Постанова від 31.03.2026 по справі 920/1061/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2026 р. Справа№ 920/1061/23(920/1270/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника відповідача адвоката Янковської В.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Сумської області

від 03.11.2025 (суддя Яковенко В.В.)

у справі № 920/1061/23 (920/1270/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

до ОСОБА_1

про стягнення 38408 грн 36 коп.

в межах справи № 920/1061/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (код 34113412),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (далі - позивач) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 30181,62 грн за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2021 по 31.05.2025 (місць загального користування (МЗК) та функціонування системи опалення), а також 7368,73 грн інфляційних та 858,01 грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказує на наявність у відповідача як власника вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 49,1 кв. м у багатоквартирному житловому будинку № 15 по вулиці Свободи, у місті Шостка, заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення, яке використовується для МЗК та функціонування внутрішньо будинкової системи опалення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Стороженка Сергія Борисовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" 30181,62 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.05.2025, 7368,73 грн інфляційних втрат, 858,01 грн 3% річних та 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтоване тим, що ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" визначено надавачем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води. Відповідач як власник приміщення є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг. Типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2021 року по травень 2025 року. Відповідачем у свою чергу не було сплачено вартість наданої послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період, що являє собою прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

Ураховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з централізованого опалення за період з 01.11.2021 до 31.05.2025, суд першої інстанції визнав правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 30181,62 грн заборгованості. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані інфляційні втрати в сумі 7368,73 грн та 3% річних в сумі 858,01 грн, розрахунок яких визнаний судом першої інстанції правильним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 09 лютого 2026 року відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2025 в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного судового рішення позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

За доводами відповідача, позивач не довів факту надання послуги теплопостачання, а за відсутності фактичного постачання теплової енергії та за наявності індивідуального опалення відсутні правові підстави для стягнення плати за теплопостачання.

Суд не з'ясував істотні обставини справи та не встановив факту постачання теплової енергії, саме до нежитлового приміщення № 2 за адресою вул. Свободи, 15 в м. Шостка; не дослідив технічний стан нежитлового приміщення; не перевірив наявність або відсутність підключення до системи централізованого теплопостачання; не витребував жодних технічних доказів від позивача; не з'ясував наявність платіжних документів та претензій.

Також, на переконання відповідача, між сторонами відсутні договірні відносини, оскільки відповідний договір не укладався, відповідач не приєднувався до типового договору, а за відсутності укладеного договору та доказів фактичного споживання у особи не виникає обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги.

Крім того, відповідач вважає, що вимоги позивача є повністю або принаймні частково такими, що заявлені з пропуском строку позовної давності.

За висновком скаржника, без основного зобов'язання вимоги про стягнення 3% річних є безпідставними. Нарахування 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, оскільки зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3% річних настає за невиконання існуючого грошового зобов'язання.

Також, відповідач зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, при цьому: відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи; не мав можливості подати відзив, докази, пояснення; суд формально зазначив про належне повідомлення за адресою за якою відповідач не зареєстрований і не проживає, доказів фактичного вручення матеріали справи не містять. Це є грубим порушенням, зокрема, статей 42, 120, 242 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиції учасників справи.

Позивач у відзиві не погодився з доводами апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін.

Дії суду під час апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, призначено розгляд справи № 920/1061/23 (920/1270/25) в судовому засіданні на 31.03.2026.

В судове засідання 31.03.2026 представник позивача не з'явився, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання.

Оскільки неявка сторін та їх представників не перешкоджає апеляційному розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача в судовому засіданні.

В судовому засіданні 31.03.2026 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З 15.10.2006 позивач забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнаний надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка, а тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Позивач надає послуги з централізованого опалення, в тому числі, і в житловому будинку № 15 по вулиці Свободи, у місті Шостка.

Відповідач є власником вбудованого нежитлового приміщення (офіс), загальною площею 49,1 кв. м, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Протягом листопада 2021 року - березня 2025 року в опалювальний період позивач надавав послуги з централізованого опалення будинку № 15 по вулиці Свободи, у місті Шостка, що підтверджується актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення. Обсяг переданої до будинку теплової енергії підтверджений показами теплового лічильника.

Як правильно зазначив відповідач в апеляційній скарзі за відсутності фактичного постачання теплової енергії та за наявності індивідуального опалення відсутні правові підстави для стягнення плати за теплопостачання.

Позаяк предметом позову є заборгованість за послугу теплопостачання для опалення місць загального користування, а також абонентське обслуговування, то у спростування надання такої послуги позивачем належить подати докази, що свідчать про відсутність приладів обігріву в місцях загального користування у під'їздах будинку, інших допоміжних приміщеннях тощо, а також докази відсутності опалення в будинку в цілому протягом опалювального періоду.

Колегія суддів зазначає, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, про які зазначено вище, відповідачем суду не надано.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність обставин надання позивачем послуги з постачання теплової енергії.

Згідно розрахунків заборгованості за використану теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.05.2025, позивач нарахував плату за спожиту теплову енергію для загально будинкових потреб (ЗБП) на загальну суму 30181,62 грн, із розрахунку: [площа нежитлового приміщення]/[загальна площа будинку]*[обсяг енергії на ЗБП] + абонентське обслуговування.

Оскільки відповідач у зазначений період послуги не оплачував, то виникла заборгованість в сумі 30181,62 грн, на яку позивач нарахував інфляційні в сумі 7368,73 грн, 3% річних в сумі 858,01 грн.

За ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виснував, що відповідач є індивідуальним споживачем в розумінні Закону.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" http://shkhaer.com/ 01.10.2021 та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради shostka-rada.gov.ua.

Тобто договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021).

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Отже, належить відхилити доводи апеляційної скарги про відсутність між сторонами договірних відносин.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відтак, у споживача наявний обов'язок щомісячно оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги, а саме послуги з централізованого опалення.

Відповідач є власником вбудованого нежитлового приміщення (офіс), загальною площею 49,1 кв. м, розташованого в житловому будинку № 15 по вулиці Свободи, у місті Шостка, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 10 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика) у разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.

Оскільки відповідач не надавав інші відомості щодо площі належного йому на праві власності нежитлового приміщення, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правильність розрахунків позивача на підставі норм Методики. Тобто доводи апеляційної скарги і в цій частині також спростовуються.

Відтак належить погодитись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог як в частині сплати основного боргу, так і в частині стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних.

При цьому, належить відхилити доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості у період з листопада 2021 року, позаяк відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постанововю КМ України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11 березня 2020 р., в редакції останніх змін, внесених постановою № 383 від 25 квітня 2023 р., запроваджено на території країни карантин з 19.12.2020 до 30.06.2023.

Крім того, відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 та виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 р., затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24 лютого 2022 р., перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто у спірний період (з листопада 2021 року по травень 2025 року) строк позовної давності був продовжений згідно з пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, а з 17.03.2022 по 04.09.2025 - зупинений. Позов подано у вересні 2025 року, тобто в межах строку позовної давності, як про це правильно зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд судом даної справи.

Як вбачається з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 05.09.2025, який отримав суд на власний запит, відповідач був зняти з реєстрації 08.11.2022 за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 16/85 (соціальний заклад). У зв'язку з цими обставинами, суд направив повідомлення про відкриття провадження у даній справі поштовим відправленням за адресою розташування спірного нежитлового приміщення, яке було повернуте у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Одночасно, 08.09.2025 суд розмістив оголошення про розгляд справи на вебсайті Господарського суду Сумської області.

Таким чином, суд першої інстанції здійснив необхідні та достатні дії з метою повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи. Отже доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак належить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Судові витрати.

У зв'язку з відхиленням апеляційної скарги судовий збір за її подання у відповідності до статті 129 ГПК України належить покласти на відповідача - заявника апеляційної скарги, який звільнений від його сплати на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2025 у справі № 920/1061/23 (920/1270/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 12.05.2026.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко