вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"30" квітня 2026 р. Cправа № 902/1426/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133)
до: Фізичної особи підприємця Кардаша Ігоря Петровича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 209 261,24 грн
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
За участю представників сторін:
позивача: Пономаренко Денис Юрійович
відповідача: Кардаш Ігор Петрович
20.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи підприємця Кардаш Ігоря Петровича про стягнення 209 261,24 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 902/1426/25 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду 27.10.2025 відкрито провадження у справі № 902/1426/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 20.11.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник відповідача.
Представник позивача не з'явився, при цьому судом взято до уваги клопотання викладене в резолютивній частині позовної заяви про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Відповідачем в судовому засіданні 20.11.2025 усно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, з метою надання доказів по справі.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зокрема дійшов висновку про перехід із спрощеного судового провадження в загальне та продовження підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 20.11.2025 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 15.01.2025.
09.01.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/215/26 від 09.01.2026), який долучений судом до матеріалів справи.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився відповідач.
Представник позивача не з'явився, при цьому судом взято до уваги клопотання викладене в резолютивній частині позовної заяви про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 10.02.2026, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
20.01.2026 через підсистем «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/590/26 від 20.01.2026), яка долучена судом до матеріалів справи.
За результатами проведеного судового засідання 10.02.2026 суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 17.02.2026, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача та відповідач.
В судовому засіданні відповідачем було подана письмові пояснення (№ 19 від 16.02.2026), які долучені до матеріалів справи.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на іншу дату, з огляду на необхідність витребування у позивача копій банківських виписок по особовому рахунку за договором № 011/0023/173290 від 08.10.2013, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 17.02.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 19.03.2026.
09.03.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 01-30/2406/26 від 09.03.2026), які долучені судом до матеріалів справи.
За результатами проведеного судового засідання 19.03.2026 було оголошено перерву до 02.04.2026, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Поряд з цим, судове засідання призначене на 02.04.2026 не відбулось в зв'язку із оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області з 15:02-15:37.
Ухвалою суду від 02.04.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 23.04.2026.
За результатами проведеного судового засідання 23.04.2026 судом було відкладено проголошення судового рішення на 30.04.2026.
30.04.2026 в судовому засіданні в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Підставами позовних вимог позивачем визначено порушення відповідачем умов кредитного договору № 011/0023/1773290 від 08.10.2013 та Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, в частині повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, а тому позивачем заявлено до стягнення з позичальника заборгованість, яка станом на день подання позову до суду: 209 261,24 грн, з яких: 123 230,71 грн заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 58 582,16 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 27 448,37 грн заборгованість за нарахованими процентами.
Відповідач проти позиву заперечив, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву та в письмових поясненнях де доводи зводяться до наступного:
- відповідачем не заперечується, що 08.10.2013 було укладено Договір № 011/0023/173290 з Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова 9), а не з Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк».
- зазначає про те, що Первісний кредитор порушив умови Договору, а саме п 2.7, не надіславши протягом 10 календарних днів, з дати відступлення Прав вимоги за Договором відповідачу повідомлення про відступлення Новому кредитору Прав Вимоги, що підготовленні за формою згідно з Додатком №3,3-1 цього Договору.
- в період з 18.08.2022 по 14.08.2024 активи ТОВ «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) знаходились під арештом;
- станом з 17.02.2025 по дату підготовки відзиву на позовну заяву ТОВ «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) знаходиться в стані припинення;
- з моменту арешту активів їх власник тимчасово позбавлений права визначати їхню долю, самостійно ними користуватися, в тому числі передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам;
- відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022р. у справі № 461/4079/22 (провадження № 1-кс/461/3511/22) арештоване майно у вигляді, зокрема, частки у статутному капіталі (корпоративні права) юридичної особи ТОВ «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) було ухвалено передати до АРМА;
- відповідно до інформації, яка наведена в ухвалі Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області суду № 121983453 від 24.09.2024 відомо, що згідно з відомостями ЄДРПОУ органом управління ТОВ «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, є АРМА, повноваження керівника Іжаковського О.В. обмежуються підписанням правочинів на суму до 1000,00 грн. (період з 18.08.22 по 14.08.2024);
- документи, що надавали б повноваження (дозвіл) керівнику (генеральному директору) ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковському Олегу Валерійовичу для укладання Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівля- продаж) прав вимоги від 10.01.2023 в АРМА не видавалися та/або АРМА не створювалися;
- починаючи лише з 14.08.2024 повноваження з приводу юридично забезпеченої можливості бути в безпосередньому фактичному зв'язку із вказаними активами, у АРМА стали відсутні.
В сукупності викладеного відповідач стверджує, що Договір №10-01/2023 від 10.01.2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договором №011/0023/173290 є нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦКУ), оскільки в генерального директора Іжаковського Олега Валерійовича, такі повноваження в період з 18.08.2022 по 14.08.2024 були відсутні. Таким чином, відповідач вважаю позовну вимогу ТОВ «Коллект Центр» безпідставною, протиправною, а позовну заяву такою, яка задоволенню не підлягає.
У відповіді на відзив позивачем повністю підтримуються доводи, що викладені у позовній заяві та зокрема вказано, що договір про відступлення права вимоги № 10/01/2023 від 10.01.2023 є правомірним в силу приписів ст. 204 ЦК України, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. У відзиві на позовну заяву, відповідач посилається на те, що Національним агентством з питань управління активами, не було надано дозвіл на продаж активів ТОВ «Вердикт Капітал», однак такі доводи не підтверджені жодними доказами, оскільки як вбачається з листа-відповіді, наданого самим відповідачем, Національне агентство повідомило відповідачу, що відповідно до ухвали слідчого суддя Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2022 року в справі №461/4079/22, арештоване майно у вигляді, зокрема, частки у статутному капіталі юридичної особи ТОВ «Вердикт Капітал» було ухвалено передати до АРМА, для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах визначених ст.ст.19,21,21-1 Закону №772-VIII. При цьому, зазначені активи в управління АРМА не приймались та до АРМА не передавались та у подальшому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.08.2024 у справі №761/28627/24 було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 18.08.2022, зокрема частки в статутному капіталі ТОВ «Вердикт Капітал».
Зокрема вказує, щодо доводів про порушення щодо неповідомлення про зміну кредитора вказує, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що між АТ "Райффайзен Банк" (далі - Кредитор) та ФОП Кардашем Ігорем Петровичем (далі - Позичальник, відповідач у справі) укладено Договір № 011/0023/173290 від 08.10.2013, у відповідності до якого кредитор надає позичальнику можливість використання кредитних ліній (далі - Кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_1 (0900918900), МФО 302247, шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 100 000 (сто тисяч) гривень (далі - Максимальний ліміт). В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт Кредиту (далі - Поточний ліміт).
Так, умовами споживчого кредиту фактично є: Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 100 000 (сто тисяч) гривень. Поточний кредитний ліміт - 54 000 грн (п. 1.1 Договору).
Строк дії Кредиту (далі-Строк дії Кредиту) - з дня підписання Договору страхування у відповідності до умов статті 4 Договору (далі - Дата початку кредитування) по 08.10.2015 включно, далі - Дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому Договором).
Відповідно до пункту 1.3 без укладання додаткових угод до Договору, Кредитор має право подовжити Строк дії Кредиту на 24 календарних місяці за умови, що на Дату закінчення кредитування буде дотриману кожну з наступних умов:
- Кредитор за 20 (двадцять) робочих днів до останнього робочого дня Строку дії Кредиту не отримав листа Клієнта про відмову від подовження Строку дії Кредиту;
- відсутні факти невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором;
- відсутні умови, передбачені пунктом 8.2 Договору;
- договір Страхування, який відповідає вимогам статті 4 Договору, укладено на строк, не менший, ніж строк, на який продовжується дія Договору. Використання Позичальником за рахунок Кредиту будь-якої суми коштів, розглядається Сторонами як згода Позичальника на продовження строку дії кредиту.
Кредит надається з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності Позичальника, Кредитор у будь-який час протягом строку дії Договору має право здійснювати перевірку цільового використання Кредиту, вимагати від Позичальника надання доступу до приміщень або матеріальних цінностей та будь-яких документів, необхідних для здійснення такої перевірки, а Позичальник зобов'язаний на першу вимогу Кредитора забезпечити представникам Кредитора доступ до відповідних приміщень або матеріальних цінностей та надати документи, що підтверджують цільове використання Кредиту (п. 1.4 договору ).
Протягом всього строку фактичного користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця Кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30 % річних крім випадків, передбачених п.п.2.2. Договору (п. 2.1.договору).
Для операцій зі здійснення Позичальником операцій по Рахунку щодо оплати товарів/робіт/послуг з використанням платіжної картки за рахунок Кредиту процентна ставка в період з дати здійснення такої операції по 10-те число місяця, наступного за першою Датою розрахунку процентних платежів для такої операції (далі - Пільговий період), розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 0 % річних (п. 2.2 договору).
Нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по Кредиту, зменшений на суму операцій для яких діє Пільговий період, за строк фактичного користування Кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 (чотири) робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 (двадцять п'ятого) числа кожного календарного місяця (Дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання Позичальником кредитних коштів, останній день строку користування Кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по Дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня наступного за попередньою Датою розрахунку процентних платежів, по Дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно. При простроченні погашення Кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування Кредитом на суму фактичної заборгованості в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов Договору (п. 2.3. договору).
На умовах Договору, за умови наявності укладеного договору страхування, у разі ініціювання Позичальником операцій по Рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та при відсутності (недостатності) на Рахунку власних коштів Позичальника, Кредитор зобов'язується надати кредитні кошти шляхом їх безготівкового переказу з позичкового рахунку на Рахунок в межах Поточного ліміту та здійснити ініційовану Позичальником операцію. З моменту здійснення таких платежів Кредитор вважається таким, що надав Позичальнику кредит на суму здійснених Кредитором платежів. При цьому, використання коштів за рахунок кредиту з використанням платіжної картки до Рахунку із застосуванням ПІН-коду та/або реквізитів картки (зокрема, номер картки строк дії картки, код СVV2\СVС2 тощо), у т.ч. довіреними особами Клієнта, або із застосуванням PІN-коду, при здійсненні видаткових операцій з Рахунку розглядається Сторонами як використання Кредиту Позичальником (п. 3.2. договору).
Поточний ліміт встановлюється Кредитором щомісяця та діє в межах календарного місяця, в якому він встановлений… (п.3.3. договору).
Позичальник зобов'язаний забезпечити щомісячне надходження грошових коштів на поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора, у розмірі не менше 100% від сукупного обсягу безготівкових надходжень грошових коштів по всіх наявних поточних рахунках Позичальника, але в сумі не менше ніж 20% від Поточного Ліміту, що діяв у відповідному місяці, та підтримувати зазначений показник до повного виконання Позичальником зобов'язань за Договором. При цьому до обсягу безготівкових надходжень на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора, не зараховуються: кредитні кошти, кошти, отримані за рахунок надання/повернення фінансової допомоги, а також кошти, перераховані з депозитних рахунків та кошти, що надійшли на Рахунок. Протягом 3 (трьох) місяців від дати укладання Договору, штраф, передбачений підпунктом 11.2.2. пункту 11.2. Договору не застосовується (п. 3.6. договору).
Позичальник зобов'язаний протягом дії Договору здійснювати Погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором шляхом зарахування на Рахунок щомісячного обов'язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2. Договору, та здійснювати повне (остаточне) Погашення заборгованості не пізніше Дати закінчення кредитування.
Під поняттям "Погашення заборгованості" Сторони розуміють повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, сплати комісії, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені Договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків Кредитора, пов'язаних з неналежним виконанням Позичальником умов Договору (п. 5.1. договору).
Позичальник зобов'язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення Договору) Датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 (п'ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за Кредитом на Дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами Кредитора. При цьому, залишок заборгованості за Кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового платежу включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного Позичальником щомісячного обов'язкового платежу попередніх місяців.
В разі недостатності на Рахунку коштів, належних до сплати Позичальником Кредитору за Договором в термін виконання зобов'язань Позичальника за Договором. Позичальник вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором (п. 5.2. договору).
Позичальник зобов'язується зарахувати на Рахунок щомісячний обов'язковий платіж, розрахований у поточному місяці, суму якого збільшена на суму невнесених Позичальником щомісячних обов'язкових платежів попередніх Періодів та на суму непогашеного недозволеного овердрафту (підстави виникнення недозволеного овердрафту (підстави виникнення недозволеного овердрафту зазначені в договорі банківського рахунку) (п. 5.3. договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за Договором (п. 12.1. договору).
Розірвання та заміна Договору в односторонньому порядку, крім випадків, прямо передбачених договором та/або законодавством України (п. 12.2. договору).
Права і обов'язки Кредитора, викладені в Договорі, не заперечують наявність у Кредитора інших прав та обов'язків, обумовлених законодавством України. Будь-яка затримка з боку Кредитора в реалізації своїх прав, визначених у Договорі не означає відмову від таких прав або їх припинення та не позбавляє Кредитора можливості реалізувати ці права в подальшому (п. 12.6. договору).
Договір підписаний його сторонами.
Судом встановлено, що протягом дії Договору неодноразово здійснювалося збільшення Поточного кредитного ліміту. Зокрема, 25.07.2014 Поточний ліміт було збільшено з 54 000,00 грн до 70 000,00 грн; 19.08.2017 - з 70 000,00 грн до 91 000,00 грн; 16.03.2018 року - з 91 000,00 грн до 100 000,00 грн.
Згідно виписки АТ Райффайзен Банк Аваль по рахунку відповідача 0900918900 за період 08.10.2013 - 30.11.2021, згідно розрахунку заборгованості по картковому рахунку станом на 30.11.2021, відповідач користувався коштами в межах кредитного ліміту.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
30.11.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-47, згідно п. 2.1. якого на умовах встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 ЦК України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі Боржників (Портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників).
Згідно пункту 2.2 Договору, відступлення новому кредитору зазначених у попередньому реєстрі боржників (додаток 1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання сторонами реєстру боржників, складених за формою, наведеною в додатку № 2 до договору. Сторони погодили, що реєстр боржників підписується сторонами не пізніше 15 робочих днів з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників.
Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані в реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги без згоди первісного кредитора (п. 2.3.).
Згідно з пунктом 2.5 Договору від 30.11.2021 на дату укладення договору права вимоги, кредитні договори та договори забезпечення є дійсними.
Згідно п. 2.6. Договору, відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.
Відповідно п. 2.8. Договору, у зв'язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення.
Загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору) становить 4 774 940,58 грн ( чотири мільйони сімсот чотири тисячі дев'ятсот сорок гривень 58 коп.) (пункт 3.1. Договору).
Відповідно до підпунктів 4.1.1, 4.1.10 пункту 4.1 Договору від 30.11.2021 новий кредитор засвідчує та гарантує, що:
- новий кредитор є небанківською фінансовою установою, що внесена до Державного реєстру фінансових установ, має свідоцтво, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має ліцензію на надання фінансових послуг з факторингу та надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.
- новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за кредитними договорами з дати відступлення прав вимоги за умови дотримання вимог чинного законодавства України.
Згідно з підпунктами 4.3.3, 4.3.8 пункту 4.3 Договору від 30.11.2021 на дату укладання договору первісний кредитор гарантує та засвідчує, що:
- відповідно до законодавства він має право відступлення кожного права вимоги третім особам, в тому числі новому кредитору.
- інформація, вказана у Реєстрі боржників, відповідає відомостям, вказаним у кредитних договорах, є повною та правдивою в частині, що стосується ПІБ/найменування боржника, ІПН/коду ЄДРПОУ, паспортних даних боржника, номера та дати кредитного договору, загальної суми заборгованості та її складових.
Згідно з пунктом 7.1 Договору від 30.11.2021 договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.
Договір від 30.11.2021 підписаний сторонами і скріплений печатками без зауважень та заперечень.
ТОВ "Вердикт Капітал" сплачено АТ "Райффайзен Банк Аваль" 4 774 940,58 грн за право вимоги згідно договору відступлення права вимоги №114/2-47 від 30.11.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 306770027 від 30.11.2021.
Між сторонами договору підписано Реєстр боржників від 15.12.2021, згідно якого вказано боржника - ФОП Кардаш І.П., кредитний договір № 011/0023/173290, сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту 123 239,71 грн, сума заборгованості за відсотками 17 460,25 грн.
10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (Новий кредитор) укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.
Відповідно до пункту 1.1 Договору від 10.01.2023 сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги).
Згідно з пунктом 2.1 Договору від 10.01.2023 за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників (далі боржники), зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору (далі Реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них (далі основні договори, права вимоги). Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.
Права вимоги, що є предметом цього договору, належать первісному кредитору на підставі, зокрема, договору відступлення № 114/2-47 від 2021-11-30 між первісним кредитором та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк».
На підставі пункту 3.1 Договору від 10.01.2023 укладанням цього договору первісний кредитор гарантує, що йому належить право вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, а також гарантує, що:
- відповідно до законодавства він має право відступлення кожного права вимоги новому кредитору на момент його відступлення;
- вся документація та інформація стосовно боржника, яка у відповідності до умов цього договору передається новому кредитору у зазначеній в цьому договорі формі та обсязі, відповідає тій інформації, яка була отримана первісним кредитором від боржника (відповідно) та не містить будь-яких недостовірних відомостей;
- заборгованість не погашена, не відмінена, не анульована, при цьому права вимоги заборгованості не відступлені третім особам, не узгоджувалася жодна заміна зобов'язань боржників іншими зобов'язаннями.
Згідно з пунктом 5.1.1 Договору від 10.01.2023 Реєстр боржників в електронному вигляді (додаток № 1) передається новому кредитору за актом прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору. Реєстр боржників в електронному вигляді передається відповідальній особі нового кредитора шляхом запису на матеріальний носій, наданий новим кредитором.
Відповідно до пункту 5.1.2 Договору від 10.01.2023 Реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 3) передається новому кредитору за актом прийому-передачі (додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору.
Згідно з пунктом 5.1.3 Договору від 10.01.2023 документація передається новому кредитору за актом прийому-передачі (додаток № 5) не пізніше 365 календарних днів з моменту підписання договору.
Відповідно до пункту 5.2 Договору від 10.01.2023 права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).
Згідно з пунктом 5.4 Договору від 10.01.2023 з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за договорами позики (кредитними договорами) (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (кредитних договорів).
За умовами п. 7.1. Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитними договорами), відповідно до цього Договору ТОВ "Коллект Центр" сплачує ТОВ "Вердикт Капітал" грошові кошти в сумі 5 312 491,59 грн.
Згідно п. 7.2. ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору, в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього Договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку визначеному п. 5.6.2 цього Договору, протягом 1065 (однієї тисячі шістдесяти п'яти) календарних днів з дати підписання Сторонами цього договору.
Згідно з пунктом 8.3.3 Договору від 10.01.2023 новий кредитор має право після підписання сторонами акта приймання-передачі прав вимоги розпоряджатися правами вимоги на свій власний розсуд без згоди первісного кредитора.
Відповідно до пункту 11.6 Договору від 10.01.2023 цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки).
Договір від 10.01.2023 підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень і заперечень.
28.02.2023 між ТОВ "Коллект Центр" та ТОВ "Вердикт Капітал" підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно п. 4.1 якого вбачається, що зобов'язання ТОВ "Коллект Центр" перед ТОВ "Вердикт Капітал" припиняються в повному обсязі в сумі 15 214 406,31 грн.
Згідно підписаного між сторонами Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, боржником, зокрема, є фізична особа - підприємець Кардаш І.П., кредитний договір № 011/0023/173290, сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту 123 230,71 грн, сума заборгованості за відсотками 58 582,16 грн. (а.с. 29 Т1).
Так, судом в розрізі викладеного встановлено, що після набуття прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» здійснювало нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 30 % річних з 30.11.2021 по 09.01.2023, тобто до дати, що передувала відступленню прав вимоги до нового кредитора, де нараховані відсотки становили 58 582,16 грн.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №011/0023/173290.
Після набуття прав вимоги ТОВ «Коллеки Центр» здійснювало нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 30 % річних з 10.01.2023 по 23.09.2025.
Посилаючись на викладене та вказуючи про відсутність зі сторони відповідача відповідної оплати, ТОВ "Коллект Центр" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача кредитної заборгованості в сумі 209 261,24 грн, з яких: 123 230,71 грн заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 58 582,16 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 27 448,37 грн заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору на підставі договору № 011/0023/1773290 від 08.10.2013 та Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
На підставі ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Згідно наданих до матеріалів справи банківської виписки по рахунку Кредитор надав Позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 грн, максимальний ліміт 100 000,00 грн (п. 1.1. договору) шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритого в АТ "Райффайзен Банк", для подальшого використання його за цільовим призначенням, копія виписки по рахунку міститься в матеріалах справи.
Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 30.08.2019 №353/614/15-ц, банківські виписки є належними доказами на підтвердження видачі кредиту.
Таким чином, Банк виконав свої зобов'язання перед Позичальником за Кредитним договором, надавши останньому кредит в сумі, строки та на умовах, передбачених цим Договором, що підтверджується випискою.
Як вбачається з позовної заяви загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором № 011/0023/1773290 від 08.10.2013 та Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 209 261,24 грн, з яких: 123 230,71 грн заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 58 582, 16 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 27 448,37 грн заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Як уже установлено судом, 30.11.2021 між АТ "Райффайзен Банк " та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до якого АТ "Райффайзен Банк" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за Кредитним договором № № 011/0023/1773290 від 08.10.2013, що укладений між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП Кардаш І.П.
10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за Кредитним договором № 011/0023/1773290 від 08.10.2013, що укладений між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП Кардаш І.П.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вказаних договорів про відступлення права вимоги, сторони дійшли згоди про заміну кредитора у зобов'язанні, яким, за наслідком укладення вказаних Договорів став ТОВ "Коллект Центр".
Оскільки, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на зміст зобов'язання, після підписання договору про відступлення права вимоги, що підтверджує факт відсутності заперечень з боку відповідача (боржника) щодо заміни кредитора, до нового кредитора перейшли всі обов'язки первісного кредитора.
Приписами ч. 1 ст. 518 ЦК України передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
З боку відповідача (боржника) будь-які заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни кредитора не надходили. Матеріали справи таких доказів не містять.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Жоден із укладених договорів не визнавався недійсними, достроково не припинявся.
Таким чином, ТОВ "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до ФОП Кардаша І.П. за Кредитним договором № 011/0023/1773290 від 08.10.2013.
Згідно підтвердженого матеріалами справи, розмір основної заборгованості за тілом кредиту становить 123 230,71 грн і цей борг був нарахований та уступався первісним кредитором АТ "Райффайзен Банк Аваль". Докази сплати вказаної заборгованості (повністю чи частково) в матеріалах справи відсутні, а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно процентів, суд встановив, що при послідовному відступлені права вимоги було визначено розмір заборгованості відповідача за нарахованими процентами в сумі 58 582,16 грн у зв'язку з їх нарахуванням за період з 30.11.2021 по 09.01.2023.
Суд враховує, що пункт 2.3. Кредитного договору при простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору.
Новий кредитор ТОВ "Коллект Центр" нарахував додатково ще 27 448,37 грн процентів за період з 10.01.2023 по 30.10.2025. Однак, суду не надано доказів, що позивач вправі продовжувати проводити нарахування таких відсотків на тіло боргу по кредиту, як фінансова установа.
Суду не надано доказів наявності у позивача дозволів на ведення фінансової діяльності і немає посилання на це у Договорі про відступлення прав вимоги від 10.01.2023.
Враховуючи викладені умови договорів, суд вважає підтвердженим право вимоги нового кредитора на стягнення лише процентів, нарахованих та послідовно уступлений йому починаючи від Первісного кредитора АТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 58 582,16 грн.
Тому вимога про стягнення 27 448,37 грн процентів, які нарахував особисто позивач, як Новий кредитор до задоволення не підлягає.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач довів правові підстави позову і свої права на стягнення спірних коштів, строк виконання всіх нарахованих зобов'язань на час вирішення спору є таким, що настав, доказів повної сплати боргу відповідачем суду не подано, однак позов підлягає лише до часткового задоволення.
До примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 123 230,71 грн боргу по тілу кредиту, 58 582, 16 грн боргу по нарахованих процентах. В стягнені заборгованості за нарахованими процентами за Кредитним договором за період з 10.01.2023 по 30.10.2025 з моменту відступлення права вимоги до дати складання розрахунку заборгованості у розмірі 27 448,37 грн позивачу слід відмовити через недоведеність права на нарахування процентів як фінансовою установою.
Також позивач заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, які просить стягнути з відповідача.
З приводу зазначених судових витрат суд зазначає таке.
Згідно із частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, третьою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат Позивача, які він поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Як встановлено судом, 01.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було укладено Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024), у відповідності до якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором ( п. 1.1. договору).
Як вбачається із Заявки на надання юридичної допомоги від 01.01.2025 № 590 надання усної консультації з вивчення документів 4 000,00 грн; надання письмової консультації з вивчення документів 3 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 18 000,00 грн.
Як вбачається з Витягу з Акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 клієнт ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатське об'єднання АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» погодили надання наступних правових послуг адвокатським об'єднанням клієнту у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги за наступним списком: 4 000,00 грн. надання усної консультації з вивченням документів; 3 000,00 грн надання письмової консультації з вивченням документів; 18 000,00 грн складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.
Акт підписаний його сторонами без зауважень.
За правилами ст. 126 ГПК України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу як сплачені, так і ті, що лише підлягають сплаті.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу Адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс" правової допомоги в розмірі 25 000,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що дана справа є малозначною, не відзначається складністю фактичних обставин або правового регулювання, не потребувала значного обсягу процесуальних дій і підготовки позивача до подачі позову, розрахунок позовних вимог базувався в основному на відступлених сумах стягнення, які були розраховані та підтверджені для позивача його попередниками за договорами про уступку права вимоги.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими та співмірними до стягнення з відповідача на користь позивача лише 10 000,00 грн, що співвідоситься також і з розміром ціни позову.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Кардаш Ігоря Петровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за основним зобов'язанням 123 230,71 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в сумі 58 582,16 грн, відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 2181,75 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник копії рішення надіслати до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 11 травня 2026 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи