61022, м. Харків, пр. Науки, 5
12.05.2026 Справа № 905/806/25
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Фурсової С.М.
за участю секретаря судового засідання Сазонова В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи - підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни про розстрочення виконання рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок №8-Д, код ЄДРПОУ 34657789)
до Фізичної особи - підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 131 724,50 гривень
за участю:
від заявника (боржника): не з'явився
від стягувача (позивача): не з'явився
У провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Фізичної особи - підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни про стягнення 131 724,50 гривень, з яких: 129 583,35 гривень заборгованість за поставлену теплову енергію, 2 129,34 гривень заборгованість з плати за абонентське обслуговування.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.10.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни 129 583,35 гривень заборгованості за поставлену теплову енергію, 1 779,76 гривень заборгованості з плати за абонентське обслуговування, а також 2 415,75 гривень судового збору. В частині стягнення 349,58 гривень заборгованості з плати за абонентське обслуговування - відмовлено.
Фізична особа - підприємець Шоленінова Ірина Євгенівна з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилась та звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просила скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2025 року у справі №905/806/25 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 129 583,35 гривень заборгованості за поставлену теплову енергію, 1 779,76 гривень заборгованості з плати за абонентське обслуговування та судового збору у сумі 2 415,75 гривень.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2025 у справі №905/806/25 в частині стягнення 5000,00 гривень заборгованості за поставлену теплову енергію. В цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В решті рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2025 у справі №905/806/25 залишено без змін.
Здійснено новий розподіл судових витрат за яким:
стягнуто з Фізичної особи - підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» 2 324,05 грн. (дві тисячі триста двадцять чотири гривні 05 копійок) судового збору;
стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» на користь Фізичної особи - підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 138,08 грн (сто тридцять вісім гривень 08 копійок).
На примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 господарським судом 21.04.2026 видано накази.
До суду 30.04.2026 надійшла заява Фізичної особи - підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни про розстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2025 у справі №905/806/25 за судовими наказами від 21.04.2026 рівними платежами на 12 місяців (травень 2026 - квітень 2027 років).
Ухвалою суду від 04.05.2026 заяву Фізичної особи-підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни про розстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду в судовому засіданні на 12.05.2026.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені судом належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідач письмових заперечень проти поданої заяви боржника до суду не направив.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни про розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Частина 2 статті 13 Цивільного кодексу України передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який розглядав справу як суд першої інстанції за заявою сторони, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення суду, відповідач посилався на обставини, які, на його думку, істотно ускладнюють виконання оскаржуваного рішення. Зокрема, введення з 24.02.2022 на всій території України режиму воєнного стану, виїзд відповідача за межі України з метою збереження життя і здоров'я свого та її малолітньої дитини, у результаті чого відповідач позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність. При цьому, негайне звернення стягнення у виконавчому провадженні призведе до арешту рахунків і майна боржника та матиме негативні наслідки для відповідача та її дитини.
Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання існування на території України надзвичайних обставин - введення воєнного стану, що неодмінно обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності і як наслідок впливає на спроможність суб'єктів господарювання своєчасного здійснювати розрахунки за зобов'язаннями, які виникли до цих обставин.
24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває до цього часу.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Також, слід зазначити, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) від 28.02.2022, вих.№2024/02.0-7.1 визнано військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022. За даним листом ТПП засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Росії проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.
Суд вважає, що введений в Україні внаслідок військової агресії Російської Федерації воєнний стан, вимушене проживання відповідача за межами країни безумовно вплинули на господарську діяльність відповідача та є обставинами, які суттєво ускладнюють виконання судового рішення у цій справі. Заборгованість відповідача, що була предметом розгляду у цій справі, виникла за період з листопада 2021 по лютий 2024 року, тобто майже в повному розмірі у період дії воєнного стану.
Варто зазначити, що передбачені у статті 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
При цьому, суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду. У даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже розстрочення виконання рішення надає відповідачу можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду на користь позивача.
Тож, суд вважає за необхідне відзначити, що боржник просить суд не відстрочити, а розстрочити виконання рішення суду, що, на думку суду, свідчить про дотримання балансу інтересів сторін при задоволенні заяви боржника та буде лише сприяти відновленню прав та інтересів стягувача.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
При цьому, звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду від 17.10.2025 боржник просить суд розстрочити його виконання на 12 місяців, починаючи з травня 2026 року по квітень 2026 року рівними частинами.
Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З аналізу вказаної правової норми вбачається, що розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення такого рішення, а не з дати набрання рішенням законної сили чи видачі виконавчих документів на його виконання, як помилково вважає боржник.
Як зазначалось судом вище, рішенням Господарського суду Донецької області від 7.10.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни 129 583,35 гривень заборгованості за поставлену теплову енергію, 1 779,76 гривень заборгованості з плати за абонентське обслуговування, а також 2 415,75 гривень судового збору. В частині стягнення 349,58 гривень заборгованості з плати за абонентське обслуговування - відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2025 у справі №905/806/25 в частині стягнення 5000,00 гривень заборгованості за поставлену теплову енергію. В цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В решті рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2025 у справі №905/806/25 залишено без змін.
Здійснено новий розподіл судових витрат за яким, зокрема, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» 2 324,05 гривень судового збору.
Суд констатує, що розстрочення виконання судового рішення забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.
Враховуючи запровадження воєнного стану в Україні, обмеження господарської діяльності відповідача, з урахуванням балансу майнових інтересів усіх сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої заяви та розстрочення виконання рішень суду рівними частинами з урахуванням строку, визначеним частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Фізичної особи-підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни про розстрочення виконання рішень суду у справі задовольнити частково.
Розстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2025 по справі №905/806/25 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» 124 583,35 гривень заборгованості за поставлену теплову енергію, 1 779,76 гривень заборгованості з плати за абонентське обслуговування до 17.10.2026 включно з щомісячними платежами, а саме:
- 17.05.2026 - 21 060,52 гривень;
- 17.06.2026 - 21 060,52 гривень;
- 17.07.2026 - 21 060,52 гривень;
- 17.08.2026 - 21 060,52 гривень;
- 17.09.2026 - 21 060,52 гривень;
- 17.10.2026 - 21 060,51 гривень.
Розстрочити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 по справі №905/806/25 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Шоленінової Ірини Євгенівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» 2 324,05 гривень судового збору до 16.03.2027 включно з щомісячними платежами, а саме:
- 16.05.2026 - 211,28 гривень;
- 16.06.2026 - 211,28 гривень;
- 16.07.2026 - 211,28 гривень;
- 16.08.2026 - 211,28 гривень;
- 16.09.2026 - 211,28 гривень;
- 16.10.2026 - 211,28 гривень;
- 16.11.2026 - 211,28 гривень;
- 16.12.2026 - 211,28 гривень;
- 16.01.2027 - 211,27 гривень;
- 16.02.2027 - 211,27 гривень;
- 16.03.2027 - 211,27 гривень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя С.М. Фурсова