65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3849/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Задорожному А.О.;
за участю представників:
від позивача: Бороган В.В.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ" (65012, місто Одеса, вулиця Катерининська, буд. 90; код ЄДРПОУ 35992788);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РЕНТАЛС" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 25; код ЄДРПОУ 40132857);
за участі третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ" (65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 32145683);
про усунення перешкод у здійсненні права власності,-
1. Суть спору.
19.09.2025 ОСББ "БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "БІЗНЕС РЕНТАЛС" в якій просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності співвласниками ОСББ «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ» нежитловими приміщеннями підвалу та першого поверху що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська буд. 90, шляхом визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав власності на такі нежитлові приміщення.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що приміщення підвалу та першого поверху, в будинку №90, по вулиці Катерининській в місті Одесі, є спільним майном всіх співвласників багатоквартирного, тобто є власністю ОСББ в силу Закону, повинні перебувати у вільному доступі співвласників будинку, оскільки за своїм цільовим призначенням є необхідними для забезпечення підтримки життєдіяльності будинку. У зв'язку з чим позивач вважає, що реєстрація права власності на дані приміщення за ТОВ "БІЗНЕС РЕНТАЛС" перешкоджає ОСББ в реалізації свого права власності, яке наявне в силу Закону (володіння, користування та розпорядження майном його співвласниками).
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
Одночасно із позовною заявою до суду подано клопотання (вх.№29311/25 від 19.09.2025) про залучення до участі у справі третьої сооби, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ" (колишня назва - ТОВ " БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП").
Ухвалою суду від 24.09.2025 було відкрито провадження у справі 916/3849/25 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 16.10.2025 о 14:40, також було залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ" (65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 32145683).
16.10.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№32442/25) та від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№32551/25).
У судовому засіданні 16.10.2025 суд розглянув клопотання сторін про відкладення розгляду справи та підписав ухвалу, якою відклав розгляд справи на 13.11.2025 о 15:00.
12.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№35961/25) та від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№36070/25).
У судовому засіданні 13.11.2025 суд розглянув клопотання сторін про відкладення розгляду справи та підписав ухвалу, якою відклав розгляд справи на 01.12.2025 о 15:00.
01.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення доказів (вх.№38229/25).
У судовому засіданні 01.12.2025 суд, без оформлення окремого документа постановив ухвалу, якою поновив позивачу строк на подання додаткових доказів, а також без оформлення окремого документа постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.12.2025 о 14:30.
22.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№40973/25).
У судовому засіданні 22.12.2025 суд, без оформлення окремого процесуального документа, відклав розгляд справи на 15.01.2026 о 15:30.
15.01.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№1366/26).
У судовому засіданні 15.01.2026 суд, без оформлення окремого процесуального документа, відклав розгляд справи на 23.02.2026 о 15:00.
23.02.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи (вх.№6470/26).
У судовому засіданні 23.02.2026 суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.03.2026 о 12:30.
У судовому засіданні 23.03.2026 суд, без оформлення окремого процесуального документа, оголосив перерву в розгляді справи по суті до 23.04.2026 о 15:30.
У судовому засіданні 23.04.2026 за участі представника позивача, суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та оголошення рішення суду до 30.04.2026.
У судовому засіданні 30.04.2026 за участі представника позивача, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення на строк до 11.05.2026.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи ОСББ "БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ".
У якості обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Катерининська (змінено на Європейська), будинок, 90, відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ», про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, дата запису: 27.06.2008, номер запису: 15561020000032624.
Позивач зазначає, що у процесі здійснення управління багатоквартирним будинком було встановлено, що за нежитловими приміщеннями підвалу загальною площею 380,0 м2, №104 та загальною площею 310,4 м2, №105, а також нежитловим приміщенням першого поверху, загальною площею 91,8 м2, №106, розташованих за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90, було зареєстровано право власності ТОВ "БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП" в подальшому (змінено назву на "УКРБУДСПЕЦТЕХ").
Як зазначає позивач, згодом, дані приміщення було відчужено за договорами купівлі-продажу на користь ТОВ "БІЗНЕС РЕНТАЛС".
Між тим позивач вважає, що у спірних приміщеннях багатоквартирного будинку знаходиться: щитова, насосна та протипожежна системи, баки накопичування води.
