вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" травня 2026 р. Справа№ 910/9130/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Ніконенко ЮА.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 05.05.2026,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 (повний текст складено 07.11.2025)
у справі №910/9130/25 (суддя О.М.Ярмак)
за позовом Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол»
про розірвання договору оренди нерухомого майна, -
Короткий зміст позовних вимог
Приватний заклад вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет» (далі, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» з вимогою про розірвання договору оренди нерухомого майна від 21.07.2021 року №1 в односторонньому порядку за ініціативою орендаря у відповідності до пункту 7.5. договору з 30 червня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.05.2025 позивач повідомив відповідача шляхом надсилання на його адресу листа №181-05/25 про розірвання договору оренди нерухомого майна від 21.07.2021 року №1 на підставі пункту 7.5. вказаного договору. Однак, відповідач, у порушення статті 188 Господарського кодексу України, не надав жодної відповіді на цей лист. У зв'язку з цим позивач вважає, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору й у Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет» виникло право передати спір на вирішення суду.
Також позивач стверджував про наявність істотної зміни обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України (складання відповідачем та направлення позивачу документів, передбачених пунктом 4.3. Договору, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та податковим законодавством, без урахування та зазначення податку на додану вартість у вартості оренди), що є підставою для розірвання спірного Договору.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25 позов задоволено повністю.
Вирішено розірвати договір оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021, укладений між Приватним закладом вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приол» з 30.06.2025.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» на користь Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.
За висновками суду з огляду на односторонню відмову від спірного договору позивачем, право на яку сторони передбачили пунктом 7.5. Договору, позовні вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна від 21.07.2021 №1 з 30.06.2025 є обґрунтованими та, відповідно, підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 11.02.2026 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Приол» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
При цьому, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом було невірно застосовані положення частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України та не досліджені істотні обставини щодо відсутності спору між сторонами щодо дострокового розірвання договору, оскільки відповідно до припису пункту 7.5. Договору датою розірвання Договору оренди №1 буде вважатися 31 (тридцять перший день) з моменту відправлення повідомлення про розірвання Договору іншій стороні. Положення пункту 7.5. даного Договору не передбачає надання відповіді орендодавцем.
Орендодавець (відповідач) не заперечував проти дострокового розірвання в односторонньому порядку Договору оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021 з ініціативи орендаря з 01 липня 2025 року. Отже, відповідно до пункту 7.5. Договір оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021 розірваний в односторонньому порядку з 01.07.2025 та відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України та умов договору не потребував його розірвання у судом, тобто відсутній спір про його розірвання між сторонами.
Рішенням договір розірвано з 30.06.2025 без чіткого аналізу: моменту відправлення, моменту вручення повідомлення про його розірвання та обчислення строку відповідно до статей 253-255 Цивільного кодексу України.
Також має місце незастосування судом першої інстанції приписів статті 654 Цивільного кодексу України про те, що Договір оренди нерухомого майна № 1 від 21.07.2021, як нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурлак О.В. - підлягає розірванню з нотаріальним посвідченням, оскільки недодержання нотаріальної форми відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України свідчить про нікчемність такого договору.
28.04.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду письмові пояснення, в яких наголосив на тому, що аналіз положень статті 188 Господарського кодексу України свідчить, що приписи частин 3 та 4 даної статті підлягають застосуванню стороною договору, а саме, щодо надання у 20 денний строк відповіді на пропозицію про розірвання договору, у разі недосягнення згоди між сторонами про розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк. Положення про те, що заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду підлягає застосуванню тільки у разі відсутності у Договорі домовленості та згоди між сторонами про односторонній порядок розірвання договору, а уразі наявності такої домовленості Договір підлягає припиненню в односторонньому порядку за умовами договору, а не за приписами частин 3 та 4 статті 188 Господарського кодексу України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
13.02.2026 через підсистему «Електронний суд» представник Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет» подав до Північного апеляційного господарського суду заперечення на заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у справі №910/9130/25.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9130/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
26.02.2026 матеріали справи №910/9130/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 (із урахування ухвали від 11.03.2026 про виправлення описки) поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Приол» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25 на час апеляційного оскарження, призначено до розгляджу апеляційну скаргу на 21.04.2026.
15.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» подав заяву про його участь у судовому засіданні, призначеному на 21.04.2026 та в усіх інших подальших судових засіданнях (якщо такі будуть) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У судове засідання, призначене на 21.04.2026, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник відповідача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Суд у судовому засіданні 21.04.2026 розпочав розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представника відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25 оголошено перерву до 05.05.2026 о 12 год. 50 хв.
У судовому засіданні 05.05.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 05.05.2026, представники сторін не з'явились.
Представник відповідача 04.05.2026 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками до доставку копії ухвали суду від 21.04.2026 до електронних кабінетів позивача та його представника.
Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представників сторін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
21.07.2021 між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) укладено Договір оренди нерухомого майна №1, який нотаріально засвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бурлак О.В. та зареєстровано в реєстрі за №1828 (далі, Договір).
Відповідно до пункту 1.1. цього Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме:
1.1.1. приміщення складу цегляного (літера Б) загальною площею 130,8 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1Б (один Б); реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2155826080000, право власності на яке виникло у Орендодавця на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 06.07.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г. за реєстровим №1868 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06.07.2021 року за № 42845065;
1.1.2. приміщення адміністративно-лабораторного корпусу (літера А) загальною площею 4 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1Б (один Б); реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1836295280000, право власності на яке виникло у Орендодавця на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 06.07.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г. за реєстровим №1865 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06.07.2021 року за № 42844426 для розміщення закладу освіти.
Відповідно до пункту 1.4. вказаного Договору об'єкт оренди передається в користування на строк 20 (двадцять) років.
Згідно з пунктом 1.5. Договору день початку оренди - день підписання уповноваженими представниками обох Сторін Акту приймання-передачі Об'єкту оренди.
Відповідно до пункту 3.3. Договору Орендар повинен повернути Об'єкт оренди за актом здачі приймання та звільнити від свого майна в останній день користування, а в разі якщо Договір припинить свою дію до такого строку, в термін 5 (п'ять) діб з моменту його припинення, якщо інший термін не вказаний у відповідному документі (повідомленні Орендодавця, додатковій угоді Сторін, тощо).
Згідно з пунктом 7.1. Договору він вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку оренди, що вказаний у пункті 1.4. Договору, чи до моменту припинення дії Договору та/або розірвання Договору.
Пунктом 9.4. Договору сторони погодили, що в разі належного виконання Орендарем даного Договору Орендодавець не має права розірвати даний Договір в односторонньому порядку.
15.02.2024 пунктом 2 Договору про внесення змін №1 до Договору оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021 було впорядковано пункти 9.2, 9.3, 9.4 розділу 7 договору оренди нерухомого майна від 21.07.2021 року №1 та погоджено вважати їх пунктами 7.2, 7.3, 7.4. розділу 7 Договору відповідно.
Сторони доповнили розділ 7 Договору пунктом 7.5. та виклали його у такій редакції: «Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця або Орендаря з будь-яких причин, при цьому сторона, яка ініціює розірвання повинна письмово повідомити про це іншу Сторону за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання Договору. В цьому випадку датою розірвання Договору буде вважатись тридцять перший день з моменту відправлення повідомлення про розірвання Договору іншій Стороні.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач у позовній заяві зазначив, що 30.05.2025 він повідомив відповідача шляхом надсилання на його адресу листа №181-05/25 від 30.05.2025 про розірвання договору оренди нерухомого майна від 21.07.2021 №1 на підставі пункту 7.5. вказаного договору. Однак, відповідач, у порушення статті 188 Господарського кодексу України, не надав жодної відповіді на цей лист. У зв'язку з цим позивач вважає, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору й у Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет» виникло право передати спір на вирішення суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду скасуванню з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарських судів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених оспорюваних прав, інтересів та вплив на правопорушника.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 зі справи №925/1265/16.
Іншими словами це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 зі справи №310/11024/15-ц.
Виходячи з приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).
У даній справі позивачем заявлено вимогу про розірвання Договору оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021 з 30.06.2025.
Відповідно до сталої та послідовної позиції Верховного Суду розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 у справі №911/3276/20, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від у 11.09.2025 у справі №925/1565/24.
Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору господарському суду належить пересвідчитись (шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов'язаних з цим доказів зі справи) у чинності такого договору.
За змістом частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).
За положеннями частин 1-3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Так, 15.02.2024 між сторонами спору було укладено Договір про внесення змін №1 до Договору оренди нерухомого майна №1 від 21.07.2021, яким вони доповнили розділ 7 Договору пунктом 7.5. та виклали його у такій редакції: «Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця або Орендаря з будь-яких причин, при цьому сторона, яка ініціює розірвання повинна письмово повідомити про це іншу Сторону за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання Договору. В цьому випадку датою розірвання Договору буде вважатись тридцять перший день з моменту відправлення повідомлення про розірвання Договору іншій Стороні.».
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, сторони добровільно у вказаному договорі погодили можливість одностороннього розірвання Договору оренди за ініціативою будь-якої зі сторін та з будь-якої причини.
При цьому сторони погодили порядок такого розірвання шляхом направлення однією стороною іншій письмового повідомлення про це за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання Договору та дату, з якої такий договір у цьому випадку буде вважатися розірваним - 31-ий день з моменту відправлення повідомлення про розірвання.
Матеріалами справи підтверджується, що 30.05.2025 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору на підставі пункту 7.5. останнього, направивши на адресу орендодавця лист №181-05/25 про розірвання Договору.
Факт надсилання вказаного листа підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення до цінного листа від 30.05.2025, поштовим чеком від 30.05.2025, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601152775214, з якого вбачається одержання даного листа представником відповідача 02.06.2025.
Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови пункту 7.5. Договору в редакції договору про внесення змін №1, положення статті 253 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, датою розірвання Договору оренди відповідно до письмового повідомлення позивача від 30.05.2025 є 30.06.2025 - тридцять перший календарний день з дати направлення позивачем відповідачу відповідного повідомлення про розірвання.
Твердження скаржника про розірвання Договору з 01.07.2025 є помилковим, оскільки частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України щодо перенесення строку на перший робочий день у даному випадку при обрахунку не застосовується, адже пунктом 7.5. Договору чітко унормовано, що саме тридцять перший календарний день з дати направлення повідомлення є датою розірвання. Тобто сторони у Договорі погодили конкретний строк настання юридичного наслідку - розірвання договору.
Таким чином, як вірно зазначає скаржник, станом на дату звернення позивача до суду з позовом у даній справі (22.07.2025) Договір оренди від 21.07.2021 вже був розірваний (однак з 30.06.2025, а не з 01.07.2025, як вважає відповідач) й відповідні зобов'язання за ним між сторонами у розумінні частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України припинилися.
Посилання позивача на відсутність погодження відповідачем відповідного розірвання в силу положень статті 188 Господарського кодексу України судом апеляційної інстанції в даному випадку відхиляються з огляду на таке.
За змістом статті 188 Господарського кодексу України (чинного на момент укладення Договору, надіслання позивачем повідомлення про розірвання договору та станом на дату подання позову в даній справі) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Із системного аналізу змісту наведеної норми вбачається, що відповідні положення про необхідність сторони договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, повідомити у двадцятиденний строк після одержання пропозиції другу сторону про результати її розгляду стосуються випадків, коли умовами Договору не передбачено права на одностороннє його розірвання.
Наведені приписи закону не поширюються на правовідносини, в яких сторони договору безпосередньо передбачили право однієї зі сторін на одностороннє розірвання договору без необхідності отримання окремого погодження іншої сторони, визначивши при цьому порядок та момент такого розірвання.
Отже, у даному випадку Договір оренди нерухомого майна № 1 від 21.07.2021 розірваний в односторонньому порядку з 30.06.2025 відповідно до умов Договору та частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України.
Неотримання позивачем відповіді від відповідача на його лист про розірвання договору жодним чином не спростовує факту його одностороннього розірвання за умовами договору з 30.06.2025.
При цьому відповідач факт розірвання Договору згідно з умовами Договору в апеляційній скарзі визнає, отже між сторонами відсутній спір про його розірвання.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував погоджені сторонами умови Договору про можливість його одностороннього розірвання та помилково, за відсутності порушеного права позивача, дійшов висновку про задоволення позову в даній справі.
Враховуючи наведене, позовна вимога у даній справі не може бути задоволена, оскільки станом на дату подання позову відповідний Договір вже був розірваний.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в даній справі підлягає скасуванню, а у задоволенні позову в даній справі слід відмовити.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наведених судом апеляційної інстанції в даній постанові мотивів.
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують наведених вище висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду в даній справі таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/9130/25 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Матеріали справи №910/9130/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.05.2026.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко