Рішення від 11.05.2026 по справі 907/196/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/196/26

Господарський суд Закарпатської області в складі судді Сисина С.В., при секретарі судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами справу

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження -01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А, в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542, місцезнаходження - 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія», код ЄДРПОУ - 45802662, місцезнаходження - 90550, Закарпатська область, Тячівський район, село Теребля, вулиця Грушевського, будинок 33,

про стягнення заборгованості за поставлений товар, інфляційних втрат, пені та 3% річних,

В С Т А НО В И В :

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - позивач), від імені та в інтересах якої діє адвокат Левицький Андрій Олександрович (згідно ордеру серії АО №1214958 від 23.01.2026) через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 18.02.2026 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» (далі - відповідач) 189398,15 грн, з яких: основний борг - 149952,37 грн, пеня у розмірі 32932,01 грн, 3192,14 грн - 3 % річних та 3321,63 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на укладення 12.03.2025 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» (у договорі - продавець) та ТОВ «ДДМ і Компанія» (у договіор - покупець) договору купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 (далі - договір), на виконання умов якого продавець у період з 07.05.2025 по 28.05.2025 поставив покупцю товар (лісопродукцію) загальною вартістю 314773,40 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 07.05.2025, 16.05.2025, 22.05.2025 та 28.05.2025. Незважаючи на прийняття лісопродукції без будь-яких претензій, відповідач за неї розрахувався лише частково в сумі 164821,03 грн (з урахуванням гарантійного внеску в розмірі 11821,03 грн), у зв'язку з чим у ТОВ «ДДМ і Компанія» виникла заборгованість у розмірі 149952,37 грн. Оскільки надіслана на адресу відповідача претензія від 21.05.2025 залишилася без задоволення, позивач, посилаючись на порушення покупцем зобов'язань за договором та вимоги закону щодо відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, просить стягнути з відповідача 149952,37 грн основного боргу, пені у розмірі 32932,01 грн, 3192,14 грн - 3 % річних та 3321,63 грн інфляційні втрати.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026 головуючим суддею для розгляду справи №907/196/26 визначено суддю Андрейчука Л.В.

Згідно з ухвалою від 23.02.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2026 №02-02/27/26 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» призначено повторний автоматизований розподіл справи №907/196/26 у зв'язку з призначенням головуючого судді Андрейчука Л.В. на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду, що унеможливлює продовження розгляду ним даної справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026.

Згідно з ухвалою від 09.03.2026 суд прийняв справу №907/196/26 до свого провадження та постановив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява №53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно з відповідей №32088335, №32088319 та №32088283 від 09.03.2026 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС встановлено, що юридичні особи - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» мають зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвали суду від 23.02.2026, 09.03.2026 у справі №907/196/26 (суддя Сисин С.В.) були надіслані позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет. Означені документи доставлено до електронних кабінетів учасників справи 23.02.2026 о 16:32, 10.03.2026 о 09:34.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів виконання своїх зобов'язань за договором не представив.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору за позицією позивача

За результатами аукціону 12.03.2025 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №UTP-774-14. За умовами пунктів 1.1 та 6.4.1 договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця необроблену деревину, а покупець - прийняти товар та своєчасно й у повному обсязі сплатити його вартість.

На виконання умов договору позивач у період з 07.05.2025 по 28.05.2025 поставив відповідачу лісопродукцію на загальну суму 314773,40 грн. Факт поставки та переходу права власності підтверджується товарно-транспортними накладними (ЛІС): серії ЛАВ №Е90317 від 07.05.2025, серії ЛАВ №Е90342 від 16.05.2025, серії ЛАВ №Е90371 від 28.05.2025, серії ЛАВ №Е90372 від 28.05.2025 та серії ЛАВ №Ж30060 від 22.05.2025.

Відповідно до п. 4.4 договору, оплата мала здійснюватися шляхом 100% передоплати протягом 5 робочих днів після отримання рахунку, проте товар був відвантажений з фактичним відтермінуванням платежу.

У рахунок оплати за придбаний товар позивачем було враховано гарантійний внесок у розмірі 11821,03 грн (платіжна інструкція №3586 від 25.03.2025). Надалі, відповідач здійснив часткові платежі згідно з платіжними інструкціями №70, №75, №81, №117 та №128. Загальна сума отриманих коштів (включаючи гарантійний внесок) склала 164821,03 грн, що призвело до виникнення заборгованості за основний товар у розмірі 149952,37 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не висловлював претензій щодо якості чи обсягів поставленої продукції, проте ухилився від виконання обов'язку з повної оплати та підписання акта звірки взаємних розрахунків.

Водночас, надіслана рекомендованим листом та на офіційну адресу електронної пошти 21.05.2025 претензія №10385/39.7.1-2025 про погашення боргу була повернута поштою у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Через прострочення грошового зобов'язання позивач на підставі пункту 7.4 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та 3 % річних. Загальна сума боргу, що підлягає стягненню, становить 189398,15 грн, з яких: 149952,37 грн - основна заборгованість за договором, 32932,01 грн - пеня, 3321,63 грн - інфляційні втрати та 3192,14 грн - 3 % річних.

