аналіз судової практики (1 год.); підготувати пакет документів необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (8 год.); вчинити інші дії для розгляду справи та її повного юридичного супроводу в т.ч. забезпечення примусового виконання судового рішення (3 год.)
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (ст. 30 Закону).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Частина 4 статті 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Частиною 5 статті 126 ГПК України надано право іншій стороні справи клопотати перед судом про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вказуючи в якості підстави такого клопотання недотримання вимог частини 4 цієї статі Кодексу.
Відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру судових витрат, зазначає, що розмір заявлених судових витрат є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги, категорія даної справи є незначної складності, обсяг матеріалів справи є незначними.
Розглянувши заявлені вимоги позивача про судові витрати, та клопотання відповідача щодо зменшення судових витрат, суд зазначає наступне.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про під ставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Кожна справа має різну кількість судових засідань, як і різну кількість розглянутих клопотань, а отже і кількість виконаного адвокатом обсягу робіт з огляду на кількість вчинених процесуальних дій.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статтею 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Суд також враховує, що відповідачем не надано доказів необґрунтованості та неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Судом враховано пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 77-79 ГПК України).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу позивача в розмірі 8 500,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" про закриття провадження у справі - задовольнити повністю.
2. Провадження у справі №918/386/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" до Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово - технічних виробів" про стягнення заборгованості в розмірі 65 000,00 грн закрити.
3. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" витрат на правничу професійну допомогу - задовольнити частково.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово - технічних виробів" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Млинівська, буд 69 код ЄДРПОУ 02971506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" (46016, м. Тернопіль, вул Симоненка, 4 кв. 188, код ЄДРПОУ) 8 500,00 (вісім тисяч п'ятсот грн 00 коп.) грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. Наказ видати після набрання ухвалою законної сили.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною 2 статті 235 ГПК України з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст ухвали суду складено і підписано 12.05.2026.
Суддя А.М. Горплюк