Ухвала від 12.05.2026 по справі 910/8259/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.05.2026Справа № 910/8259/16 (910/2833/26)

Суддя Чеберяк П.П., розглянувши

Заяву Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"

про забезпечення позову

За позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 4, нежитлове приміщення 63; ідентифікаційний код 20355550);

Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр.-т. Миру, буд. 83; ідентифікаційний код 25605170);

Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1; ідентифікаційний код 13504334);

до Державної корпорації з космічної діяльності "Роскосмос" (129110, Російська Федерація, м. Москва, вул. Щепкіна, буд. 42, будівля 1, 2; реєстраційний номер 1157700012502);

Державної корпорації з атомної енергії "Росатом" (119017, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Ординка, буд. 24; реєстраційний номер 1077799032926);

Державної корпорації зі сприяння розробки, виробництва та експорту високотехнологічної промислової продукції "Ростех" (119991, Російська Федерація, м. Москва, Гоголівський бульвар, буд. 21; реєстраційний номер 1077799030847);

Публічного акціонерного товариства "КАМАЗ" (423827, Республіка Татарстан, м. Набережні Човни, Автозаводський проспект, буд. 2; реєстраційний номер 1021602013971);

Відкритого акціонерного товариства "Російські залізниці" (107174, Російська Федерація, м. Москва, вул. Нова Басманна, буд. 2/1, стр. 1; реєстраційний номер 1037739877295);

Публічного акціонерного товариства "Газпром" (197229, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр.-т. Лахтинський, буд. 2, корп. 3, буд. 1; реєстраційний номер 102770070518);

Акціонерного товариства "Газпромбанк" (117420, Російська Федерація, м. Москва, вул. Наметкіна, буд. 16, корп. 1; реєстраційний номер 1027700167110);

Публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії" (117312, Російська Федерація, м. Москва, вул. Вавилових, буд. 19; реєстраційний номер 1027700132195);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1)

про відшкодування шкоди в розмірі 2 101 697 324,57 доларів США

В межах справи № 910/8259/19

За заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (ідентифікаційний код 20355550)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/8259/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 30.01.2019.

16.03.2026 до Господарського суду міста Києва звернулись Приватне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування", Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь", Приватне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" із спільним позовом до Державної корпорації з космічної діяльності "Роскосмос", Державної корпорації з атомної енергії "Росатом", Державної корпорації зі сприяння розробки, виробництва та експорту високотехнологічної промислової продукції "Ростех", Публічного акціонерного товариства "КАМАЗ", Відкритого акціонерного товариства "Російські залізниці", Публічного акціонерного товариства "Газпром", Акціонерного товариства "Газпромбанк", Публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії" про відшкодування шкоди в розмірі 2 101 697 324,57 доларів США.

Позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі пунктів 6, 22, частини 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2026 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" до Державної корпорації з космічної діяльності "Роскосмос", Державної корпорації з атомної енергії "Росатом", Державної корпорації зі сприяння розробки, виробництва та експорту високотехнологічної промислової продукції "Ростех", Публічного акціонерного товариства "КАМАЗ", Відкритого акціонерного товариства "Російські залізниці", Публічного акціонерного товариства "Газпром", Акціонерного товариства "Газпромбанк", Публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії" про відшкодування шкоди в розмірі 2 101 697 324,57 доларів США до розгляду в межах справи № 910/8259/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" та відкрити провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, підготовче засідання призначено на 01.06.2026.

01.05.2026 до Господарського суду м. Києва надійшла спільна заява позивачів про забезпечення позову.

У поданій заяві позивачі просять суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що прямо та (або) опосередковано належить відповідачам в межах розміру суми позовних вимог 2 101 697 324,57 доларів США, незалежно від його місцезнаходження в Україні чи будь-якій іншій країні світу, складу та виду, включаючи, але не обмежуючись, наступним:

все та будь-яке нерухоме майно, зокрема земельні ділянки, будівлі, споруди, приміщення, об'єкти незавершеного будівництва, майнові комплекси, будь-які інші об'єкти нерухомості, що належать відповідачу на праві власності або інших відчужуваних речових правах;

все та будь-яке рухоме майно, зокрема проте не обмежуючись - транспортні засоби, техніка, обладнання, товари в обороті, готова продукція, сировина та будь-яке інше рухоме майно;

грошові кошти, що знаходяться в готівковій формі та (або) безготівковій формі на всіх без винятку рахунках відповідача (поточних, депозитних, карткових, валютних, криптовалютних, тощо), відкритих у будь-яких банківських установах (будь-якої країни), небанківських надавачах платіжних послуг, а також на кошти, що надійдуть на такі рахунки після постановлення ухвали;

