ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.05.2026Справа № 910/8994/20
Суддя господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл»
до Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій"
про стягнення 31 341,25 грн.
в межах справи №910/12727/16
За заявою Приватного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект"
до Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" (ідентифікаційний код 13697008)
про банкрутство
В провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/12727/16 за заявою Приватного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект" до Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" про банкрутство.
До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» до Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" про стягнення 31 341,25 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» до Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" про стягнення 31 341,25 грн. з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/12727/16 за заявою Приватного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект" про банкрутство Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій".
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу №910/8994/20 передано на розгляд судді Яковенко А.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2020 прийнято до свого провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» до Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" про стягнення 31 341,25 грн. до розгляду в межах справи № 910/12727/16 про банкрутство Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" та відкрито провадження; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Вказана ухвала суду від 16.10.2020 була надіслана відповідачу 29.10.2020, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд.1-Б.
Ухвала про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476312023 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву визначений судом п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ч.8 статті 251 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами 1 та 2 статті 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи, а також доказами, що були надані позивачем протягом усього періоду розгляду справи в суді.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, встановив наступне.
15.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «лайфселл» (далі- позивач;сервітуарій) та Державним підприємством "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" (далі-відповідач;володілець) укладено Договір №КІ0613 про встановлення сервітуту строком на 2 роки 364 дні (далі-договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору володілець надає сервітуарію право обмеженого строкового платного користування-частину даху будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що площа сервітуту складає 5 (п'ять) кв. м., а цільовим призначенням є розміщення телекомунікаційного обладнання сервітуарія.
Крім того, 11.10.2016 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 11.10.2016 року до Договору №КІ0613 про встановлення сервітуту від 15.07.2016 року.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 вирішено внести зміни до договору наступним чином: Виключити п. 3.5.10 «Здійснювати оплату за електроенергію, яка витрачається на потреби телекомунікаційного обладнання Сервітуарія, на підставі показників лічильника на користь енергопостачальної організації».
11.10.2016 року між сторонами було складено Акт про встановлення сервітут до Договору №КІ0613 про встановлення сервітуту від 15.07.2016 року .
Пунктом 1 даного Акту, Володілець надав Сервітуарію право обмеженого строкового платного користування частиною даху площею 5 (п'ять) кв. м. будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Тбіліський, 4/10 для розміщення телекомунікаційного обладнання Сервітуарія.
11.01.2017 року сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору №КІ0613 про встановлення сервітуту від 15.07.2016 року. Даною угодою внесено зміни до Договору наступним чином:
«Пункт 4.3. Розділу 4 викласти в наступній редакції:
Оплата здійснюється за кожен квартал користування Сервітуарієм на підставі даного Договору, у строки встановлені п. 4.5. даного Договору.
У даному Договорі квартал (період оплати) вживається в наступному розумінні:
I квартал - січень, лютий, березень;
II квартал - квітень, травень, червень;
III квартал - липень, серпень, вересень;
IV квартал - жовтень, листопад, грудень.»
Крім того, було внесено зміни до Розділу 13 даного Договору, якими змінено реквізити сторін.
01.01.2018 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору №КІ0613 про встановлення сервітуту від 15.07.2016 року, на підставі якої до Договору було внесено наступні зміни: « 4.1. Плата за обмежене користування Сервітутом за один місяць з 01.01.2018 року встановлюється у розмірі: 6 000,00 грн. без ПДВ»; « 4.3. Оплата по договору здійснюється шляхом передоплати за кожні 6 місяців, що передують користування Сервітутом.».
24.01.2019 року Господарським судом міста Києва по справі №910/12727/16 було винесено Ухвалу, якою зобов'язано Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Деснянського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести запис до Єдиного державного реєстру про призначення ліквідатором Державного підприємства «Український зеожавний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.
Із змісту даної ухвали позивачу стало відомо, що у липні 2016 року Приватне акціонерне підприємство «Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект» звернувся до суду з заявою про визнання банкрутом Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій».
31.05.2019 року між ТОВ «лайфселл» та ДП «УКРНТІ'ПРОМТЕХНОЛОГІЯ» в особі Голови комісії з припинення або ліквідатора Кучака Ю.Ф. було укладено Додаткову угоду №4 до Договору про встановлення сервітуту від 15.07.2016, за умовами якої сторони дійшли згоди, що 31 травня 2019 року Договір №КІ0613 про встановлення сервітуту від 15 липня 2016 року вважається розірваним та втрачає свою чинність, що зазначено у п. 1 даної Угоди.
Крім того, пунктом 3 даної Угоди передбачено, що ДП «УКРНТІ «ПРОМТЕХНОЛОГІЯ» зобов'язується повернути до 15 серпня 2019 року на розрахунковий рахунок ТОВ «лайфселл» надмірно сплачені кошти за право обмеженого строкового платного користування частиною даху будівлі, за період з 1 червня 2019 року по 30 вересня 2019 року, в розмірі 24 000,00 гривень та додатково авансовий платіж по відшкодуванню електроенергії за червень місяць 2019 року в розмірі 5 648,84 гривень.
Слід звернути увагу на той факт, що п. 4.8. Договору №КІ0613 передбачено, що у разі дострокового припинення дії даного Договору, володілець повинен повернути Сервітуарію оплачену раніше плату за Сервітут за термін, коли Сервітуарій не користувався сервітутом відповідно до Акту про припинення сервітуту.
Акт про припинення сервітуту за Договором №КІ0613 про встановлення сервітуту від 15 липня 2016 року було підписано 31.05.2019 року.
Факт сплати грошових коштів відповідачу за умовами Договору №КІ0613 підтверджується платіжним дорученням №682989 від 03.07.2019 року, платіжним дорученням №650789 від 03.04.2019 року та платіжним дорученням №671035 від 24.05.2019 року, що містяться у матеріалах справи.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» про наявність у Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промисловихтехнологій» заборгованості у розмірі 29 648,84 грн, що виникла у зв'язку з неповерненням коштів у строк до 15.08.2019.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором встановлення сервітуту, який підпадає під правове регулювання глави 32 Цивільного кодексу України.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 395 Цивільного кодексу України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно частинами 1 та 3 статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Суд відзначає, що сервітут - це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування.
Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна, тобто іншим способом, як встановлення прав користування чужим майном - сервітуту.
Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.
Статтею 403 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
В свою чергу сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Згідно з частиною 3 статті 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Частинами 1, 3 статті 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
При цьому при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування. На відміну від зобов'язальних прав користування, зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.
Відповідно до рішення Київської міської ради №378/5765 від 14.07.2011 "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій" Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" уповноважено здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об'єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданих до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій та укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж на зазначених об'єктах.
У роз'ясненнях Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва з приводу розміщення телекомунікаційного обладнання на об'єктах комунальної власності, що викладені у листі № 4484 від 07.06.2005, надано рекомендацію укладати договір на право користування чужим майном (сервітут) у встановленому законодавством порядку.
Згідно частиною 6 статті 31 Закону України "Про телекомунікації" суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов договору, а саме п.4.3 були сплачені грошові кошти у розмірі 24 000,00 грн та авансовий платіж по відшкодуванню електроенергії за червень 2019 року в розмірі 5 648,84 грн.
Проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав свої зобов'язання, не повернув сервітуарію сплачену раніше плату за сервітут у разі дострокового припинення дії договору, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 29 648,84 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на встановлені судом обставини, а саме: факт дострокового розірвання Договору №КІ0613 про встановлення сервітуту від 15.07.2016 за згодою сторін, наявність підписаного Акта про припинення сервітуту від 31.05.2019, наявність передбаченого договором обов'язку відповідача повернути сплачені наперед кошти у разі дострокового припинення дії договору, а також доказів сплати позивачем грошових коштів у сумі 24 000,00 грн та авансового платежу за електроенергію у сумі 5 648,84 грн, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» про стягнення з Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" заборгованості є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.
Суд враховує, що відповідачем не надано жодних доказів повернення спірних грошових коштів позивачу, а також не подано відзиву на позовну заяву та доказів, які б спростовували доводи позивача.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 929,66 грн та 3% річних у розмірі 762,75 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки пунктом 3 Додаткової угоди №4 від 31.05.2019 року передбачено обов'язок відповідача повернути надмірно сплачені кошти до 15.08.2019 року, зобов'язання відповідачем у зазначений строк виконано не було, у зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання виникло з 16.08.2019 року.
Відтак, три відсотки річних правомірно нараховані позивачем за період з 16.08.2019 по 23.06.2020 у розмірі 762,75 грн.
Інфляційні втрати визначені позивачем у розмірі 929,66 грн, виходячи з індексів інфляції за повні місяці прострочення, починаючи з вересня 2019 року по травень 2020 року включно, що відповідає усталеній судовій практиці застосування статті 625 ЦК України.
Перевіривши подані розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що вони здійснені арифметично вірно, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» про стягнення з Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" заборгованості у розмірі 29 648,84 грн, інфляційних втрат у розмірі 929,66 грн та 3% річних у розмірі 762,75 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
В порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73- 86, 129,193, 232- 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 13697008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд.11-А, код ЄДРПОУ 22859846) суму основного боргу у розмірі 29 648 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок вісім) грн 84 коп.; інфляційні втрати у розмірі 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) грн 66 коп.; 3% річних у розмірі 762 (сімсот шістдесят дві) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 2 197 (дві тисячі сто дев'яносто сім) грн 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 11.05.2026
Суддя А.В.Яковенко