ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про надання
звіту про виконання рішення суду
м. Київ
12.05.2026Справа № 910/18717/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» про зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду у справі № 910/18717/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» (вул. Центральна, 120-Б, с. Шабо, Одеська обл., 67700; ідентифікаційний код 03768767)
до 1) Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 41037901)
2) Офіс генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 00034051)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01014; ідентифікаційний код 37567646)
про стягнення 3 197 670 грн,
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» (далі за текстом - ТОВ «Агрофірма «Шаболат», Позивач) до Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі за текстом - АРМА, Відповідач-1), Офісу генерального прокурора (далі за текстом - Відповідач-2), в якій Позивач просить суд стягнути із державного бюджету України через Державну казначейську службу України 3 197 670 грн заподіяних збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 позов ТОВ «Агрофірма «Шаболат» задоволено, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» збитки в розмірі 3 197 670 грн та судовий збір в розмірі 47 965, 05 грн. У відшкодуванні Позивачу витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва 29.04.2024 у справі № 910/18717/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №910/18717/23 залишено без змін.
Додатковою постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2025 стягнуто з Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 стягнуто з Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» 8 000 грн за супровід справи в суді апеляційної інстанції; стягнуто з Офісу Генерального Прокурора на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» 8 000 грн за супровід справи в суді апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2025 додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі №910/18717/23 залишено без змін.
На виконання рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції 27.03.2025 та 03.06.2025 Господарським судом видано накази на примусове виконання вказаних вище судових рішень.
06.05.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Агрофірма «Шаболат», в якій заявник просить суд зобов'язати Державну казначейську службу України подати звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/18717/23.
Із поданої заяви вбачається, що станом на день подання цієї заяви вимоги виконавчого документа Державною казначейською службою не виконані, грошові кошти в сумі 3 197 670 грн з Державного бюджету не стягнуто, Позивачу не перераховано, хоча з дня набрання законної сили судовим рішенням, на підставі якого видано наказ Господарського суду міста Києва № 910/18717/23, минуло вже півтора роки.
З урахуванням часу, відколи майно вибуло із володіння ТОВ «Агрофірма «Шаболат» через неправомірні дії відповідачів по справі, якими товариству завдано майнової шкоди, права Позивача залишаються порушеними вже протягом шести років.
У відповідях на адвокатські запити ДКС України неодноразово повідомляла, що наказ Господарського суду міста Києва № 910/18717/23 від 27.03.2025 перебуває на виконанні за бюджетною програмою 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб», однак грошові кошти на користь ТОВ «Агрофірма «Шаболат» будуть перераховані в порядку черговості надходження виконавчих документів на виконання.
Розглянувши подану Позивачем заяву, суд зазначає наступне.
Так, у статті 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обов'язковість судового рішення є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
За приписами частини 1 статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 3451 ГПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах:
1) про захист ділової репутації;
2) що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;
3) в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини 1 статті 345-2 ГПК України суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
Суд зазначає, що спір у справі № 910/18717/23 є майновим, а відтак не входить до визначеного вище переліку.
Водночас, згідно із частиною 4 статті 345-1 ГПК України, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Отже, виходячи з приписів частини 4 статті 345-1 ГПК України обов'язковою умовою для зобов'язання боржника, яким є орган державної влади, що не виконав рішення суду, подати звіт про виконання судового рішення, є відкриття саме виконавчого провадження.
Суд зазначає, що за наказом від 27.03.2025 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та постановою Верховного суду від 06.03.2025 про стягнення на користь Позивача збитків в розмірі 3 197 670 грн та судового збору в розмірі 47 965 грн 05 коп. боржником визначено - Державну казначейську службу України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Водночас, відповідно до статті 6 вказаного Закону, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не є органами примусового виконання, що прямо визначено у частині 4 зазначеної статті.
Як встановлено судом вище, із наданих Державною казначейською службою України відповідей, долучених до поданої заяви, вбачається, що наказ Господарського суду міста Києва № 910/18717/23 від 27.03.2025 перебуває на виконанні за бюджетною програмою 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45) (далі - Порядок № 845), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Згідно пункту 2 Порядку № 845, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;
боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;
виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
В сукупності викладеного вище, суд презюмує, що боржник за наказом Господарського суду міста Києва № 910/18717/23 від 27.03.2025 - Державна казначейська служба України не є органом примусового виконання рішення у зв'язку з чим відсутні підстави для ототожнення понять «відкриття виконавчого провадження» і «прийняття до виконання органом казначейства наказу суду».
Натомість, суд зазначає, що Держказначейство не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою, на яку покладено обов'язок здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідна правова позиція щодо органів казначейства викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 200/7261/13-ц.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи відсутність визначених частиною 4 статті 345-1 ГПК України умов, суд не вбачає підстав задовольняти подану ТОВ «Агрофірма «Шаболат» заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання рішення суду у справі № 910/18717/23.
Відповідно до частини 2 та 5 статті 345-2 ГПК України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 234, 345-1 та 345-2 ГПК України, Господарський суд міста Києва,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» про зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду у справі № 910/18717/23 - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 12.05.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали підписано: 12.05.2026
Суддя Антон ПУКАС