Постанова від 22.04.2026 по справі 910/6962/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2026 р. Справа№ 910/6962/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

представників сторін:

від позивача: Валенко К.П.;

від відповідача: Щеголь Т.О.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Київської митниці та Приватного підприємства «ТРАНС ПЕТРОЛЬ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025, повний текст якого складений 23.12.2025,

у справі № 910/6962/25 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Приватного підприємства «ТРАНС ПЕТРОЛЬ»

до Київської митниці

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне підприємство «АЗС Онлайн»

про відшкодування шкоди в розмірі 8 958 562,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року Приватне підприємство «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» (далі-подивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської митниці (далі-відповідач, Митниця) про відшкодування шкоди у розмірі 8 958 562,50 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що через протиправні дії та бездіяльність відповідача відбулись наднормативні простої транспортних засобів в зоні дії митного поста "Столичний" Київської митниці, наслідком яких стало затримання та використання відповідачем без належних на те правових підстав транспортних засобів (далі-ТЗ) для зберігання в них вилученого товару, що завдало збитки позивачу. Крім того, внаслідок зазначених дій відповідача, позивачем не отримана плата за послуги перевезення вантажу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/6962/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Транс Петроль" відшкодування шкоди в розмірі 402 562,50 грн.

Стягнуто з Київської митниці на користь Приватного підприємства "Транс Петроль" витрати на правову допомогу у сумі 1 325,61 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, оцінюючи доводи позивача щодо розрахунку упущеної вигоди, зважаючи на звичайні умови господарської діяльності позивача, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, з огляду на визначену позивачем у позовній заяві суму доходу за надані послуги з перевезення вантажів, який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода), вважав обґрунтованою визначену позивачем суду доходу (упущеної вигоди) у сумі 402 562,50 грн.

Суд першої інстанції також врахував, що, як зазначає сам позивач, зупинка та не завершення митного оформлення товару, невчинення дій по розвантаженню вилученого товару з транспортного засобу, затримання та використання відповідачем, без належних правових підстав (неузгодження з позивачем) транспортних засобів для збереження в них вилученого товару, та протиправна діяльність відповідача не дозволяли продовжувати виконувати умови договору на перевезення вантажів №АЗС-2020/1, зокрема, завершити перевезення вантажу та отримати за такі послуги оплату.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення заявленої позивачем суми упущеної вигоди у розмірі 402 562,50 грн.

Щодо заявленої до стягнення упущеної вигоди у розмірі 8 556 000,00 грн за послуги з користування транспортними засобами без руху/простої транспортних засобів під завантаженням/в зоні дії митниці, суд вважав помилковими посилання позивача, що передбачена пунктом 6.5 договору штрафна санкція є сумою неотриманого перевізником очікуваного доходу, що відбулось через прийняття рішення уповноваженою особою митниці або її бездіяльністю, за встановленним в односторонньому порядку оренди користування транспортних засобів для зберігання в них вилученого товару.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивач не обґрунтував заявлену до стягнення суму упущеної вигоди в цій частині як дохід, який би він міг отримати за звичних умов, зокрема, за в оренду транспортних засобів, отримання плати за послуги перевезення цими транспортними засобами, а натомість ототожнив договірну штрафну санкцію із упущеною вигодою. За таких обставин, надана позивачем калькуляція (нормативна) послуги користування транспортного засобу (тягач/автоцистерна) без руху, а також надані позивачем докази на обґрунтування статей калькуляції, з огляду на порядок обрахунку упущеної вигоди у вигляді плати за послуги з користування транспортними засобами без руху/простої транспортних засобів, за висновками суду не можуть свідчити про обґрунтованість розрахунку упущеної вигоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Київської митниці та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська митниця звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2026 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» відшкодування шкоди у розмірі 402 562,50 грн, а також стягнення з Київської митниці на користь ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» витрати на правничу допомогу у розмірі 1 325,61 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що право митного органу є беззаперечним в частині контролю за класифікацією товарів та прийняття рішень щодо зміни коду товару у відповідності до норм Митного кодексу України. Конфіскація, як вид адміністративного стягнення за порушення митних правил, може бути застосована щодо транспортного засобу, який був безпосереднім предметом порушення митних правил, або був облаштований спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, або використовувався для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Апелянт вважає, що визнання неправомірним і скасування рішення про визначення коду товару, свідчить лише про скасування у судовому порядку відповідного результату митного контролю та в жодному разі не свідчить про неправомірність дій митниці, які передували його винесенню.

Скаржник зауважує, що наразі спірні рішення про визначення коду товару скасовані Київською митницею 27.03.2023 у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про Митний тариф України" від 19.10.2022 № 2697, яким встановлено новий Митний тариф України (УКТЗЕД-2022).

Також апелянт зазначає, що враховуючи положення ст.255 Митного кодексу України є безпідставним обрахунок позивачем початку відліку строку простою транспортних засобів з моменту винесення рішення щодо коду товару, оскільки їх митне оформлення не могло бути завершено в силу зазначених норм законодавства. Крім того, зберігання оливи антикорозійної, яка фактично знаходилася в транспортних засобах позивача, через її специфіку, не могло бути забезпечене наявними складськими можливостями митниці, у зв'язку із чим, товар був переданий на зберігання ТОВ "Автомобільні Інтелектуальні Технології" відповідно до договору відповідального зберігання від 07.09.2020 № 348.

Апелянт також наголошує, що з огляду на накладення арешту на товари та транспортні засоби позивача ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2021 та від 10.12.2021 товар перебував у віданні органів досудового розслідування, що унеможливлювало будь-які дії з таким товаром та транспортними засобами.

При цьому, апелянт вказує, що позивач вже отримав компенсацію від ПП "АЗС ОНЛАЙН" у вигляді неустойки за наднормативно використані транспортні засоби позивача у сумі 7 944 000 грн.

Також апелянт наголошує, що позивач не надав договорів, які б не були виконані саме через дії Київської митниці та не надав заявок на перевезення, а також інших бухгалтерських документів, що підтверджували б фактичний дохід, на час перебування транспортних засобів в зоні митного посту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватного підприємства «Транс Петроль» та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Транс Петроль» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2026 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди у розмірі 8 556 000,00 грн та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Здійснити новий розподіл судових витрат понесених ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» при розгляді справи у всіх інстанціях.

Апелянт вказує, що за митним контролем товару, який перевозився транспортними засобами позивача, відділом кодування та класифікації товарів Київської митниці були винесені рішення: від 08.12.2020 № КТ-UА100000-0239-2020, від 22.12.2020 № КТ-UА100000- 0246-2020, від 22.12.2020 № КТUА100000-0247-2020, від 22.12.2020 № КТ-КТ-UА100000-0248-2020, від 22.12.2020 № КТUА100000-0249-2020, від 22.12.2020 №КТ-UА100000- 0250-2020, від 22.12.2020 № КТUА100000-0251-2020, від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0225-2020, від 02.12.2020 № КТUA100000-0226-2020, від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0227-2020, від 02.12.2020, № КТUA100000-0228- 2020, від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0229-2020, від 02.12.2020 № КТUA100000-0230-2020, від 04.12.2020 № КТ-UA100000-0236-2020, від 04.12.2020 № КТUA100000-0237-2020 про зміну коду товару у митних деклараціях.

Зазначені рішення Київської митниці оскаржені ПП "АЗС ОНЛАЙН" до адміністративного суду.

Також Київською митницею складені адміністративні протоколи щодо директора ПП "АЗС ОНЛАЙН" про порушення митних правил, передбачених ч.1 статті 483 МК України: від 01.12.2020: №№ 1839/10000/20, 1840/10000/20, 1841/10000/20, 1843/10000/20 від 02.12.2020: №№ 1849/10000/20, 1850/10000/20, 1855/10000/20, 1856/10000/20, від 10.12.2020р: /10000/20, від 23.12.2020: №№ 1963/10000/20, 1964/10000/20, 1965/10000/20, 1966/10000/20, 1967/10000/20, 1968/10000/20.

Складення адміністративних протоколів на директора ПП "АЗС ОНЛАЙН" ОСОБА_1. за порушення митних правил обумовило передбачувані законом заходи, зокрема, зупинення митного оформлення та вилучення товару.

Відповідачем дії по розвантаженню транспортних засобів не вчинялися та транспортні засоби не могли сам розвантажитися, шляхом зливу товару з цистерн, та виїхати без вантажу/товару за межі території зони митного контролю, оскільки на митному посту "Столичний" Київської митниці відсутні резервуари для зберігання нафтопродуктів. Подальший проїзд транспортних засобів з товаром за маршрутом без товаро-транспортних документів враховуючи, що товар перебував під митним контролем і був вилучений митницею за адміністративними протоколами, був неможливий.

У подальшому, Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29.06.2021 та рішенням від 28.12.2021 визнав протиправними та скасував рішення Київської митниці про визначення коду товару.

Також Солом'янський районний суд міста Києва постановами від 03.08.2021 у справах №760/11249/21, №760/11256/21, №760/11262/21, №760/11264/21, №760/11267/21, №760/11324/21, №760/11328/21, №760/11331/21, №760/11333/21, №760/11335/21, №760/11336/21, від 24.09.2021 у справах №760/11395/21, №760/11394/21, №760/11390/21, №760/11392/21, що залишені без змін постановами Київського апеляційного суду, закрив провадження щодо керівника ПП "АЗС ОНЛАЙН" за частиною першою статті 483 МК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Із набранням постановами Солом'янського районного суду міста Києва законної сили, підстава перевищення відповідачем строку проведення митних формальностей, визначена пунктом 4 частини 2 статті 255 МК України відпала, що зобов'язувало відповідача поновити і завершити митне оформлення товару. Однак, відповідач рішення Солом'янського районного суду міста Києва не виконав, митне оформлення товару не завершив.

Крім того, апелянт зазначає, що Порядками № 17, 627 врегульовано дії Уповноваженої особи у разі відсутності у Митниці: вільних складських приміщень/місць, відповідного обладнання: сейфів для зберігання коштовностей, грошових коштів, схронів для вогнепальної і холодної зброї, морозильників, ємкостей для зберігання сипучих речей та рідини, у т.ч. нафтопродуктів, мастильних матеріалів, прекурсорів, клітин для небезпечних хижаків у т.ч. собак, котиків, хом'яків, птахів, папуг, іншого, вилучених Митницею при переміщенні через митний кордон.

Апелянт зауважує, що у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, що полягала у невчинені дій по розвантаженню з транспортних засобів вилученого відповідачем товару, відбулись наднормативні простої транспортних засобів перевізника з товаром в зоні дії митного поста "Столичний" Київської митниці, що тривали весь час протягом якого відповідачем було зупинено митне оформлення.

Відповідач протягом строку наднормативних простоїв транспортних засобів з товаром в зоні дії митниці, використовував транспортні засоби для зберігання в них вилученого товару, не узгоджуючи користування транспортних засобів з власником - ПП "ТРАНС ПЕТРОЛЬ".

Також апелянт зазначає, що враховуючи, що послуги зі зберігання майна, речей або оренди відсутнього та необхідного обладнання для зберігання речей на митному складі, у даному випадку, це ємкості для нафтопродуктів, мастильних матеріалів, впродовж періоду користування транспортних засобів без руху, є платними, отже, у зв'язку з несплатою належної позивачу плати, відповідач збагатився за рахунок останнього. Збагачення відповідача, обумовило збитки позивача через не одержання ним доходу, який він мав би та повинен був отримувати від відповідача, за користування транспортними засобами без руху, для зберігання в них вилученого товару. Розрахунок плати за послуги з користування транспортними засобами без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці здійснено таким чином: 7130 (кількість днів наднормативних простоїв) х 1200,00 грн (ціна послуги з користування транспортних засобів без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці) = 8 556 000,00 грн.

Щодо визначення ціни послуги з користування транспортних засобів без руху /простої/ - 1200 грн за добу, апелянт вказує, що простої транспортних засобів (користування ТЗ без руху) умовно поділяються на нормативні та наднормативні. Нормативні простої транспортних засобів, регламентовані договором перевезення і є додатковою послугою перевізника, що надається у складі/разом з послугою перевезення вантажу. Під нормативним простоєм розуміється час користування замовником ТЗ: при очікуванні чи дій по навантаженню/розвантаженню вантажу на/з ТЗ, проходження митних формальностей вантажем, очікування в черзі перетину державних кордонів. Транспортні засоби здійснюють перевезення/ переміщення вантажу від одного місця в інше. Для перевезення вантажу, його спочатку необхідно навантажити в транспортний засіб, а за доставкою в місце призначення, розвантажити ТЗ. Тобто, очікування чи затримка ТЗ за навантаженням, розвантаженням з/на ТЗ, проходження митних процедур вантажу, очікування в черзі за перетином державних кордонів, тощо, на думку апелянта, можна вважати додатковою послугою перевізника за користування ТЗ без руху. Жодних обмежень щодо переліку додаткових послуг, які може надавати перевізник за договором перевезення автотранспортом вантажу, чинне законодавство не встановлює.

Апелянт вважає, що простої автотранспортних засобів мають двояке правове визначення/тлумачення відповідно часу простою (регламентовані, та його перевищення) та наявність/відсутність вини замовника послуги перевезення у простої ТЗ. У першому випадку, на думку апелянта, відповідальність настає у вигляді штрафних санкцій замовника, не дотримання регламентованих/погоджених строків користування ТЗ, в іншому - відповідальність за простої покладається на особу, яка за протиправними діями чи поведінкою їх допустила. З огляду на різне правове тлумачення (штраф/ послуга) однієї фізичної події - простою ТЗ за добу, вартість/ціна є однаковою. Так, апелянт вважає, що за наднормативні простої ТЗ, при наданні перевізником послуги перевезення вантажу, за їх допущенням замовником/експедитором, перевізник отримує дохід/платню у вигляді штрафних санкції. У разі, якщо простої ТЗ виникли, як, у даному випадку, за їх використанням Митницею, апелянт вважає, що перевізник повинен був отримувати дохід від надання послуг з користування /оренди/ ТЗ без руху /простої/. З огляду на різне правове визначення (штраф/послуга) однієї фізичної події - простою ТЗ за добу, їх вартість/ціна є однаковою величиною - 1 200,00 грн.

Апелянт звертає увагу, що використання рухомого майна без договору оренди (або іншої правової підстави) розцінюється як безпідставне збагачення (кондикційні відносини за ст. 1212 Цивільного Кодексу України), і власник майна має право вимагати повернення коштів, які фактично користувач мав би сплатити за оренду (платню за звичайних обставин).

Узагальнені доводи відзиву Приватного підприємства «Транс Петроль» на апеляційну скаргу

У свою чергу, Приватне підприємство «Транс Петроль» 04.02.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подало відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Київської митниці, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі 927/29/21 залишити без змін.

Позивач повторюючи доводи своєї апеляційної скарги зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази, що Київська митниця, як суб'єкт владних повноважень, виконала чи приступила до виконання вище перелічених судових рішень, які набули законної сили та були обов'язкові для виконання останньою.

Крім того, позивач зауважив, що знерухомлення ТЗ з товаром (наднормативні простої) в зоні митного контролю митного поста «Столичний» Київської митниці на час судового розгляду адміністративних справ про порушення митних правил директором ПП «АЗС ОНЛАЙН» ОСОБА_1. є безпосереднім наслідком протиправних дій посадових осіб Митниці, які ініціювали та здійснювали: складання адміністративних протоколів, вилучення товару, затримання ТЗ, їх не розвантаження та зберігання вилучення товару в ТЗ, що його перевозили.