всі та будь-які корпоративні права, зокрема частки у статутному капіталі будь яких господарських товариств, акції, паї та інші цінні папери;

всі та будь-які майнові права на об'єкти інтелектуальної власності (торгові марки, патенти, ліцензії та будь-які інші);

будь-які права бенефіціара та (або) установлювача трасту, або інші права довірчої власності;

будь-які майнові права, права вимоги до третіх осіб (дебіторську заборгованість), права інтелектуальної власності, права які виникли за будь якими договорами, а також на будь-яких інших підставах згідно закону.

Вказана заява обґрунтована тим, що предметом спору є майнова позовна вимога про стягнення позивачами збитків у розмірі - 2 101 697 324,57 доларів США, а відповідачами у справі є державні корпорації та стратегічні підприємства країни агресора - російської федерації, які у свою чергу, забезпечують її економічну основу та фінансують збройну агресію проти України, що створює об'єктивні передумови вважати, що відповідачі вчинятимуть недобросовісні дії, спрямовані на створення перешкод для майбутнього виконання судового рішення у цій справі у разі винесення його на користь позивачів, адже самі відповідачі свідомо не зацікавлені у відновленні порушених прав позивачів.

Відповідачі, як інтегровані елементи російської державно-корпоративної системи, мають досвід і мотивацію для вчинення дій, спрямованих на мінімізацію ризиків стягнення в західних юрисдикціях, включаючи реорганізацію, перереєстрацію та переміщення активів. У контексті справи про стягнення збитків, завданих агресією, ігнорування цього ризику призведе до фактичної неможливості виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, за переконанням позивачів, будь-які подальші дії відповідачів щодо власних активів можуть бути спрямовані на створення штучних перешкод для виконання судового рішення у разі задоволення позову, що є безумовною підставою для застосування такого заходу забезпечення як накладення арешту на все майно, грошові кошти та корпоративні права, що належать останнім на праві власності.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частинами 1, 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вказані правові позиції взаємоузгоджуються із правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду у справі № 918/702/18 від 03.04.2019 та у справі № 914/1257/18 від 17.04.2019.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 вказала, що випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 14.12.2022 у справі № 922/1369/22.

У постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 Верховним Судом зазначено, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, розглянувши заяву позивачів про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи та оцінивши додані до заяви докази, з метою ефективного захисту прав учасників провадження у даній справі, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості поданої заяви, тому вважає за доцільне подану заяву задовольнити та вжити заходи до забезпечення позову.

При цьому, застосування заходів забезпечення позову, про які просять позивачі, спрямовано на запобігання ймовірним порушенням прав позивачів і забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивачів про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи до забезпечення позову у справі № 910/8259/16 (910/2833/26).

3. Накласти арешт на все майно, що прямо та (або) опосередковано належить Державній корпорації з космічної діяльності «Роскосмос» (129110, Російська Федерація, місто Москва, вул. Щепкіна, будинок 42, будівля 1, 2; основний державний реєстраційний номер 1157700012502) в межах розміру суми позовних вимог 2 101 697 324,57 доларів США, незалежно від його місцезнаходження в Україні чи будь-якій іншій країні світу, складу та виду, включаючи, але не обмежуючись, наступним:

- все та будь-яке нерухоме майно, зокрема земельні ділянки, будівлі, споруди, приміщення, об'єкти незавершеного будівництва, майнові комплекси, будь-які інші об'єкти нерухомості, що належать відповідачу на праві власності або інших відчужуваних речових правах;

- все та будь-яке рухоме майно, зокрема проте не обмежуючись - транспортні засоби, техніка, обладнання, товари в обороті, готова продукція, сировина та будь-яке інше рухоме майно;

- грошові кошти, що знаходяться в готівковій формі та (або) безготівковій формі на всіх без винятку рахунках відповідача (поточних, депозитних, карткових, валютних, криптовалютних, тощо), відкритих у будь-яких банківських установах (будь-якої країни), небанківських надавачах платіжних послуг, а також на кошти, що надійдуть на такі рахунки після постановлення цієї ухвали;

- всі та будь-які корпоративні права, зокрема частки у статутному капіталі будь яких господарських товариств, акції, паї та інші цінні папери;

- всі та будь-які майнові права на об'єкти інтелектуальної власності (торгові марки, патенти, ліцензії та будь-які інші);