вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2431/15
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» б/н від 24.02.2026 (вх. № суду 1454) про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та про видачу дублікату наказу у справі № 911/2431/15
за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал»,
м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційна компанія “Коцюбинський», смт. Коцюбинське Київська обл.
про стягнення 122 197,62 грн
представники учасників справи: не з'явились
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.07.2015 у справі №911/2431/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» задоволено повністю; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність “Житлово-експлуатаційна компанія “Коцюбинський» на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» 76 802,06 грн. основного боргу, 29 271,74 грн. інфляційних, 2 939,61 грн. 3% річних,5 503,99 грн. пені, 7 680,21 грн. штрафу та 2 443,95 грн. витрат по сплаті судового збору.
11.08.2015 на виконання рішення суду від 14.07.2015 у справі № 911/2431/15 було видано відповідний наказ.
24.02.2026 через систему “Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія «Київводоканал» надійшла заява від 24.02.2026 (вх. № суду 1454) про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 911/2431/15.
В обґрунтування поданої заяви, заявник посилається на те, що наказ Господарського суду Київської області від 11.08.2015 у справі № 911/2431/15 перебував на примусовому виконанні в органах, що здійснюють примусове виконання рішень, однак, за обставин, які не залежали від стягувача, наказ суду від 11.08.2015 у справі № 911/2431/15 було втрачено.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 та ухвали суду від 26.02.2026 заяву передано до розгляду судді Христенко О.О.; розгляд заяви призначений в засіданні суду на 04.03.2026.
Ухвалою суду від 04.03.2026 розгляд заяви був відкладений на 09.03.2026.
В судове засідання 09.03.2026 представники учасників справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили
За приписами ст. 329 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи з розгляду заяви про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання не є перешкодою для розгляду та вирішення відповідної заяви.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія «Київводоканал» від 24.02.2026 (вх. № суду 1454), судом встановлено наступне.
Згідно статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Положеннями частини 1 статті 18 ГПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічна за своїм змістом стаття 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Пунктом 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Приписами частини 3 статті 327 ГПК України визначено, що наказ є виконавчим документом.
У пункті 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з п. 19.4 Перехідних положень ГПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із аналізу п. 19.4 Перехідних положень ГПК України вбачається, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документу у зв'язку з його втратою суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
Водночас обов'язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (правова позиція у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13).
Окрім того, Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права (аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №18/1147/11).
Матеріали справи свідчать, що 11.08.2015 на виконання рішення суду від 14.07.2015 у справі № 911/2431/15 був виданий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність “Житлово-експлуатаційна компанія “Коцюбинський» на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» 76 802,06 грн. основного боргу, 29 271,74 грн. інфляційних, 2 939,61 грн. 3% річних, 5 503,99 грн. пені, 7 680,21 грн. штрафу та 2 443,95 грн. витрат по сплаті судового збору. Строк пред'явлення наказу до виконання - до 04.08.2016.
Приписами частини 1 статті 329 ГПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (пункт 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").
Як вбачається з поданих матеріалів, виконавче провадження № 48641219 з примусового виконання виконавчого документа № 911/2431/15 виданого 11.08.2015 Господарським судом Київської області, відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернено на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на момент виникнення зазначених правовідносин. На теперішній час наказ у справі № 911/2431/15 не перебуває на примусовому виконанні.
Разом з цим, заявник зазначає про те, що станом на час звернення із відповідною заявою заборгованість лишається боржником не сплаченою.
Згідно листа № 55196 від 22.12.2025 Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі 08.09.2015 державним виконавцем Дяченко Є.В., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48641219.
16.09.2015 державним виконавнем Дяченко Є.В., винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
03.03.2016 державним виконавцем Дяченко С.В., керуючись п. 5 ч. 1 статті 47 Закону
України «Про виконавче провадження» (редакція від 21.04.1999 № 606-XIV), винесено
постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Надання інформації (копій документів) за виконавчими документами, які перебували на примусовому виконанні у відділі та були завершеними за період включно по 2020 та 2022 рік не вбачається можливим, зважаючи на закінчення терміну їх зберігання.
Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання (п. 2 ч. 1 ст. 22, п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону).
05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.
Пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
При цьому державним виконавцем на підставі пункту 5 частини 2 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону 1999 року) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Враховуючи положення законодавства, отримавши постанову виконавця про повернення виконавчого документу, стягувач стає обізнаним про відсутність примусового виконання судового рішення, що надає йому можливість реалізувати свої правомочності та вжити заходи щодо подальшого виконання чинного рішення суду шляхом повторного пред'явлення наказу до виконання.
Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Відмова стягувачу у поновленні пропущеного процесуального строку фактично позбавить стягувача права на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а це суперечило б основоположному принципу обов'язковості виконання судових рішень, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 15.07.2021 у справі №18/1147/11.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" №15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Також, суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що рішення у даній справі набрало законної сили та підлягає виконанню, докази, що свідчать про його виконання в матеріалах справи відсутні, беручи до уваги, що заявник сплатив судовий збір за видачу дубліката наказу, а також те, що положення п.п. 19.4 ч. 1 Перехідних положень ГПК України не ставлять видачу дубліката втраченого виконавчого документа в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачено виконавчий документ, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 232-234, 329, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд,
постановив:
1. Заяву Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» б/н від 24.02.2026 (вх. № суду 1454) задовольнити.
2. Поновити строк для пред'явлення наказу Господарського суду Київської області від 11.08.2015 у справі № 911/2431/15 до виконання.
3. Видати дублікат наказу Господарського суду Київської області від 11.08.2015 у справі № 911/2431/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність “Житлово-експлуатаційна компанія “Коцюбинський» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26, корпус 2, код за ЄДРПОУ 37548026) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код за ЄДРПОУ 03327664) 76 802 (сімдесят шість тисяч вісімсот дві) грн. 06 коп. основного боргу, 29271 (двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 74 коп. інфляційних, 2939 (дві тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 61 коп. 3% річних, 5 503 (п'ять тисяч п'ятсот три) грн. 99 коп. пені, 7680 (сім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 21 коп. штрафу та 2 443 (дві тисячі чотириста сорок три) грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку і строк встановлені, ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана - 11.05.2026
Суддя О.О. Христенко