вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" квітня 2026 р. Справа№ 910/6735/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Ткаченка Б.О.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання Гончаренко О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Лозовський В.М.
від відповідача: Разумов М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025, повний текст якого складений 07.10.2025,
у справі № 910/6735/25 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел»
до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк»
про зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (далі - відповідач) про зобов'язання включити суму кредиторських вимог у розмірі 1 729 287, 18 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, яким акцептувати кредиторські вимоги ТОВ «Юлія Тревел» у розмірі 1 729 287, 18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 2016-2017 роки з рахунку ТОВ «Юлія Тревел» № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «Міжнародний резервний банк», було безпідставно та без відома позивача списано кошти в сумі 1 729 287, 18 грн, у зв'язку з чим останній 26.03.2022 у порядку ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" звернувся до відповідача із заявою про кредиторські вимоги, однак вказані вимоги не були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив, що 12.01.2016, тобто на наступний день після прийняти рішення про зупинення фінансових операцій, відповідачем на адресу Начальника Департаменту кіберполіції Національної поліції України Демедюку С.В., було направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення №1/4/24-1-1, за результатами чого відкрито кримінальне провадження №12016100020000292 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Відповідно до наявного у матеріалах справи листа Заступника начальника слідчого відділу Дарницького УП ГУ НП у м. Києві від № 243203 2025 від 25.06.2025 в слідчому відділі Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201610002000292 від 13.01.2016, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України;
На даний час у кримінальному провадженні проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії спрямовані на всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин вчинених кримінальних правопорушень, за результатами яких буде прийнято законне процесуальне рішення.
За результатами оцінки наданих доказів суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем процедури зупинення фінансових операцій, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
При цьому, за відсутності прийнятого правоохоронними органами рішення про наявність/відсутність обґрунтованих підозр у вчиненні особою кримінального правопорушення, відсутні підстави для скасування рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій.
Суд зазначив, що Порядок задоволення кредиторів неплатоспроможного банку врегульовано положеннями статей 45, 46, 48, 49, 52 спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд першої інстанції, враховуючи відсутність підстав для скасування рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій у порядку Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", дійшов висновку, що вимоги про включення кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Юлія Тревел» у сумі 1 729 287,18 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд зазначив, що позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його позовні вимоги, з огляду на вищезазначене судом.
Крім того, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог по суті спору за недоведеністю порушення прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/6735/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт наголошує на тому, що нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, передбачений чіткий порядок та строки вчинення дій, у випадку початку процедури ліквідації банку, зокрема, розгляду та акцептування кредиторських вимог.
Апелянт зазначає, що відповідачем не заперечується факт зарахування
коштів на рахунок позивача та факт вчасного звернення із заявою стосовно кредиторських вимог.
При цьому, скаржник зауважує, що в силу вимог Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, яке розроблено з метою реалізації вимог статей 29, 45, 46, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кошти на рахунках клієнтів банку - юридичних осіб, що були обмежені на розпорядження (арештовані), відповідно до вимог законодавства України відносяться до вимог кредиторів сьомої черги, а наявність обмеження у використанні не може бути підставою для відхилення таких вимог.
Крім того, апелянт звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», де зазначено, що зупинення фінансових операцій є правомірним виключно у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених вищезазначеним Законом, а також за умови дотримання строків застосування обмежень з розпорядження коштами. При цьому зазначено, що слід досліджувати дотримання відповідачем процедур, визначених цим Законом під час виникнення обставин, на які посилається банк. Отже апелянт зазначає, що до правовідносини, які мали місце в 2016 році положення Закону в редакції чинній з 28.04.2020 застосовано не може бути. Водночас, апелянт посилається на те, що порядок зупинення фінансових операцій був врегульований приписами ст. 17 Закону в редакції Закону від 01.01.2016.
Апелянт зазначає, що враховуючи положення зазначеного Закону, відповідач, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, за наявності на те підстав, мав право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій) та в той же день повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, при тому, що таке зупинення фінасових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно). У подальшому прийняття рішення про продовження строку зупинення фінансових операцій належить до компетенції спеціально уповноваженного органу. За відсутності такого рішення банк зобов'язаний поновити проведення фінансових операцій у строки зазначені у Законі. Будь-якого рішення спеціально уповноваженого органу щодо зазначеного відповідачем не надано. Таким чином, апелянт вважає, що зупинення відповідачем фінансових операцій не є правомірним, оскільки останнім не було дотримано процедур здійснення обмежень, визначених вищезазначеним Законом, а також без дотримання строків застосування таких обмежень з розпорядження коштами.
Серед іншого, апелянт наголошує, що за відсутності обвинувального вироку суду, наявність відкритого кримінального провадження не може містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості. Відтак, апелянт вважає, що за недотриманих відповідачем процедур здійснення обмежень з розпорядження коштами позивача, посилання Господарського суду м.Києва на наявність кримінального провадження, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог є безпідставним.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому 19.11.2025 посилався на доводи, аналогічні доводам, які викладені у відзиві на позовну заяву та зазначив, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Відповідач вважає, що доводи скаржника про те, що за відсутності обвинувального вироку суду, наявність відкритого кримінального провадження не може містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості, відтак посилання банку на наявність кримінального провадження є безпідставними та обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції.
Відповідач зазначає, що спеціально уповноважений орган у день отримання від правоохоронного органу інформації, передбаченої абзацами п'ятим і шостим частини 9 статті 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі-Закон) зобов'язаний скасувати своє рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій) та повідомити про це суб'єкта первинного фінансового моніторингу. 12.01.2016, тобто на наступний день після прийняти рішення про зупинення фінансових операцій, відповідачем на адресу Начальника Департаменту кіберполіції Національної поліції України Демедюку С.В., було направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення №1/4/24-1-1, за результатами чого відкрито кримінальне провадження №12016100020000292 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Відповідно до наявного у матеріалах справи листа Заступника начальника слідчого відділу Дарницького УП ГУ НП у м. Києві від № 243203 2025 від 25.06.2025 в слідчому відділі Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201610002000292 від 13.01.2016, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Відповідно до вищезазначеного листа, на даний час, у кримінальному провадженні проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії спрямовані на всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин вчинених кримінальних правопорушень, за результатами яких буде прийнято законне процесуальне рішення. Таким чином апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про дотримання відповідачем процедури зупинення фінансових операцій, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,
фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового
знищення». При цьому, за відсутності прийнятого правоохоронними органами рішення про наявність/відсутність обґрунтованих підозр у вчиненні особою кримінального правопорушення, відсутні підстави для скасування рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій.
Щодо посилання скаржника про те, що до спірних правовідносин має застосовуватись положення Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» в редакції закону від 01.01.2016, що регулювали порядок зупинення фінансових операцій, відповідач вказує, що зазначена редакція Закону втратила силу у зв'язку з набранням чинності 28.04.2020 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у новій редакції, який на сьогоднішній день є чинним.
Відповідач звертає увагу, що скаржник не звертався до відповідача з відповідною вимогою про скасування рішення про зупинення фінансових операцій і як наслідок не ініціював з цих підстав жодних судових спорів в період дії Закону в редакції закону від 01.01.2016. Натомість, скаржник вперше звернувся до відповідача лише 26.03.2022 із заявою про кредиторські вимоги, однак вказані вимоги не були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач наголошує, що відмовляючи скаржнику у включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, він керувався чинною редакцією Закону, яка виключає можливість скасування рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій) за відсутності прийнятого правоохоронними органами рішення про наявність/відсутність обґрунтованих підозр у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Крім того, відповідач ввважає, що є обґрунтовані підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, оскільки позивач ще 08.02.2017 володів інформацією про блокування коштів на своєму рахунку при зверненні до банку з відповідним запитом, у відповідь на яке банком було запропоновано звернутися до Київського відділення №24 та підтвердити повноваження представника ТОВ «Юлія Тревел», надавши у відділення банку відповідні документи. Позивач не звертався до суду за захистом свого порушеного права протягом більш ніж 7 років, що дає відповідачу підстави вважати, що позов подано з порушенням строку позовної давності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6735/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6735/25 та призначено її до розгляду на 08.12.2025.
У судовому засіданні 08.12.2025 колегією суддів протокольною ухвалою продовжено розгляд справи №910/6735/25 відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 19.01.2026.
Судове засідання 19.01.2026 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному у період з 13.01.2026 по 23.01.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6735/25 призначено на 16.02.2026.
Судове засідання 16.02.2026 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2025, у зв'язку з перебування судді перебування судді Гаврилюка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, для розгляду справи № 910/6735/25 визначено колегію суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, суддів: Ткаченко Б.О., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6735/25 прийнято до свого провадження колгією суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, суддів: Ткаченко Б.О., Коротун О.М.
У судовому засіданні 09.03.2026 колегією суддів протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 06.04.2026.
Судове засідання 06.04.2026 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному у період з 23.03.2026 по 07.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6735/25 призначено на 20.04.2026.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 20.04.2026 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/6735/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 20.04.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/6735/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» відкрито у Акціонерному товаристві «Сбербанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» (далі, також - банк), поточний рахунок НОМЕР_1 .
11.01.2016 на вказаний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» надійшли грошові кошти в сумі 525 600,18 грн та в сумі 1 203 687,00 грн.
27.07.2016 з даного рахунку було здійснено списання грошових коштів в сумі 54 200,00 грн з призначенням платежу "списання коштів у спірній транзакції по ПК 546632**5706 за 10/01/16 за результатами розслідування СЗ УПСІ №1069/09 від 22/07/16".
24.07.2017 з цього рахунку було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 1 675 087,18 грн з призначенням платежу "перерахування коштів згідно сл.записки УПСІ №953/09 від 21/07/17".
Вказані відомості підтверджуються банківською випискою за рахунком НОМЕР_1 за період з 01.01.2014 по 25.10.2021.
Отже, загальна сума списаних з рахунку позивача коштів склала 1 729 287,18 грн.
Позивач зазначає, що кошти в загальній сумі 1 729 287, 18 грн були списані з поточного рахунку НОМЕР_1 відповідачем безпідставно, а тому такі кошти мали бути повернуті негайно.
Водночас, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 91-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 № 131 "Про початок процедури ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк».
У зв'язку з викладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» у порядку ч. 5 ст. 45 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" звернулось до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» із заявою вих. №25/03 вiд 25.03.2022 про кредиторські вимоги на загальну суму 1 729 287, 18 грн.
У подальшому, позивачем було направлено на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовичу звернення від 15.04.2022 №15/04 щодо результатів розгляду вищевказаної заяви про кредиторські вимоги та адвокатський запит від 12.05.2022 з проханням повідомити про результати її розгляду.
Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в листі вих. №1267 від 17.06.2022 повідомило, що кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» включено до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Міжнародний резервний банк» на підставі балансових даних банку, а щодо отримання інформації про розмір кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел», які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Міжнародний резервний банк» є необхідним сплатити комісію за надання довідки.
Листом від 23.06.2022 Адвокатське об'єднання "Кучак та партнери", яке діяло від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» звернулось на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича з проханням надати довідку про включення вимог Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "МР БАНК".
У відповідь на дане звернення, листом вих. №2072 від 27.07.2022 Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» повідомило, що відповідно до даних автоматизованої банківської системи на дату запровадження процедури ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк» 25.02.2022 на рахунках ТОВ «Юлія Тревел» залишки коштів були відсутні. Враховуючи зазначене, ТОВ «Юлія Тревел» не є кредитором АТ «Міжнародний резервний банк» у зв'язку з не підтвердженням вимоги ТОВ «Юлія Тревел» фактичним даним, що містяться у розпорядженні банку, а інформацію, яку надано АТ «Міжнародний резервний банк» від 17.06.2022 за №1267, у відповіді на запит від 12.05.2022 просило вважати помилковою та такою, що не відповідає дійсності.
05.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» листом вих. №05/12 звернулось на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича із проханням надати інформацію та документи щодо підстав списання грошових коштів та подальший рух грошових коштів в загальній сумі 1 729 287,18 грн.
У свою чергу, Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» листом вих. №4090 від 14.12.2022 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел», що для отримання вказаної інформації необхідно надати додаткові документи.
Листом від 21.03.2023 вих. №21/03 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» повторно звернулось на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича з проханням надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел», як володільцю поточного рахунку НОМЕР_1 інформацію та документи щодо спірних транзакцій, проведених без відома Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел».
Проте, як зазначено позивачем, відповіді на даний лист Акціонерним товариством «Міжнародний резервний банк» надано не було, кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» на загальну суму 1 729 287, 18 грн залишаються не розглянутими.
Таким чином, заявлені 25.03.2022 позивачем кредиторські вимоги на суму 1 729 287, 18 грн залишилися неакцептованими, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» та акцептувати кредиторські вимоги ТОВ «Юлія Тревел» у розмірі 1 729 287, 18 грн.
Відповідач, в свою чергу, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись у відзиві на позовну заяву на ті обставини, що підставою для списання суми коштів у розмірі 1 783 487, 68 грн з рахунку позивача стала фіксація відділом фрод-моніторингу банку у період з 08.01.2016 по 10.01.2016 в торгових точках торговця (Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел») проведення великої кількості підозрілих операцій із застосуванням реквізитів платіжних карт, емітованих банківськими установами США відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Так, 29.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» (далі - торговець) та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії" (правонаступник - АТ «МР БАНК) (далі - банк) укладено договір торгового еквайрингу ЕК 3041994 (далі - договір торгового еквайрингу), за умовами пункту 1.1. якого банк бере на себе зобов'язання здійснювати технологічне, інформаційне обслуговування торговця ("Послуги еквайрингу") з метою забезпечення розрахунків між торговцем і держателями за операціями у торговця із застосуванням карток для оплати вартості реалізованих торговцем товарів, робіт чи послуг відповідно до вимог законодавства України, договору та умов. Торговець бере на себе зобов'язання оплачувати банку послуги еквайрингу в порядку та на умовах, визначених договором та умовами.
Відповідно до пункту 2.1. договору торгового еквайрингу реквізити торговця для зарахування відшкодування по операціям у торговця з картками: банк торговця - АТ "Сбербанк Росії"; номер рахунку торговця в банку торговця АТ "Сбербанк Росії" - 26000013041994.
Підпунктом 3.1.4. пункту 3.1. договору торгового еквайрингу встановлено, що торговець доручає (надає право) банку списувати після укладення цього договору з будь-яких рахунків торговця, відкритих в банку, в національній та/або іноземній валюті на дату укладення цього договору, у тому числі, але не виключно, зазначених у цьому пункті даного договору нижче, а також з інших рахунків, які відкриті та/або будуть відкриті торговцем в банку в майбутньому протягом дії цього договору, грошові кошти на рахунки банку, зокрема, але не виключно в наступних випадках /з метою оплати торговцем наступних платежів: операція у торговця, що здійснена в місці реалізації товарів (робіт, послуг) торговця, визнана платіжною системою/банком-емітентом шахрайською операцією.
Відповідач зазначає, що в торговій точці позивача по вул. Лариси Руденко, 6-А в м. Києві, оф. 619 (TermID S1870375) проведено 75 операцій з оплати наданих послуг із застосуванням реквізитів 67 платіжних карт, емітованих банками США. При цьому, операції проводились шляхом вводу номерів карток, без застосування пін-кодів. Із загальної кількості проведених транзакцій, успішними виявились 20 операцій на загальну суму 646 280,00 грн, а у проведенні 55 операцій було відмовлено. Крім цього, в цей період проведено 48 операцій із застосуванням даних 29 платіжних карт, емітованих банками США, в торговій точці торговця по вул. Марини Раскової в м. Києві, оф. 507 (TermID S1870730). Із загальної кількості проведених операцій 23 транзакції на загальну суму 1 227 000,00 грн виявились успішними, а у проведенні 25 операцій відмовлено.
За доводами відповідача, аналіз вказаних операцій свідчив про умисні протиправні дії торговця, шляхом втручання в роботу електронно-платіжної системи банку та внесення в неї завідомо неправдивих даних про проведені операції, про що свідчать наступні факти: велика кількість неуспішних операцій з кодом відмови 804 і 927, що характерно при проведенні шахрайських атак в торгових точках; всі операції проводились без введення пін-кодів, платіжними картами без чіпів, що також характерно при проведенні шахрайських атак в торгових точках; після проведення декількох успішних операцій по деяким карткам, подальші транзакції блокувались банком-емітентом; підозрілі операції проводились у вихідні дні.
11.01.2016 на поточний рахунок НОМЕР_2 (980), надійшло відшкодування по операціям торгового еквайрингу на загальну суму 1 729 306,80 грн, які були заблоковані, на підставі розпорядження УПСІ від 11.01.2016, в зв'язку із підозрою у шахрайських діях з боку торгової точки, шляхом встановлення ліміту видаткових операцій по рахунку торговця на загальну суму 1 873 280, 00 грн.
12.01.2016 на адресу Начальника Департаменту кіберполіції Національної поліції України Демедюку С.В., відповідачем було направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення №1/4/24-1-1.
За результатами даного звернення було відкрито кримінальне провадження №12016100020000292 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Оскільки станом на сьогоднішній день досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12016100020000292 триває та жодних судових рішень/вироків по вищенаведеним фактам не було, відповідач наголошував на відсутності підстав для включення кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» до реєстру кредиторів Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк».
У відповіді на відзив позивач зазначив, що зупинення відповідачем фінансових операцій не було правомірним, оскільки останнім не було дотримано процедур здійснення обмежень, визначених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
При цьому, позивач стверджував, що за відсутності обвинувального вироку суду, наявність відкритого кримінального провадження не може містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості, відтак посилання банку на наявність кримінального провадження вважав безпідставним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частинами першою та третьою статті 1068 ЦК України передбачено, що Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. (стаття 1073 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.
З викладеного слідує, що банк, відкривши рахунок клієнту, зобов'язаний приймати і зараховувати на такий рахунок, грошові кошти, що йому (клієнту) надходять, виконувати його розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком, при цьому у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, їх безпідставного списання банком або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування його коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки.
Як встановлено судом першої інстанції 11.01.2016 на рахунок ТОВ «Юлія Тревел» надійшли кошти у сумі 525 600,18 грн (док.№358891602) та усумі 1 203 687,00 грн (док.№358892274). У подальшому, 27.07.2016 з даного поточного рахунку було здійснено списання грошових коштів в сумі 54 200,00 грн з призначенням платежу «списання коштів за спірною транзакцією по пк 546632**5706 за 10/01/16 за результатами розслідування СЗ УПСІ №1069/09 від 22/07/16» (док.№60917329). Надалі, 24.07.2017 з даного поточного рахунку було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 1 675 087,18 грн з призначенням платежу «перерахування коштів згідно сл.записки УПСІ №953/09 від 21/07/17» (док.№53371796).
Як стверджує позивач, дані транзакції були здійснені поза його волею, як володільця рахунку та про їх здійснення йому стало відомо 05.11.2021 після отримання виписки за період з 01.01.2014 по 25.10.2021 (загальна сума перерахованих грошових коштів складала 1 729 287,18 грн).
Між тим, як зазначалось вище, відповідно до рішення Правління Національного банку України з 25.02.2022 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) розпочав ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» (далі - АТ «МР БАНК») строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно.
У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, правилами Фонду та Національного банку України.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Основним завданням Фонду відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, а також виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до вимог статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
З дня початку процедури ліквідації банку протягом трьох років (у разі ліквідації системно важливого банку - протягом п'яти років) Фонд забезпечує виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів.
Порядок задоволення кредиторів неплатоспроможного банку врегульовано положеннями статей 45, 46, 48, 49, 52 спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до статей 45, 46 цього Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до вимог статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених правилами Фонду (частина друга статті 49 Закону).
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Станом на час виникнення спірних правовідносин діяло Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, яке розроблено з метою реалізації вимог статей 29, 45, 46, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Це Положення регулює процедури, що виникають в процесі виконання дій щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору, віднесення вимог кредиторів до певної черги, відхилення вимог кредиторів у разі непідтвердження їх фактичними даними, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а також порядок задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується.
Відповідно до Положення, кредитор - юридична або фізична особа, яка
має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
Згідно з пунктом 1, 4 та 5 Розділу ІІ Положення кредиторські вимоги заявляються кредиторами банку, що ліквідується, виключно в письмовій формі шляхом:
- направлення письмової заяви до Фонду або через відділення поштового зв'язку за адресою, вказаною в оголошенні про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду;
- подання письмової заяви безпосередньо за місцезнаходженням банку/ відокремленого підрозділу банку (відділення, філії, представництва).
Кредиторські вимоги можуть заявлятись кредиторами банку як з визначенням обсягу(суми) кредиторських вимог, так і без визначення такого обсягу (суми).
Акцептування обсягу кредиторських вимог здійснюється Фондом за поданням відповідального структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) відповідно до вимог законодавства України та в порядку, визначеному у розділі ІІІ цього Положення.
Розділом ІІІ Положення закріплено порядок визначення суми вимог кожного кредитора.
У разі відмови заявника кредиторських вимог від надання копій первинних документів, які можуть бути підставою підтвердження кредиторських вимог, такі вимоги відхиляються, про що письмово повідомляється заявник кредиторських вимог.
У свою чергу, підпунктом 1 пункту 2 розділу III Положення, віднесення вимог кредиторів до певної черги відбувається у такому порядку: реєстр акцептованих вимог кредиторів складається відповідальним структурним підрозділом Фонду або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) протягом 90 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку відповідно до частини другої статті 45 Закону.
Віднесення вимог кредиторів до певної черги здійснюється відповідальним структурним підрозділом Фонду або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) відповідно до черговості, встановленої частиною першою статті 52 Закону, а саме: до сьомої черги відносяться вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними з банком особами, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними з банком особами.
Про акцептування вимог кредитора на суму коштів, на які накладено обмеження на розпорядження (арешт), банк направляє повідомлення ініціатору такого обмеження (арешту) (суд, органи державної виконавчої служби, приватних виконавців) про включення залишку, що обліковується на рахунку, який арештований, до реєстру акцептованих вимог кредиторів на користь кредитора.
Таким чином положеннями Закону України «Про систему гарантування
вкладів фізичних осіб» та Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, передбачений чіткий порядок та строки вчинення дій, у випадку початку процедури ліквідації банку, зокрема розгляду та акцептування кредиторських вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заперечується факт зарахування коштів на рахунок позивача, які у подальшому були списані відповідачем з рахунку позивача, та факт вчасного звернення позивача із заявою з кредиторськими вимогами.
Так, ТОВ «Юлія Тревел» в порядку ч.5 ст.45 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вчасно звернулось до АТ «Міжнародний резервний банк» з заявою про кредиторські вимоги на загальну суму 1 729 287,18 грн, проте не було включено до реєстру кредиторів АТ «МР БАНК» у зв'язку з не підтвердженням вимог ТОВ «Юлія Тревел» фактичним даним (лист вих.№2072 від 27.07.2022).
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Юлія Тревел» листами вих№05/12 від 05.12.2022, вих№06/03 від 06.03.2023, вих№21/03 від 21.03.2023 зверталось на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» з проханням надати Товариству, як володільцу рахунку інформацію та документи щодо спірних транзакцій, проведених без відома Товариства.
Проте, будь-якої відповіді АТ «Міжнарожний резервний банк» не надав та кредиторські вимоги ТОВ «Юлія Тревел» на загальну суму 1 729 287,18 грн залишив без задоволення.
При цьому, в силу вимог Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, яке розроблено з метою реалізації вимог статей 29, 45, 46, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кошти на рахунках клієнтів банку - юридичних осіб, що були обмежені на розпорядження (арештовані), відповідно до вимог законодавства України відносяться до вимог кредиторів сьомої черги, а наявність обмеження у використанні не може бути підставою для відхилення таких вимог.
Таким чином, на переконання колегії суддів, неакцептування відповідачем заявлених 26.03.2022 кредиторських вимог позивача до АТ «Міжнародний резервний банк» у розмірі 1 729 287,18 грн є порушенням вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, та прав позивача на включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Міжнародний резервний банк».
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Так, Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" в чинній редакції набрав чинності 28.04.2020.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1- зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, до правовідносин, які мали місце у 2016 році положення Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" в чинній редакції застосовано не може бути.
Водночас, дії АТ «Міжнародний резервний банк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати вимогам Закону України від 14.10.2014 № 1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» в редакції Закону від 01.01.2016.
Згідно визначень, які містяться в положеннях ст.1 даного Закону, спеціально уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
У свою чергу, відповідно до ч.2 ст.5 даного Закону, банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до частин 1-6 зазначеної статті суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно) (ч.1).
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (ч.2).
Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум (ч.3).
У разі зупинення видаткових фінансових операцій відповідно до частини третьої цієї статті Закону прибуткові фінансові операції не зупиняються. При цьому суб'єкт первинного фінансового моніторингу в день проведення, але не пізніше 11 години наступного робочого дня з дня здійснення прибуткової операції зобов'язаний повідомити про здійснення прибуткових фінансових операцій та/або спробу здійснення видаткових фінансових операцій спеціально уповноваженому органу (ч.4).
У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки:
-ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу;
-є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції).
Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансових операцій:
- третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);
- негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової операції відповідно до частини третьої цієї статті, повідомлення про скасування спеціально повноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);
-наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції), зазначеної у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій);
- наступного робочого дня після дня отримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини п'ятої статті 23 цього Закону про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє клієнту у разі його звернення про зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо строк її (їх) зупинення перевищив сім робочих днів (ч.5).
Зупинення та поновлення здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій) відбувається у порядку, визначеному суб'єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють державне регулювання і нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу в межах їх повноважень.
Прийняття спеціально уповноваженим органом рішень про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції), зупинення чи поновлення проведення або забезпечення моніторингу фінансової операції відповідної особи на виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави та доведення рішень чи доручень спеціально уповноваженого органу до суб'єкта первинного фінансового моніторингу здійснюється у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (ч.6).
Аналіз вказаних норм права вказує, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", проте здійснення обмежень відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за термінами та процедурою, що очевидно не дотримані відповідачем у застосуванні обмежень з розпорядження коштами позивача.
Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 20.02.2020 у справі №201/16367/16, від 01.04.2020 у справі №712/580/16-ц, від 13.04.2020 у справі № 263/3736/17 та від 17.06.2020 у справі № 460/5096/15-ц.
Водночас, Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2020 у справі № 753/15983/16-ц вказує, що блокування карткового рахунку є правомірним лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом № 361-ІХ, а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки.
Відтак, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" є очевидним, що зупинення фінансових операцій є правомірним виключно у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених вищезазначеним Законом, а також за умови дотримання строків застосування обмежень з розпорядження коштами.
З огляду на викладене, слід дослідити дотримання відповідачем процедур, визначених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" під час виникнення обставин, на які банк посилається у відзиві.
Враховуючи зазначене, відповідач, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, за наявності на те підстав, мав право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій) та у той же день повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, при тому що таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).
У подальшому прийняття рішення про продовження строку зупинення фінансових операцій належить до компетенції спеціально уповноваженого органу.
При цьому, за відсутності рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) банк зобовязаний був поновити проведення фінансових операцій третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції, але в будь-якому разі не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій).
Будь-якого рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) відповідачем не надано, як і не надано доказів повідомлення ним центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення про здійснення позивачем прибуткових фінансових операцій та/або спробу останнього здійснити видаткові фінансові операції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що зупинення відповідачем фінансових операцій є не правомірним, оскільки останнім не було дотримано процедур здійснення обмежень, визначених вищезазначеним Законом, а також без дотримання строків застосування таких обмежень з розпорядження
коштами, що неспростовано відповідачем та залишилось поза увагою Господарського суду м.Києва, що у свою чергу вказує на нез'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи що строк зупинення встановлений ч.5 ст. 17 Закону закінчився, а банк не поновив проведення фінансових операцій щодо рахунку позивача та на протязі майже десяти років безпідставно зберігає на своєму рахунку кошти у загальній сумі 1 729 287, 18 грн, які були списані з поточного рахунку позивача НОМЕР_1 , на переконання колегії суддів, зазначені кошти мають бути повернуто на рахунок позивача.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається та не додано належних доказів, які дії спеціально уповноваженого органу, передбачені ч. 5 ст. 17 Закону було застосовано для продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій.
Разом з цим, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, місцевий господарський суд встановив відсутність підстав для скасування рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій у порядку Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", не встановивши попереднього ким та коли таке рішення було прийняте, обмежившись посиланням на прийняття відповідачем на наступний день рішення виключно про зупинення фінансових операцій та направленням останнім на адресу Начальника Департаменту кіберполіції Національної поліції України Демедюку С.В. заяви про вчинення кримінального правопорушення №1/4/24-1-1 від 12.01.2016.
Серед іншого, в контексті відкритого кримінального провадження №12016100020000292 (за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки)) колегія суддів зазначає, що за відсутності обвинувального вироку суду, наявність відкритого кримінального провадження не може містити жодних позицій щодо винуватості, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості.
Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів, що стосовно позивача та його посадових осіб здійснюються/здійснювались будь-які слідчі (розшукові) дії, а ТОВ «Юлія Тревел» є учасником даного кримінального провадження.
З огляду на вищевикладене, на переконання колегії суддів, посилання Господарського суду м.Києва на наявність кримінального провадження, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог є передчасним.
Стосовно застосовування до спірних правовідносин строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, як його порушила.
Як вбачається з предмету позову, позивачем заявлено вимогу щодо включення його кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог у зв'язку з бездіяльністю /відмовою відповідача у визнанні таких вимог та їх внесенні до реєстру вимог кредиторів, про яку, як видно з матеріалів справи, стало відомо тільки з листа Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» вих.2072 від 27.07.2022.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки строки позовної давності позивачем не пропущено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача та дійшла висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Отже, не дослідивши в повному обсязі обставини справи, не надавши їм правової оцінки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене, апеляційна скарга позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/6735/25 підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6735/25 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6735/25 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Судовий збір за подання позивачем апеляційної скарги у даній справі у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6735/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/6735/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» задовольнити повністю.
3. Зобов'язати Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» (код ЄДРПОУ 25959784) включити суму кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» (код ЄДРПО України 40048430) у розмірі 1 729 287 (один мільйон сімсот двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн 18 коп. до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МР БАНК» та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МР БАНК», якими акцептувати кредиторські вимоги ТОВ «Юлія Тревел» у розмірі 1 729 287 (один мільйон сімсот двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн 18 коп.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія Тревел» (04112, м.Київ, вул.Зої Гайдай, буд. 7 кв. 196, код ЄДРПОУ 40048430) 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 3 699 (три тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
6. Матеріали справи № 910/6735/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 11.05.2026 у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відрядженні з 27.04.2026 по 01.05.2026 та 03.05.2026 по 10.05.2026.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Б.О. Ткаченко
О.М. Коротун