вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про відмову у розстроченні виконання рішення суду
11.05.2026м. Дніпро№ 904/5142/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" про розстрочення виконання рішення суду у справі:
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за кредитним договором №4Т13826И від 18.12.2013 у розмірі 3 558 727,96 грн.
Представники:
від позивача: Канципа Є.С., адвокат (поза межами суду);
від відповідача (заявника): Фірсова С.В., адвокат.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором №4Т13826И від 18.12.2013 у розмірі 3 558 727,96 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 42 704,74 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 позов Акціонерного товариства комерційний банк задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОСЕРВІС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 558 727,96 грн., а також витрати по сплаті судового збору 42 704,74 грн. Повне рішення складено та підписано 29.09.2025 року.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ “ТЕХНОСЕРВІС» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
21.04.2026 до суду через систему "Електронний Суд" від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення, у якій просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025р. у розмірі 3 558 727,96 грн. та судовий збір у розмірі 42 704,74 грн. Загальна заборгованість 3 601 432,70 грн. на 12 місяців з моменту затвердження графіку:
1 місяць 50 000,00 грн.
2 місяць 100 000,00 грн.
3 місяць 100 000,00 грн.
4 місяць 100 000,00 грн.
5 місяць 300 000,00 грн.
6 місяць 350 000,00 грн.
7 місяць 370 000,00 грн.
8 місяць 400 000,00 грн.
9 місяць 450 000,00 грн.
10 місяць 450 000,00 грн.
11 місяць 460 000,00 грн.
12 місяць 471 432,70 грн.
Разом: 3 601 432,70 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" про розстрочення виконання судового рішення суду прийнято до розгляду у судове засідання на 11.05.2026 о 12:00 год.
01.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" - адвоката Канципова Євгенія Сергійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 задоволено заяву представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" - адвоката Канципова Євгенія Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та судове засідання, яке призначене на 11.05.2026 о 12:00 год., вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" - адвоката Канципова Євгенія Сергійовича.
01.05.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" надійшли заперечення щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" про розстрочення виконання рішення суду та додані до неї матеріали, заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку відмовити в її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Таким чином, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Обґрунтовуючи вище наведену заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПРЕСКІ" посилається на сукупність таких обставин:
Ступінь вини Відповідача у виникненні заборгованості:
Предметом позову у справі № 904/5142/24 є стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 558 727,96 грн.
ТОВ “ТЕХНОСЕРВІС» зазначив. що володіє частиною будівлі, яка стара та потребує ремонту. Основна діяльність Товариства - надання в оренду власних приміщень. При цьому діяльність Товариства наразі є збитковою, що підтверджується фінансовою звітністю.
Так, у 2024 році збиток становив 451 000 грн., у 2025 - 109 100 грн. Основні витрати товариства - це плата за оренду землі, податок на нерухомість, інші податки та збори, комунальні послуги, в зимовий час опалення, ремонт, заробітна плата тощо.
Важкий фінансовий стан підприємства унеможливлює стягнення всієї суми заборгованості за судовим рішенням та призведе до банкрутства підприємства, звільнення працівників Товариства та залишення їх безробітними, втрати бюджетів усіх рівнів по сплаті податків Товариством тощо.
Крім того, ТОВ “ТЕХНОСЕРВІС» повідомив про намір подання касаційної скарги на судові рішення у справі № 904/5142/24. У разі задоволення касаційної скарги з'являться обставини, що унеможливлять або значно ускладнять повернення стягнених з боржника коштів.
Арешт рахунків Товариства у виконавчому провадженні також призведе до банкрутства Товариства. Як зазначено у статті 115 КЗпП, заробітну плату слід виплачувати працівникам регулярно в робочі дні у встановлені строки, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Законодавець, діючи в інтересах працівників, як менш захищеної сторони трудових відносин, встановив, що оплата праці працівників підприємства здійснюється підприємством в першочерговому порядку, а всі інші платежі - після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Накладення ж арешту на рахунок відповідача, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють у ТОВ “ТЕХНОСЕРВІС», в т.ч. на оплату праці.
ТОВ “ТЕХНОСЕРВІС» вважає, що розстрочення виконання рішення не порушує права та інтереси АТ КБ “ПРИВАТБАНК» (яке є стабільною фінансовою установою та має щорічні мільярдні прибутки) та не порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі ІммобільяреСаффі проти Італії, заява N 22774/93, пункт 74).
Можливість виконання рішення суду з урахуванням розстрочення дозволить уникнути банкрутства підприємства, внаслідок арешту його майна в процесі примусового виконання рішення суду.
Розстрочення виконання рішення строком на один рік наддасть можливість ТОВ “ТЕХНОСЕРВІС» акумулювати кошти саме задля мети виконання рішення по справі № 904/5142/24 та не потягне за собою якихось негативних наслідків для АТ КБ “ПРИВАТБАНК». За наявності фінансової можливості відповідач здійснить заходи дострокового виконання судового рішення.
У зв'язку з чим, останній просить суд розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців.
АТ КБ “ПРИВАТБАНК» заперечує проти її задоволення та заперечує щодо розстрочення виконання рішення суду на 5 платежів, оскільки вважає, що ТОВ ТОВ “ТЕХНОСЕРВІС» намагається максимально затягнути час та відстрочити реальну сплату заборгованості, позбавивши позивача можливості отримання присуджених грошей і реалізації судового рішення в найкоротші строки.
Згідно з положеннями частин 1, 3 - 5 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вище наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Підставами для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи зазначене вище, оцінивши обґрунтування заявника та беручи до уваги письмові заперечення позивача на заяву про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що наведені заявником доводи не підтверджують наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим своєчасного його виконання у розумінні частини 2 статті 331 ГПК України.
Як неодноразово підкреслював Європейський суд з прав людини, присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто важливим є досягнення балансу інтересів сторін.
Слід також зазначити, що надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).
Відповідно до частини п'ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України відстрочка виконання рішення суду в цій справі, ухваленого 16.09.2025, не може бути надана тривалістю більше ніж до 16.09.2026. Відповідач просить надати розстрочення строком на 12 місяців з моменту затвердження графіка (тобто до травня 2027 року).
Задоволення такої Заяви призведе до прямого порушення вимог частини 5 статті 331 ГПК України, оскільки загальний період розстрочення значно перевищить річний термін з дня ухвалення рішення. Суд не може надавати розстрочення на строк, який виходить за межі вересня 2026 року. Будь-яке судове рішення, що ігнорує ці часові межі, є завідомо незаконним.
За приписами статті 331 ГПК України, підставою для розстрочки є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач у Заяві не надав належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до норм статей 76-79, 91 ГПК України на підтвердження наявності виключних та виняткових обставин. Належними доказами у даному випадку мали б бути повні виписки про рух коштів по всіх банківських рахунках Відповідача, докази відсутності ліквідного майна, на яке можна звернути стягнення, а не лише посилання на збитковість.
Більше того, особа, яка подає заяву про розстрочення, повинна не лише довести поточні труднощі, а й повідомити суду та підтвердити доказами, що такі обставини зникнуть за час, на який надається розстрочення. ТОВ “ТЕХНОСЕРВІС» не надав жодних доказів того, що запропонований ним графік, згідно з яким виплати різко зростають до 471 432,70 грн у останній місяць, буде гарантовано виконаний.
Суд не бере до розгляду припущення Відповідача про майбутню платоспроможність.
Відсутність обґрунтування того, що фінансовий стан підприємства зміниться в майбутньому після можливого розстрочення і надасть змогу виконати рішення в повному обсязі, є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.
Також, посилання на складний економічний стан підприємства не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.
З огляду на вище наведені обставини, з урахуванням принципів розумності, балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" про розстрочення виконання рішення у справі №904/5142/24 не містить належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в ній обставин, а викладені в ній обставини не є винятковими.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 у справі №904/5142/24 та відмовляє у задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 у справі №904/5142/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвалу складено та підписано - 12.05.2026.
Суддя В.Г. Бєлік