Позиція відповідача

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень ч. 9 ст.165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правових відносин

12.03.2025 між філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (у договорі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» (у договорі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, за результатами аукціону, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти наступний товар, яким є лісоматеріали, що реалізовані під час аукціону (аукціонів), який відповідає умовам цього договору (далі - товар), і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, в даному договорі використовуються міжнародні правила тлумачення комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» Міжнародної торгової палати (в редакції 2020 року).

Згідно з п. 1.3. договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту виконання умов поставки відповідно до цього договору.

Відповідно до п. 1.4. договору, продавець підтверджує, що на момент продажу товару, він належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством. Витрати покупця, понесені у зв'язку з порушенням продавцем умов цього пункту, відшкодовуються продавцем.

Згідно з п. 3.2. договору, розрахункова одиниця виміру кількості товару - 1 (один) кубічний метр.

Відповідно до п. 3.1. договору, термін поставки згідно з цим договором: від 01 квітня 2025 року до 30 червня 2025 року включно.

Згідно з п. 3.2. договору, поставка товару за даним договором здійснюється окремими частинами (партіями товару) на умовах FCA (нижній/проміжний склад продавця) / EXW (верхній склад продавця) згідно з графіком поставки, сформованим в електронній торговій системі (ЕТС) Біржі, за формою, наведеною у додатку №1, який е невід'ємною частиною даного договору. Графік поставки підписується електронними підписами уповноважених осіб сторін (КЕП або УЕП) в ЕТС біржі протягом строку на укладання цього договору, встановленого регламентом.

Відповідно до п. 3.3. договору, за домовленістю сторін може бути погоджено інші умови поставки, а саме: - DAP - у погоджене сторонами місце призначення (доставки); - FCA (нижній/проміжний склад продавця) - у погоджений сторонами ж/д термінал із завантаженням на залізничні вагони.

Згідно з п. 4.1. договору, загальна вартість товару, що є предметом цього договору, встановлена в гривні відповідно до умов біржового (аукціонного) свідоцтва №774/120325/45802662/1 від 12 березня 2025 року про результати аукціону та складае 282052.21 грн, з ПДВ. Зміна вартості товару не допускається, окрім випадків, коли сторони погодили зміну умов поставки товару відповідно до п. 3.3. цього договору.

Відповідно до п. 4.1.1. договору, толеранс поставки (розходження по об?єму) за цим договором може складати +/- 10 %. У разі постачання партії товару з толерансом сторони протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки партії товару проводять коригування розрахунків за партію товару: покупець зобов?язується доплатити або продавець - повернути різницю в сумі між оплаченою та фактично поставленою партією товару. Таке відхилення не є порушенням зобов'язань продавця з поставки узгодженого об'єму партії товару.

Згідно з п. 4.2. договору, сума гарантійного внеску (за вирахуванням суми біржового збору біржі), перерахована покупцем на рахунок Біржі для участі в аукціоні (аукціонах), перераховується біржею продавцю в рахунок часткової оплати за придбаний на аукціоні (аукціонах) товар в строки та в порядку, що встановлені регламентом.

Відповідно до п. 4.3. договору, рахунок на оплату кожної партії товару направляється продавцем покупцю в строк та в порядку, вказаних в п. 3.5.1., 3.5.2., 3.5.3. та п. 3.6. цього договору з урахуванням підписаного сторонами графіку поставки.

Згідно з п. 4.4. договору, покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання рахунку (рахунків) з урахуванням умов, визначених пунктом 4.2. договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно з пунктом 4.6. договору.

При постачанні партії товару на умовах DAP у погоджене сторонами місце призначення (доставки), покупець додатково сплачує продавцю документально підтверджену вартість послуг по перевезенню партії товару, вартість пакувальних реквізитів, карантинних та радіологічних сертифікатів тощо.

При постачанні партії товару на умовах FCA (нижній/проміжний склад продавця) у погоджений сторонами ж/д термінал із завантаженням на залізничні вагони, покупець додатково сплачує продавцю документально підтверджену вартість послуг по перевезенню партії товару до місця відвантаження та вартість послуг із завантаження на залізничні вагони.

Відповідно до п. 4.5. договору, у випадку ненадходження коштів на рахунок продавця протягом 5 (п'яти) робочих днів після направлення продавцем рахунку (рахунків) для оплати партії товару, продавець має право реалізувати таку партію товару на свій розсуд або відмовитись від цього договору, при цьому сума гарантійного внеску продавцем не повертається, якщо інше не обумовлено сторонами згідно з пунктом 4.6. договору.

Про прийняте рішення продавець повідомляє покупця в письмовому вигляді у формі листа на офіційну адресу електронної пошти останнього, вказану у розділі 11 цього договору. У випадку прийняття рішення продавцем продати таку партію товару іншій особі, ніж покупець, покупець втрачає право на придбання неоплаченої партії товару.

