79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.05.2026 Справа № 914/172/26
Суддя Господарського суду Львівської області Никон О.З., за участю секретаря судового засідання Тарас Ю.Р., розглянувши заяву Дочірнього підприємства “Санаторій “Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 914/172/26
за позовом: Дочірнього підприємства “Санаторій “Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця», м. Моршин Львівської облаті
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозбереження Львів», м. Львів
про зобов'язання звільнити та повернути технологічний майданчик
За участю представників:
від позивача (в режимі відеоконференції): Кошова М.С. - представник;
від відповідача: не з'явився
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала позовна заява Дочірнього підприємства “Санаторій “Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозбереження Львів» про зобов'язання відповідача за власний рахунок звільнити технологічний майданчик загальною площею 320,0 м. кв., розташований за адресою: м. Моршин, вул. Паркова Площа, 3, шляхом демонтажу технологічного обладнання та збірно-розбірних конструкцій/тимчасових споруд; привести технологічний майданчик у первинний стан та повернути його позивачу.
У позовній заяві позивач зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у справі.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 позовні вимоги задоволено повністю.
21.04.2026 від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (сформовано в Електронному суді 20.04.2026), в якій останній просив стягнути з відповідача 36 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 21.04.2026 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 06.05.2026.
04.05.2026 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач ствердив, що позивач, в порушення приписів статті 124 ГПК України не подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а заявлені до стягнення 36 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірними із критеріями, визначеними частиною 4 статті 126 ГПК України. Тому просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 15 000, 00 грн.
Позивач 05.05.2026 подав суду заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому зазначив, що доводи відповідача про неподання позивачем попереднього розрахунку судових витрат (ст. 124 ГПК України) спростовуються самим текстом позовної заяви (на що посилається й сам Відповідач, і ухвала суду від 21.04.2026), а також усталеною практикою ВС про дискреційний характер відповідної підстави для відмови; доводи про «простоту справи» та «відсутність заперечень» базуються на обставинах, створених самим відповідачем (нездача відзиву, неучасть у засіданнях), і суперечать принципу процесуальної добросовісності та доктрині venire contra factum proprium; поведінка Відповідача (ігнорування досудових вимог; необґрунтоване клопотання про відкладення; неучасть у трьох засіданнях; нездача відзиву) є самостійною підставою у розумінні ч. 9 ст. 129 ГПК України для повного покладення витрат на нього, а не для зменшення; відповідач не виконав покладений на нього ч. 6 ст. 126 ГПК України тягар доведення несумірності витрат, обмежившись абстрактними цитатами без жодного арифметичного аналізу; заявлений позивачем розмір витрат у 36 000,00 грн є фактично понесеним, документально підтвердженим, ринково обґрунтованим, і повністю відповідає критеріям ст. 126 ГПК України та практиці ЄСПЛ щодо «фактичних, неминучих та обґрунтованих» витрат; вважає, що підстав для застосування ч. 5 ст. 126 ГПК України та зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу немає.
У судовому засіданні 06.05.2025 представники позивача підтримала доводи, викладені у заяві та запереченнях.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча повідомлений належним чином.
Розглянувши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/172/26, суд встановив таке.
Рішенням суду від 15.04.2026 позов задоволено повністю.
Зобов'язано відповідача за власний рахунок звільнити технологічний майданчик загальною площею 320, 0 м. кв., розташований за адресою: м. Моршин, вул. Паркова Площа, 3, шляхом демонтажу технологічного обладнання та збірно-розбірних конструкцій/тимчасових споруд; привести технологічний майданчик загальною площею 320,0 м. кв., розташований за адресою: м. Моршин, вул. Паркова Площа, 3, у первинний стан та повернути позивачу технологічний майданчик загальною площею 320,0 м. кв., розташований за адресою: м. Моршин, вул. Паркова Площа, 3.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 987, 20 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд встановив, що у позовній заяві позивач не навів попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу. Разом із тим суд враховує, що представник позивача здійснював процесуальні дії у справі, тому вбачає правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Повноваження адвоката Баумана Ю.Т. підтверджено ордером на надання правничої допомоги № 2125985 від 11.02.2026 та свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю від 03.12.2007.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив договір про надання правової допомоги № 28/11/2025-1а від 28.11.2025; звіти про виконання Договору про надання правничої допомоги № 28/11/2025-1а/1 від 28.11.2025 (Акт приймання-передачі наданих послуг) від 03.02.2026, 19.02.2026, 11.03.2026 та 15.04.2026.