Позивач зауважив, що матеріали справи не містять доказів, що слідчими органами направлялись Митниці письмові доручення: слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді встановленої відповідно п. 14 вичерпного переліку форми, з інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи. Слідчі органи в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002465 від 02.12.2020 не приймали участі у здійснені митного контролю товару заявленого до митного оформлення.

Позивач звернув увагу на те, що наявність кримінально-процесуальної заборони: арешт майна (товару, ТЗ) за кримінальним провадженням, не перериває у часі і не змінює протиправну поведінку Митниці: 1) використання ТЗ для зберігання в них вилученого товару, без належних на це правових підстав; 2) незавершення митного оформлення товару на виконання судових рішень, які набрали законної сили та були обов'язкові для виконання, на правомірну, за неспівпадінням безпосередніх об'єктів цих правовідносин.

Позивач наголошує, що суд першої інстанції тлумаче ч. 4 ст. 255 Митного кодексу України відповідно до правових висновків Верховного Суду, на які послався позивач, але не обмежуючись виключно ними.

Також позивач зазначив, що диспозиція статті 1173 ЦК України не встановлює обов'язок доказування позивачем факту наявності вини суб'єкта владних повноважень у завданні шкоди.

У додаткових поясненнях позивач звертає увагу, що питання відліку наднормованого простою 15-ти ТЗ (30.03.2022 - дата завершення простою ТЗ) було предметом дослідження у справі №910/11334/23 за позовом ПП «АЗС ОНЛАЙН» до Київської митниці та повторного доказування не побребує.

Узагальнені доводи відзиву Київської митниці на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Київська митниця у своєму відзиві, наданому до суду 05.02.2026, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2026 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» відшкодування шкоди у розмірі 402 562,50 грн, а також стягнення з Київської митниці на користь ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» витрати на правничу допомогу у розмірі 1 325,61 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

У відзиві Митниця надала пояснення анаголічні доводам своєї апеляційної скарги.

Крім того, з урахування додаткових пояснень (від 07.04.2026) Митниця наголосила що ціна позовних вимог після наведення сум в калькуляції не змінилася, а отже в суму позовних вимог покладено чистий прибуток, що не корелюється з висновками, зазначеними у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, де зазначено, що розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум. До того ж покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію коменсаційності відшкодування збитків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6962/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.01.2026 апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6962/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6962/25 та призначено розгляд справи на 09.03.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6962/25 та призначено її розгляд на 09.03.2026. Розгляд апеляційних скарг Київської митниці та Приватного підприємства «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» ухвалено здійснювати в одному апеляційному провадженні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 продовжено строк розгляду справи № 910/6962/25 та оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг Київської митниці та Приватного підприємства «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6962/25 до 13.04.2026.

Судове засідання 13.04.2026 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці у період з 12.04.2026 по 18.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 розгляд апеляційних скарг Київської митниці та Приватного підприємства «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6962/25 призначено на 22.04.2026.

Явка сторін у судове засідання

Представники третіх осіб у судове засідання 22.04.2026 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставлення електронних документів до електронного кабінету позивача, які наявні в матеріалах справи.

25.02.2026 та 05.03.2026 від представника третьої особи - 2 надійшли заяви про розгляд справи №910/6962/25 без участі їх представника.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників третьої особи-1 та третьої особи - 2.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 22.04.2026 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2026 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» відшкодування шкоди у розмірі 402 562,50 грн, а також стягнення з Київської митниці на користь ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» витрати на правничу допомогу у розмірі 1 325,61 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Заперечував проти апеляційної скарги позивача, просив відмовити у її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 22.04.2026 проти апеляційної скарги відповідача заперечувала з причин, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила відмовити у її задоволенні. У свою чергу, підтримала доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2026 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди у розмірі 8 556 000,00 грн та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Здійснити новий розподіл судових витрат понесених ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» при розгляді справи у всіх інстанціях.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.01.2020 між Приватним підприємством "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" (перевізник) та Приватним підприємством "АЗС ОНЛАЙН" (експедитор) укладено договір на перевезення вантажів №АЗС-2020/1 (далі - договір), відповідно до умов якого експедитор доручає, а перевізник, діючи на підставі замовлень та вказівок експедитора, зобов'язується здійснити перевезення автотранспортними засобами (тягач з автоцистерною) вантажів (нафтопродуктів), (далі - послуги з перевезення вантажу (товару)), а експедитор зі свого боку зобов'язується розрахуватися з перевізником за надані послуги.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що перевізник приступає до перевезення вантажу за отриманням письмового замовлення експедитора, оформленого у вигляді заявки.

Відповідно до п.1.4 договору передбачено, що всі організаційні питання щодо навантаження, розвантаження вантажу з/на автотранспортний засіб, перевірки кількості, якості вантажу, перевірки супровідних документів на вантаж, складених виробником / вантажовідправником, митних процедур, за перетином кордонів, у тому числі розмитнення вантажу та передання його вантажоодержувачу, здійснюються експедитором.

За змістом пункту 2.8 договору нормативний час простою транспортного засобу (тягача з автоцистерною) при проходженні митних процедур з експорту, імпорту (випуску товару / вантажу у вільний обіг) та подальшого проїзду транспортних засобів за маршрутом не повинен перевищувати однієї доби. Відлік простою транспортних засобів при здійсненні митних процедур щодо товару у режимі експорту починається з часу навантаження товару на транспортні засоби, а у режимі імпорту - з часу взяття товару під митний контроль за проходженням транспортних засобів через прикордонну митницю / пост у країні імпорту.

У пункті 2.9 договору сторони погодили, що документами, в яких фіксується час прибуття / вибуття транспортного засобу, є товаросупровідні документи на вантаж: ТТН, СМR з відмітками вантажовідправника, вантажоотримувача, акти простою, складені вантажовідправником, вантажоотримувачем, сторонами договору, митні декларації (МД) зі штампом митниці або завірені митним брокером, якщо МД подавались у електронному вигляді, документ з доставкою (ДКД), який складається митним постом за перевезенням партії товарів між митницями, інші документи, складені повноважними органами, установами.

Згідно із п.6.4 договору експедитор за понаднормові простої транспортного засобу під завантаженням, розвантаженням, перетину державних кордонів країни (імпорту, експорту, транзиту переміщення товарів / вантажу), якщо вони сталися не з вини перевізника, сплачує перевізнику штрафні санкції / штраф із розрахунку 150 грн за одну годину, але не більше ніж 1 200 грн за добу понаднормативного простою транспортних засобів під завантаженням, розвантаженням, перетину кордону, визначений пунктами 2.6, 2.7 договору.

Відповідно до пункту 6.5 договору експедитор за понаднормові простої транспортного засобу при здійсненні митних процедур у режимі експорту, імпорту (випуску з-під митного контролю), якщо ці простої сталися не з вини перевізника, сплачує перевізнику штрафні санкції / штраф із розрахунку 1 200 грн за одну добу понаднормативного простою одного транспортного засобу. Строк нормативного простою транспортних засобів при проходженні митних процедур щодо товару визначений у пункті 2.8 договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у випадку виникнення обставин непереборної сили (до яких відносяться стихійне лихо, бурі, циклони, повені, землетруси, війни, військові дії, страйки, блокади, масові безпорядки тощо) сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час цих обставин.

Пунктом 9.5 договору з урахуванням додаткової угоди №4 від 31.12.2022 встановлено, що договір діє до 31 грудня 2023 року.

У додатковій угоді від 12.11.2020 №Ц-19 до договору сторони погодили: ціна послуги з перевезення вантажу за міжнародним маршрутом: місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Житомирська обл., Україна, становить 25,00 гривень без ПДВ; довжина маршруту за мапою, подача та перевезення дорівнює - 2147 км; - кількість задіяних ТЗ для перевезення вантажу - 15 одиниць; кількість ходок - одна; найменування вантажу - олива антикорозійна ЕСО-4.

На виконання заявок: № 20-11/12 від 12.11.2020 (26 тонн); №20-11/15 від 15.11.2020 (100 тонн); №20-11/16 від 16.11.2020 (100 тонн); №20-11/19 від 19.11.2020 (80 тонн); №20- 2 11/20 від 20.11.2020 (26 тонн); №20-11/22 від 22.11.2020 (50 тонн), вантаж "Олива антикорозійна ЕСО-4", перевезення за маршрутом: місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Житомирська обл., Україна, перевізник надав до місця навантаження відповідні транспортні засоби у кількості 15 одиниць:

1. Вантажний автомобіль DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний номерний знак НОМЕР_2 .

2. Вантажний автомобіль RENAULT PREMIUM 450.19T, державний номерний знак НОМЕР_3 та напівпричіп-цистерна ALI RIZA USTA.A3-TY, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .

3. Вантажний автомобіль RENAULT PREMIUM 450.19T, державний номерний знак НОМЕР_5 та напівпричіп-цистерна ALI RIZA USTA.A3-TY, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 .

4. Вантажний автомобіль RENAULT PREMIUM 450.18, державний номерний знак НОМЕР_7 та напівпричіп-цистерна ALI RIZA USTA.A3-TY, державний реєстраційний номер НОМЕР_8 .

5. Вантажний автомобіль-DAF державний номерний знак НОМЕР_9 ,та напівпричіпцистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний номерний знак НОМЕР_10 .

6. Вантажний автомобіль DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_11 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY державний номерний знак НОМЕР_12 .

7. Вантажний автомобіль DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_13 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний номерний знак НОМЕР_14 .

8. Вантажний автомобіль DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_15 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, НОМЕР_16 -ТY державний реєстраційний номер НОМЕР_17 .

9. Вантажний автомобіль-DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_18 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY державний номерний знак НОМЕР_19 .

10. Вантажний автомобіль DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_20 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY. державний номерний знак НОМЕР_21 .

11. Вантажний автомобіль-DAF XF 95.460, державний номерний знак НОМЕР_22 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний реєстраційний номер НОМЕР_23 .

12. Вантажний автомобіль-DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_24 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний реєстраційний номер НОМЕР_25 .

13. Вантажний автомобіль-DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_26 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний реєстраційний номер НОМЕР_27 .

14. Вантажний автомобіль-DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_28 , та напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний реєстраційний номер НОМЕР_29 .

15. Вантажний автомобіль-DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_30 , напівпричіп -цистерну ALI RIZA USTA, AЗ-ТY, державний реєстраційний номер НОМЕР_31 .

Компанія SIA "D&P" (вантажовідправник) оформила товарно-транспортні документи (CMR) на перевезення товару транспортними засобами, а саме: від 16.11.2020 №AN 87820, від 19.11.2020 №AN 88820, від 19.11.2020 №AN 88920, від 19.11.2020 №AN 89020, від 19.11.2020 №AN 89120, від 20.11.2020 №AN 89620; від 20.11.2020 №AN 89720, від 20.11.2020 №AN 90020, від 20.11.2020 №AN 90120, від 23.11.2020 №AN 90620, від 23.11.2020 №AN 90720, від 23.11.2020 №AN 90820, від 24.11.2020 №AN 91520, від 26.11.2020 №AN 92520, від 26.11.2020 №AN 92920.

Після в'їзду транспортних засобів в Україну через пункт пропуску "Виступовичі - Нова Рудня" митниця взяла товар під митний контроль.

У період з 23 листопада 2020 року до 30 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтез Груп Україна", яке діяло на підставі укладеного з ПП "АЗС ОНЛАЙН" договору про надання послуг митного брокера від 16.09.2020 №16/09, подало основні митні декларації на товар, а саме: №UA100060/2020/398246 від 24.11.2020, №UA100060/2020/398245 від 23.11.2020, №UA100060/2020/398248 від 23.11.2020, №UA100060/2020/398247 від 23.11.2020, №UA100060/2020/398244 від 26.11.2020, №UA100060/2020/398220 від 26.11.2020, №UA100060/2020/397517 від 16.11.2020, №UA100060/2020/397831 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397832 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397834 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397833 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397840 від 20.11.2020, №UA100060/2020/397839 від 20.11.2020, №UA100060/2020/397809 від 20.11.2020, №UA100060/2020/397813 від 20.11.2020, для митного контролю та митного оформлення в режимі імпорту з визначенням коду УКТ ЗЕД товару: 2710199100.

Водночас, митне оформлення товару на етапі його класифікації (визначення коду УКТ ЗЕД) було зупинене. Транспортні засоби разом з товаром розміщені в зоні митного поста "Столичний" митниці за адресою: місто Київ, вулиця Новопирогівська, будинок 58.

Відділом кодування та класифікації товарів митниці винесені рішення про визначення коду товару, а саме: від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0225-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0226-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0227-2020,від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0228-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0229-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0230-2020,від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0236-2020, від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0237-2020; від 08.12.2020 №КТ-UА100000-0239-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0246-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0247-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0248-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0249-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0250-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0251-2020, за якими заявлений у митних деклараціях код "2710199100" змінено на "2710199900", а назву товару з "олива антикорозійна" низької в'язкості ЕСО-4, ТУ 19.2-001:2020" змінено на "сумішевий продукт, який складається із важкої нафтової фракції "газойль" з додаванням масляної фракції переробки нафти та триацетину".

За відмінністю коду УКТЗЕД товару заявленого в митних деклараціях і визначеного відділом кодування та класифікації товарів, Київською митницею Держмитслужби на директора ПП "АЗС ОНЛАЙН", ОСОБА_1 , було складено адміністративні протоколи про порушення митних правил, передбачених ч.1 статті 483 МК України: від 01.12.2020: №№ 1839/10000/20, 1840/10000/20, 1841/10000/20, 1843/10000/20 від 02.12.2020: №№ 1849/10000/20, 1850/10000/20, 1855/10000/20, 1856/10000/20, від 10.12.2020р: /10000/20, від 23.12.2020: №№ 1963/10000/20, 1964/10000/20, 1965/10000/20, 1966/10000/20, 1967/10000/20, 1968/10000/20 (далі - адміністративні протоколи).

ПП "АЗС ОНЛАЙН" з рішеннями Київської митниці не погодилось і оскаржило їх у судовому порядку.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29.06.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №240/2545/21, та рішенням від 28.12.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 240/2676/21 у відповідній частині, визнав протиправними та скасував рішення Київської митниці про визначення коду товару, а саме: від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0225-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0226-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0227-2020,від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0228-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0229-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0230-2020,від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0236-2020, від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0237-2020; від 08.12.2020 №КТ-UА100000-0239-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0246-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0247-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0248-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0249-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0250-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0251-2020.

Солом'янський районний суд міста Києва постановами від 03.08.2021 у справах №760/11249/21, №760/11256/21, №760/11262/21, №760/11264/21, №760/11267/21, №760/11324/21, №760/11328/21, №760/11331/21, №760/11333/21, №760/11335/21, №760/11336/21, від 24.09.2021 у справах №760/11395/21, №760/11394/21, №760/11390/21, №760/11392/21, що залишені без змін постановами Київського апеляційного суду, закрив провадження щодо керівника ПП "АЗС ОНЛАЙН" за частиною першою статті 483 МК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 13.01.2021 у справі №757/628/21-к наклав арешт на транспортні засоби і товар у межах кримінального провадження №62020100000002465.

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 03.12.2021 у справі №757/63595/21-к скасував арешт, раніше накладений ухвалою від 13.01.2021 у справі №757/628/21-к.

Надалі, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2021 у справі №757/65661/21-к повторно накладено арешт із забороною розпоряджатися, користуватися або іншим чином змінювати майно - транспорті засоби та товар.

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 22.06.2022 у справі №757/14700/22-к скасував арешт, накладений ухвалою від 10.12.2021 у справі №757/65661/21-к на транспортні засоби і товар.

24.02.2022 ПП "АЗС ОНЛАЙН" та Приватне підприємство "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" склали відповідні акти №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15 щодо простою за загальний період з 20 листопада 2020 року по 24 лютого 2022 року.

Згідно з актом про примусове відчуження або вилучення майна від 30.03.2023, накладною (вимогою) від 30.03.2022 №КИЇІМ21, актами приймання-передачі транспортних засобів від 07.03.2022, від 10.03.2022, від 11.03.2022, від 12.03.2022, від 13.03.2022, від 06.03.2022, від 07.03.2022, від 07.03.2022, на підставі наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України (з адміністративно-господарської діяльності) "Про примусове відчуження майна" від 29.03.2022 №71 для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану примусово відчужено транспортні засоби - вантажні автомобілі (тягачі з напівпричепами-цистернами) у кількості 15 одиниць разом вантажем, який знаходився у них (сумішевий продукт із важкої нафтової фракції - "газоль", з додаванням триацетину, вміст нафтопродуктів більше 70%), що зберігалися та обліковувалися Київською митницею.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протиправними діями та бездіяльністю митниці було зупинено та не завершено митне оформлення товару, невчинено дій по розвантаженню вилученого товару з транспортного засобу, та відбулись наднормативні простої транспортних засобів в зоні дії митного поста "Столичний" Київської митниці, наслідком яких стало затримання та використання відповідачем, без належних правових підстав (неузгодження з позивачем) транспортних засобів для збереження в них вилученого товару, що обумовило збитки останнього (упущену вигоду).

Оскільки послуги перевізника є платними, у т.ч. платня справляться за послугу із користування транспортного засобу без руху у період наднормативних простоїв (штрафні санкції) в зоні дії митниці, у зв'язку із протиправними діями та поведінкою відповідача, позивач не отримав очікуваного доходу, який він мав би отримати відповідно договору перевезення укладеного з ПП "АЗС ОНЛАЙН", якби його права не були порушені відповідачем, а саме: платні за надані послуги перевезення товару по маршруту та з користування транспортними засобами без руху під завантаженням в зоні дії митниці.

Як стверджує позивач та підтверджено ПП "АЗС ОНЛАЙН" у письмових поясненнях по суті спору, ПП "АЗС ОНЛАЙН" не сплачувало позивачу вартості послуг за перевезення по маршруту місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Житомирська обл., Україна.

За розрахунком позивача вартість послуг з перевезення товару за додатковою угодою № Ц-19 від 12.11.2020 становить 402562,50 грн: 2147 км (загальна довжина по маршруту)/2=1073,5 км (відстань місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Житомирська обл., Україна) х 25,00 (ціна перевезення товару за км) х 15 (кількість транспортних засобів) = 402 562,50 грн.

За обрахунками позивача, дохід перевізника за звичайних обставин є платня за надані послуги з перевезення вантажів у сумі 402 562,50 грн.

Також відповідачем для зберігання товару, вилученого на підставі адміністративних протоколів складених на директора ПП "АЗС ОНЛАЙН" ОСОБА_1., були використані транспортні засоби позивача, що перевозили товар.

Протягом строку простою транспортних засобів з товаром в зоні дії митниці відповідач, а не замовник/експедитор, користувався транспортними засобами. Користування транспортними засобами без руху в зоні дії митниці є платним, а вартість таких послуг за користування транспортними засобами без руху згідно із п.6.5. договору перевезення становить 1 200,00 грн за добу.

Розрахунок плати за послуги з користування транспортними засобами без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці позивач здійснює наступним чином:

7 130 (кількість днів наднормативних простоїв) х 1 200,00 грн (ціна послуги з користування транспортних засобів без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці) = 8 556 000,00 грн.

Не отримана позивачем оплата за послуги за користування транспортних засобів без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці становить суму 8 556 000,00 грн.

Отже, загальний дохід позивача, який б він мав отримати за звичайних обставин, якби його права не були порушені відповідачем, становить 8 958 562,50 грн (402 562,50 грн - оплата послуг з перевезення вантажу + 8 556 000,00 грн - оплата за користування транспортних засобів без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці).

Спір у справі виник щодо збитків (упущеної вигоди) у сумі 8 958 562,50 грн (загальна сума не отриманого позивачем доходу), завданих позивачу протиправною поведінкою/діями відповідача. Позовні вимоги про стягнення збитків заявлені на підставі статті 1173 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, то обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.

Наведеними нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зазначено, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відрізняються від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21).

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу приписів частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.

Звертаючись з позовом у даній справі, Приватне підприємство "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" зазначило, що внаслідок неправомірних дій Київської митниці, зокрема, щодо зупинки та не завершення митного оформлення товару, невчинення дій по розвантаженню вилученого товару з транспортного засобу, позивачу було завдано шкоду на суму 8 958 562,50 грн, що становить розмір не отриманого позивачем доходу - оплати за послуг з перевезення вантажу у сумі 402 562,50 грн та оплати за користування транспортних засобів без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці у сумі 8 556 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України (ту та надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, окрім іншого, відомості про ці товари, а саме: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД (частина 2 статті 69 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 69 Митного кодексу України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору на перевезення вантажів №АЗС-2020/1 ПП "АЗС ОНЛАЙН" (експедитор) звернувся до ПП "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" (перевізника) із заявками від 12.11.2020 № 20-11/12, від 15.11.2020 № 20-11/15, від 16.11.2020 № 20-11/16, від 19.11.2020 №20-11/19, від 20.11.2020 №20-11/20, від 22.11.2020 №20-11/22 на перевезення вантажу - ЕСО-4 (товар) за маршрутом: місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Україна. Загальна кількість задіяних транспортних засобів (сідловий тягач з напівпричепом цистерною) для перевезення вантажу - 15 одиниць. Подача транспортних засобів: 16, 19, 20, 23, 24 та 26 листопада 2020 року. Адреса місця навантаження: st. Maskavas 461, Riga, Latvija.

На виконання заявок позивачем до місця навантаження в обумовлені строки та порядку були надані відповідні транспортні засоби у кількості 15 одиниць (транспортні засоби).

У період з 23.11.2020 по 30.11.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Синтез Груп Україна", яке діяло на підставі укладеного з Приватним підприємством "АЗС ОНЛАЙН" договору про надання послуг митного брокера від 16.09.2020 № 16/09, були подані основні митні декларації на товар, а саме: №№ UA100060/2020/398246 від 24.11.2020, UA100060/2020/398245 від 23.11.2020, UA100060/2020/398248 від 23.11.2020, UA100060/2020/398247 від 23.11.2020, UA100060/2020/398244 від 26.11.2020, UA100060/2020/398220 від 26.11.2020, UA100060/2020/397517 від 16.11.2020, UA100060/2020/397831 від 19.11.2020, UA100060/2020/397832 від 19.11.2020, UA100060/2020/397834 від 19.11.2020, UA100060/2020/397833 від 19.11.2020, UA100060/2020/397840 від 20.11.2020, UA100060/2020/397839 від 20.11.2020, UA100060/2020/397809 від 20.11.2020, UA100060/2020/397813 від 20.11.2020, для митного контролю та митного оформлення у режимі імпорту з визначенням коду УКТЗЕД товару: 2710199100.

Водночас, митне оформлення товару на етапі його класифікації (визначення коду УКТЗЕД) було зупинене, транспортні засоби з придбаним Приватним підприємством "АЗС ОНЛАЙН" товаром розміщені в зоні митного поста "Столичний" митниці за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 58.