Сторони можуть домовитись про оплату партії товару після поставки, але в строк не більше 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки відповідної партії товару, про що сторонами укладається додаткова угода до цього договору (п. 4.6. договору).

Згідно з п. 4.7. договору, банківські витрати, пов'язані з перерахуванням коштів продавцю за придбаний товар, оплачуються покупцем.

Відповідно до п. 4.8. договору, продавець не має права зараховувати як оплату за цим договором будь-які інші кошти покупця, які були ним отримані не в рамках дії цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору, прийом-передача партії товару здійснюється:

- за умовами FCA (нижній/проміжний склад продавця) / EXW (верхній склад продавця). У випадку внесення змін до цього договору, також прийом-передача партії товару можливі за умовами DAP - у погоджене сторонами місце призначення (доставки) та за умовами FCA (нижній/проміжний склад продавця);

- у погоджений сторонами ж/д термінал із завантаженням на залізничні вагони;

- за якістю - відповідно до п. 2.1. цього договору;

- за кількістю - відповідно до товарно-транспортних чи залізничних накладних та специфікацій до них за підписом уповноваженої особи та печаткою продавця.

У разі виявлення невідповідності партії товару вимогам якості та кількості, сторони вживають заходів, передбачених пунктом 5.5. цього договору, що є підставою для заміни такого товару на якісний або його допоставку в порядку, встановленому законодавством України, в тому числі шляхом визначення продавцем, за погодженням покупця, іншого структурного підрозділу, зі складу якого буде здійснюватися поставка визначеної партії товару, про що сторонами укладається додаткова угода до цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів передати покупцеві партію товару після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару або здійснити відвантаження партії товару відповідно до графіку поставки, з урахуванням пункту 4.6. договору.

Під час передачі кожної партії товару продавець надає покупцеві наступні документи: товаро-транспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура на оплату товару.

Згідно з п. 5.3. договору, датою передачі партії товару продавцем та прийому її покупцем, тобто датою поставки, вважається дата виконання продавцем своїх зобов'язань по поставці згідно погоджених Сторонами умов поставки.

Відповідно до п. 5.4. договору, перехід ризиків випадкової загибелі чи пошкодження партії товару від продавця до покупця відбувається відповідно до умов поставки, визначених цим договором.

Згідно з п. 5.5. договору, в разі, якщо при прийманні-передачі партії товару відповідно до умов поставки, зазначених в цьому договорі, покупець виявить невідповідність партії товару по якості вимогам нормативних документів, зазначених у розділі 2 цього договору, розходження по об?єму партії товару між фактично наявним і зазначеним у цьому договорі, графіку поставки, товарно-транспортних / залізничних накладних, складається акт за підписами представників сторін в трьох екземплярах по одному для кожної із сторін договору і один екземпляр - для біржі, із здійсненням фото - та відеофіксації партії товару. У випадку відмови однієї зі сторін договору від підпису зазначеного акту, на акті робиться відповідне застереження.

Відповідно до п. 5.6. договору, прийом-передача партії товару здійснюється згідно з вимогами діючих нормативно-правових актів.

Згідно з п. 5.7. договору, в разі неможливості здійснення поставки партії товару зі складу розміщення товару відповідного структурного підрозділу продавця, зазначеного у п. 1.1. договору, у термін (строк), що зазначений в графіку поставки, або здійснення її в об?ємі, меншому ніж зазначений в графіку поставки, продавець за погодженням покупця може визначити інший структурний підрозділ, зі складу якого буде здійснюватись поставка/допоставка партії товару, про що між сторонами укладається відповідна додаткова угода до цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, продавець має право на:

- своєчасне отримання грошових коштів за кожну партію товару відповідно до умов цього договору;

- своєчасний вивіз покупцем купленої партії товару згідно з графіком поставки;

- сплату покупцем продавцю усіх штрафних санкцій, що передбачені цим договором, у зв'язку з неналежним виконанням покупцем взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 6.2 договору, продавець зобов'язаний:

- своєчасно та в повному обсязі, відповідно до інформації, зазначеної в біржовому (аукціонному) свідоцтві (біржових (аукціонних) свідоцтвах), умов цього договору та додатків до договору передати покупцеві партію товару;

- надати покупцеві можливість отримати партію товару, якщо сторонами договору визначена поставка на умовах EXW (верхній склад продавця);

- зберігати партію Товару з моменту її фактичної оплати покупцем до моменту передачі останньому у строки, передбачені графіком поставки;

- нести відповідальність за порушення умов цього договору;

- виписати покупцю по першій події (отримання коштів або відвантаження товару) податкову накладну, оформлену відповідно вимог Податкового кодексу України (якщо продавець є платником ПДВ);

- проводити належну та своєчасну реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригувань із дотримання термінів, що визначені Податковим кодексом України (якщо продавець є платником ПДВ);

- у разі виявлення невідповідності партії товару вимогам якості та кількості, за погодженням сторін проводити заміну товару неналежної якості або його допоставку в порядку, передбаченому п. 5.1. цього договору.

Відповідно до п. 6.3. договору, покупець має право на:

- своєчасне та в повному обсязі отримання партії товару від продавця відповідно до умов цього договору;

- вимагати від продавця своєчасного та якісного виконання своїх договірних зобов'язань;

- у разі виявлення невідповідності партії товару вимогам якості та кількості, за погодженням сторін вимагати від продавця проводити заміну товару неналежної якості або його допоставку в порядку, передбаченому п. 5.1. цього договору;

- сплату продавцем покупцю усіх штрафних санкцій, що передбачені цим договором, у зв'язку з неналежним виконанням продавцем взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 6.4. договору, покупець зобов'язаний:

- своєчасно та в повному обсязі сплатити продавцеві грошові кошти в якості оплати за партію товару на умовах та у спосіб, що передбачені цим договором;

- своєчасно та в повному обсязі прийняти партію товару від продавця та вивезти таку партію у строки, зазначені у графіку поставки, відповідно до умов цього договору;

- нести відповідальність за порушення умов цього договору.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення умов договору сторони несуть відповідальність, яка визначається цим договором, а також правилами товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгова платформа», Регламентом та чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.3. договору, у разі, якщо партія товару не отримана покупцем у строки, з вини покупця, визначені відповідно до графіку поставки, продавець не несе відповідальності за збереження якості такої партії товару.

Відповідно до п. 7.4. договору, за несвоєчасну або неповну оплату партії товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. У випадку ненадходження коштів на рахунок продавця протягом 5 (п'яти) робочих днів після направлення продавцем рахунку (рахунків) на оплату партії товару, продавець має право реалізувати цю партію товару на свій розсуд (у випадку здійснення покупцем оплати партії товару на умовах попередньої оплати) або відмовитись від цього договору, що не звільняє останнього від сплати пені, при цьому сума гарантійного внеску продавцем не повертається. Про прийняте рішення щодо відмови від цього договору продавець повідомляє покупця в письмовому вигляді у формі листа на офіційну адресу електронної пошти останнього, вказану у розділі 11 цього договору.

Згідно з п. 7.5. договору, у випадку порушення продавцем строків передачі партії товару більш ніж на 10 (десять) робочих днів, продавець сплачує на користь покупця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданої в строки партії товару за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 7.6. договору, у разі здійснення оплати партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу та у випадку порушення покупцем строків вивезення партії товару, що зазначені в графіку поставки, більш ніж на 10 (десять) робочих днів, покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невивезеної в строки партії товару за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 7.8. договору, в разі виникнення будь-яких спорів щодо виконання цього договору, якщо сторони не можуть дійти взаємної згоди та суперечки й розбіжності не можуть бути вирішені шляхом проведення переговорів, вони вирішуються в судовому порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.10. договору, нарахування штрафних санкцій за цим договором припиняється при повному виконанні своїх зобов'язань стороною, яка порушила умови цього договору або з 10-го робочого дня від дати направлення однією зі сторін договору листа про прийняте рішення щодо реалізації партії товару іншій особі, ніж покупець / відмови від придбання партії товару / відмови від цього договору на офіційну адресу електронної пошти іншої сторони, що вказана у розділі 11 цього договору.

Згідно з п. 7.11. договору, у разі відсутності реєстрації, несвоєчасної реєстрації (тобто з пропуском строків, передбачених Податковим кодексом України) продавцем (у випадку, якщо продавець є платником ПДВ) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежного її оформлення, в результаті чого у покупця не виникне податковий кредит або покупець втратить право на податковий кредит, продавець зобов'язаний відшкодувати покупцю суму ПДВ, яку покупець сплатив в складі оплати вартості товару та штрафні санкції, нараховані покупцю податковим органом, або самостійно нараховані покупцем при внесенні коригувань до реєстру податкових накладних, а також неустойку, збитки, понесені покупцем, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від покупця, направленої рекомендованим листом з повідомленням або електронною поштою на офіційну адресу продавця, що вказана у розділі 11 цього договору. Відповідальність, передбачена цим пунктом договору, не застосовується до продавця у випадку, коли відсутність реєстрації/несвоєчасна реєстрація податкової накладної виникла не з вини продавця, в тому числі, у випадку прийняття органами державної податкової служби рішення про зупинення реєстрації або відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної продавця, за умови вжиття продавцем заходів для оскарження таких рішень, передбачених діючим законодавством України.

Відповідно до п. 8.1. договору, сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним законодавством України відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили (форс-мажорних обставин), тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку.

Згідно з п. 9.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами шляхом застосування електронних підписів в електронній торговій системі біржі. Підписання цього договору сторонами в паперовому вигляді не вимагається та не є обов'язковою умовою набрання ним чинності. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» сторони визнають, що підписувачами цього договору та графіку поставки (змін до графіку поставки), як зі сторони покупця, так і зі сторони продавця, є особи, які наділені відповідними повноваженнями на їх укладання та ідентифікаційні дані яких зазначені під час накладення кваліфікованого електронного підпису чи удосконаленого електронного підпису.

Відповідно до п. 9.2. договору, даний договір діє до 30 червня 2025 року включно.

Згідно з п. 9.3. договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п. 9.4. договору, жодна із сторін договору не може передавати свої права та обов'язки за даним договором третім особам, за винятком випадків, коли це передбачено чинним законодавством (реорганізації сторони договору шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення).

Відповідно до п. 9.8. договору, відмова від цього договору можлива виключно у випадках, передбачених п.п. 4.5., 7.4. та 7.9., в інших випадках відмова від цього договору забороняється.

Згідно з п. 9.9. договору, кожна із сторін стверджує і гарантує, що всі особи, які підписали договір, мають на це повноваження.

Відповідно до п. 9.10. договору, відносини, що виникають під час виконання договору, і не врегульовані договором, регулюються нормами чинного законодавства України.

Згідно з п. 9.11. договору, додатки до цього договору (специфікації та акти відбору) та додаткові угоди, укладені на зміну умов оплати, умов поставки по договору є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 9.13. договору, продавець є платником податку на додану вартість. Покупець є платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 9.14. договору, у випадку зміни стороною своїх даних щодо місцезнаходження, статусу платника податків, адреси офіційної електронної пошти та/або інших реквізитів, що зазначені у розділі 11 цього договору, та які є важливими для належного виконання сторонами умов цього договору, сторони зобов'язуються повідомити одна одну про такі зміни протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту їх виникнення у письмовому вигляді у формі листа на офіційні електронні адреси, вказані у розділі 11 цього договору.

Підтвердженням здійснення філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» поставки товару ТОВ «ДДМ і Компанія» на загальну суму 314773,40 грн згідно договору купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 є долучені до позовної заяви підписані представниками сторін товарно-транспортні накладні (ЛІС): серії ЛАВ №Е90317 від 07.05.2025, серії ЛАВ №Е90342 від 16.05.2025, серії ЛАВ №Е90371 від 28.05.2025, серії ЛАВ №Е90372 від 28.05.2025 та серії ЛАВ №Ж30060 від 22.05.2025.

Факт поставки філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» товару ТОВ «ДДМ і Компанія» на загальну суму 314773,40 грн згідно договору купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 також підтверджується складеними позивачем (постачальником за договором) податковими накладними: від 25.03.2025 №10023 на суму 11821,03 грн, від 07.05.2025 №3731 на суму 73203,40 грн, від 16.05.5025 №8759 на суму 76285,20 грн, від 22.05.2025 №8761 на суму 11428,84 грн, від 28.05.2025 №8763 на суму 71306,51 грн, від 28.05.2025 №8764 на суму 70728,42 грн.

За отриманий за договором товар відповідач здійснив оплату коштів у загальній сумі 164821,03 грн (включаючи гарантійний внесок).

Так, згідно з платіжною інструкцією №3586 від 25.03.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ТОРГОВА ПЛАТФОРМА» перерахувало на банківський рахунок філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму в розмірі 11821,03 грн, призначення платежу - за перерахування гарантійного внеску по договору №UTP-774-14 від 12.03.2025.

Згідно з платіжною інструкцією №70 від 20.05.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» перерахувало на банківський рахунок філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму в розмірі 50000,00 грн, призначення платежу - за необроблену деревину по договору №UTP-774-14 від 12.03.2025.

Відповідно до платіжної інструкції №75 від 06.06.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» перерахувало на банківський рахунок філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму в розмірі 30000,00 грн, призначення платежу - за необроблену деревину по договору №UTP-774-14 від 12.03.2025.

Згідно з платіжної інструкції №81 від 18.06.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» перерахувало на банківський рахунок філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму в розмірі 38000,00 грн, призначення платежу - за необроблену деревину по договору №UTP-774-14 від 12.03.2025.

Відповідно до платіжної інструкції №117 від 29.09.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» перерахувало на банківський рахунок філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму в розмірі 20000,00 грн, призначення платежу - за необроблену деревину по договору №UTP-774-14 від 12.03.2025.

Відповідно до платіжної інструкції №128 від 21.10.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» перерахувало на банківський рахунок філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму в розмірі 15000,00 грн, призначення платежу - за необроблену деревину по договору №UTP-774-14 від 12.03.2025.

У позовній заяві позивач стверджує про направлення 21.05.2025 філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» претензії щодо сплати заборгованості №10385/39.7.1-2025 від 21.05.2026 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» рекомендованим листом та на офіційну адресу електронної пошти відповідача, та зазначає, що таке рекомендоване поштове відправлення повернувся на адресу позивача у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

До позовної заяви долучено копію претензії щодо сплати заборгованості №10385/39.7.1-2025 від 21.05.2026 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія», у якій вказано, що до неї додається Акт звіряння.

Однак, так як до позовної заяви не долучено копії рекомендованого поштового відправлення (поштової накладної), а також не долучено підтвердження направлення претензії на електронну адресу відповідача; враховуючи положення ст.77 ГПК України щодо допустимості доказів, відповідно до якого обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а тому при ухваленні рішення суд не враховує доводи позивача про направлення 21.05.2025 філією «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» претензії щодо сплати заборгованості №10385/39.7.1-2025 від 21.05.2026 на адресу ТОВ «ДДМ і Компанія» рекомендованим листом та на офіційну адресу електронної пошти відповідача і про повернення такого рекомендованого поштового відправлення на адресу позивача, так як позивач не підтвердив такі обставини справи допустимими доказами.

З урахуванням наведених вище обставин, одночасно із позовними вимогами про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений за договором товар у розмірі 149952,37 грн, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 3192,14 грн, 32932,01 грн пені та 3321,63 грн інфляційних втрат, нарахованих Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» на підставі умов договору купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 та ст. 625 ЦК України.

Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Правове обґрунтування та оцінка суду

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 214 ЦК України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Згідно положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частиною 1 ст. 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 ЦК України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Судом встановлено, що 12.03.2025 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» (у договорі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» (у договорі - покупець) за результатами аукціону був укладений договір купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14.

Згідно з п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти товар (лісоматеріали) та сплатити за нього ціну відповідно до умов розділу 4 договору.

Пунктом 1.3. договору сторони узгодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту виконання умов поставки.

Відповідно до п. 3.2., п. 5.1. та п. 5.3. договору поставка товару здійснюється окремими партіями, а датою поставки вважається дата виконання продавцем своїх зобов'язань.

Отже, судом встановлено, що за своєю суттю договір №UTP-774-14 від 12.03.2025 є договором купівлі-продажу (поставки).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд зазначає, що відповідно до положень ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Приписами ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт передачі (поставки) лісопродукції позивачем на користь відповідача за договором купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 у період з 07.05.2025 по 28.05.2025 (тобто у межах строку дії договору) на загальну суму 314773,40 грн підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними (ЛІС): серії ЛАВ №Е90317 від 07.05.2025, серії ЛАВ №Е90342 від 16.05.2025, серії ЛАВ №Е90371 від 28.05.2025, серії ЛАВ №Е90372 від 28.05.2025 та серії ЛАВ №Ж30060 від 22.05.2025.

Згідно з п. 6.2 договору продавець (позивач у справі) зобов'язаний виписати покупцю по першій події (отримання коштів або відвантаження товару) податкову накладну, оформлену відповідно вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів і послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відтак, факт поставки філією «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» товару ТОВ «ДДМ і Компанія» на загальну суму 314773,40 грн згідно договору купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 також підтверджено долученими до позовної заяви складеними позивачем (постачальником (продавцем) за договором) податковими накладними: від 25.03.2025 №10023 на суму 11821,03 грн, від 07.05.2025 №3731 на суму 73203,40 грн, від 16.05.5025 №8759 на суму 76285,20 грн, від 22.05.2025 №8761 на суму 11428,84 грн, від 28.05.2025 №8763 на суму 71306,51 грн, від 28.05.2025 №8764 на суму 70728,42 грн, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначений п. 4.4. договору, згідно з яким покупець здійснює 100% передоплату кожної партії протягом 5 робочих днів після отримання рахунку.

Разом з тим, на виконання п. 4.2. договору, ТОВ «Українська універсальна біржа» платіжною інструкцією №3586 від 25.03.2025 перерахувало продавцю гарантійний внесок відповідача у розмірі 11 821,03 грн в рахунок оплати товару.

У подальшому від відповідача на користь позивача надходили кошти згідно з платіжними інструкціями: №70 від 20.05.2025 на суму 50000,00 грн; №75 від 06.06.2025 на суму 30000,00 грн; №81 від 18.06.2025 на суму 38000,00 грн; №117 від 29.09.2025 на суму 20000,00 грн та №128 від 21.10.2025 на суму 15000,00 грн.

Таким чином, загальна сума проведених відповідачем оплат за договором (враховуючи гарантійний внесок) становить 164821,03 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

За змістом ст. 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.ст. 13, 74 ГПК України).

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідач, будучи повідомлений про розгляд даної справи, не подав відзиву на позовну заяву та заперечень щодо аргументів позивача, наведених у позовній заяві та поданих доказів, про наявність у нього перед позивачем заборгованості за договором в сумі 149952,37 грн

Так як до позовної заяви позивачем не долучені рахунки на оплату, що передбачено п.4.4.договору, згідно з яким покупець здійснює 100% передоплату кожної партії протягом 5 робочих днів після отримання рахунку, а тому суд зазначає, що порядок оплати за поставлений покупцю товар визначається положеннями ст.692 ЦК України.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ч. 1 ст. 598 ЦК України вказано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, так як поставка філією «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» товару ТОВ «ДДМ і Компанія» на загальну суму 314773,40 грн згідно договору купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 підтверджена долученими до позовної заяви і підписаними представниками сторін товарно-транспортними накладними (ЛІС): серії ЛАВ №Е90317 від 07.05.2025, серії ЛАВ №Е90342 від 16.05.2025, серії ЛАВ №Е90371 від 28.05.2025, серії ЛАВ №Е90372 від 28.05.2025 та серії ЛАВ №Ж30060 від 22.05.2025, а також підтверджена складеними позивачем (постачальником за договором) податковими накладними: від 25.03.2025 №10023 на суму 11821,03 грн, від 07.05.2025 №3731 на суму 73203,40 грн, від 16.05.5025 №8759 на суму 76285,20 грн, від 22.05.2025 №8761 на суму 11428,84 грн, від 28.05.2025 №8763 на суму 71306,51 грн, від 28.05.2025 №8764 на суму 70728,42 грн; так як згідно платіжних інструкцій №3586 від 25.03.2025, №70 від 20.05.2025, №75 від 06.06.2025, №81 від 18.06.2025, №117 від 29.09.2025, №128 від 21.10.2025 підтверджено здійснену оплату відповідачем за отриманий товар у загальній сумі 164821,03 грн; так як після отримання ухвал суду від 23.02.2026 і від 09.03.2026 відповідач не за перечив отримання товару на загальну суму 314773,40 грн згідно договору №UTP-774-14 від 12.03.2025 і не надав доказів здійснення оплати за отриманий товар у сумі понад 164821,03 грн, суд виснує, що станом на день ухвалення рішення у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» наявна заборгованість перед філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за договором №UTP-774-14 від 12.03.2025 в сумі 149952,37 грн.

Відтак, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 149952,37 грн доведений суду належним чином. Строк оплати за поставлений товар за умовами договору є таким, що настав з урахуванням положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Врахувавши встановлені судом обставини справи, зокрема, останню поставку товару 28.05.2025 за договором згідно товарно-транспортних накладних (ЛІС): серії ЛАВ №Е90371 від 28.05.2025 і серії ЛАВ №Е90372 від 28.05.2025; врахувавши відсутність оплати за товар у сумі 149952,37 грн за поставлений позивачем відповідачу товар на загальну суму 314773,40 грн згідно товарно-транспортних накладних (ЛІС): серії ЛАВ №Е90317 від 07.05.2025, серії ЛАВ №Е90342 від 16.05.2025, серії ЛАВ №Е90371 від 28.05.2025, серії ЛАВ №Е90372 від 28.05.2025 та серії ЛАВ №Ж30060 від 22.05.2025; врахувавши положення ст.692 ЦК України, суд виснує, що з досліджених судом матеріалів справи встановлено прострочення відповідачем із 29.05.2026 оплати за поставлений товар у загальній сумі 149952,37 грн.

Отже, відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором, оскільки всупереч умов договору купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 та положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, дане підприємство з 29.05.2025 прострочило свої зобов'язання да договором щодо оплати за поставлений товар в загальному розмірі 149952,37 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» 149952,37 грн основного боргу за договором купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат

Позивач, покликаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 3192,14 грн 3% річних та 3321,63 грн інфляційних втрат, що нараховано позивачем за період прострочення з 29.05.2025 по 11.02.2026.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги ч. 5 ст. 236, ст. 86, 237 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.11.2023 у справі №904/464/23).

Позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно з яким у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3321,63 грн інфляційних втрат та 3192,14 грн 3 % річних. Вказані суми нараховані на основну суму боргу за поставлений товар, що становить 149952,37 грн та за період прострочення з 29.05.2025 по 11.02.2026.

Відповідач не надав суду свого контррозрахунку даних позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог.

Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 3321,63 грн та 3% річних у розмірі 3192,14 грн, які нараховані позивачем за період прострочення з 29.05.2025 по 11.02.2026 за порушення відповідачем умов договору та грошового зобов'язання по сплаті коштів за поставлену лісопродукцію за договором №UTP-774-14 від 12.03.2025, судом встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено правильно, з урахуванням суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 149952,37 грн, з урахуванням періоду прострочення - з 29.05.2025 по 11.02.2026 та відповідно до методики нарахування.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3192,14 грн 3% річних та 3321,63 грн інфляційних втрат є документально доведеними та обґрунтованими.

Щодо стягнення пені

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості за договором купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 32932,01 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частина 1 ст. 548 ЦК України, передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина 3 статті 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для його сторін, враховуючи встановлені судом обставини справи щодо прострочення відповідачем своїх зобов'язань за договором; суд дійшов висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення у розмірі 149952,37 грн за кожен день прострочення платежу, з урахуванням умов пункту 7.4 договору.

Як вбачається із наявного у позовній заяві розрахунку, за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати за поставлений товар, з урахуванням суми основного боргу, позивачем здійснено нарахування пені від суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 149952,37 грн у виді подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, з 29.05.2025 по 11.02.2026, що визначено загалом у розмірі 32932,01 грн.

Відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог у частині стягнення пені, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог.

Щодо нарахування пені у визначеному позивачем розмірі, суд зазначає, що при нарахуванні пені від суми основного боргу в розмірі 149952,37 грн, позивачем неправильно визначено період нарахування пені з 29.05.2025 по 11.02.2026, так як чинна на період виникнення спірних правових відносин норма ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України, на час виникнення спірних правових відносин) передбачала, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наведеною нормою закону, тобто ч.6 ст.232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Водночас, при укладенні договору, зокрема, у п.7.4 договору сторони не узгодили можливість нарахування неустойки (пені) у понад строк, визначений ч.6 ст.232 ГК України.

Отже, з урахуванням викладеного суд виснує про наявність підстав для стягнення з відповідача пені від суми основного боргу в розмірі 149952,37 грн і така пеня судом визначена до стягнення за період з 29.05.2025 по 29.11.2026.

Здійснивши розрахунок пені у виді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період прострочення з 29.05.2025 по 29.11.2026 від суми основного боргу за договором у розмірі 149952,37 грн, суд виснує про стягнення з відповідача пені у розмірі 23560,95 грн, а тому позов у частині стягнення з відповідача пені є таким, що підлягає до задоволення судом частково.

Щодо права суду з власної ініціативи зменшити розмір пені та наявності підстав для зменшення стягнення з відповідача пені.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З врахуванням змісту ст. 549 ЦК України з приводу поняття неустойки та підстав її стягнення, суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня) - це є спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних положень ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

З урахуванням наведеного, з метою забезпечення завдань господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору в даній справі; дотримання при цьому таких принципів господарського судочинства як верховенство права, добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, при розгляді справи суд з власної ініціативи перевірив наявність підстав для зменшення пені за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зі змісту ч. 3 ст. 551 ЦК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236 - 238 ГПК України).

Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, суд зазначає, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.

Як встановлено судом, пеня в розмірі 23560,95 грн нарахована за неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати за поставлений товар у сумі 149952,37 грн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Відповідач під час розгляду справи не надав відзиву на позовну заяву, а також не заявляв клопотання про зменшення розміру пені, не навів поважних причин несвоєчасного виконання зобов'язань.

Суд враховує, що станом на день ухвалення рішення відповідач так і не сплатив суму основного боргу, про стягнення якої позивач звернувся в суд з позовною заявою.

Водночас розмір пені у сумі 23560,95 грн від розміру боргу в сумі 149952,37 грн становить 15,71 %, а, отже, відсутні підстави вважати такий розмір пені явно неспівмірним розміру простроченого зобов'язання, тим більше враховуючи, що такий основний борг по даний час не сплачено.

Врахувавши такі обставини, суд виснує про відсутність обставин справи, які би вказували про право суду зменшити заявлену до стягнення позивачем пеню.

Отже, оскільки відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру пені, не навів виняткових обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення пені і такі обставини не встановлені судом; враховуючи, що за відсутності обставин справи, які би свідчили про наявність підстав для зменшення розміру пені, у випадку її безпідставного зменшення - це призведе до порушення принципу рівності сторін та порушення балансу інтересів сторін, суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 23560,95 грн, нарахованої за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 щодо оплати за поставлений товар в сумі 149952,37 грн.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст.ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 180027,09 грн, з яких: основний борг за поставлений товар за договором купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 в сумі 149952,37 грн, 23560,95 грн - пеня, 3192,14 грн - 3 % річних та 3321,63 грн - інфляційні втрати, нараховані за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025.

Розподіл судових витрат

Згідно платіжної інструкції №26670 від 17.02.2026 при подачі позову через систему «Електронний суд ЄСІТС» про стягнення заборгованості за поставлений товар, інфляційних втрат, пені та 3% річних у загальному розмірі 189398,15 грн, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 грн.

Відповідно до підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 189398,15 грн, судом задоволені частково та вирішено стягнути з відповідача 180027,09 грн, а відтак з відповідача підлягають стягненню витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2530,67 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДМ і Компанія» (код ЄДРПОУ - 45802662, місцезнаходження - 90550, Закарпатська область, село Теребля, вулиця Грушевського, будинок 33) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження -01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542, місцезнаходження - 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156) 180027,09 грн (сто вісімдесят тисяч двадцять сім гривень 09 копійок), з яких: основний борг за поставлений товар за договором купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025 в сумі 149952,37 грн (сто сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 37 копійок), 23560,95 грн (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят гривень 95 копійок) - пеня, 3192,14 грн (три тисячі сто дев'яносто дві гривні 14 копійок) - 3 % річних та 3321,63 грн (три тисячі триста двадцять одна гривня 40 копійок) - інфляційні втрати, нараховані за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу лісоматеріалів №UTP-774-14 від 12.03.2025, а також стягнути 2530,67 грн (дві тисячі п'ятсот тридцять гривень 67 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні решти вимог позову.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя С.В. Сисин

Попередній документ

136426089

Наступний документ

136426091

Інформація про рішення:

№ рішення:	136426090
№ справи:	907/196/26
Дата рішення:	11.05.2026
Дата публікації:	13.05.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Закарпатської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (11.05.2026)
Дата надходження:	19.02.2026
Предмет позову:	стягнення

Учасники справи:

суддя-доповідач:

АНДРЕЙЧУК Л В

СИСИН С В

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДДМ І Компанія»

позивач (заявник):

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

позивач в особі:

Філія "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України"

представник позивача:

Левицький Андрій Олександрович