Так ОСББ "БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ" стверджує, що вищезазначені приміщення підвалу та першого поверху, в будинку №90, по вулиці Катерининській в місті Одесі, є спільним майном всіх співвласників багатоквартирного , тобто є власністю ОСББ в силу Закону, та повинні перебувати у вільному доступі співвласників будинку, оскільки за своїм цільовим призначенням є необхідними для забезпечення підтримки життєдіяльності будинку.
Враховуючи викладене позивач вважає, що ТОВ "БІЗНЕС РЕНТАЛС" перешкоджає йому в реалізації свого права власності яке наявне в нього в силу Закону (володіння, користування та розпорядження майном його співвласниками).
Таким чином позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності співвласниками багатоквартирного будинку на спірні приміщення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності спірних приміщень за ТОВ "БІЗНЕС РЕНТАЛС" та рішення про державну реєстрацію права власності спірних приміщень (з відкриттям розділу) ТОВ "БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП" (змінено назву на "УКРБУДСПЕЦТЕХ"), а також скасувати державну реєстрацію права власності за останнім із закриттям розділу.
3.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РЕНТАЛС".
ТОВ "БІЗНЕС РЕНТАЛС" про відкриття провадження у справі повідомлено належним чином, а саме шляхом направлення копій ухвал суду до Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС, проте своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України, на подання відзиву по суті справи не скористалося, жодних доказів у якості спростування наведених позивачем обставин відповідачем до матеріалів справи не додано.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак суд вирішує спір, який виник між ОСББ «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ» та ТОВ "БІЗНЕС РЕНТАЛС" за наявними в матеріалах справи доказами.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
27.06.2008 було співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, було створено ОСББ «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ» (33 на звороті - 34 на звороті).
Згідно довідки з адресного реєстру міста Одеси №362209/1 про резервування адреси об'єкта нерухомого майна у адресному реєстрі міста Одеси зареєстровано наступну адресу об'єкта нерухомого майна нежитлові приміщення першого поверху у місті Одесі, вул. Катерининська 90, нежитлові приміщення №106, довідка надана на підставі замовлення ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» (а.с.37 на звороті).
Відповідно до копії інформаційної довідки №440363591 від 21.08.2025, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 28537017 від 01.03.2016, проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» на нежитлове приміщення №106, що розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90, загальною площею 91,8 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 864491851101 (а.с.35).
Згідно Договору купівлі-продажу від 01.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №365, ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» продало, а ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» придбало у власність нежитлові приміщення першого поверху, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90, приміщенням №106, загальною площею 91,8 кв.м (а.с.38-40 на звороті).
Також відповідно до копії інформаційної довідки №440363591 від 21.08.2025, право власності на нежитлове приміщення №106, що розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90, загальною площею 91,8 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 864491851101 зареєстровано за ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС».
Згідно довідки з адресного реєстру міста Одеси №362208/1 про резервування адреси об'єкта нерухомого майна у адресному реєстрі міста Одеси зареєстровано наступну адресу об'єкта нерухомого майна нежитлові приміщення першого поверху у місті Одесі, вул. Катерининська 90, нежитлові приміщення №105, довідка надана на підставі замовлення ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» (а.с.42 на звороті).
Відповідно до копії інформаційної довідки №440363501 від 21.08.2025, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 28535217 від 01.03.2016 проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» на нежитлове приміщення №105 що розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90, загальною площею 310,4 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 864404551101 (а.с.40).
Згідно Договору купівлі-продажу від 01.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №364, ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» продало а ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» придбало у власність нежитлові приміщення першого поверху, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90, приміщенням №105, загальною площею 310,4 кв.м (а.с.43-44 на звороті).
Також відповідно до копії інформаційної довідки №440363501 від 21.08.2025, право власності на нежитлове приміщення №105, що розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90, загальною площею 310,4 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 864404551101, зареєстровано за ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС».
Згідно довідки з адресного реєстру міста Одеси №362207/1 про резервування адреси об'єкта нерухомого майна у адресному реєстрі міста Одеси зареєстровано наступну адресу об'єкта нерухомого майна нежитлові приміщення першого поверху у місті Одесі, вул. Катерининська 90, нежитлові приміщення №104, довідка надана на підставі замовлення ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» (а.с.47).
Відповідно до копії інформаційної довідки №440363382 від 21.08.2025, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 28533712 від 01.03.2016, проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» на нежитлове приміщення №104, що розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90, загальною площею 380 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 864333151101 (а.с.45).
Згідно Договору купівлі-продажу від 01.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №36, ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» продало, а ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» придбало у власність нежитлові приміщення першого поверху, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90, приміщенням №104, загальною площею 310,4 кв.м (а.с.47-49 на звороті).
Також відповідно до копії інформаційної довідки №440363382 від 21.08.2025, право власності на нежитлове приміщення №104, що розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90, загальною площею 380 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 864333151101, зареєстровано за ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС».
Крім того у матеріалах справи наявна копія висновку експерта №66/25 від 01.12.2025 судової будівельно-технічної експертизи, що виконана для подання до Господарського суду Одеської області по справі №916/3849/25 за заявою адвоката Борогана В.В. (а.с.113-120), відповідно до якого згідно проведеного дослідження, а також враховуючи надану документацію інженерних мереж підвалу, встановлено, що в усьому приміщенні підвалу за адресою: м. Одеса, вулиця Катерининська будинок 90 наявні наступні комунікації:
- електрощитова, багатоповерхового будинку що слугує для обслуговування приміщень;
- насосна для забезпечення водопостачання багатоквартирного житлового будинку;
- баки резервного накопичування води багатоквартирного житлового будинку;
- протипожежна системи багатоквартирного житлового будинку;
- ревізія на трубі системи водовідведення, що слугує для обслуговування приміщень багатоповерхового будинку;
- система опалення, що слугує для обслуговування приміщень багатоповерхового будинку.
Нежитлове приміщення підвалу №104, загальною площею 380,0 м2 та нежитлове приміщення підвалу №105, загальною площею 310,4 м2 за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90 для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
Експертом зазначено, що згідно з ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення», встановлено, що нежитлове приміщення підвалу №104, загальною площею 380,0 м2 та нежитлове приміщення підвалу №105, загальною площею 310,4 м2, за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90 відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які необхідні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
Також експерт дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що інженерні мережі розташовані в усьому приміщенні підвалу, тобто усе підвальне приміщення є допоміжним, а також наявність одного входу, відсутня технічна можливість виділення будь-якої частини підвалу.
Як вбачається з висновку експерта №05/26 від 23.02.2026 (а.с.166-172), виготовленого за результатом проведення судової будівельно-технічної експертизи, для подання до Господарського суду Одеської області по справі №916/3849/25 за заявою адвоката Борогана В.В., згідно проведеного дослідження, у відповідності до п. 3.7 ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення» та статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що до складу нежитлових приміщень першого поверху №106, загальною площею 91,8 м2 за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90 входять щитові, сходи та коридори, які є приміщеннями загального користування та відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, що необхідні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Крім того, згідно технічного паспорту на нежитловий будинок за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90 за 04.02.2006, приміщення, що увійшли до складу нежитлового приміщення першого поверху №106, загальною площею 91,8 м2 за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90 були допоміжними.
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Як визначено частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За умовами статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Водночас, як було встановлено судом з наявних у матеріалах справи копій інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.35, 40, 45), на підставі рішень приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 28537017, індексний номер 28535217, індексний номер 28533712 від 01.03.2016, було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» на нежитлові приміщення №№104, 105, 106, які розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90.
Крім того судом також було встановлено, що на підставі Договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 01.03.2016 та зареєстрованих у реєстрі за №№364, 365, 366, ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» продало, а ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» придбало у власність спірні нежитлові приміщення.
Також у зв'язку з укладенням зазначених Договорів, на підставі рішень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28559394 від 02.03.2016, 28558624 від 02.03.2026, 28558224 від 02.03.2026, проведено державну реєстрацію права власності на спірні приміщення за ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС».
Згідно з приписами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
За умовами частин першої, другої статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 369 ЦК України унормовано, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частинами першою, четвертою статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Судом було встановлено, що у багатоквартирному будинку, що розташований за адресою м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, з метою забезпечення і захисту своїх прав, як співвласників багатоквартирного будинку та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ».
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Також згідно з положеннями пунктів 2, 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Згідно з положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №914/379/21.
Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що при вирішенні таких спорів, ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме: встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних або є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.
Також суд вказує, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18 та від 08.04.2020 у справі №915/1096/18.
Касаційний господарський суд у постанові від 17.01.2023 у справі №924/195/22 вказав, що чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а, як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Цілком очевидно, що, виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, позивач не повинен доводити статус спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідач, який є їх останнім набувачем (зокрема, зареєстрованим власником), має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об'єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку вони будувалися з іншим цільовим призначенням для потреб непромислового характеру.
Вказана позиція Верховного Суду також викладена у постановах від 26.10.2022 у справі №916/2022/21, 30.06.2022 у справі №922/1406/21 та від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц.
Крім того суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане, зокрема, забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками.
Отже, об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку після його створення не потрібно доводити право власності на приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 08.04.2020 у справі №915/1096/18, від 22.08.2023 у справі №914/376/21 та від 22.04.2025 у справі №916/3951/21.
Відповідно до ч.1 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно зі статтею 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Так в матеріалах справи наявні копії висновків експерта судових будівельно-технічних експертиз, що виконані для подання до Господарського суду Одеської області по справі №916/3849/25 за заявою адвоката Борогана В.В., а саме висновок експерта №66/25 від 01.12.2025 (а.с.113-120) та висновок експерта №05/26 від 23.02.2026 (а.с.166-172).
Відповідно до висновку експерта №66/25 від 01.12.2025, встановлено, що нежитлове приміщення підвалу №104, загальною площею 380,0 м2 та нежитлове приміщення підвалу №105, загальною площею 310,4 м2, за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90 відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які необхідні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
Відповідно до висновку експерта №05/26 від 23.02.2026 встановлено, що до складу нежитлових приміщень першого поверху №106, загальною площею 91,8 м2 за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90 входять щитові, сходи та коридори які є приміщеннями загального користування та відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, що необхідні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Крім того, згідно технічного паспорту на нежитловий будинок за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90 за 04.02.2006 приміщення, що увійшли до складу нежитлового приміщення першого поверху №106, загальною площею 91,8 м2 за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90 були допоміжними.
Так суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовували б, або ставили під сумнів висновки зроблені експертом за результатом проведення судових будівельно-технічних експертиз, що виконані судовим експертом Рапач К.В. для подання до Господарського суду Одеської області по справі №916/3849/25 за заявою представника позивача.
Також суд вказує, що матеріали справи не містять доказів підтвердження того, що нежитлові підвальні приміщення №104, загальною площею 380,0 кв.м. та №105, загальною площею 310,4 кв.м, як і нежитлове приміщення першого поверху №106, загальною площею 91,8 кв.м, є самостійними об'єктами нерухомого майна та будувалися не як допоміжні приміщення, а як інші приміщення в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду.
Так само в матеріалах справи відсутні докази проведення реконструкції спірних приміщень, їх перебудови у нежитлові приміщення на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування (зокрема, акт введення спірних приміщень в експлуатацію як новозбудоване майно або ж за наслідками реконструкції житлових чи допоміжних приміщень тощо).
Таким чином суд доходить висновку, що за своїм правовим статусом спірні приміщення належать до допоміжних приміщень в структурі житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90 та є спільною власністю власників квартир та нежитлових приміщень у відповідному багатоквартирному будинку.
Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об'єкт цивільних прав.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду відображений в постанові від 16.12.2020 у справі №914/554/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц викладено, зокрема, висновок про те, що допоміжні приміщення багатоквартирного (у тому числі двоквартирного) будинку не можуть бути окремо відчужені як такі, не можуть бути сформовані як окремий об'єкт нерухомості й речове право на них не може бути зареєстроване (у тому числі й за власниками квартир в будинку). Тобто допоміжні приміщення багатоквартирного (у тому числі двоквартирного) будинку, як і елементи спільного майна такого будинку взагалі, є обмежено оборотоздатними.
Отже, сам по собі факт проведення за ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» (змінено назву на "УКРБУДСПЕЦТЕХ"), а згодом і за ТОВ "БІЗНЕС РЕНТАЛС", державної реєстрації права власності на спірні приміщення жодним чином не змінює їх правового статусу допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, тим більше, що вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.
Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки спірні приміщення належать до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку та в силу закону знаходяться у спільній власності співвласників будинку, а для підтвердження набутого права ними не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій, перебування такого майна у власності інших осіб, є протиправним.
Таким чином суд доходить висновку, про порушення прав співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, на володіння, користування і розпорядження спільною власністю, з метою забезпечення дотримання інтересів усіх співвласників будинку, у зв'язку з чим вказує про необхідність усунення перешкод у здійсненні таких прав, шляхом визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірні приміщення за ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛ» та ТОВ «БЛЕК СІ БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» (змінено назву на "УКРБУДСПЕЦТЕХ").
Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 127 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).
Так суд зазначає, що за загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон 1952-IV), чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.
Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону №1952-IV (у чинній нині редакції) передбачено, що якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.
Чинна нині редакція абзацу другого частини третьої статті 26 Закону №1952-IV встановлює, що у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
Чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону №1952-IV також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону №1952-IV.
При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону України №1952-IV у чинній редакції, відомості про право власності відповідачів не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно на підставі судового рішення ( висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 14 Закону України №1952-IV, розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються, зокрема у разі, набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.
Частиною 2 статті 13 Закону №1952-IV визначено, що на кожний об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва під час проведення державної реєстрації права власності на них вперше та на кожний об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості під час проведення державної реєстрації спеціального майнового права на них вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер відповідному об'єкту.
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону №1952-IV, у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.
Враховуючи вищенаведені положення, господарський суд доходить висновку, що рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 28537017, індексний номер 28535217, індексний номер 28533712 від 01.03.2016, за якими проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП» на нежитлові приміщення №№104, 105, 106, які розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90, а також рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28559394 від 02.03.2016, 28558624 від 02.03.2026, 28558224 від 02.03.2026, за якими проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» на спірні нежитлові приміщення, підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
Водночас у зв'язку зі скасуванням рішень про державну реєстрацію індексний номер 28537017, індексний номер 28535217, індексний номер 28533712 від 01.03.2016, на підставі яких було відкрито розділ у Державному реєстрі прав на спірні нежитлові приміщення, у відповідності до ст. 14 Закону України №1952-IV, такий розділ підлягає закриттю, відтак зазначення у позовних вимог позивачем про усунення перешкод у здійсненні права власності співвласниками багатоквартирного будинку шляхом скасування реєстрації права власності на дані приміщення і закриттям розділу не потребується.
Верховний Суд у постанові від 27.03.2025 у справі №910/1586/24 зазначав, що у господарському процесуальному законодавстві діє класичний принцип «jura novit curia» або «суд знає закони», який полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При вирішенні господарського спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Виходячи з положень ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
У постанові Верховного Суду від 16 липня 2025 року по справі №910/2389/23, Верховний Суд дійшов такого висновку, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України). Суд у кожному окремому конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог.
У частині третій статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію ОСББ "БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ" до ТОВ "БІЗНЕС РЕНТАЛС" про усунення перешкод у здійсненні права власності співвласниками ОСББ «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ» нежитловими приміщеннями підвалу та першого поверху що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська буд. 90, шляхом визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав власності на такі нежитлові приміщення.
Між тим суд вказує про неефективність заявлених вимог про скасування державної реєстрації права власності із закриттям розділу, у зв'язку з чим не зазначає про це в резолютивній частині рішення.
У частині третій статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:
Із наявних у матеріалах справи документів, судом було встановлено, що 04.08.2025 між ОСББ «БУДИНОК НА КАТЕРИНЕНСЬКІЙ», в особі голови правління Скрипачук О.М. (Клієнт) та Адвокатським бюро «БОРОГАН» (Адвокатське бюро) укладено Договір про надання правничої допомоги (Договір), згідно п. 1.1 Договору, Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Адвокатське бюро на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов'язання усіма законними методами та способами надати Клієнту правничу допомогу у справі Клієнта до ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо нежитлового підвального приміщення №104, загальною площею 380,0 кв.м, №105 загальною площею 310,4 кв.м та нежитлового приміщення першого поверху №106, загально площею 91,8 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90.
За пунктом 2.5 Договору, обсяг наданих послуг: надання усної консультації, формування правової позиції, пошук/підбірка постанов ВС щодо аналогічних справ, підготовка та подача позовної заяви та/або інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях, а також користування всіма іншими правами наданими законодавством України для такого роду повноважень за цим договором.
Згідно з п. 4.1 Договору, за надання правової допомоги, яка є предметом Договору, згідно пункту 2.1 цього Договору, та об'єму наданих послуг, які зазначені у пункті 2.5 цього Договору, Адвокатському бюро Клієнт сплачує грошову винагороду в розмірі 100 000,00 грн.
Пунктом 4.3 Договору, сторонами погоджено, що виплата винагороди, розмір якої зазначено у пунктах 4.1. цього Договору здійснюється протягом 5-ти робочих днів після надходження цих коштів на рахунок Клієнта.
Відповідно до п. 7.1 та 7.2 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до ухвалення судом І інстанції рішення по справі або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Після підписання даного Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються даного Договору, втрачають юридичну силу.
03.09.2025 між ОСББ «БУДИНОК НА КАТЕРИНЕНСЬКІЙ» та Адвокатським бюро підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правничої допомоги від 04.08.2025 (Акт).
Згідно з Актом, у відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 Договору про надання правничої допомоги від 12.11.2025, Адвокатським бюро виконані, а Клієнтом прийняті наступні роботи - усна консультація, вивчення документів, вивчення сталої судової практики в подібних правовідносинах, формування правової позиції, складання та подання позовної заяви, участь в майбутніх судових засіданнях.
Всього за виконану роботу КЛІЄНТ, протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів, які с предметом позову згідно п. п. 2.1., та винагорода адвоката згідно п. 4.1. Договору про надання правової допомоги від 04.08.2025 року на рахунок КЛІЄНТА, зобов'язується сплатити АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО винагороду у розмірі 100 000,00 грн.
У Клієнта претензій до якості виконаних робіт немає.
Так суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з 1) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та 2) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу приписів частини третьої статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 статті 244 ГПК України встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Суд зазначає, що представництво інтересів відповідача у даній справі здійснював адвокат Адвокатського бюро «Бороган» - Бороган В.В. відповідно до ордеру серія ВН №1559075.
Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 вказаної статті).
При цьому слід зазначити, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: «вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір, з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова ВПВС від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).
Таким чином, враховуючи викладене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, проаналізувавши надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на предмет їх відповідності критеріям визначення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи наявність договору, додаткових угод, актів про надання послуг та їх зміст, права та обов'язки за ними, порядку обчислення таких послуг, а також визначення розміру гонорару, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, співмірності зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), зважаючи на конкретні обставини справи, а також керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає, що співмірним та обґрунтованим розміром понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є 50000,00 грн. На переконання суду, відшкодування витрат на правову допомогу саме в такому розмірі, у даній конкретній справі, цілком відповідає критеріям визначеним ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Усунути перешкоди у здійсненні права власності співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, в особі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ» нежитловим приміщенням підвалу, загальною площею 380,0 кв.м №104, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, шляхом визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень, індексний номер: 28558224 від 02.03.2016 на нежитлове приміщення підвалу №104, загальною площею 380,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90.
3.Усунути перешкоди у здійсненні права власності співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, в особі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ» нежитловим приміщенням підвалу, загальною площею 380,0 кв.м №104, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, шляхом визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28533712 від 01.03.2016 на нежитлове приміщення підвалу №104, загальною площею 380,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90 із закриттям розділу.
4.Усунути перешкоди у здійсненні права власності співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, в особі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ» нежитловим приміщенням підвалу, загальною площею 310,4 кв.м №105, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, шляхом визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень, індексний номер: 28558624 від 02.03.2016 на нежитлове приміщення підвалу №105, загальною площею 310,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90.
5.Усунути перешкоди у здійсненні права власності співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, в особі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ» нежитловим приміщенням підвалу, загальною площею 310,4 кв.м №105, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, шляхом визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28535217 від 01.03.2016 на нежитлове приміщення підвалу №105, загальною площею 310,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90 із закриттям розділу.
6.Усунути перешкоди у здійсненні права власності співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, в особі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ» нежитловим приміщенням першого поверху, загальною площею 91,8 кв.м, №106, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, шляхом визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень, індексний номер: 28559394 від 02.03.2016 на нежитлове приміщення підвалу №106, загальною площею 91,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90.
7.Усунути перешкоди у здійсненні права власності співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, в особі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ» нежитловим приміщенням першого поверху, загальною площею 91,8 кв.м №106, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90, шляхом визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28537017 від 01.03.2016 на нежитлове приміщення підвалу №106, загальною площею 91,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вулиця Катерининська, будинок 90 із закриттям розділу.
8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РЕНТАЛС" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 25; код ЄДРПОУ 40132857) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "БУДИНОК НА КАТЕРИНИНСЬКІЙ" (65012, місто Одеса, вулиця Катерининська, буд. 90; код ЄДРПОУ 35992788) витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 534/чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири/грн 40 коп. а також витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000/п'ятдесят тисяч/грн 00 коп.
9.В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 11 травня 2026 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська