ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.05.2026Справа № 910/3722/21
За скаргою Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
на бездіяльність державного виконавця
у справі № 910/3722/21
за позовом Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО"
про стягнення 1 610 444,41 грн
Суддя Гумега О.В.
секретар судового засідання
Мороз О.Ю.
Представники:
від позивача (стягувача, скаржника): Дамірова Н.Н.
від відповідача (боржника): не з'явився
від суб'єкта оскарження: не з'явився
від ТОВ "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД": не з'явився
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/3722/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про стягнення 1 610 444,41 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/3722/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 300 312,81 грн основного боргу, 308 937,69 грн пені, 3 852,43 грн штрафу, 77 234,42 грн 3% річних, 297 440,50 грн інфляційних втрат, 14 817,70 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі № 910/3722/21 рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 скасовано в частині, у якій у позові було відмовлено, прийнято в цій частині нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги, викладено резолютивну частину в цій частині у наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 281 431,01 грн пені, 70 357,77 грн 3% річних, 270 877,78 грн інфляційних втрат та 9 339,10 грн судового збору за подачу позову". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/3722/21 залишено без змін. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 14 009,10 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Загалом стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" 1 648 610,31 грн.
15.06.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/3722/21 видано наказ.
07.12.2021 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі № 910/3722/21 видано відповідні накази.
16.12.2025 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, подана на підставі ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 призначено розгляд заяви на 12.01.2026 о 09:40 год. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД", вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" в межах загальної суми стягнення 200 938,07 грн до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти та зупинено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2025 у справі № 908/3200/25 в межах загальної суми стягнення 200 938,07 грн до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "Земляни, ЛТД", яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" в сумі 200 938,07 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.11.2025 у справі 908/3200/25, на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/3722/21, зі змінами, внесеними постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі № 910/3722/21 задоволено. Звернуто стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД", яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" в сумі 200 938,07 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.11.2025 у справі № 908/3200/25, на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/3722/21, зі змінами, внесеними постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі № 910/3722/21.
20.02.2026 до суду від Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця від 20.02.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 повернуто Акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" скаргу на бездіяльність державного виконавця від 20.02.2026 без розгляду.
20.04.2026 до суду від Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - скаржник) надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця в порядку ст. 339 ГПК України від 20.04.2026 (далі - скарга).
Згідно з частиною 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 призначено скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на бездіяльність державного виконавця від 20.04.2026 до розгляду. Судове засідання для розгляду скарги призначено на 11.05.26 о 10:20 год.
05.05.2026 до суду від Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Постановлено проведення судових засідань у справі № 910/3722/21 здійснювати за участі представника Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" Дамірової Наталії Насирівни, в режимі відеоконференції.
У судове засідання, призначене на 11.05.2025 з'явився представник позивача (стягувача, скаржника). Представники відповідача, ТОВ "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД" та державний виконавець у судове засідання не з'явились.
Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Таким чином, неявка у судове засідання 11.05.2026 представників відповідача, ТОВ "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД" та державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не є перешкодою для розгляду скарги.
Представник скаржника (позивача, стягувача) у судовому засіданні надав усні пояснення, згідно яких вимоги скарги підтримав у повному обсязі.
Відповідачем (боржником) пояснень по скарзі також не надано, у судове засідання 30.04.2025 представника не направлено.
Розглянувши скаргу та додані до неї докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, суд
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 339 розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Відповідно до статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
20.04.2026 Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - АТ "Запоріжжяобленерго") звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, відповідно до якої просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гладищенка Владислава Андрійовича, що виявилась у невиконанні судового рішення - ухвали від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21;
- зобов'язати заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гладищенка Владислава Андрійовича усунути допущені порушення, а саме вжити всіх необхідних та дієвих заходів примусового виконання ухвали суду від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21, а саме накладення арешту та примусового списання коштів з рахунку ТОВ "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД", що наявний в матеріалах виконавчого провадження.
Скарга обгрунтована тим, що на виконанні в Подільському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавчий документ (наказ), виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3722/21 (виконавче провадження ВП № 68699680).
Заявами від 02.02.2026 № 8/7юр та від 10.03.2026 № 10/7юр АТ "Запоріжжяобленерго" направило державному виконавцю для виконання ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21, якою звернуто стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД", яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" в сумі 200 938,07 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.11.2025 у справі № 908/3200/25, на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/3722/21, зі змінами, внесеними постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі № 910/3722/21.
Заява АТ "Запоріжжяобленерго" від 10.03.2026 № 10/7юр 11.03.2026 додана до ВП №68699680, що не спростовано державним виконавцем.
Скаржник посилався на те, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою. На виконання наказу у справі № 910/3722/21 відкрито ВП № 68699680. Саме у цьому виконавчому провадженні ТОВ "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД" набуло статусу боржника на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21.
Скаржник стверджує, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21 не виконана ані боржником ТОВ "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД" в добровільному порядку, ані державним виконавцем в примусовому порядку.
Скаржник посилався на те, що незважаючи на наданий Законом інструментарій для виконання державним виконавцем ухвали суду про звернення стягнення на кошти особи, що має заборгованість перед боржником, державним виконавцем не вжито належних заходів щодо виявлення майна боржника, зокрема: арешт коштів та примусове списання з наявного рахунку; направлення запитів до банківських установ; отримання інформації від ДФС, що включає не лише направлення запиту, а й в разі відмови чи ігнорування - накладення штрафу на посадових осіб, зобов'язання надати відповідь шляхом звернення до суду; отримання інформації безпосередньо у боржників (ДПЗД "Укрінтеренерго" та ТОВ "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД"). Більш того, незважаючи на те, що стягувачем було надано вичерпну інформацію про розрахунковий рахунок ТОВ "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД", державний виконавець не виніс ані постанову про арешт коштів, ані направив платіжну інструкцію на примусове списання коштів.
Скаржник вважає, що в даному випадку невиконання державним виконавцем ухвали суду про звернення стягнення на кошти дебітора, попри неодноразові звернення стягувача, має характер триваючої бездіяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 11.05.2022 державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гладищенка Владислава Андрійовича виконавче провадження №68699680 з примусового виконання наказу від 07.12.2021 Господарського суду міста Києва по справі №910/3722/21 приєднано до зведеного виконавчого провадження №61493465.
Оцінюючи доводи скаржника щодо неправомірної бездіяльності державного виконавця, яка полягає у невиконанні судового рішення - ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21, судом враховане таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" виконавця.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред'явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Згідно з ч. 1, п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцю надано широке коло прав для реалізації покладених на нього обов'язків, а саме виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частинами 2, 3 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Частинами 1 - 6, 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
За змістом частин 1, 2, 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів. Податкові органи зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
В контексті зазначеного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові від 14.10.2024 по справі 910/10222/22, згідно якої в силу приписів положень законодавства, що регулює порядок вчинення виконавчих дій державним виконавцем, останній повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця.
Суд також звертає увагу, що Закон України "Про виконавче провадження" встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" вживати їх взагалі. А тому він зобов'язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб'єктивного сприйняття "доцільності" вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 року в справі № 905/2999/17.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року в справі № 619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012, пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції.
Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріали справи не містять доказів звернення державного виконавця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД" з вимогою виконати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21, згідно якої звернуто стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД", яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" в сумі 200 938,07 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.11.2025 у справі № 908/3200/25, на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/3722/21, зі змінами, внесеними постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі № 910/3722/21.
Матеріали справи не містять, а державним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження вчинення ним усіх можливих виконавчих дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження", для виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21.
Отже, доказів вчинення виконавчих дій щодо боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "ЗЕМЛЯНИ, ЛТД", який набув такого статуту відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21, матеріали справи не містять.
Відтак, зазначена ухвала на теперішній час є невиконаною.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За результатами розгляду скарги Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги в частині визнання неправомірною бездіяльність заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гладищенка Владислава Андрійовича, що виявилась у невиконанні судового рішення - ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21.
Враховуючи нездійснення державним виконавцем усіх можливих виконавчих дій, направлених на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21, чим безумовно порушено права стягувача, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги в частині зобов'язання заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гладищенка Владислава Андрійовича усунути допущені порушення, а саме вжити всіх заходів примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21 з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що скарга Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на бездіяльність державного виконавця в порядку ст. 339 ГПК України від 20.04.2026 у справі №910/3722/21 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на бездіяльність державного виконавця в порядку ст. 339 ГПК України від 20.04.2026 у справі №910/3722/21 задовольнити.
2. Визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гладищенка Владислава Андрійовича, що виявилась у невиконанні судового рішення - ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21.
3. Зобов'язати заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гладищенка Владислава Андрійовича усунути допущені порушення, а саме вжити всіх заходів примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/3722/21 з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Повну ухвалу складено 12.05.2024.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Гумега Оксана Валеріївна