ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2026Справа № 910/5343/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс"
про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року за нововиявленими обставинами
у справі
за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави
до 1. Київської міської ради
2. Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс"
про скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії, -
За участю представників сторін:
від прокуратури: Одуненко В.В. (службове посвідчення №083139 від 23.10.2025);
від відповідача-1: Стороженко К.М. (в порядку самопредставництва);
від відповідача-2 (заявника): не з'явились.
06.04.2023 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави із позовною заявою про:
- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради (відповідач-1) від 09.12.2021 №3978/4019 "Про передачу обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 94-а у Деснянському районі міста Києва";
- визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 15.12.2022 року за №582, укладеним між відповідчем-1 та Обслуговуючим кооперативом "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" (відповідач-2);
- зобов'язання відповідача-2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі відповідача-1 земельну ділянку площею 0,5564 га по вул. Оноре де Бальзака, 94-а у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0006), у стані, придатному для її подальшого використання.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/5343/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.05.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 року зупинено провадження у справі №910/5343/23 за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" про скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії до набрання законної сили рішенням в справі №754/14590/23.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 року в справі №910/5343/23 було скасовано та матеріали справи направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3978/4019 "Про передачу обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 94-а у Деснянському районі міста Києва", визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки від 15.12.2022 року за №582, укладеним між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс", зобов'язано Обслуговуючий кооператив "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,5564 га по вул. Оноре де Бальзака, 94-а у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0006), у стані, придатному для її подальшого використання, стягнуто солідарно з Київської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" на користь Київської міської прокуратури суму судового збору в розмірі 8 052,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/5343/23 залишено без змін.
05.02.2025 на виконання вищевказаного рішення було видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду від 12.03.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 скасовано в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3978/4019 "Про передачу обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 94-а у Деснянському районі міста Києва".
05.01.2025 року до суду від Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами було призначено на 10.02.2026.
29.01.2026 до суду від прокурора надійшло пояснення по суті заяви, в якому вказано, що спірна земельна ділянка передана для експлуатації та обслуговування автостоянки, а не гаража, який належить відповідачу на праві власності, що в супереч ст. 134 Земельного кодексу України мало бути здійснено лише на конкурентних засадах, тому надані відповідачем документи не спростовують фактів, покладених в основу рішення суду.
В судовому засіданні 10.02.2026 в розгляді заяви було оголошено перерву до 03.03.2026 року.
Засідання 03.03.2026 року не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.
Ухвалою від 11.03.2026 року засідання у справі призначено на 24.03.2026 року.
Засідання 24.03.2026 року не відбулось, у зв'язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога» в місті Києві.
Ухвалою від 24.03.2026 року засідання у справі призначено на 28.04.2026 року.
Дослідивши в судовому засіданні 28.04.2026 року матеріали справи, подану заяву та пояснення сторін, суд дійшов висновку, що заява Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі №910/5343/23 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011)
Тож, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Звертаючись до суду із даною заявою відповідач-2 зазначив, що адвокат Дивак В.В. 01.05.2025 року уклав договір про надання правової допомоги з відповідачем-2 та почав вивчати матеріали справи. 30.11.2025 року вивчаючи документи, розроблені у 1997 році, адвокат Дивак В.В., встановив, що рішенням Київради від 12.01.1995 року №41 під будівництво лінії швидкісного трамваю було виділено земельну ділянку, яка надавалась в користування ДКП «Київелектротранс», якого розпорядженням №1306 від 19.08.1996 року, було уповноважено на будівництво спірної автостоянки із залученням інвесторів, яким, в свою чергу, і став відповідач-2. Отже, як зазначено адвокатом, будівництво автостоянки було здійснено згідно чинного законодавства.
Водночас, слід зазначити, що відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України:
- право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку;
- заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених, зокрема ГПК України, певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у правовідносинах, а також стимулює учасників судового процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Водночас відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту норми частини першої статті 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк пропущений та чи підлягає він поновленню.
Отже, процесуальним законом встановлені часові обмеження на вчинення тих чи інших процесуальних дій, зокрема на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, у разі недотримання яких суд виключно за обґрунтованим клопотанням та в межах доводів заявника може поновити строк на звернення до суду. У разі пропуску відповідного строку та за відсутності клопотання учасника справи про його поновлення суд залишає заяву без розгляду. Це правило не стосується пропуску присічного строку, який не підлягає поновленню навіть за наявності поважних причин його пропуску.
Такі висновки сформульовано у постанові Верховного Суду від 02.12.2022 у справі №61-6675св22.
Положення частини першої статті 321 ГПК України не містять заборони на поновлення строку подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами з урахуванням тих обмежень та застережень, що містять приписи частин другої, третьої цієї статті - а саме, з урахуванням меж присічних строків, що визначені частиною другою статті 321 ГПК України, а також у разі поважності причин пропуску відповідного процесуального строку - за частиною першою статті 119 ГПК України.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин
Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд, одним із елементів якого є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору, що передбачає неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження чи перегляду рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку повинна здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і незалежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню до суду з відповідною заявою, скаргою тощо, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті13 ГПК України).
При цьому згідно з частиною четвертою цієї статті ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, що кореспондує положенням статті 118 ГПК України (пункт 7.7).
При цьому Суд зауважує, що подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є суб'єктивною дією заявника, який зацікавлений у такому перегляді та залежить від його волевиявлення (висновки в ухвалах Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №910/17743/18, від 03.11.2025 у cправі №916/1489/22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2022 у справі №760/3389/15-ц (провадження №61-3592св22) зроблено висновки, що "у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і незалежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності. […] Отже, процесуальним законом встановлені часові обмеження на вчинення тих чи інших процесуальних дій, у цій справі йдеться про подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.02.2022 у справі № 2о-296/08 (провадження № 61-925св19) також зазначено, що: "З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії")).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Між тим, обґрунтовуючи поважність причин пропуску відповідачем-2 строку звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, адвокат Кооперативу послався на те, що лише 01.05.2025 року він уклав договір про надання правової допомоги з відповідачем-2, 30.11.2025 року вивчав архівні документи, а вже 05.01.2026 року звернувся до суду із даною заявою.
Втім, за приписами пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення є обставина існування істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Однак, відповідач-2 будучи інвестором, залучений ДКП «Київелектротранс» до будівництва спірної автостоянки, не міг не володіти даною інформацією станом на момент розгляду справи у суді.
Тож, враховуючи вищевикладене, наведена відповідачем-2 обставина не належить до поважних причин пропуску ним строку звернення із відповідною заявою.
З урахуванням зазначеного, відсутні підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (частина 4 вказаної статті).
Судовий збір, сплачений заявником за подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами покладається на останнього з підстав відмови в задоволенні заяви.
Керуючись 232-235, 325 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволені заяви Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року за нововиявленими обставинами відмовити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 року залишити в силі.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 12.05.2026 року.
Суддя С. МОРОЗОВ