ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 травня 2026 року Справа № 902/1370/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Бучинська Г.Б.
суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" - Кушнір Р.Ю.
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" та позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2026 р.
постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 29.01.2026 р.
у справі № 902/1370/25 (суддя Нешик О.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест"
про стягнення 3 275 628,91 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних і пені
Відповідно до рішення від 19.01.2026 р. у справі № 902/1370/25 Господарський суд Вінницької області частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд". Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" 2700000,00 грн. заборгованості, 210969,87 грн. пені, 45049,32 грн. 3% річних, 65070,00 грн. інфляційних втрат та 38787,71 грн. витрат зі сплати судового збору. Суд відмовив у стягненні 43569,86 грн. пені за необґрунтованістю та у стягненні 210969,86 пені у зв'язку з її зменшенням на 50 %.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення пені та в частині розподілу судового збору та ухвалити в такій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" 126581,92 грн. пені та 19040,41 грн. витрат зі сплати судового збору.
Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено за невірного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права.
Стверджує, що ТОВ "Вінниця Будінвест" визнало позов в частині 2700000,00 грн. боргу. Натомість суд першої інстанції тоді як відповідач визнав вимогу про стягнення боргу не врахував норми ч. 1 ст. 130 ГПК України при ухваленні рішення в частині розподілу судових витрат, що призвело до незаконного стягнення з відповідача 50 % судового збору з визнаної ним суми боргу.
Також вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені на 70 %, і тому стягненню підлягає пеня в розмірі 126581,92 грн.
Зазначає, що при ухваленні рішення в частині нарахування та стягнення пені, судом не було враховано, що відповідач наперед сплачував вартість робіт, в той час як позивач порушував умови в частині виставлення актів по формі КБ-2в та довідки КБ3.
Просить рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2026 р. у справі № 902/1370/25 змінити та ухвалити рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Фарт Буд" 2700000,00 грн. боргу, 126581,92 грн. пені, 45049,32 грн. 3% річних, 65070,00 грн. інфляційних втрат та 19040,41 грн. витрат зі сплати судового збору а в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" відзиву на апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" не подав.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" також звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 254539,72 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені у повному розмірі.
Не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови у стягнені 254539,72 грн. пені через його незаконність та необґрунтованість, що полягає у неповному встановленні обставин, які мають значення для справи, неправильному дослідженні та оцінці доказів, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Пояснює, що суд першої інстанції не застосував Закон України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" № 4196-IX від 09.01.2025 р., відповідно до якого Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 р.
Відповідно, суд першої інстанції безпідставно застосував норми ст. 232 ГК України, які обмежують нарахування пені шестимісячним строком, тоді як шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не спливли станом на 28.08.2025 р., коли Господарський кодекс України втратив чинність.
Також вважає необґрунтованим зменшення судом першої інстанції належної до стягнення пені на 50 %.
Зазначає, що для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідачу необхідно було довести, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Натомість звертає увагу, що на підтвердження вказаних обставин відповідачем не подано жодних доказів.
Просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2026 р. у справі № 902/1370/25 в частині відмови в стягненні 254539,72 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовної вимоги про стягнення вказаної суми пені, а в решті позовних вимог рішення залишити без змін.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" відзиву на апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" не подав.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" не забезпечив явку представників у судові засідання 14.04.2026 р. та 05.05.2026 р., тоді як був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 86, 93, 103 у т.1/.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, натомість позиція відповідача викладена у апеляційній скарзі, тобто - доведена апеляційному суду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг без участі представників відповідача.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги ТОВ "Фарт Буд" та заперечував проти доводів апеляційної скарги ТОВ "Вінниця Будінвест" про необхідність зменшення розміру пені на 70 %. Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ "Вінниця Будінвест" в частині зміни розподілу судового збору не заперечував.
Розглянувши апеляційні скарги, заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
25.03.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" як замовник та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" як підрядник уклали договір підряду № 25/03-24 /а.с. 7 - 9 у т.1/, за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання власними матеріалами та залученими силами і засобами, комплексу робіт по влаштуванню оздоблення фасаду на об'єкті: "Житловий чотирьох секційний будинок з вбудовано-прибудованим дворівневим паркінгом у складі "Будівництво житлово-громадського комплексу по вул. І. Богуна, 27 А в м. Вінниця", з урахуванням в майбутньому присвоєної поштової адреси (3-тя черга будівництва)".