Сторони у пункті 6.2. договору від 28.11.2025 погодили, що вартість 1 години роботи адвоката Адвокатського об'єднання становить 4 200, 00 грн, без урахування ПДВ,
У звітах про виконання договору відображено такі послуги: 03.02.2026 - підготовка та подання через «Електронний суд» позовної заяви, кількість витраченого часу - 5 год, вартістю 21 000, 00 грн; а також участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції 18.02.2026, 11.03 2026 та 15.04.2026, вартістю 5 000, 00 грн за кожне засідання.
Тобто загальна вартість послуг становить 36 000, 00 грн.
Також заявник долучив виставлені рахунки-фактури за надані послуги та докази їх оплати.
Суд встановив, що представник позивача - адвокат АО «Бауман Кондратюк» Кошова М.С., яка діє на підставі ордера № 2098230 від 14.01.2026, підписала позовну заяву, а представник Бауман Ю.Т., забезпечував участь у судових засіданнях 18.02.2026, 11.03 2026 та 15.04.2026.
Тобто позивач довів факт надання адвокатом правової допомоги.
За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач просив зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Звернув увагу суду на категорію та складність справи (наявність усталеної судової практики), відсутність заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, потреби вживати додаткових дій для отримання доказів та вивчення додаткових джерел права чи аналізу судової практики, вирішення справи впливу на репутацію позивача не мало, а публічний інтерес до справи відсутній.
Надавши оцінку співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає такі завищеними, враховуючи типовість та незначну складність справи.
Суд встановив, що заявлена сума - 36 000, 00 грн складається з подачі позовної заяви та участі у трьох судових засіданнях у режимі відеоконференції.
Суд враховує неодноразово висловлену Верховним Судом позицію, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
У рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Враховуючи викладені засадничі позиції та основоположні принципи пропорційності та обґрунтованості, суд не може визнати обґрунтованим та пропорційним покладення на відповідача заявлені до стягнення 15 000, 00 грн за участь у 3 судових засіданнях у режимі відеоконференції.
Суд встановив, що загальна тривалість усіх трьох судових засідань становила 50 хв, що підтверджує незначну складність справи, відсутність додаткової необхідності для вчинення процесуальних дій чи неодноразового відкладення її розгляду.
Тому суд вважає заявлені витрати необґрунтованими та неспівмірними ні в аспекті витраченого адвокатом часу, ні розумності їх розміру.
Також суд вважає завищеною і вартість підготовки та подання позовної заяви на суму 21 000, 00 грн, оскільки така фактично стосувалась зобов'язання відповідача повернути майно у зв'язку із розірванням укладеного сторонами договору оренди майна.
Суд погоджується з позицією відповідача, що практика Верховного Суду у спірних правовідносинах є доволі сталою і послідовною, що відповідно не зумовило необхідність витрати значної кількості часу для її аналізу.
Тому врахувавши незначну складність справи, послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду у схожих правовідносинах, поведінку відповідача, який відзиву на позовну заяву не подав, щодо заявлених вимог в установленому порядку не заперечив, тривалість судових засідань, в яких брав участь представник позивача виключно в режимі відеоконференції, застосувавши критерії реальності, співмірності та розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг і витраченим ним часом, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. Решта витрат покладається на позивача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозбереження Львів» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 72, ідент. код: 39674924) на користь Дочірнього підприємства “Санаторій “Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця» (місцезнаходження: 82482, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Моршин, вул. Паркова Площа, буд. 3, ідент. код: 02649905) 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2. Наказ видати в порядку статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено 11.05.2026.
Суддя Никон О.З.