Справа № 515/266/26
Провадження № 2/515/705/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
12 травня 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючої-судді Дем'янової О.А.,
за участю секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі у м.Татарбунари у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ««Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12 лютого 2026 року до Татарбунарського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі-ТОВ "ФК «ЄАПБ» ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка подана представником позивача Кудіною А.В.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі-ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога») ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №626401466 , відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним в порядку, визначеному цим Договором. Позикодавець свої зобов'язання за Договором кредиту виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 4200,00 грн шляхом перерахування на її банківську картку, однак останній своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі-ТОВ «Таліон Плюс») було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №626401466 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за Договором №626401466. Відповідно до Реєстру прав вимоги №3 від 4 серпня 2025 року до Договору факторингу №27/0225-01 від 27 лютого 2025 року ТОВ «ФК«ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 19 441,60 грн., з яких: 4 199,80 грн. -заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 15 241,80 грн - заборгованість по процентам; 0,00 грн-заборгованість по комісії, 0,00 грн -неустойка.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2026 року справу передано головуючій судді Дем'яновій А.О.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит до ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
Згідно з відповіддю №5188/5263 від 16.02.2026 року, яка на запит суду надійшла 18 лютого 2026 року від ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.64).
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача у прохальній частині позову просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідачу судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку за місцем його проживання направлялася ухвала про відкриття провадження у справі з позовною заявою та матеріалами, доданими до неї. Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання надісланих документів відповідачем 07.03.2026 року (а.с.70).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Між тим, відповідач не скористалася своїм правом подати відзив у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст.ст.19, 279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили. Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 січня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 626401466 (далі-Договір) (а.с.13-22).
З метою укладання Договору позичальник, ознайомившись із Правилами, заповнив Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці як обов'язкові (а.с.23).
При подачі заявки позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладання Договору (перший транш) та строк оплати першого платежу по процентам за користування кредитом (п.4.1 Договору).
За цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 4200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, втому числі на умовах фінансового кредиту "ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.2.1 Договору).
Згідно з п.2.3 Договору кредитодавець надає позичальникові перший транш за Договором в сумі 4200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.
Згідно з п. 2.3,2.4 Договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договром у сумі 4200,00 грн 11.01.2024 року (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених договором.
Кредит надається з метою задоволення поточних як споживчих так і не споживчих потреб (п.2.6 Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору Дисконтний період становить 30 днів.
Для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим Догоовром позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2746,80 грн (а.3.3Договору).
За змістом п.5.1 Договору кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника використовуючи реквізити платіжної картки 4314-14хх-хххх-5355.
Згідно з п.4.10.6. Договору позичальник ознайомився з інформацією наведеною в Паспорті кредиту, який надано у вигляді електронного документа підписаного створенням кваліфікованого електронного підпису директора кредитодавця, шляхом відправки оферти електронним листом на адресу електронної пошти позичальника та шляхом відображення Оферти в особистому кабінеті.
У Паспорті споживчого кредиту у згрупованому вигляді зазначені всі умови кредитного договору, з якими позичальник ознайомився перед укладанням кредитного договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.11-12).
Згідно з п. 7.3 Договору кінцева дата повернення кредиту 10.02.2029 року.
Системний аналіз указаних норм закону свідчить про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію»).
Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення вказаного законодавства свідчать про те, що, з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Крім того, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
З наданих доказів вбачається, що під час укладення кредитного договору № 626401466 від 11.01.2024 року сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису. Таким чином, укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання.
Стороною відповідача не надано суду допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що ОСОБА_1 не укладав з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" вказаного вище кредитного договору.
Отже, судом встановлено та не заперечується сторонами, що між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №626401466 від 11.01.2024 року, попередньо в належній формі досягнувши згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно довідки ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" 11.01.2024 року ініціювало платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг АТ КБ "ПриватБанк" доручення на здійснення перерахування на рахунок ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) НОМЕР_3 грошових коштів у сумі 4200,00 грн, ідентифікатор плавтіжної операції - 2413933003 (а.с.24).
Перерахування кредитних коштів саме на цей рахунок погоджено сторонами при укладанні Договору кредитної лінії №626401466 від 11.01.2024 року у пункті 5.1 Договору.
Перерахування кредитних коштів у сумі 4200,00 грн на вищевказаний розрахунковий рахунок ОСОБА_1 11.01.2024 року підтверджується також Платіжним дорученням №118f78a4-0f93-4f8b-815a-0f043d1a9baa (а.с.25).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі - надав відповідачу кредит в розмірі 4200,00 грн.
У подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором.
На підставі поданих стороною позивача доказів, встановлені всі обставини на які він посилається.
Процесуальний обов'язок, передбачений ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не виконано та не надано доказів, які б підтверджували належність виконання ним зобов'язання за кредитним договором або відсутність обов'язку його виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) зобов'язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У порушення зазначених умов кредитного договору відповідач лише частково сплатив на розрахунковий рахунок первісного кредитора кошти на погашення тіла кредиту у сумі 0,20 грн та відсотків за користування кредитом у сумі 2746,80 грн, які враховані у розрахунку заборгованості.
Згідно з Розрахунком заборгованості, складеним ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" станом на 16.04.2024 року, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 10726,60 грн, з яких: 4199,80- заборгованість за тілом кредиту, 6526,80грн - заборгованість за нарахованими відсотками (а.с.26-27).
Із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник у відповідності до п.3.3 Договору здійснив дії, направлені на продовження строку дії Дисконтного періоду, а саме 10.02.2024 року сплатив на рахунок позикодавця визначену цим пунктом Договору суму 2746,80 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс" було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого Клієнт відступив Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор їх прийняв та передав грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
31 грудня 2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01
сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції (а.с.29-32).
Згідно з п.4.1 Договору факторингу наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі, у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржника в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Із Реєстру прав вимоги №280 від 16.04.2024 року вбачається, що до ТОВ "Таліон Плюс" від первісного кредитора перейшло право вимоги по заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 626401466 від 11.01.2024 року у загальній сумі 10726,60 грн, з них: заборгованість по основному боргу - 4199,80 грн, заборгованість по відсотках - 6526,80 грн (а.с.34-36).
Перехід права вимоги ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон Плюс" до відповідача за кредитним договором № 626401466 від 11.01.2024 року підтверджується також довідкою №626401466/ФК, виданою 12.08.2025року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога (а.с.38).
У подальшому право вимоги по заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором перейшло від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "ЄАПБ" згідно з укладеним 27 лютого 2025 року договором факторингу №27/0225-01 між цими товариствами (а.с.39-43).
У пункті 4.1 цього Договору факторингу сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього договору.
04 серпня 2025 року сторони Договору факторингу №27/0225-01 від 27 лютого 2025 року підписали Реєстр прав вимоги №3, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги по заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 626401466 від 11.01.2024 року у загальній сумі 19441,60 грн, з них: 4199,80 грн - заборгованість по основному боргу, 15241,80 грн - заборгованість по процентах (а.с.45).
Згідно з платіжною інструкцією №77 від 05 серпня 2025 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" сплатив на рахунок ТОВ "Таліон Плюс" оплату згідно договору факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025 року за Реєстром права вимоги №3 від 04.08.2025 року (а.с.44).
Відповідно до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного пронесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту ст.ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.
У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року в справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, суду надані відповідні документи на підтвердження переходу права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , як боржника, за кредитним № 626401466 від 11.01.2024 року.
Розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджується розрахунком заборгованості, порахованим ТОВ "Таліон Плюс" станом на 04.08.2025 року, яка станом на день підписання Реєстру прав вимоги №3 склала 19441,60 грн, з яких: 4199,80 гррн - заборгованість по основному боргу, 15241,80 грн - заборгованість по процентах (а.с.28).
Після переходу права вимоги жодні додаткові нарахування по заборгованості ОСОБА_1 позивачем ТОВ «ФК ЄАПБ» не здійснювалися.
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно із Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
При цьому матеріали справи містять відомості лише про часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, оскільки він сплатив на рахунок первісного кредитора всього 2747,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 основної суми заборгованості за кредитом у сумі 4199,80 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом у сумі 15241,80 грн, щодо якої суд дійшов наступних висновків.
Під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони кредитного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, розмір неустойки (штрафу), річна процентна ставка, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з умов кредитування, позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання ним договору за допомогою електронного підпису, тому в силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним.
На момент укладення кредитного договору позивач не звертався до кредитодавця із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору. Суд також враховує, що відповідач з жодними зустрічними вимогами до суду не звертався.
Згідно з п.8.1 Договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника крім процентів за користування кредитом договором непередбачено.
Згідно з п.8.3.1 Договору за період з дня видачі кредиту до 10.02.2024 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 795,70 відсотків річних та становить 2,18 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним.
Така ж сама процентна ставка діє у разі вчинення позичальником дій, описаних у п.3.2 Договору щодо продовження Дисконтного періоду (п.8.3.2 Договору).
Згідно з п.11.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного його виконання.
Отже, розмір та строки сплати відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Крім того, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст.1048,1056-1 ЦК України. При цьому відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за процентами ОСОБА_2 станом на 04.08.2025 року становить 15241,80 грн (а.с.28).
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування відсотків за користування кредитом у межах погоджених сторонами, тому вимога про стягнення відсотків підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 15241,80 грн.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно - правового спору.
Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором від 11 січня 2024 року № 62641466 у загальному розмірі - 19441,60 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4199,80 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 15241,80 грн.
Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.
Таким чином, враховуючи, що позов ТОВ «ФК ЄАПБ» задоволено у повному обсязі, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати у розмірі 2662,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-81,89,133,141,263-265,268,273,354,355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ««Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за Кредитним договором №626401466 від 11 січня 2024 року у розмірі 19441 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок одна) грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ел.адреса 35625014eapb@gmail.com).
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя О.А.Дем'янова