вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" травня 2026 р. Справа№ 910/9932/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Баранівський В.В. (директор), Дюжев І.О., Канюх Я.Ю.;
від відповідача: Шкурат О.М., Приходько Т.П.;
від третьої особи: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 року
за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"
про поворот виконання рішення та вжиття заходів забезпечення позову
у справі № 910/9932/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національний банк України
про стягнення 9 679 712,79 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - відповідач), за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національний банк України (далі - третя особа) про стягнення 9 679 712, 79 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 05.12.2024 року у цій справі позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 6 815 970,00 грн, 2 369 945,43 грн інфляційних втрат, 491 556,49 грн 3% річних та 145 162,08 грн судового збору.
Крім того, Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 24.12.2024 року у цій справі заяву позивача задовольнив і стягнув з відповідача 58 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.03.2025 року у цій справі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" залишив без задоволення, рішення від 05.12.2024 року та додаткове рішення від 24.12.2024 року суду першої інстанції у справі № 910/9932/24 залишив без змін і судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, поклав на скаржника.
Постановою Верховного Суду від 03.06.2025 року рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 року у справі № 910/9932/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" 6 815 970, 00 грн основного боргу, 262 041, 49 грн втрат від інфляції, 105 032, 98 грн 3% річних та 107 745, 67 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Крім того, додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" про стягнення судових витрат задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" 138 767,48 грн витрат на правничу допомогу.
27.11.2025 року матеріали справи № 910/9932/24 скеровані до Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року.
20.03.2026 року від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" до суду першої інстанції надійшла заява про поворот виконання рішення, в якій останній просив здійснити поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 року у справі № 910/9932/24 у розмірі 6 815 970,00 грн, 2 369 945,43 грн інфляційних втрат, 491 556,49 грн 3% річних, що разом становить 9 677 471,92 грн, та 145 162,08 грн судового збору.
Крім того, у вказаній заяві відповідач просив для забезпечення виконання ухвали про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9932/24 від 05.12.2024 року накласти арешт на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «УТС» у межах суми стягнення у розмірі 9 822 634,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 року відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про вжиття заходів забезпечення. Відкладено вирішення питання про прийняття заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про поворот виконання рішення у даній справі до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про вжиття заходів забезпечення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким для забезпечення виконання ухвали про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9932/24 накласти арешт на грошові кошти та майно ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «УТС» у межах суми стягнення у розмірі 9 822 634,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 136, 137, 236 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, представник скаржник вказав, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку, щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення виконання ухвали про поворот виконання рішення та неправильно застосовано ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, за твердженням представника скаржника, в поручення ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема і висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладений у постанові від 03.03.2023 року по справі № 905/448/22, на які банк посилався у заяві про забезпечення позову.
Водночас, скаржник наголосив, що судом першої інстанції не взято до уваги, що на даний час судовий розгляд у судах ускладнюється воєнними діями внаслідок агресії Росії. Зокрема, внаслідок постійних тривог у м. Києві, перебоями зі електроенергією судові засідання часто відкладаються. Тим самим, строки розгляду справ збільшуються. У зв'язку з цим, є висока вірогідність, що позивач за цей час може вжити заходів, щодо уникнення від повернення сплачених Банком коштів на виконання рішення від 05.12.2024 року. Зокрема, належне майно позивачу може бути відчужено, а кошти виведені з рахунків. Також, враховуючи економічну ситуацію в країні, що склалася в наслідок воєнної агресії Росії, фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «УТС» може погіршитись, що також ускладнить виконання ухвали про поворот виконання рішення суду. У зв'язку з цим, є підстави для накладення арешту на майно та кошти позивача у межах суми боргу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 03.04.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 року у справі №910/9932/24.
17.04.2026 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив в задоволенні апеляційної скарги у справі № 910/9932/24 відмовити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 року без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що відповідач визнає, що фактично ціллю його заяви про забезпечення позову є не загроза невиконання ухвали про поворот виконання рішення суду (яка не постановлена судом), а накладення арешту на кошти та майно позивача з ціллю блокування його господарської діяльності.
Всі решта аргументів апеляційної скарги зводяться до "легалізації" умислу відповідача в блокуванні господарської діяльності позивача. Так, аргумент щодо тривалості судового розгляду, воєнного стану в Україні та нібито можливого погіршення фінансового стану позивача виглядає абсурдним, адже відповідач знаходиться в таких самих умовах як і позивач, тому це не може бути підставою для накладення арешту на майно та кошти позивача.
При цьому, представник позивача наголосив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «УТС» засноване 29.07.2010 року та має бездоганну ділову репутацію, стосовно нього відсутнє будь-яке відкрите виконавче провадження, чи судове рішення про стягнення боргу.
Водночас, за твердженням представника позивача, якщо буде накладено арешт на кошти та майно позивача, це спричинить вагомі негативні наслідки для фінансово-господарської діяльності критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємства, яким визначено позивача, згідно Наказу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 16.12.2025 року №3371, що є непропорційним обмеженням прав згідно ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ризик воєнних дій є загальним для обох сторін і Банком не доведено жодних конкретних дій Позивача щодо відчуження майна чи виведення коштів.
Представники скаржника в судовому засіданні 06.05.2026 року Північного апеляційного господарського суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про вжиття заходів забезпечення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву в цій частині задовольнити.
Представники позивача в судовому засіданні 06.05.2026 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третьої особи в судове засідання 06.05.2026 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в частині відкладення вирішення питання про прийняття заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про поворот виконання рішення у даній справі до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва, спірна ухвала Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 року у справі №910/9932/24 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.
Стосовно заяви відповідача про вжиття заходів щодо забезпечення позову, колегія суддів відзначає наступне.
У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, забезпеченні ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Згідно правових висновків наведених Верховним Судом у постанові від 05.07.2024 року справа № 910/6287/23 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17).
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 року справа № 917/453/23.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна права позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 року у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 року у справі № 911/1518/22, від 18.10.2023 року у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 року у справі № 916/3599/23.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення у справі є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 року у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 року у справі № 922/1864/23.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись на самих лише припущеннях заявника. Заявник повинен довести наявність обставин для забезпечення позову та необхідності забезпечення судом збалансованості інтересів усіх учасників процесу.
З метою мінімізації можливих зловживань із забезпеченням позову, процесуальним законодавством визначено наступне: по-перше, суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; по-друге, забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, та як саме; по-третє, вид забезпечення позову повинен відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.
При цьому, вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національний банк України про стягнення 9 679 712,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання, зокрема неповерненні позивачу 18600000,00 російських рублів або 6 886 445,40 грн.
Заява про забезпечення позову заявником (представником відповідача) обґрунтована наступним.
Так, за твердженням представника відповідача, в разі ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови про відмову у задоволенні апеляційної скарги Банку на рішення від 01.10.2025 року, така постанова буде оскаржена до суду касаційної інстанції. На даний час судовий розгляд у судах ускладнюється воєнними діями внаслідок агресії проти України, зокрема, внаслідок постійних тривог у місті Києві, перебоїв з електроенергією судові засідання часто відкладаються. Тим самим, строки розгляду справ збільшуються. У зв'язку з цим, є висока вірогідність, що позивач за цей час може вжити заходів, щодо уникнення від повернення сплачених банком коштів на виконання рішення від 05.12.2024 року, належне майно позивачу може бути відчужено, а кошти виведені з рахунків.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача зауважив, що є підстави для накладення арешту на майно та кошти позивача у межах суми боргу.
Так, відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланням на небажання і незацікавленість останнього добровільно сплачувати заборгованість тощо.
В свою чергу колегія суддів зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв'язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для заявника (представника позивача) в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник (представник відповідача) посилається виключно на припущення, що позивачем вчиняються дії, спрямовані на уникнення від повернення сплачених банком коштів на виконання рішення від 05.12.2024 року, які в свою чергу не підтверджені жодними належними та допустимими в розумінні статей 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України.
Інших доводів та будь - яких підстав для вжиття заходів забезпечення позову, окрім посилання, що належне майно позивачу може бути відчужено, а кошти виведені з рахунків, які як встановлено вище не підтверджені жодними докази заявником (представником позивача) в поданій суду заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено.
При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідно до рішення суду від 01.10.2025 року у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 6 815 970,00 грн, 262 041,49 грн втрат від інфляції, 105 032,98 грн 3% річних та 107 745,67 грн судового збору, при цьому на даний момент вказане рішення не набрало законної сили та триває його апеляційний перегляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він, зокрема, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Проте, згідно з ч. 5 вказаної норми питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
При ухваленні рішення від 01.10.2025 року та до направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції відповідачем не подавалась відповідна заява про поворот виконання рішення.
Враховуючи вищевикладені обставини викладені в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «УТС» у межах суми стягнення у розмірі 9 822 634,00 грн, надавши оцінку доказам зазначеним у заяві, та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, відповідно до статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладений у постанові від 03.03.2023 року по справі № 905/448/22 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Верховним Судом з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема у вищевказаній справі заяву про забезпечення позову було подано у справі де предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений природний газ, а за місцезнаходженням відповідача (проводяться активні бойові дії територія Донецької області), внаслідок чого може припинитися господарська діяльність останнього.
При цьому, колегія суддів, проаналізувавши судові рішення, висновки у яких, на думку скаржника, підлягають застосуванню у цій справі, зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі №754/5683/22 та постанова Верховного Суду 17.01.2025 року у справі №903/497/24, зауважує, що оскаржуване рішення не суперечить правовим висновкам встановленим у вищевказаних постановах.
Твердження скаржника, що враховуючи економічну ситуацію в країні, що склалася в наслідок воєнної агресії Росії, фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «УТС» може погіршитись, що також ускладнить виконання ухвали про поворот виконання рішення суду, колегія суддів не визнає переконливими доводами, оскільки, військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб'єктів господарювання, зокрема як позивача так і відповідача.
Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок суду.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" фактично зводяться до мотивів викладених у заявах Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про поворот виконання рішення та вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/9932/24, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 136, 234, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 року в частині відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення виконання ухвали про поворот виконання рішення у справі № 910/9932/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 року у справі №910/9932/24 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали оскарження №910/9932/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич
Дата підписання 11.05.2026 року.