адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
11.05.2026 Справа № 917/1964/25
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваагропромінвест» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 5260 від 20.04.2026) у справі за позовом
Полтавської міської ради в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру, 36000, Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Соборності, буд., 36, код ЄДРПОУ 25165593
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваагропромінвест», 36039, Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 15, код ЄДРПОУ 39099974
про стягнення суми основного боргу
Полтавська міська рада в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваагропромінвест» про стягнення 2 036 702,50 грн заборгованості з орендної плати.
19.03.2026 від представника позивача надійшла заява про відмову від позову (вх. № 3674), в якій повідомив, що 19.02.2026 Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради отримав лист за № 2338/5/16-31-19-03-08 від ГУ ДПС у Полтавській області, в якому повідомив, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України за період з 01.09.2015 по 12.03.2019 ТОВ “Полтаваагропромінвест» сплатило орендну плату на загальну суму 1 972 285,81 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову. Разом із тим, у зазначеному судовому рішенні не вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
20.04.2026 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 5260) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Обґрунтовуючи зазначену заяву, відповідач зазначає таке:
«Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення значної суми заборгованості, не здійснивши належної перевірки фактичних обставин, що мають істотне значення для справи, зокрема щодо фактичного стану розрахунків.
У подальшому, вже під час розгляду справи, відповідач отримав інформацію від контролюючого органу, яка підтвердила відсутність заявленої заборгованості та подав відповідне клопотання з долученими доказами до суду, та саме з цих підстав позивач відмовився від позову. Тобто позивач фактично визнав безпідставність заявлених вимог, однак лише після того, як відповідач був змушений здійснити повноцінний захист своїх прав у суді.
Така поведінка позивача свідчить про те, що спір був ініційований без належного фактичного підґрунтя, а відмова від позову не є проявом добросовісності, а лише наслідком встановлення обставин, які мали бути з'ясовані ще до звернення до суду.
Такі дії є необґрунтованими, оскільки саме вони призвели до виникнення судового спору та необхідності відповідача нести витрати на правничу допомогу».
22.11.2026 від позивача надійшло клопотання (вх. № 5402) в якому зазначає, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн є завищеним, неспівмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих послуг, а тому не відповідає вимогам розумності та обґрунтованості. З огляду на те, що провадження у справі було закрито до початку розгляду по суті, відсутні підстави вважати, що відповідач ніс значні витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, зобов'язаний ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат, а відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України такі витрати підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Водночас у цьому випадку підлягає застосуванню спеціальна норма - частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, яка прямо передбачає право відповідача на компенсацію витрат у разі закриття провадження у справі, але лише за умови, що такі витрати стали наслідком необґрунтованих дій позивача.
Отже, для вирішення питання про стягнення витрат у цій справі суд повинен встановити не лише факт їх понесення, а й характер процесуальної поведінки позивача.
Застосування частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено Верховним Судом у постанові від 20.10.2025 у справі № 926/101/25.
Зокрема, Верховний Суд наголосив, що сам по собі факт закриття провадження у справі не є достатньою підставою для компенсації витрат відповідачу, оскільки ключовим є встановлення того, що такі витрати стали наслідком саме необґрунтованих дій позивача.
Водночас Верховний Суд підкреслив, що відповідач має обґрунтовано заявити про такі витрати, а суд - встановити, які саме дії позивача були необґрунтованими та у чому вони полягали.
Також Верховний Суд зазначив, що процесуальний закон не містить вичерпного переліку критеріїв необґрунтованості дій позивача, однак під такими діями слід розуміти таку реалізацію процесуальних прав, яка призводить до закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Отже, оцінка поведінки позивача здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім того, Верховний Суд акцентував, що під час вирішення питання про розподіл витрат суд зобов'язаний враховувати критерії реальності, обґрунтованості, співмірності та розумності витрат, виходячи із складності справи, ціни позову, значення спору для сторін та обсягу виконаної правничої роботи.
Як установив суд, відповідач дотримався вимог процесуального закону щодо заявлення судових витрат.
Зокрема, попередній орієнтовний розрахунок витрат подано разом із відзивом на позовну заяву, що відповідає вимогам статті 124 Господарського процесуального кодексу України.
Правнича допомога відповідачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги № 30-10/2025 від 30.10.2025, відповідно до умов якого адвокатське об'єднання в особі призначеного адвоката Скоробогатової Д. В. зобов'язалося здійснювати комплексне представництво інтересів клієнта, включаючи підготовку процесуальних документів, збір доказів, участь у судових засіданнях, а також формування правової позиції у справі. Договором передбачено, що правнича допомога охоплює всі стадії судового процесу, а також що адвокат має право вчиняти всі необхідні процесуальні дії для належного захисту інтересів клієнта.
Умовами договору встановлено фіксований характер гонорару, який не залежить від обсягу чи тривалості наданих послуг, а визначається сторонами у відповідному акті приймання-передачі послуг. Такий підхід повністю відповідає практиці Верховного Суду щодо допустимості фіксованого гонорару та відсутності обов'язку деталізувати погодинний облік часу.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їхньою взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.
Факт надання правничої допомоги та обсяг виконаних робіт підтверджуються Актом № 1 здачі-прийняття послуг від 15.04.2026, згідно з яким адвокатом фактично виконав конкретний перелік процесуальних дій у межах цієї справи, а саме: підготовлено та подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи; подано заяву про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції; здійснено підготовку та направлення запитів до контролюючих органів з метою збору доказів відсутності заборгованості; підготовлено та подано відзив на позовну заяву; підготовлено процесуальні клопотання; забезпечено участь у судових засіданнях; підготовлено клопотання про долучення доказів.
Загальна вартість наданих послуг відповідно до акта становить 15 000,00 грн, що узгоджується як із попереднім розрахунком витрат, так і з фактичним обсягом виконаних робіт.
Факт реального понесення відповідних витрат підтверджується платіжною інструкцією № 1045 від 06.11.2025.
Отже, витрати відповідача підтверджені належними доказами, що відповідає вимогам процесуального закону та правовим позиціям Верховного Суду.
Суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн є обґрунтованим та співмірним із предметом спору, ціною позову (2 036 702,50 грн), складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Як наголошено Верховним Судом, саме суд має оцінювати витрати через призму їх реальності та розумності, а обов'язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заперечує проти їх відшкодування. Сам по собі факт незгоди із сумою витрат не може бути підставою для їх зменшення.
У цій справі заявлений розмір витрат не є завищеним та повністю відповідає характеру і тривалості судового розгляду.
Враховуючи те, що витрати відповідача є реальними, підтвердженими та безпосередньо пов'язаними з розглядом справи, а також те, що їх виникнення зумовлене саме необґрунтованими діями позивача (звернення з позовом про стягнення неіснуючої заборгованості), є підстави для їх компенсації.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України,
Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваагропромінвест» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 5260 від 20.04.2026).
Стягнути з Полтавської міської ради в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру (вул. Соборності, буд. 36, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 25165593) на користь ТОВ «Полтаваагропромінвест» (вул. Квітки Цісик, 15, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39099974) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Видати наказ після набрання додатковою ухвалою законної сили.
Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткова ухвала підписана 11.05.2026.
Суддя Дмитро СІРОШ