Справа № 515/399/26
Провадження № 2/515/900/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
12 травня 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дем'янової О.А.,
за участю секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
10 березня 2026 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі-АТ КБ «ПриватБанк») свого представника Ванжу Н.В. звернулося до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ " ПриватБанк " з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим власноручно підписав Заяву №бн від 13.12.2022 року та Паспорт споживчого кредиту та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Зазначену Заяву відповідач підписав власноруч на планшеті, відповідно до вимог Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Таким чином, з моменту підписання відповідачем заяви, між ним та Банком та був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. На підставі вищевказаної Заяви та Паспорту споживчого кредиту, відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку із встановленням кредитного ліміту у виді відновлюваної кредитної лінії на споживчі цілі на строк 12 місяців з пролонгацією у розмірі до 200 000 грн для карт “Універсальна», з процентною ставкою 42,0 % річних, зі сплатою мінімального обов'язкового платежу-5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00%. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 01/27. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач, будучи власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком, користувався кредитним лімітом, проте свої зобов'язання за Договором щодо погашення кредиту не виконує, у зв'язку з чим, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 15.02.2026 року має заборгованість у розмірі 33167,86 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 26588,86 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у сумі - 6579,00 грн.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору, позивач просив стягнути з нього заборгованість у вказаному розмірі, а також судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду у сумі 2662,40 грн.
10 березня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Дем'яновій О.А.
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 31 березня 2026 року відкрито провадження у справі, та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача до позову додав клопотання розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому позовні вимоги АТ КБ “ПРИВАТБАНК» підтримав в повному обсязі, зазначив, що необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ “ПРИВАТБАНК» відсутні, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит до ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області №5188/95542 від 16.03.2026 року на запит суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі заяви власника житла 22.05.2025 року знятий з реєстрації (а.с.59).
Відповідачу судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку за місцем його проживання направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «Адресат відсутній» (а.с.62).
Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «Відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).
Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Отже, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи судом. У встановлений строк відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження до суду не надходили.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № бн від 13 грудня 2022 року та Паспорт споживчого кредиту та приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку в редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms (а.с.23-27,28-37).
Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 “Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
Підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір.
Із тексту Заяви вбачається, що ОСОБА_1 , ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, погодився з тим, що дана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. На підставі вищевказаної Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт до 200000,00 грн.
13.12.2022 року відповідачу було відкрито кредитну картку «Універсальна» номер НОМЕР_1 , за строком дії до 01/27, що вбачається з Довідки АТ КБ «ПриватБанк» № 0000005248146213 від 17.02.2026 року (а.с.38).
Із Довідки АТ КБ «ПриватБанк» № 0000005248150041 від 17.02.2026 року слідує, що 13.12.2022 року відбувся старт карткового рахунку № НОМЕР_1 із кредитним лімітом 5000.00 грн. У подальшому, починаючи з 14.06.2023 року, кредитний ліміт неодноразово збільшувався та 24.06.2025 року досяг максимального рівня у 25 670,00 грн (а.с.39).
Підписуючи Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 погодилася, що ця Заява про приєднання, яка являє собою Генеральний кредитний договір, визначає істотні умови кредитування «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка» для максимально можливого розміру кредитного ліміту. При цьому в подальшому Сторони узгоджують конкретний розмір кредиту та інші істотні умови шляхом підписання окремих Заяв про надання кредиту у дату здійснення Клієнтом будь-яких списань зі свого рахунку за рахунок кредитів «Оплата частинами» та/або «Миттєва розстрочка».
На підставі статті 212 Цивільного кодексу України Сторони узгодили, що права та обов'язки Сторін щодо надання та повернення кредитів «Оплата частинами та Миттєва розстрочка» виникають з моменту здійснення Клієнтом будь-яких списань зі свого рахунку за рахунок кредитів «Оплата частинами» та/або «Миттєва розстрочка», умови яких викладені нижче.
При цьому Сторони узгодили, що за цим Договором діятимуть умови та Тарифи Банку, чинні на дату такого списання, та які можуть відрізнятися від тих, що зазначені в цій Заяві на дату її підписання. Розміри актуальних Тарифів визначаються у Паспорті споживчого кредиту та чеку, який надається Клієнту, у дату здійснення Клієнтом будь-яких списань зі свого рахунку(п.2.1 Умов та Правил).
Клієнт має право відмовитися від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про споживче кредитування". Клієнт має право достроково повернути споживчий кредит без будь-якої додаткової плати, пов'язаної з достроковим поверненням.
Пунктом 3 Умов та Правил «Банк та Клієнт (далі разом іменовані «Сторони») узгодили при наданні Банком будь-яких послуг Клієнту, в т.ч., але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між Сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису.
Із тексту Заяви про приєднання до умов та Правил від 13 грудня 2022 року вбачається, що вона була підписана позичальником ОСОБА_1 у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР - пароля 30.12.2022 о 16:20:29.
Також, відповідач перед підписанням Заяви у той же день ознайомився та підписав за допомогою ОТР-пароля Паспорт споживчого кредиту, що містить всі умови кредитування (а.с.23-27).
Отже, банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього як електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні кошти або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.
За умовами Договору відповідач зобов'язався повернути використану частину кредитного ліміту щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.
Згідно з п.4.1 Умов та правил повернення кредиту здійснюється шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; - 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.
Із Виписки за договором №б/н за період з 13.12.2022 року по 17.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 активно користувався кредитним лімітом, знімав готівку та поповнював рахунок, здійснював грошові перекази коштів іншим особам, сплачував різноманітні послуги та покупки. Також за рахунком відбувалося списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 відсотка, сплачувалася комісія (а.с.40-45).
Однак, в процесі користування кредитним рахунком ОСОБА_1 не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, не сплатила у повному обсязі відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 15 лютого 2026 року у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 33167,86 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 26588,86 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 980,78 грн. Також розрахунок містить відомості про часткове погашення відповідачем заборгованості за поточним тілом кредиту у сумі 127703,14 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 102,18 грн та заборгованості по нарахованим відсоткам у сумі 980,78 грн (а.с.46-53).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Системний аналіз указаним норм закону свідчить про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.)
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частинами 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ КБ «ПриватБанк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
У Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 13.12.2022 року зазначено всі істотні умови Договору «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», основні умови кредитування, тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строки надання кредиту, інформація щодо реальної процентної річної ставки та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також відповідальність сторін за невиконання умов Договору.
Надана позивачем Виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 підтверджує регулярне користування відповідачем кредитними коштами проте лише часткове погашення заборгованості за тілом кредиту у загальній сумі 127805,32 грн та за відсотками у сумі 980,78 грн.
Суд враховує, що виписка має статус первинного документу з таких підстав.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодних доказів сплати заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, а також не надано доказів оспорення кредитного договору, визнання його судом нечинним чи нікчемним.
Розмір заборгованості не оспорював, доводів на спростування розрахунку позивача не надав, свого контррозрахунку не представив.
З клопотанням про витребування відповідних доказів до суду не звертався та не скористалася своїм правом надання відзиву на позовну заяву у разі незгоди з її вимогами.
Частинами 1, 2 статті 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом відповідачці нараховувались за ставкою 42,0 % річних для карт Універсальна. Такий розмір процентів погоджено між сторонами в п.1.3 Заяви про приєднання, підписаної відповідачем.
Тобто умовами Заяви визначено процентну ставку.
Згідно з розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 15 лютого 2026 року складає 33167,86 грн., яка складається з наступного із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26588,86 грн та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 6579,00 грн.
Враховуючи вище викладене та дослідивши всі наявні докази, судом приймається до уваги надані позивачем виписку про рух коштів по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості, при цьому суд зауважує, що відповідач у свою чергу не надав до суду заперечень та/або відзиву на позовну заяву, а також не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність його заборгованості перед позивачем та підтверджували б належне виконання зобов'язань за кредитним договором.
З урахуванням досліджених обставин справи, зокрема щодо неналежного виконання відповідачем умов договору, суд вважає вимоги позивача належним чином обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідач підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».
Факт видачі відповідачу кредитної картки та користування ним кредитними коштами підтверджується випискою по картковому рахунку, яка додана позивачем до позову.
Таким чином, відповідач, підписуючи «Заяву про приєднання доУмов та Правил надання банківських послуг» у АТ КБ «ПриватБанк» погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, наведеними у цій заяві, проте взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав. Відповідач не спростував розмір заборгованості та наявність кредитних зобов'язань перед АТ КБ «ПриватБанк».
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Визначаючи розмір понесених судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 2662,40 грн.
Керуючись статтями 526, 625, 634, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України суд,
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 грудня 2022 року у загальному розмірі 33167 (тридцять три тисячі сто шістдесят сім) грн. 86 коп, що складається із: 26588,86 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 6579,00 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (рнокпп НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Суддя О.А.Дем'янова