Відповідно до п. 2.1. договору договірна ціна за 1(один) м2/м.п. оздоблення фасаду, що доручене для виконання підряднику, складає: утеплення фасадів мінеральною ватою - 851,50 грн, в т.ч. ПДВ - 141,92 грн за 1 (один) м2; утеплення фасадів мінеральною ватою - 364,82 грн, в т.ч. ПДВ - 60,80 грн за 1 (один) м.п; утеплення фасадів ПСБС (ПСБС - матеріал замовника) - 419,23 грн, в т.ч. ПДВ - 69,87 грн за 1 (один) м2; фактурне опорядження фасадів - 514,92 грн, в т.ч. ПДВ - 85,82 грн за 1 (один) м2; влаштування армуючого шару з склосітки - 259,80 грн, в т.ч. ПДВ - 43,30 грн за 1 (один) м2; фактурне опорядження віконних та дверних відкосів (при ширині відкосів b = 140 мм) - 335,47 грн, в т.ч. ПДВ - 55,91 грн за 1 (один) м.п.; влаштування вертикальних та горизонтальних деформаційних швів - 447,40 грн, в т.ч. ПДВ 74,57 грн за 1 (один) м.п.; монтаж відливів (матеріал замовника) - 200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 33,33 грн за 1 (один) м.п. Орієнтовна договірна ціна по договору складає 10322078,12 грн з ПДВ.
Згідно з п. 3.2 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками та діє до повного виконання зобов'язань згідно з п.1.1 цього договору.
Відповідно до п. 4.2 договору замовник здійснює щомісячно проміжні платежі за фактично виконані об'єми робіт на підставі актів по формі КБ-2в та довідки КБ3, підписаних уповноваженими представниками сторін у термін 10 (десяти) банківських днів після підписання актів.
Згідно з п. 6.4. договору у разі затримки платежів у терміни, обумовлені в договорі, замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Договір підряду від 25.03.2024 р. № 25/03-24 підписаний представниками ТОВ «Вінниця Будінвест» та ТОВ «Фарт Буд» і скріплений печатками цих юридичних осіб.
ТОВ «Фарт Буд» на умовах договору підряду виконав роботи на загальну суму 5302584,55 грн, про що між сторонами складено та підписано :
- довідку про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 за травень 2024 року від 31.05.2024 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2В № 1 за травень 2024 року від 31.05.2024 р. на суму 805520,19 грн. /а.с. 10 у т.1/;
- довідку про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 за вересень 2024 року від 19.09.2024 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2В № 2 за вересень 2024 року від 19.09.2024 р. на суму 1258071,32 грн. / а.с. 11 у т.1/;
- довідку про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 за лютий 2025 року від 28.02.2025 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2В № 3 за лютий 2025 року від 28.02.2025 р. на суму 3238993,04 грн. /а.с. 12 у т.1/.
ТОВ «Вінниця Будінвест» оплатило виконанні ТОВ «Фарт Буд» роботи частково на загальну суму 2602584,55 грн., що підтверджується банківською випискою /а.с. 13 - 14 у т.1/.
Доказів оплати решти вартості виконаних робіт на суму 2700000,00 грн. матеріали справи не містять.
Суду наданий підписаний електронними підписами представників ТОВ «Вінниця Будінвест» та ТОВ «Фарт Буд» акт вивірки розрахунків за період з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р. за договором підряду від 25.03.2024 р. № 25/03-24, у якому сторони зафіксували наявність у ТОВ «Вінниця Будінвест» перед ТОВ «Фарт Буд» 2700000,00 грн. боргу /а.с. 14 зв. у т.1/.
26.05.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарт Буд» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінниця Будінвест» 2700000,00 грн. заборгованості, а також - про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 65070,00 грн. інфляційних втрат, розрахованих за період прострочення з квітня по серпень 2025 року, 45049,32 грн. 3 % річних, розрахованих з 14.03.2025 р. по 03.10.2025 р., і на підставі п. 6.4 договору - про стягнення 465509,59 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої за період прострочення з 14.03.2025 р. по 03.10.2025 р.
Відповідач ТОВ «Вінниця Будінвест» у відзиві на позов не заперечив проти стягнення 2700000,00 грн. боргу, натомість пояснив, що нараховані суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат є надмірними і підлягають зменшенню.
Судом встановлено, що на умовах договору підряду від 25.03.2024 р. № 25/03-24 між сторонами відбулись правовідносини з будівельного підряду.
Відповідно до норм ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, і сторонами не оспорюється порушення відповідачем строків оплати прийнятих будівельних робіт. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 2700000,00 грн. заборгованості, 65070,00 грн. інфляційних втрат та 45049,32 грн. 3 % річних сторонами не оспорюється в апеляційних скаргах.
Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, тому апеляційний суд перевіряє рішення по суті позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 210969,87 грн. пені, в частині відмови у стягненні 254539,72 грн. пені та частині розподілу судового збору.
Відмовивши у стягненні 43569,86 грн. пені за необґрунтованістю, суд першої інстанції виснував, що загальний період нарахування пені з 14.03.2025 р. по 03.10.2025 р. перевищує встановлений у ст. 232 ГК України шестимісячний строк нарахування пені. Суд застосував норми ч.6 ст. 232 ГК України зазначивши, що такі норми були чинними станом на день коли зобов'язання мало б бути виконано та на день початку строку нарахування пені.
Встановивши, що належною до стягнення є сума пені 421939,73 грн., суд першої інстанції частково задоволив клопотання відповідача про зменшення пені, ухваливши про стягнення з відповідача на користь позивача 210969,87 грн. та відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення 210969,87 грн. пені, таким чином - зменшив суму належної до стягнення пені на 50%.
Ухвалюючи рішення про зменшення розміру пені на 50 %, суд першої інстанції взяв до уваги наступні обставини:
- ступінь виконання договірних зобов'язань, а саме - відповідачем оплачено понад 50% вартості виконаних робіт за договором;
- відповідачем не заперечується проти вимоги позивача про стягнення решти заборгованості за договором;
- сукупний розмір правомірно заявлених штрафних та компенсаційних нарахувань становить понад 21,32 % розміру залишку заборгованості за договором;
- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків у зв'язку з простроченням оплати.
Колегія суддів з наведеними висновками в частині зменшення пені на 50 %. Натомість колегія суддів вважає неправильним застосування судом першої інстанції норм ст. 232 ГК України до спірних правовідносин.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (була чинною до 27.08.2025 р.) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025 р. було визнано таким, що втратив чинність Господарський кодекс України з дня введення в дію цього Закону, тобто з 28.08.2025 р.
Після втрати чинності ГК України договірні відносини регулюються нормами Цивільного кодексу України. Тому питання застосування штрафних санкцій за договором регламентуються § 2 «Неустойка» гл. 49 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Неустойка у вигляді штрафу та пені є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань.
Норми § 2 гл. 49 ЦК України не містять норми про обмеження періоду нарахування неустойки 6 місяцями, як це було передбачено ст. 232 ГК України.
Колегія суддів встановила, що позивач заявив у позові про стягнення 465509,59 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої за період прострочення з 14.03.2025 р. по 03.10.2025 р., і на час звернення позивачем до суду з такою позовною вимогою Господарський кодекс України вже втратив чинність, а тому застосування до даних правовідносин ч. 6 ст. 232 ГК України та обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями є безпідставним.
Перевіривши розрахунки пені, виконані позивачем /на а.с. 3-4 у т.1/, колегія суддів встановила, що належною до стягнення є сума 465509,59 грн., тобто - позовна вимога в цій частині є правомірною.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 43569,86 грн. пені підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Судова практика щодо застосування ст. 551 ЦК України є усталеною і відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України судами враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, постановах Верховного Суду, а також в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013.
Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки. При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені на 50 %, оскільки відмова є мотивованою і, вирішуючи питання про зменшення розміру пені відповідно до наведених норм, суд першої інстанції об'єктивно оцінив конкретні обставини справи та врахував баланс інтересів сторін.
Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив строки оплати виконаних робіт, суд першої інстанції правомірно врахував ступінь виконання відповідачем грошового зобов'язання та ненадання позивачем відомостей про збитки внаслідок прострочення оплати виконаних робіт. При цьому колегією суддів враховується, що у даній справі також заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, і судом першої інстанції задоволені такі вимоги, тобто - задоволені вимоги щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тому відхиляються як необґрунтовані доводи позивача в апеляційній скарзі про неправомірне зменшення судом суми належної до стягнення неустойки.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що відповідач ТОВ «Вінниця Будінвест» доводить про наявність правових підстав для зменшення розміру пені на 70 %, посилається на добросовісність, справедливість, пропорційність та розсудливість, натомість на наводить жодних конкретних обставин та не надає жодних доказів на обґрунтування таких доводів апеляційної скарги.
При цьому доводи ТОВ «Вінниця Будінвест» про те, що відповідач наперед сплачував вартість робіт, тоді як позивач порушував договірні умови в частині виставлення актів по формі КБ-2в та довідки КБ3, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не звільняє замовника від обов'язку повністю виконати оплату, що повною мірою враховано судом.
Колегія суддів зазначає, що за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов'язань; причин неналежного невиконання зобов'язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача щодо стягнення меншого розміру пені.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд Вінницької області зменшив розмір належної до сплати пені до 50%, правомірно скориставшись своїм правом відповідно до норм ст.551 ЦК України, об'єктивно оцінивши обставини спору, приймаючи до уваги баланс інтересів обох сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності, розумності.
У зв'язку з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обґрунтованою до стягнення є 465509,59 грн. пені, а не 421939,73 грн., як це помилково визначив суд першої інстанції, після зменшення суми пені на 50 % належною до стягнення з позивача на користь відповідача є 232754,80 грн. пені, тоді як у стягненні інших 50 % пені - 232754,80 грн. необхідно відмовити.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача ТОВ «Вінниця Будінвест» в частині розподілу судового збору, колегія суддів погоджується із такими доводами з урахуванням такого.
Так, при розподілі судових витрат суд першої інстанції, пославшись на ст. 129 ГПК України, стягнув з відповідача на користь позивача 38784,71 грн. судового збору.
Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні констатував, що відповідач не заперечував проти стягнення з нього 2700000,00 грн. заборгованості, разом з тим, при розподілі судового збору суд не врахував цієї позиції відповідача.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1-3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Стаття 130 ГПК України передбачає порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, зокрема, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Як встановлено колегією суддів, звертаючись до суду із даним позовом, позивач згідно з платіжною інструкцією від 03.10.2025 р. № 1551 /а.с. 6 у т.1/ сплатив судовий збір у належній сумі 39307,55 грн., що становить 1,5 % від ціни позову 3275628,91 грн. з урахуванням коефіцієнту 0,8, який застосовується при поданні позову в електронному вигляді згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
У позові об'єднані кілька позовних вимог майнового характеру, і відповідач у відзиві, до початку розгляду справи по суті заперечував лише проти стягнення 65070,00 грн. інфляційних втрат, 45049,32 грн. 3 % річних, та 465509,59 грн. пені, тоді як проти стягнення 2700000,00 грн. заборгованості відповідач не заперечував, що фактично є визнанням позову в цій частині.
Відповідно, на підставі ст. 129 та ч. 1 ст. 130 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 % суми судового збору від суми визнаної відповідачем вимоги (2700000,00 грн. * 1,5% * 0,8 * 50 % = 16200,00 грн.), а в решті витрати на судовий збір необхідно покласти на відповідача у повному розмірі з урахуванням норм ст.129 ГПК України (65070,00 грн. інфляційних втрат + 45049,32 грн. 3 % річних + 465509,59 грн. пені = 575628,91 * 1,5 % * 0,8 = 6907,54 грн.
При цьому колегія суддів враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 р. у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 р. у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 р. у справі № 905/2135/19, від 05.04.2023 р. у справі № 910/18718/21 і такий висновок враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Поверненню позивачу з Державного бюджету України підлягає 50 % суми судового збору від суми визнаних відповідачем вимог (16200,00 грн.), тоді як підстав для покладення на відповідача відшкодування такої суми судового збору немає.
Отже, суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення в частині здійснення розподілу судового збору порушив норму ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з чим дійшов неправильного висновку про покладення на відповідача судового збору в сумі 38784,71 грн.
Системний аналіз норм ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 129 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналіз цих норм дозволяє дійти висновку про відсутність умови повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, саме за заявою чи клопотанням учасника справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 р. у справі № 910/14479/21 та від 30.01.2025 р. у справі № 910/1157/24, і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 43569,86 грн. пені, зміні рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на судовий збір та викладення резолютивної частини рішення у новій редакції відповідно до мотивів цієї постанови, згідно з нормами п. 3, 4 ч. 1 ст.277 ГПК України.
Судові витрати за подання позивачем апеляційної скарги покладаються пропорційно на позивача та відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.
Судові витрати за подання відповідачем апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" задоволити частково.
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" задоволити частково.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2026 р. у справі № 902/1370/25 скасувати в частині відмови у стягненні 43569,86 грн. пені та змінити в частині розподілу судового збору, у зв'язку з чим викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" (31100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Старокостянтинів, вул. Острозького, будинок 53/1, квартира 16, код ЄДРПОУ 42485911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" (02217, місто Київ, пр. Червоної Калини, будинок 26-Б, квартира 154; код ЄДРПОУ 34635545) 2700000,00 грн. заборгованості, 232754,80 грн. пені, 45049,32 грн. 3% річних, 65070,00 грн. інфляційних втрат та 23107,54 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Відмовити у стягненні 232754,80 грн. пені.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" (02217, місто Київ, пр. Червоної Калини, будинок 26-Б, квартира 154; код ЄДРПОУ 34635545) з Державного бюджету України 16200,00 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Будінвест" (31100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Старокостянтинів, вул. Острозького, будинок 53/1, квартира 16, код ЄДРПОУ 42485911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт Буд" (02217, місто Київ, пр. Червоної Калини, будинок 26-Б, квартира 154; код ЄДРПОУ 34635545) 784,25 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Вінницької області видати наказ на виконання даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 902/1370/25 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений 11.05.2026 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.