вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" травня 2026 р. Справа№ 925/250/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.03.2026
у справі № 925/250/26 (суддя - Гладун А.І.)
за результатом розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Торака Івана Івановича про забезпечення позову
за позовом Фізичної особи-підприємця Торака Івана Івановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" про стягнення 5 106 523,00 грн
1. Короткий зміст заяви та рух справи
Фізична особа-підприємець Торак Іван Іванович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (надалі - відповідач) про стягнення 5 106 523,94 грн, з яких: основного боргу - 2 672 710,00 грн; інфляційних втрат - 2 104 227,10 грн; 3% річних - 329 586,84 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.03.2026 заяву Фізичної особи-підприємця Торака Івана Івановича про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво", у тому числі на кошти, що знаходяться на банківських рахунках, рахунках у фінансових установах та/або на рахунках в органах Казначейства, якщо такі є, у межах суми основного боргу 2 672 710,00 грн.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" 20.03.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 23.03.2026), в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.03.2026 у справі № 925/250/26 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
23.03.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.03.2026 у справі № 925/250/26, розгляд справи призначено на 21.04.2026.
26.03.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до спільного провадження, в порядку ст. 263 ГПК України.
21.04.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.03.2026 у справі № 925/250/26, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Представники позивача, відповідача у судове засідання 21.04.2026 не з'явилися. Позивач та відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. Жодних заяв від позивача та відповідача до суду не надходило.
01.05.2026 із суду першої інстанції надійшли належним чином оформлені матеріали оскарження.
У судове засідання 11.05.2026 представники сторін не з'явились, про час судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 21.04.2026 в електронні кабінети позивача та відповідача.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Апелянт оскаржує ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.03.2026 у справі № 925/250/26, якою накладено арешт на його грошові кошти в межах 2 672 710,00 грн як захід забезпечення позову. На думку відповідача, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, без належного дослідження обставин справи та за відсутності достатніх підстав для забезпечення позову.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував подані ним заперечення, не надав оцінки його доводам та фактично розглянув заяву лише на підставі аргументів позивача, чим порушив принципи змагальності та рівності сторін.
Апелянт також вказує, що позивач не довів існування реального ризику невиконання рішення суду. Посилання на наявність виконавчих проваджень, значний розмір вимог та акт звірки не підтверджують наміру відповідача ухилятися від виконання рішення і є лише припущеннями.
Крім того, відповідач вважає арешт коштів непропорційним заходом, який фактично блокує його господарську діяльність, створює ризик невиконання контрактів та завдає значних збитків. При цьому суд не забезпечив балансу інтересів сторін і не врахував практику Верховного Суду та ЄСПЛ щодо необхідності доведення реальних ризиків і дотримання принципу пропорційності. У зв'язку з цим апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. А тому апелянт просив скасувати оскаржувану ухвалу, відмовивши в задоволенні заяви про забезпечення позову.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» та вважає ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.03.2026 про забезпечення позову законною й обґрунтованою. На думку позивача, твердження апелянта про порушення принципу змагальності є безпідставними, оскільки суд не зобов'язаний надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, а при вирішенні питання про забезпечення позову належним чином оцінив ключові обставини справи.
Сторона також зазначає, що ризик невиконання майбутнього рішення суду є доведеним з огляду на характер грошових вимог, наявність відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача та можливість вільного розпорядження коштами на рахунках. На підтвердження цього позивач посилається на актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про стягнення коштів не вимагається доведення конкретних дій боржника щодо виведення активів.
Також позивач наголошує, що вимоги у справі підтверджуються підписаними актами надання послуг та актом звірки взаєморозрахунків, яким відповідач визнав наявність заборгованості. Тривале невиконання грошового зобов'язання, на думку позивача, свідчить про необхідність превентивного захисту його майнових прав.
Щодо доводів про непропорційність заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що арешт накладено лише в межах суми основного боргу, яка є меншою за загальний розмір позовних вимог, а тому такий захід є співмірним. При цьому арешт не позбавляє відповідача можливості здійснювати господарську діяльність та не створює перешкод для використання коштів спеціального призначення у встановленому законом порядку. У зв'язку з викладеним позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Як зазначалось раніше, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.03.2026 заяву Фізичної особи-підприємця Торака Івана Івановича про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво", у тому числі на кошти, що знаходяться на банківських рахунках, рахунках у фінансових установах та/або на рахунках в органах Казначейства, якщо такі є, у межах суми основного боргу 2 672 710,00 грн.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню через наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Схожі за змістом правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у наступних постановах Верховного Суду: 23 квітня 2025 року у cправі № 910/3427/24, 15 січня 2025 року у cправі № 913/333/24. Водночас, доводи позивача щодо нерелевантності наведеної судової практики відхиляються через те, що предметом дослідження тут є процесуальне питання, яке вирішується судом за загальними правилами з урахуванням вимог процесуального законодавства.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно із приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та в наступних постановах Верховного Суду, зокрема від 17 квітня 2025 року у справі № 910/8703/24).
Так, за приписами частини першої статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 904/3756/24, від 20.01.2025 у справі № 916/2957/24).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. В цій частині відхиляються доводи скаржника як недоведені про блокування його господарської діяльності.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Так, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. (Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 р. у справі № 908/2835/22 (908/1829/23), від 09.06.2021 р. у справі № 914/2438/20, від 24.05.2021 р. у справі № 910/3158/20.
Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності врахування на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України правового висновку, що викладений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, в якій суд зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Так, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач зазначив, що ризик невиконання рішення підтверджується наявністю щодо відповідача записів у реєстрі боржників / виконавчих проваджень (за даними відкритих реєстрів станом на березень 2026 року), зокрема: виконавче провадження № 80262678 від 16.02.2026 (стягнення інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами), виконавче провадження № 80032126 від 20.01.2026 (стягнення судового збору), виконавче провадження № 80463776 від 10.03.2026. Наявність кількох виконавчих проваджень одночасно свідчить про існування інших невиконаних зобов'язань відповідача та про конкуренцію кредиторів за його грошові активи.
Таким чином, на момент постановлення оскаржуваної ухвали дійсно були наявні відкриті виконавчі провадження відносно відповідача, що (з урахуванням наведеної правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду) - є достатніми підставами для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що арешт було накладено на гроші кошти лише в межах суми основного боргу. А тому доводи скаржника в цій частині є безпідставні.
Окрім цього, в ухвалі від 31.03.2026 судом першої інстанції було зазначено, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №80463776 від 19.03.2026 про стягнення з боржника - ТОВ"Енергетично-дорожнє будівництво" 2618778,49 грн на виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 02.03.2026 у справі №925/600/25. Також 27.03.2026 начальник відділу Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області виніс постанови про закінчення виконавчого провадження про стягнення з боржника - ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво": №80262678 - 24000,00 грн штрафу на виконання постанови Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці №Ц/ЧК/13563/347-Ц/ЧК/2200/347/3Б/ФС-358 від 27.10.2025; - №80032126 - 3633,60 грн витрат зі сплати судового збору на виконання виконавчого листа Сокиринського районного суду Чернівецької області №722/1526/25 від 01.12.2025. Тобто, змінились обставини, які були підставами для задоволення заяви про забезпечення позову. Водночас, оскаржувана ухвала переглядалась в межах та порядку передбаченому ч.1 ст. 269 ГПК України.
Вказане стало підставою для постановлення судом першої інстанції ухвали від 31 березня 2026 року у даній справі про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" про скасування заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.03.2026 у справі №925/250/26, скасовано в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (ідентифікаційний код 33757711, адреса місцезнаходження: 19003, Черкаська обл., м. Канів, вул. Енергетиків, 65), у тому числі на кошти, що знаходяться на банківських рахунках, рахунках у фінансових установах та/або на рахунках в органах Казначейства, якщо такі є, у межах суми основного боргу 2672710,00 грн.
Таким чином, фактично на сьогодні вжиті заходи забезпечення позову (які входили в предмет оскарження) - були скасовані судом першої інстанції ухвалою від 31.03.2026. Водночас, на момент звернення з апеляційною скаргою на ухвалу від 19.03.2026 такі заходи забезпечення позову скасовані ще не були. А тому апеляційну скаргу (із заявлений підстав) у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Таким чином, на підставі ст. 2, 136, 137, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
8. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 136-137, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.03.2026 у справі № 925/250/26 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.03.2026 у справі № 925/250/26 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом скарги в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали оскарження повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім