Справа № 909/491/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.05.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши матеріали заяви фізичної особи-підприємця Дутчак Оксани Мирославівни про забезпечення позову від 08.05.2026 (вх. №4357/26 від 11.05.2026), у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Дутчак Оксани Мирославівни, АДРЕСА_1
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП", вул.Оленівська, будинок 25, офіс 5, м. Київ, 04080
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС", вул. Вовчинецька, буд. 192, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення солідарно заборгованості в сумі 612629,74 грн, з яких: 446341,97 грн - плата за договором, 101768,39 грн - штраф у розмірі 20 % від суми основної винагороди, 58746,86 грн - пеня за прострочення оплати, 5771,52 грн - 3 % річних,
встановив: Фізична особа-підприємець Дутчак Оксана Мирославівна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" про стягнення солідарно заборгованості в сумі 612629,74 грн, з яких: 446341,97 грн - плата за договором, 101768,39 грн - штраф у розмірі 20 % від суми основної винагороди, 58746,86 грн - пеня за прострочення оплати, 5771,52 грн - 3 % річних.
Ухвалою суду від 05.05.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
11.05.2026 від фізичної особи-підприємця Дутчак Оксани Мирославівни до суду надійшла заява про забезпечення позову від 08.05.2026 (вх. №4357/26 від 11.05.2026), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ПСВ РЕНТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 45870245) та ТОВ «ЛІГОС» (код ЄДРПОУ 20547427), в межах ціни позову 612629,74 грн; вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСВ РЕНТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 45870245) в частині проведення змін щодо реорганізації або ліквідації товариства та внесення таких змін до вирішення справи по суті та набрання у справі законної сили рішенням суду.
У заяві про забезпечення позову зазначає про те, що позовна заява обґрунтована тим, що внаслідок невиконання відповідачами, ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» та ТОВ «ЛІГОС» договірних зобов'язань, передбачених договором № 45870245 про надання інформаційних послуг від 17.09.2025, утворилась заборгованість у розмірі 612 629,74 грн. Зазначає про наявність реальних побоювань, що вчинення до закінчення розгляду судової справи державними реєстраторами, іншими особами, уповноваженими на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, нових реєстраційних дій щодо ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП», а саме щодо реорганізації або ліквідації товариства, що в свою чергу може зумовити неможливість реального стягнення заборгованості, без нових звернень до суду та істотно ускладнити поновлення її прав та інтересів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника (позивача) та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, відповідно до якого під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22 та інших).
Як вбачається з позовної заяви, предметом позовних вимог у даній справі є солідарне стягнення заборгованості з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС", що виникла внаслідок невиконання умов договору № 45870245 про надання інформаційних послуг від 17 вересня 2025 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем Дутчак Оксаною Мирославівна та ТОВ "ПСВ РЕНТ ГРУП".
При цьому, згідно позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" не є стороною даного договору, однак здійснило часткові платежі в розмірі 446341,97 грн в погашення боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП" за вказаним договором.
Як вказано позивачем у позовній заяві, фактичним замовником інформаційних послуг та особою, яка здійснювала оплату таких послуг, виступало ТОВ "ЛІГОС", а не виключно ТОВ "ПСВ РЕНТ ГРУП", що підтверджується платіжними документами та фінансовими операціями. Про те, що послуги замовлялись та оплачувались саме ТОВ "ЛІГОС", виконавець дізнався виключно після отримання часткових оплат, що свідчить про наявність ознак умисних шахрайських дій, спрямованих на введення виконавця в оману з метою ухилення від повної та своєчасної оплати наданих послуг. Також згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , який до 14.01.2026 був засновником та керівником ТОВ "ПСВ РЕНТ ГРУП" і підписував договір з позивачем, наразі є керівником ТОВ "ЛІГОС", що дає підстави вважати дії ТОВ "ПСВ РЕНТ ГРУП" та пов'язаного з ним ТОВ "ЛІГОС", такими, що мають узгоджений характер.
Однак, суд зазначає про те, що позивачем у позовній заяві не обґрунтовано на якій правовій підставі у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" наявні зобов'язання перед фізичною особою-підприємцем Дутчак Оксаною Мирославівною, висновки позивача щодо цього мають характер довільних припущень.
Також, у самій заяві про забезпечення позову позивачем не обґрунтовано яким чином невжиття запропонованих заходів забезпечення позову щодо кожного з відповідачів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Накладення арешту на кошти відповідачів у повній сумі предмету спору матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог, що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. При цьому, наявність солідарного обов'язку відповідачів підлягає доведенню позивачем.
Верховний Суд також зазначав про те, що під час розгляду заяв про забезпечення позову суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов (постанови Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21, від 23.10.2024 у справі № 128/838/23).
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що доводи позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованим/недоведеним та базуються лише на припущеннях, адже позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача ТОВ "ПСВ РЕНТ ГРУП", а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв'язку з відсутністю у відповідача ТОВ "ПСВ РЕНТ ГРУП" грошових коштів; доводи заявника не обґрунтовані жодними обставинами та не доведені доказами, які б вказували на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає про те, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК.
Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно спірного майна.
При цьому, судом враховано викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2023 у справі №918/531/22 висновки, відповідно до яких забороні підлягає вчинення не будь-яких дій, зокрема, внесення до ЄДР не будь-яких відомостей стосовно товариства, а лише тих, що можуть призвести до можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, можуть ускладнити виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивачів) та викликати труднощі при його виконанні. Такі заходи мають прямо стосуватись предмету позову.
Як зазначалося судом, предметом позову у даній справі є вимоги майнового характеру.
Отже, заявлені немайнові заходи забезпечення позову не мають правового зв'язку з предметом позовних вимог майнового характеру та не відповідають нормам ст. ст. 136, 137 ГПК України.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
З огляду на наведене, позивачем належними і допустимими доказами не доведено обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Дутчак Оксани Мирославівни про забезпечення позову від 08.05.2026 (вх. №4357/26 від 11.05.2026) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.
Ухвала підписана 12.05.2026.
Суддя Неверовська Л.М.