ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.05.2026Справа № 910/488/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТИМУС ЕЛІТ"
2. ОСОБА_1
про стягнення 362 144,54 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТИМУС ЕЛІТ", ОСОБА_1 з вимогою про солідарне стягнення заборгованості за простроченими процентами за Договором про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-КНА-Ов-12446 від 17.03.2021 року у розмірі 362 144,54 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.01.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.
Відповідач 1. правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 27.01.2026 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № R067095492484, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
18.02.2026 відповідач 2. подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив закрити провадження у справі, оскільки порушено правило суб'єктної юрисдикції.
23.02.2026 позивач подав суду відповідь на відзив відповідача 2., у якій заперечував проти викладених відповідачем 2. У відзиві обставинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/12282/21, 17.03.2021 між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" (Банк) та ТОВ "Оптимус Еліт" (клієнт) укладено договір про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" №МБ-КНА-Ов-12446 (надалі - "Договір 1"), відповідно до п. 1.1 якого термін "Правила" використовується в цьому договорі в наступному значені: типові Правила надання АТ "ПУМБ" банківської послуги - овердрафту "Легкий" корпоративним клієнтам малого бізнесу, що розміщуються на інтренет-сайті Банку (за електронною адресою: http://www.pumb.ua/) (надалі - "Правила"). Всі інші терміни, що використовуються у цьому договорі, мають значення, наведені у Правилах. Підписаний клієнтом цей договір разом з правилами, які викладені на сайті банку, складає укладений між клієнтом та банком договір, що підтверджується підписом клієнта у цьому договорі.
17.03.2021 між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки (надалі - "Договір поруки"), відповідно до умов якого:
- поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ "Оптимус Еліт" зобов'язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо за договором про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" №МБ-КНА-Ов-12446 від 17.03.2021, з лімітом банківської послуги - 1 000 000,00 грн., дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги - 25 лютого 2022 року, стандартний розмір процентної ставки - 15,9% річних, розмір процентної ставки на прострочену заборгованість - 35% річних, з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього (п. 1.1 Договору поруки);
- у разі порушення боржником основного зобов'язання такий боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 Договору поруки);
- порука за цим договором припиняється у разі виконання основного зобов'язання в повному обсязі або якщо протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання кредитор не пред'явить позову до поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 4.1 Договору поруки).
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідачів солідарного грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 799 094,52 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 51 677,85 грн. та заборгованості за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту у розмірі 5 475,00 грн. Відповідачами вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Враховуючи викладене обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/1228/21, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
Як зазначає позивач, станом на момент подачі цієї позовної заяви вказане рішення Господарського суду міста Києва відповідачами виконано частково (в межах відкритого виконавчого провадження) у розмірі 279 275,38 грн. за кредитом.
Таким чином залишок непогашеної заборгованості за кредитом становить 519 819,14 грн.
Доказів спростування розміру вказаної заборгованості відповідачами не подано.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачі не виконали свої зобов'язання з повернення 279 275,38 грн. за кредитом, а тому просить суд стягнути з солідарно з відповідачів 362 144,54 грн. процентів за користування кредитом.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з п. 4.3.4 Правил якщо інше не передбачено договором, нараховані проценти повинні сплачуватися клієнтом щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 24 (двадцять четвертим) числом кожного місяця за відповідний період.
Як встановлено матеріалами справи відповідачі, в порушення вищезазначених норм закону та умов договору, не здійснили своєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом, тобто не виконали свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заявлених 362 144,54 грн. процентів за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача 2. щодо порушення правил суб'єктної юрисдикції є безпідставними, оскільки суперечать приписам п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вказаним вимогам відповідач 1. письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимус Еліт" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4А, офіс 139, код 42456173) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, будинок 4, код 14282829) 362 144 (триста шістдесят дві тисячі сто сорок чотири) грн. 54 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 5 432 (п'ять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 17 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак