вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" травня 2026 р. Справа № 910/10444/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Євсікова О.О.
Ходаківської І.П.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 (суддя Ващенко Т.М.)
у справі № 910/10444/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж"
про стягнення 98 225,07 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У серпні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" (відповідач) про стягнення 98 225,07 грн, з яких: 49 349,73 грн заборгованості за послуги із централізованого опалення, 3 386,04 грн заборгованості за послуги з постачання гарячої води, 35 069,29 грн інфляційних втрат та 10 240,01 грн 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не в повному обсязі виконав свій обов'язок з оплати послуг за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлових приміщень суб'єктів господарювання № 024006900560301 від 25.01.2018 (далі також - Договір про надання послуг), у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго", яке в подальшому відступило її Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 (далі також - Договір цесії), у загальному розмірі 98 225,07 грн, з яких: 49 349,73 грн заборгованості за послуги із централізованого опалення, 3 386,04 грн заборгованості за послуги з постачання гарячої води, 35 069,29 грн інфляційних втрат та 10 240,01 грн 3 % річних.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/10444/25 у позові відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду первинних документів, з яких можна встановити розмір заборгованості, період заборгованості, обсяг наданих відповідачу послуг за Договором про надання послуг; сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для відповідача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у Договорі цесії.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/10444/25, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Скаржник, зокрема, вказує, що договір про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18 з додатками відповідачем не оскаржені та не визнані в судовому порядку недійсними чи нікчемними; відповідачем до суду не надано жодного доказу, який спростовує погашення заборгованості за особовим рахунком № 024006900560301 у розмірі 49 349,73 грн та за послуги централізованого гарячого водопостачання за особовим рахунком № 024006900560301 у розмірі 3 386,04 грн.
Скаржник наголошує на тому, що надані ним докази, з урахуванням приписів ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у сукупності з більшою ймовірністю підтверджують факт постачання комунальної послуги у спірному періоді за особовим рахунком № 024006900560301 у розмірі 49 349,73 грн та послуги централізованого гарячого водопостачання за особовим рахунком № 024006900560301 у розмірі 3 386,04 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2026 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/10444/25; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 23.01.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у довготривалій відпустці з 04.02.2026 по 16.02.2026 та з 17.02.2026 по 18.03.2026, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 для розгляду справи № 910/10444/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. головуючий суддя, судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/10444/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, вказуючи, зокрема, що позивач не надав суду доказів надання первісним кредитором послуг відповідачу, зокрема, первинних документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, як того вимагають приписи ст. 517 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); додатки № 1 та № 2 до Договору цесії не є первинними документами, що підтверджують факт надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки не містять ані часових рамок надання таких послуг, ані одиниці їх виміру, ані щомісячної вартості таких послуг; доводи позову фактично ґрунтуються на припущеннях.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
10.04.2018 Комунальному підприємству "Київтеплоенерго" видано ліцензію № 591 на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії, про що зазначено в підп. 2.2.1 п. 2.1 цього статуту.
25.01.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (Виконавець) та Приватним підприємством "Творча майстерня "Престиж" (Споживач) було укладено договір № 024006900560301 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлових приміщень суб'єктів господарювання (Договір про надання послуг), за умовами якого Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а Споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.
Згідно з пунктом 2 Договору про надання послуг споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є власник (наймач, орендар) житлового приміщення (квартири) та члени його сім'ї.
Надалі, 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (Кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Новий кредитор) було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (Договір цесії), за п. 1.1 якого Кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі по тексту - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів).
Як правильно зауважено місцевим господарським судом, частина п. 1.1 Договору цесії (копія якого додана до позовної заяви) прихована, що унеможливлює його відображення судом у повному обсязі.
Відповідно до п. 1.2 Договору цесії перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору. Всі права вимоги переходять від Кредитора до Нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Згідно з п. 1.3 Договору цесії з укладенням цього договору Кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством, додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням, та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору, та/або можуть бути нараховані та/або виникнути після дати укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 та у додатку № 2 до цього Договору.
Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням, та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню із споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
Відповідно до підп. 3.1.1 п. 3.1 Договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору за актами прийому-передачі Кредитор передав Новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього Договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Згідно з додатком № 1 до Договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача за надані послуги централізованого опалення на суму 49349,73 грн за особовим рахунком (номером договору) № 024006900560301.