З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товару, згідно з УКТ ЗЕД, взято проби (зразки) для проведення досліджень (аналізу, експертизи), які в подальшому разом з супровідними листами були направлені до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби.

Відділом кодування та класифікації товарів митниці були винесені рішення про визначення коду товару, а саме: від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0225-2020, від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0226-2020, від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0227-2020,від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0228-2020, від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0229-2020, від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0230-2020,від 04.12.2020 № КТ-UA100000-0236-2020, від 04.12.2020 № КТ-UA100000-0237-2020; від 08.12.2020 № КТ-UА100000-0239-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0246-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0247-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0248-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0249-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0250-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0251-2020, за якими заявлений у митних деклараціях код "2710199100" було змінено на "2710199900", а назву Товару з "олива антикорозійна, низької в'язкості ЕСО-4, ТУ 19.2-001:2020" було змінено на "сумішевий продукт, який складається із важкої нафтової фракції "газойль" з додаванням масляної фракції переробки нафти та триацетину".

Житомирським окружним адміністративним судом рішенням від 29.06.2021 у справі №240/2545/21, залишеним без змін Сьомим апеляційним адміністративним судом постановою від 10.11.2021, та рішенням від 28.12.2021 у справі № 240/2676/21, залишеним без змін Сьомим апеляційним адміністративним судом постановою від 13.04.2022 у відповідній частині, визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці про визначення коду товару, а саме: від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0225-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0226-2020, від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0227-2020,від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0228-2020, від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0229-2020, від 02.12.2020 № КТ-UA100000-0230-2020,від 04.12.2020 № КТ-UA100000-0236-2020, від 04.12.2020 № КТ-UA100000-0237-2020; від 08.12.2020 № КТ-UА100000-0239-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0246-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0247-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0248-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0249-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0250-2020; від 22.12.2020 № КТ-UА100000-0251-2020; зобов'язано Київську митницю Держмитслужби утриматися від визначення для товару олива антикорозійна (низької в'язкості) ЕСО-4, ТУ 19.2-001:2020 коду згідно УКТ ЗЕТ, відмінного від задекларованого Приватним підприємством "АЗС ОНЛАЙН" - 2710 19 91 00.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначені судові рішення судів адміністративної юрисдикції підтверджують неправомірність дій Київської митниці щодо складання рішень про визначення коду товару.

Також щодо директора ПП "АЗС ОНЛАЙН" Київською митницею були складені протоколи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Солом'янський районний суд міста Києва постановами від 03.08.2021 у справах №760/11249/21, №760/11256/21, №760/11262/21, №760/11264/21, №760/11267/21, №760/11324/21, №760/11328/21, №760/11331/21, №760/11333/21, №760/11335/21, №760/11336/21, а також від 24.09.2021 у справах №760/11395/21, №760/11394/21, №760/11390/21, №760/11392/21, які залишені без змін постановами Київського апеляційного суду, провадження відносно керівника позивача за частиною 1 статті 483 МК України закрито у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Зазначеними постановами Солом'янського районного суду міста Києва зобов'язано повернути, вилучені згідно із протоколами про порушення митних правил керівнику ПП "АЗС ОНЛАЙН" ОСОБА_1, або його законному представнику сумішевий продукт.

Однак, Київська митниця не виконала рішення Солом'янського районного суду міста Києва.

При цьому, постановами Солом'янського районного суду міста Києва встановлено, що всупереч вимог статті 486 Митного кодексу України, провадження у справі про порушення митних правил здійснено Київською митницею не повно, без об'єктивного з'ясування усіх обставин справи. Причини та умови вчинення порушення судом не встановлені, а також не встановлено ознак як об'єктивного, так і суб'єктивного складу адміністративного правопорушення, а також вчинення директором ПП "АЗС ОНЛАЙН" дій, спрямованих на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто порушення митних правил, передбачених статтею 483 МК України.

Отже, Солом'янським районним судом міста Києва встановлено причинний зв'язок між протиправною поведінкою Київської митниці, що підтверджується відсутністю доказів порушення правил, а відтак і законних підстав для складання протоколів про порушення митних правил.

Відповідно до частин 1-3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.255 Митного кодексу України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.255 Митного кодексу України строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. При виявленні порушення митних правил митний орган здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що: 1) такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази; 2) декларант сплачує всі митні платежі або забезпечує їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу (ч.ч. 5, 6 ст. 255 Митного кодексу України).

Виходячи з наведених норм митного законодавства, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що зупинення митного оформлення товару було обумовлене складанням митним органом адміністративних протоколів про порушення митних правил та їх подальшим судовим розглядом.

Разом з тим, після набрання законної сили судовими рішеннями за результатами розгляду зазначених адміністративних протоколів, відпала підстава для подальшого перевищення строків проведення митних формальностей, передбачена частиною другою статті 255 Митного кодексу України. За таких обставин, з дати набрання законної сили відповідними судовими рішеннями у відповідача виник обов'язок поновити та завершити митне оформлення товару.

Згідно із ст.483 Митного кодексу України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.511 Митного кодексу України товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.

Частина друга статті 511 Митного кодексу України визначає перелік підстав тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів, а саме: у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2012 №17 затверджено Порядок зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів (далі - Порядок № 17).

Порядок №17 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає загальні правила зберігання, у тому числі обліку речей і документів, вилучених посадовими особами органів, визначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - уповноважені органи), під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме: речі і документи приєднуються до справи, крім тих, що за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об'ємом) не можуть бути приєднані до справи (пункт 3); речі і документи, які за обсягом чи габаритами не можуть бути розміщені для зберігання в обладнаному приміщенні, можуть передаватися для зберігання на підставі відповідної угоди торговельному підприємству, включеному до єдиного реєстру торговельних підприємств, яке має у володінні чи користуванні відповідні приміщення (пункт 10).

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627 "Про затвердження Порядку роботи складу митного органу", затверджено порядок роботи складу митного органу (далі - Порядок № 627).

Відповідно до п.4.2. Порядку № 627 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на складах митниці можуть зберігатися товари, транспортні засоби комерційного призначення, тимчасово вилучені відповідно до статті 511 Кодексу. На склад митниці товари, транспортні засоби комерційного призначення передаються посадовою особою митниці, яка здійснила їх тимчасове вилучення, разом з описом предметів, оформленим за формою, наведеною в додатку 6 до цього Порядку, та копіями процесуальних документів, на підставі яких проводилося і якими оформлювалося їх вилучення (п.4.2.7.).

У п.4.3. Порядку № 627 передбачено, що товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митниці, можуть передаватися підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів, на підставі укладених з таким підприємством договорів зберігання. Для цілей цього Порядку таке зберігання вважається зберіганням на складі митниці. Службова записка з висновком щодо неможливості зберігання товарів на складі митниці надається керівником господарської служби за результатами їх огляду завідувачем складу та/або вивчення наявних товаросупровідних та інших документів у письмовій формі на ім'я Уповноваженої особи. За результатами розгляду цієї службової записки та пропозицій щодо місця розміщення таких товарів Уповноважена особа приймає рішення щодо місця зберігання товарів.

Зберігання митницею вилученого майна, речей, тощо, відбувається на компенсаційній основі. Так, відповідно до п.9.1 Порядку № 627, товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що відповідач не вчиняв дії по вилученню товару з розвантаженням транспортних засобів, не звертався з поясненнями чи пропозицією до ПП "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" як власника транспортних засобів, щодо укладення договору тимчасового зберігання вилученого товару в цистернах автотранспортних засобах, до моменту його передання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Наведене підтверджує протиправний характер дій відповідача.

Відповідач у свою чергу посилався на те, що накладення арешту на товар ПП "АЗС ОНЛАЙН" та транспортні засоби позивача пов'язаний з процедурами їх митного контролю і митного оформлення та внаслідок арешту на заявлені до митного оформлення товари та транспортні засоби, тому їх митне оформлення не могло бути завершено.

Як було зазначено вище, слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 13.01.2021 у справі №757/628/21-к наклав арешт на транспортні засоби і товар у межах кримінального провадження №62020100000002465.

Зі змісту вищезазначених ухвал слідчого судді встановлено, що кримінальне провадження №62020100000002465 відкрито за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, об'єктом правопорушення якої є сфера службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної із наданням публічних послуг.

Положеннями ч.4 ст.255 Митного кодексу України встановлено, що не допускається перевищення строку, зазначеного у частині першій цієї статті, у зв'язку з проведенням правоохоронними органами та підрозділами внутрішньої безпеки митних органів спеціальних операцій, перевірок та інших заходів, які не є операціями, що здійснюються в рамках виконання процедур митного контролю.

Таким чином, неодноразове накладення та зняття слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва арешту на транспортні засоби та товар в рамках кримінального провадження №62020100000002465, не було пов'язане з розглядом справи з приводу порушення митних правил посадовими особами ПП "АЗС ОНЛАЙН", а тому не було перешкодою для завершення відповідачем процедури митного оформлення товару та не звільняло Київську митницю від обов'язку здійснити всі передбачені митним законодавством формальності, необхідні для випуску товарів.

Інших обставин, передбачених ч.2 ст.255 Митного кодексу України, для перевищення строку митного оформлення, не установлено.

Неправомірність дій Київської митниці щодо зміни коду товару та його найменування, а також невиконання судових рішень відносно директора ПП "АЗС ОНЛАЙН" про порушення митних правил було встановлено у справі №910/11334/23. Так, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 з направленням справи №910/11334/23 на новий розгляд у відповідній частині, Верховний Суд у постанові від 10.09.2024 зауважив, що висновки про наявність необхідних умов для притягнення Київської митниці до відповідальності у вигляді стягнення шкоди (збитків) не оскаржуються та не є предметом касаційного провадження. Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 за наслідками касаційного перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, відмовив у задоволенні позову Приватного підприємства "АЗС ОНЛАЙН" про стягнення збитків з огляду на те, що неустойка не підлягала сплаті ПП "АЗС ОНЛАЙН" та відбулася без достатніх правових підстав та складу цивільного правопорушення, а саме вини останнього, внаслідок чого сплачена сума неустойки не може бути кваліфікований як збитки.

Відповідно до статтей 1173, 1174 ЦК України, однією з умов притягнення до відповідальності є наявність шкоди.

У даній справі позивач заявив вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у загальній сумі 8 958 562,50 грн, що за доводами позивача становлять загальний дохід позивача, який б він мав отримати за звичайних обставин, якби його права не були порушені відповідачем, а саме: 402 562,50 грн - оплата послуг з перевезення вантажу; 8 556 000,00 грн - оплата за користування транспортних засобів без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Крім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20 визначив критерії для розрахунку розміру збитків у вигляді упущеної вигоди та стандарти його доказування.

Так, Верховний Суд у зазначеній постанові зазначив, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток (п.72).

Тож у з'ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов'язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків (п.73).

Отже відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов'язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту (п.77).

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту) за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов'язків (п.78).

Звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків (п.80).

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов'язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин (п.81).

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (п.82).

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків віднесено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Грошовий вираз майнової шкоди є збитками (п.83).

Частиною третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п.85).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.86).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (п.87).

Загальні засади (принципи) цивільного права втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації так, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (п.88).

За наведеного розумним витратами із урахуванням таких принципів цивільного права як справедливість, розумність, є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права (п.91).

До відповідних витрат відносяться, зокрема, але не виключно, виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов'язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов'язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо (п.92).

Тому, розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум (п.93).

До того ж, покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію коменсаційності відшкодування збитків (п.94).

Компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов'язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків (п.100).

Отже, Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20 дійшов висновку, що при визначенні розміру збитківу вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків (п.101).

Поряд з цим, Верховний Суд у п.103-104 постанови від 30.09.2021 у справі №922/3928/20 зауважив, що у випадку коли заподіяні позивачу (кредитору) збитки у вигляді упущеної вигоди важко з'ясувати в кількісному вираженні та складно встановити їх розмір з достатнім ступенем визначеності, тоді як протиправна поведінка заподіювача збитків та причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою є доведеними позивачем (кредитором) та підтверджуються матеріалами справи, відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб'єктивне право не було порушеним (невизнаним). Тобто така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перше за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого. Відшкодування збитків, повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення. Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним (п.105-107 постанови від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

Верховний Суд у п.121 постанови від 30.09.2021 у справі №922/3928/20 дійшов висновку, що при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди, суду належить враховувати принципи, засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір) керуючись принципом справедливості визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Упущена вигода є категорією визначення та розрахунок якої потребує урахування, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п.144 постанови від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов'язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов'язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості (п.145 постанови від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

Застосування принципу справедливості у визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди відповідає меті та цілям такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а також унеможливлює отримання заподіювачем збитків переваг від свої недобросовісної (протиправної) поведінки.

Разом з тим, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків, до складу яких входить упущена вигода, яка за своє суттю є майновими втратами, що могли, з урахуванням розумних витрат на їх отримання, бути реально отримані кредитором за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Так, у додатковій угоді від 12.11.2020 №Ц-19 до договору ПП "АЗС ОНЛАЙН" та ПП "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" погодили: ціна послуги з перевезення вантажу за міжнародним маршрутом: місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Житомирська обл., Україна, становить 25,00 гривень без ПДВ; довжина маршруту за мапою, подача та перевезення дорівнює - 2147 км; - кількість задіяних ТЗ для перевезення вантажу - 15 одиниць; кількість ходок - одна; найменування вантажу - олива антикорозійна ЕСО-4.

За доводами позивача, що підтверджено ПП "АЗС ОНЛАЙН" у письмових поясненнях по суті спору, ПП "АЗС ОНЛАЙН" не сплачувало позивачу вартості послуг за перевезення по маршруту місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Житомирська обл., Україна.

Згідно із розрахунком позивача вартість послуг з перевезення товару за додатковою угодою № Ц-19 від 12.11.2020 становить 402 562,50 грн: 2147 км (загальна довжина по маршруту)/2 = 1 073,5 км (відстань місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Житомирська обл., Україна) х 25,00 (ціна перевезення товару за км) х 15 (кількість транспортних засобів).

Враховуючи доводи позивача щодо розрахунку упущеної вигоди, зважаючи на звичайні умови господарської діяльності позивача, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, з огляду на визначену позивачем у позовній заяві суму доходу за надані послуги з перевезення вантажів, який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода), на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума доходу (упущеної вигоди) у розмірі 402 562,50 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що зупинка та не завершення митного оформлення товару, невчинення дій із розвантаження вилученого товару з транспортного засобу, затримання та використання відповідачем, без належних правових підстав (неузгодження з позивачем) транспортних засобів для збереження в них вилученого товару, та протиправна діяльність відповідача не дозволяли продовжувати виконувати умови договору на перевезення вантажів №АЗС-2020/1, зокрема завершити перевезення вантажу та отримати за такі послуги оплату.

Колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи відповідача, що сума упущеної вигоди у вигляді доходу за послуги з перевезення товару могла бути розрахована лише у вартості за послуги з переведення до митного поста "Столичний" Київської митниці, оскільки у разі відсутності неправомірних дій митниці позивач зумів бизавершити перевезення вантажу за визначеним у договорі маршрутом та отримати за ці послуги обумовлену оплату.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги в частині стягнення суми упущеної вигоди у сумі 402 562,50 грн, тому вимоги апеляційної скарги відповідача є безпідставними.

Стосовно заявленої до стягнення упущеної вигоди у розмірі 8 556 000,00 грн, що становить плату за послуги з користування транспортними засобами без руху/простої транспортних засобів під завантаженням/в зоні дії митниці, колегія суддів зазначає таке.

На обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що користування транспортними засобами без руху в зоні дії митниці є платним, а вартість таких послуг за користування транспортними засобами без руху згідно із п.6.5. договору перевезення становить 1 200,00 грн за добу. Однак, протягом строку простою транспортних засобів з товаром в зоні дії митниці відповідач, а не замовник/експедитор, користувався транспортними засобами.

Відповідно розрахунок платні за послуги з користування транспортними засобами без руху/простої транспортних засобів під завантаженням/в зоні дії митниці позивач здійснює наступним чином:

7130 (кількість днів наднормативних простоїв) х 1200,00 грн (ціна послуги з користування транспортних засобів без руху/простої транспортних засобів під завантаженням в зоні дії митниці) = 8 556 000,00 грн.

Як встановлено вище, відповідно до пункту 6.5 договору експедитор за понаднормові простої транспортного засобу при здійсненні митних процедур у режимі експорту, імпорту (випуску з-під митного контролю), якщо ці простої сталися не з вини перевізника, сплачує перевізнику штрафні санкції / штраф із розрахунку 1 200,00 грн за одну добу понаднормативного простою одного транспортного засобу. Строк нормативного простою транспортних засобів при проходженні митних процедур щодо товару визначений у пункті 2.8 договору.

З аналізу пункту 6.5 договору вбачається, що сума 1 200,00 грн за одну добу понаднормативного простою транспортного засобу має характер штрафної санкції (штрафу), встановленої договірними відносинами виключно між експедитором та перевізником.

Така виплата є формою цивільно-правової відповідальності експедитора перед перевізником у разі настання передбачених договором обставин та не пов'язана з отриманням доходу від господарської діяльності.

Як вже зазначалося судом вище, упущена вигода відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України - це доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Натомість кошти, які передбачені у пункті 6.5 договору, не є доходом, який міг бути отриманий, а навпаки - є додатковими витратами (втратами), що виникають унаслідок виконання договірного обов'язку зі сплати штрафу.

Крім того, зазначені штрафні санкції не перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з діями митного органу, оскільки митниця не є стороною договору між експедитором і перевізником та не брала на себе зобов'язань щодо умов і розміру відповідальності за простої транспортних засобів.

Таким чином, суми, розраховані на підставі пункту 6.5 договору як штраф за понаднормативний простій, не можуть кваліфікуватися як упущена вигода та, відповідно, не підлягають стягненню з митного органу, оскільки за своєю правовою природою є договірною штрафною санкцією, а не неотриманим доходом позивача.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що посилання позивача, що передбачена пунктом 6.5 договору штрафна санкція є сумою неотриманого перевізником очікуваного доходу, що відбулось через прийняття рішення уповноваженою особою митниці або її бездіяльністю, за встановленням в односторонньому порядку оренди користування транспортних засобів для зберігання в них вилученого товару, є помилковими.

За наведених аргументів, позивач не обґрунтував заявлену до стягнення суму упущеної вигоди в цій частині як дохід, який би він міг отримати за звичних умов, зокрема, за в оренду транспортних засобів, отримання платні за послуги перевезення цими транспортними засобами, а натомість ототожнив договірну штрафну санкцію із упущеною вигодою. За таких обставин, надана позивачем калькуляція (нормативна) послуги користування транспортного засобу (тягач/автоцистерна) без руху, а також надані позивачем докази на обґрунтування статей калькуляції, з огляду на порядок обрахунку упущеної вигоди у вигляді платні за послуги з користування транспортними засобами без руху/простої транспортних засобів, за висновками суду не можуть свідчити про обґрунтованість розрахунку упущеної вигоди.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача сум визначених на підставі п.6.5. договору є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін, взяті колегією суддів до уваги, однак не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність умов для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди у сумі 402 562,50 грн, зокрема, наявність шкоди (збитків) та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою (упущеної вигоди, що становить дохід за надані послуги з перевезення вантажів). Водночас, у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у розмірі 8 556 000,00 грн, що становить суму платні за послуги з користування транспортними засобами без руху/простої транспортних засобів під завантаженням/в зоні дії митниці, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Місцевим господарським судом, з урахуванням положень ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, взято до уваги надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги №2023/02/13 від 13.02.2023, укладений між ПП "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" та Адвокатським бюро "Катерини Валенко", акти приймання-передачі наданих послуг: №147 від 23.07.2025; №153 від 16.08.2025; №155 від 12.09.2025; №159 від 01.10.2025; №161 від 04.10.2025; №163 від 12.11.2025; №166 від 09.12.2025; рахунків на оплату та платіжних інструкцій №101 від 22.07.2025; №116 від 15.08.2025, №170 від 11.09.2025; №194 від 30.09.2025; №197 від 03.10.2025; №229 від 11.11.2025; №276 від 08.12.2025.

Згідно із наданими позивачем документами, на виконання умов договору Адвокатським бюро було надано ПП "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" таку правничу допомогу: участь адвоката в підготовчому засіданні 10.07.2025 по справі №910/6962/25 (в режимі відеоконференції); участь адвоката у підготовчому засіданні 14.08.2025 по справі №910/6962/25 (в режимі відеоконференції); участь адвоката у підготовчому засіданні 10.09.2025 по справі № 910/6962/25 (в режимі відеоконференції); підготовка та подання адвокатом клопотання про долучення документів до матеріалів справи по справі 910/6962/25, участь адвоката у підготовчому засіданні 02.10.2025 по справі №910/6962/25 (в режимі відеоконференції); участь адвоката у судовому засіданні 06.11.2025 по справі № 910/6962/25 (в режимі відеоконференції); підготовка та подання адвокатом додаткових пояснень від 01.12.2025 по справі № 910/6962/25.

Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем становлять 29 500,00 грн.

Правову допомогу позивачу у Господарському суді міста Києва надає адвокатка Валенко Катерина Павлівна згідно із ордером серії АІ №1657941 від 11.06.2025, виданого на підставі договору №2023/02/13 від 13.02.2023. Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджене свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8529/10.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що враховуючи обсяг виконаних робіт, характер спору, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги наведенні вище критерії, заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є реальними та співмірними із складністю спору, а відтак суд правомірно вважав обгрунтованим їх розмір у сумі 29 500,00 грн.

Водночас, відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правової допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: у сумі 1325,61 грн. В решті витрат на правову допомогу слід відмовити.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Київської митниці в частині стягнення витрат на правничу допомогу є безпідставною та не підлягає задоволенню.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтами не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційні скарги Київської митниці та Приватного підприємства «Транс Петроль» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6962/25 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6962/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянтів в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційні скарги Київської митниці та Приватного підприємства «Транс Петроль» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6962/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6962/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6962/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 11.05.2026 у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відрядженні з 27.04.2026 по 01.05.2026 та 03.05.2026 по 10.05.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун

Попередній документ

136425352

Наступний документ

136425354

Інформація про рішення:

№ рішення:	136425353
№ справи:	910/6962/25
Дата рішення:	22.04.2026
Дата публікації:	13.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (29.01.2026)
Дата надходження:	02.06.2025
Предмет позову:	відшкодування шкоди у розмірі 8 958 562,50 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

10.09.2025 14:00	Господарський суд міста Києва
02.10.2025 15:00	Господарський суд міста Києва
06.11.2025 16:30	Господарський суд міста Києва
04.12.2025 15:45	Господарський суд міста Києва
18.12.2025 13:45	Господарський суд міста Києва
29.01.2026 14:30	Господарський суд міста Києва
09.03.2026 11:30	Північний апеляційний господарський суд
13.04.2026 11:20	Північний апеляційний господарський суд
22.04.2026 14:00	Північний апеляційний господарський суд