79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
04.05.2026 Справа № 914/513/26
За позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі філії “УЗ “Вагон-сервіс» АТ “Українська залізниця», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Техномедбуд», м. Стрий Львівської області,
про стягнення 348'097,49 грн штрафних санкцій.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: А. Часова,
від відповідача: Н. Патько.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі філії “УЗ “Вагон-сервіс» АТ “Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Техномедбуд» про стягнення 348'097,49 грн штрафних санкцій за договором купівлі-продажу металобрухту №ВДРД-161/6-25 від 26.06.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.02.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також встановлено строк для реалізації сторонами процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана сторонам засобами електронного зв'язку, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Подальший рух справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
11.03.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву.
13.03.2026 позивач подав суду відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 07.04.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу №914513/26 до судового розгляду по суті на 04.05.2026.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов'язання у частині невчасного вивозу товару зі складу продавця. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано 348097,49 грн пені, яку просить стягнути з відповідача.
Аргументи відповідача.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначив, що згідно з п.3.2 договору строк на приймання-передачу товару становить 90 календарних днів з дати укладення договору, тобто з урахуванням приписів ч.1 ст. 253 ЦК України останнім днем строку є 24.09.2025, а днем прострочення - 25.09.2025; вказав, що вивезення товару відповідачем відбулося 26.09.2025, а тому, з огляду на висновки ВС, день фактичного виконання зобов'язання не включається до періоду стягнення пені; розрахунок пені вважає помилковим; у випадку задоволення позовних вимог просив суд зменшити розмір пені; попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 20000,00 грн.
Представник позивача у судове засідання у режимі відеоконференції з?явилася 04.05.2026 з?явилася, позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, просив суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 04.05.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
За результатами електронного аукціону 26 червня 2025 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі начальника виробничого підрозділу «Стрийський вагоноремонтний завод» філії «УЗ Вагон - сервіс» АТ «Укрзалізниця» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу металобрухту ВДРД-161/6-25, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з діючим ДСТУ 4121:2022). Сторони дійшли згоди, що покупець звертається до продавця за наданням послуги щодо організації навантаження товару в обсягах, що визначені додатком 6 до договору - специфікацією щодо організації навантаження товару. Продавець зобов'язаний надати такі послуги, а покупець зобов'язаний оплатити такі послуги. Для надання послуг щодо організації навантаження товару, покупець направляє продавцю відповідне звернення на електронну адресу та у строк, які зазначені у п. 3.7 та п.3.16 цього договору. Загальна кількість товару становить 300,000 тонн.
Ціна договору та умови розрахунків погоджені сторонами у розділі 2 договору.
Згідно з п.3.2 договору строк приймання-передачі товару - 90 календарних днів з дати укладання договору. Датою передачі кожної відвантажуваної партії товару вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі металів чорних вторинних (додаток 2 до договору).
Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі металів чорних вторинних (додаток 2) на станції відправлення (або на складі продавця - у випадку перевезення товару автомобільним транспортом), оформленого на кожну відвантажувальну партію товару (п.3.5 договору).
Відповідно до п.3.16 договору покупець має право за власний рахунок здійснити перевезення товару автомобільним транспортом зі складу продавця, про що він повинен письмово повідомити продавця не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього договору на адресу електронної пошти відповідальної особи (зазначити) Konopada.V.B@uz.gov.ua. Оригінал повідомлення, направляється покупцем продавцю письмово на адресу, зазначену в реквізитах для листування. Вартість перевезення товару автомобільним транспортом не є предметом цього договору та продавцем не відшкодовується.
За умовами п.3.18 договору у разі перевезення товару автомобільним транспортом з ініціативи покупця, при умові належного повідомлення продавця про таке перевезення товару відповідно до п. 3.16 договору, положення цього договору, які стосуються організації навантаження товару у вагони та відправлення для перевезення залізничним транспортом, не застосовуються.
Пунктом 3.19 договору вказано, що у разі перевезення товару автомобільним транспортом з ініціативи покупця, передача товару покупцю здійснюється на умова ЕХW (СКЛАД продавця) в редакції ІНКОТЕРМС 2020 року. Термін «складання продавця» означає місця, в яких товар передається покупцеві та визначається сторонами.
Покупець зобов'язався, зокрема, вивезти товар зі складу продавця у строки, передбачені п.3.2 цього договору (п.4.1.4).
Сторони у п.5.4 договору погодили, що за порушення покупцем строків, передбачених пунктом 3.2, 4.1.4 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 10% від вартості невиконаного та/або неналежно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У специфікації від 26.06.2025 сторони погодили найменування товару: брухт вид№312 згідно ДСТУ 4121:2022 у кількості 300,000 тонн за ціною 7727,00 грн/т. без ПДВ; загальною вартістю 2318100,00 грн без ПДВ.
27.06.2025 відповідач направив позивачу лист-повідомлення № 48, де зазначив, що перевезення товару буде здійснювати автомобільним транспортом зі складу продавця.
На виконання умов договору, сторони підписали акти приймання-передачі металів чорних вторинних, а саме: акт № 112 від 04.09.2025 маса 22,03 т; акт № 142 від 18.09.2025 маса 20,59 т; акт №143 від 18.09.2025 маса 22,33 т; акт № 146 від 22.09.2025 маса 26,46 т; акт №153 від 24.09.2025 маса 29,68 т; акт № 154 від 24.09.2025 маса 22,43 т; акт № 155 від 24.09.2025 маса 13,10 т; акт № 156 від 24.09.2025 маса 22,27 т; акт № 163 від 26.09.2025 маса 27,15 т; акт № 166 від 26.09.2025 маса 26,72 т; акт № 168 від 26.09.2025 маса 25,56 т; акт № 171 від 26.09.2025 маса 27,30 т та акт № 172 від 26.09.2025 маса 14,27 т.
Позивач зазначає, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором невчасно вивіз товар зі складу продавця у строки, передбачені п. 3.2 договору, адже відповідач зобов'язаний забрати товар до 23.09.2025 включно.
22.10.2025 відповідачу скеровувалась претензія №СВРЗ-4/175н з вимогою щодо сплати штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором (порушення строків приймання-передачі товару), яка була залишена без відповіді та задоволення.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору купівлі-продажу металобрухту ВДРД-161/6-25 від 26.06.2025. Доказів розірвання договорів у або визнання його недійсним матеріали справи не містять.
Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання.
Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України,). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Сторони погодили, що строк приймання-передачі товару - 90 календарних днів з дати укладання договору (п.3.2 договору).
Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тому строк приймання-передачі товару з 26.06.2025 до 24.09.2025 включно. Відтак, днем прострочення зобов'язання слід вважати 25.09.2026.
Вивезення товару відповідачем відбулося 26.09.2025.
Судом встановлено, що товар за актом приймання-передачі металів чорних вторинних № 163 від 26.09.2025 маса 27,15 т; актом № 166 від 26.09.2025 маса 26,72 т; акт № 168 від 26.09.2025 маса 25,56 т; акт № 171 від 26.09.2025 маса 27,30 т та акт № 172 від 26.09.2025 маса 14,27 т. вивезений з простроченням терміну.
Таким чином, ТОВ "Захід-Техномедбуд" у встановлений договором строк свого обов'язку з вивозу товару зі складу продавця загальною вагою 121 т не виконало, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому в цій частині, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
За порушення покупцем строків, передбачених пунктом 3.2, 4.1.4 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 10% від вартості невиконаного та/або неналежно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення (п.5.4 договору).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд звертає увагу позивача, що пеня нараховується за кожний повний день прострочення і не нараховується за день, коли зобов'язання було виконане. Оскільки відповідач вивіз товар 26.09.2025, то за цей день пеня не нараховується (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №910/1925/23).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).
Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Перевіривши розрахунок пені та враховуючи положення ст.253 ЦК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 93500,56 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд відзначає таке.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
З огляду на викладене, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17 та від 15.02.2023 у справі № 920/437/22).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №912/1853/23 зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно з статтею 86 ГПК України. Суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій за власною ініціативою, з урахуванням встановлених судом обставин справи.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Отже, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши відсутність обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій (докази скрутного фінансового становища відповідача (фінансові звіти та баланси, рахунки), обставин, які б перешкоджали відповідачу вчасно виконати свої зобов'язання тощо відсутні) та враховуючи те, що нарахування передбачені умовами договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 63254 від 06.02.2026 на суму 5'221,47 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Законом України «Про судовий збір» судовий збір у розмірі 3328,00 грн визначений мінімальною ставкою при зверненні з позовною заявою до суду. Відтак вказаний розмір судового збору застосовується судом при розподілі судових витрат щодо задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Техномедбуд» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул.Івана Сірка, 3А/4; ідентифікаційний код 4) на Акціонерного товариства “Українська залізниця» (м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії “УЗ “Вагон-сервіс» АТ “Українська залізниця» (02092, м. Київ, вул. Алматинська, 74; ідентифікаційний код 45462724) 93'500,56 грн пені та 3'328,00 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.05.2026.
Суддя Яворський Б.І.