Відповідно до додатку № 2 до Договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача за надані послуги гарячого водопостачання на суму 3 386,04 грн за особовим рахунком (номером договору) № 024006900560301.
Про відступлення права вимоги відповідач був повідомлений позивачем листом № 30/вих/1-6754 від 02.05.2019.
Позивач надсилав на адресу відповідача вимоги щодо сплати боргу № 4/03.2/1451 від 06.02.2024, № 4/03.2/12804 від 01.11.2024, № 4/03.2/3771 від 25.03.2024, проте вказані вимоги залишені без задоволення.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що він набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01.05.2018 Приватним підприємством "Творча майстерня "Престиж" (ЄДРПОУ 31902622) послуги централізованого опалення за особовим рахунком № 024006900560301 у розмірі 49 349,73 грн та послуги централізованого гарячого водопостачання за особовим рахунком № 024006900560301 у розмірі 3 386,04 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з оплати послуг за Договором у нього виникла заборгованість у розмірі 98 225,07 грн, з яких: 49 349,73 грн заборгованості за послуги із централізованого опалення, 3 386,04 грн заборгованості за послуги з постачання гарячої води, 35 069,29 грн інфляційних втрат та 10 240,01 грн 3 % річних.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості за Договором про надання послуг у відповідача перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" за спожиту теплову енергію станом на 01.05.2018, тобто не надано ні рахунків на оплату, ні актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), ні актів взаємозвірки розрахунків.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
25.01.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (Виконавець) та Приватним підприємством "Творча майстерня "Престиж" (Споживач) було укладено Договір про надання послуг, за умовами якого Виконавець зобов'язався своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а Споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що до нього згідно з Договором цесії перейшло право вимоги до відповідача за спожиті до 01.05.2018 послуги централізованого опалення за особовим рахунком № 024006900560301 у розмірі 49 349,73 грн та послуги централізованого гарячого водопостачання за особовим рахунком № 024006900560301 у розмірі 3 386,04 грн.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14 Верховний Суд виклав висновки про застосування норм права, відповідно до яких у разі правонаступництва з підстав, передбачених ст. 512, 514 ЦК України, суд має дослідити та надати оцінку відповідним доказам, зокрема тим, на які послався заявник, обґрунтовуючи та підтверджуючи свої вимоги, при зверненні із відповідною заявою у справі: договорів відступлення права вимоги, актів приймання-передачі прав вимоги, актів приймання-передачі документів, розрахункових документів тощо.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину.
Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, на підтвердження набуття своїх прав за правочином новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, в постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі № 916/3711/20).
Отже, згідно з нормами чинного законодавства, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для відповідача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у договорі цесії.
У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, відповідач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов'язанням, що виникло на підставі договору, права вимоги за якими перейшло на підставі договору цесії.
Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18.
Відповідно до п. 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198, які були чинними до 02.12.2025), теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.
Згідно з п. 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630, які були чинними до 01.05.2022), встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з п. 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.
Частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла до 14.11.2020) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Тобто первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв'язку із чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов'язків, зокрема, і щодо обов'язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.
Така правовий висновок Верховного Суду викладений, зокрема, в постанові від 13.11.2025 у справі № 911/149/25.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що первинними документами, що підтверджують факт надання послуг із теплопостачання, є, зокрема, договір, акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок-фактура, дані комерційних вузлів обліку (лічильників), щомісячні облікові картки, наряди на включення/відключення теплопостачання за спірний період. Ці документи фіксують обсяги спожитої теплової енергії в натуральних та вартісних показниках.
В обґрунтування існування заборгованості за надання послуг із централізованого опалення та гарячого водопостачання до житлового приміщення відповідача позивач у позовній заяві зазначив, що відповідно до акта № 23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем Програмний комплекс "БІТеК" та Програмний комплекс "Уніван-Термал" позивач прийняв фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жорсткий диск, USB носій в кількості 1 шт.), на якому записана резервна копія бази даних Програмного комплексу "Уніван-Термал" станом на 01.10.2018.
За повідомленням позивача, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" передало йому програмний комплекс (базу даних) "Уніван-Термал", до якого надавач послуг здійснював внесення даних щодо нарахування спожитої відповідачем послуги централізованого опалення та послуги централізованого гарячого водопостачання. У свою чергу, позивач лише сформував довідку та надав всі докази (електронні) на підтвердження позовних вимог відповідно до внесених відомостей до цієї бази. Зазначена довідка є паперовим відображенням електронної бази даних.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем не надано суду акта № 23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, а тому у суду відсутня можливість надати йому оцінку як доказу у даній справі та встановити, що саме було передано на підставі зазначеного акта.
Водночас, як вже зазначалось судом, ст. 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
Отже, право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів про право вимоги, і, відповідно, правонаступник може доводити своє право вимоги, лише фізично маючи у себе документи про право вимоги як матеріальні докази цього права. Без документів право вимоги відсутнє. Саме за матеріальними доказами судом оцінюється і розмір переданого права. Без доказів розміру права вимоги таке право відсутнє і не може бути передане.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано суду доказів передачі йому від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" за договором цесії первинної документації, що підтверджує заборгованість відповідача за послуги із централізованого опалення за період з 10.2015 року по 03.2018 року (у розмірі 49 349,73 грн) та послуги з постачання гарячої води за період з 01.2018 року по 04.2018 року (у розмірі 3 386,04 грн), тоді як згідно з підп. 3.1.1 п. 3.1 Договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору за актами прийому-передачі Кредитор передав Новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яку первинну документацію, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Надані позивачем акт прийняття теплового вузла обліку та акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи не є достатніми доказами в підтвердження заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію, оскільки вказані акти не містять даних про кількість спожитої теплової енергії за спірний період.
Суд апеляційної інстанції з огляду на наявність у позивача іншої документації щодо відповідача як юридичної особи, долученої позивачем до позовної заяви, критично оцінює складений напередодні подання позовної заяви (30.07.2025) та долучений до неї акт від 15.07.2025 про втрату (знищення) документів за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 83/53, зі змісту якого вбачається, що під час проведення інвентаризації щодо наявності документів виявлено пошкодження/знищення/відсутність документів, а саме: копії нарядів на включення/відключення, відомості обліку теплової енергії з надання послуг централізованого опалення до 01.05.2018 у житлових будинках за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 45/2 та за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 10А, корп. 3, за період постачання діяльності ПАТ "Київенерго".
У будь-якому випадку вищезазначений акт не є достатнім доказом втрати документів внаслідок воєнних дій, оскільки складений СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" в односторонньому порядку. Для визнання втрати первинних документів відповідний акт має підкріплюватися довідкою Державної служби України з надзвичайних ситуацій, актом обстеження місцевої адміністрації, заявою до поліції та фото/відеофіксацією.
Разом із тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, звертаючись із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з Договором про надання послуг, позивач послався виключно на Договір цесії та витяги з додатків № 1 та № 2 до нього як на підставу набуття статусу кредитора у зобов'язанні. Однак на підтвердження реального існування грошової вимоги у Первісного кредитора - Публічного акціонерного товариства "Київенерго", позивачем не подано жодних первинних документів, які б безпосередньо засвідчували факт виникнення заборгованості, її розмір, структуру та підстави виникнення.
Відтак, твердження скаржника про надання ним доказів, які, з урахуванням приписів ст. 76-79 ГПК України, в сукупності з більшою ймовірністю підтверджують факт постачання комунальної послуги у спірному періоді за особовими рахунками № 024006900560301 та № 024006900560301 відхиляються апеляційним господарським судом за неспроможністю.
Обставини того, що позивач, звертаючись із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання послуг, послався виключно на Договір цесії та витяги з додатків № 1 та № 2 до нього як на підставу набуття статусу кредитора у зобов'язанні і не надав жодних первинних документів, які б безпосередньо засвідчували факт виникнення заборгованості, її розмір, структуру та підстави виникнення, за умови того, що Новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, є свідченням того, що суд першої інстанції інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів існування грошових вимог до боржника щодо факту первинного виникнення боргу за Договором про надання послуг.
Відтак, за відсутності доказів надання послуг за Договором про надання послуг є неспроможними доводи скаржника про ненадання відповідачем доказів погашення такої заборгованості за послуги із централізованого опалення за особовим рахунком № 024006900560301 у розмірі 49 349,73 грн та за послуги із централізованого гарячого водопостачання за особовим рахунком № 024006900560301 у розмірі 3 386,04 грн, а також щодо неоскарження відповідачем Договору цесії з додатками.
З огляду на відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних також не підлягають задоволенню.
Зважаючи на викладене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/10444/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.О. Євсіков
І.П. Ходаківська