Справа № 513/108/26
Провадження № 1-кп/513/97/26
Саратський районний суд Одеської області
про продовження запобіжного заходу
12 травня 2026 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в с Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинувальним актом, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150001245 від 16 вересня 2025 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Карагасани, республіка Молдова, громадянина України, пенсіонера, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150001245 від 16 вересня 2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, надійшов з Ізмаїльської окружної прокуратури 28 січня 2026 року та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2026 року розподілений судді ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 29 січня 2026 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
04 травня 2026 року на електронну адресу суду від прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яке обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді від 03 листопада 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави до 31 грудня 2025.року. Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2025 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено до 02 лютого 2026 року. Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду від 29 січня 2026 року строк запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжено до 29 березня 2026 року. Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 18 березня 2026 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 16 травня 2026 року. При цьому, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може: перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 буде мати можливість переховуватися від суду, оскільки розуміє, що за вчинення вказаного тяжкого кримінального правопорушення йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, обвинувачений може спробувати переховуватися від суду з метою уникнути відповідальності та покарання за вчинений злочин; перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому обвинувачений матиме можливість незаконно впливати на свідків, зокрема шляхом прохань або погроз змушувати надати неправдиві показання з метою створення сприятливих для себе умов для уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин; перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема і з метою приховування обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення а також, оскільки, підозрюваний офіційно не працевлаштований, та як наслідок, в нього відсутні постійні джерела доходу та відсутнє постійне місце роботи, у зв'язку з чим, останній може продовжувати свої злочинні діяння.
Необхідно врахувати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе гарантувати належне виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, тому просив суд продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , строком на 60 діб з утриманням в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою з підстав викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначили, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки обставини зазначені прокурором є надуманими і нічим непідтвердженні. Також обвинувачений є особою похилого віку, має дохід від пенсії, ризики щодо переховування недоведені та непідтверджені жодними доказами, крім того щодо свідків, то все було з'ясовано, і ніякого тиску на свідків ОСОБА_4 чинити не може.
Заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого, його захисника, дослідивши подане клопотання, суд дійшов до такого висновку.
Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 було висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, тобто у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки інкриміноване обвинуваченому правопорушення є тяжким. Зазначене вказує на схильність особи до протиправної поведінки. Крім того, на цей час обвинувачений та свідки в даному кримінальному провадженні не допитані. Перебуваючи на свободі ОСОБА_4 матиме можливість здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений володіє інформацією про їх місце проживання та їх контактними даними.
Докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, у повному обсязі не досліджені.
Отже, суд погоджується з думкою прокурора, що на даний час існують ризики, передбачені п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність продовжити обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд на теперішній час не встановив.
Доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність підтвердження існування ризиків, та наявності підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 на нічний домашній арешт, суд визнає безпідставними, оскільки ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Суд зауважує, що домашній арешт, хоч і полягає у забороні обвинуваченим залишати житло цілодобово або у певний період доби, проте в обставинах цього кримінального провадження не буде досить дієвим, з огляду на те, що соціальні зв'язки за місцем проживання обвинуваченого недостатні, щоб гарантувати належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків, і не виявилися стримуючим запобіжником аби не допустити вчинення кримінального правопорушення. Судом встановлено, що обвинувачений не працевлаштований, працював по найму.
Слід також зазначити, що через міжнародний збройний конфлікт, який розпочала РФ проти України, та, як наслідок, запроваджений на території України воєнний стан, постійну загрозу ракетних та інших обстрілів, пошкодження об'єктів критичної інфраструктури, систематичні збої у роботі мережі електропостачання та засобів зв'язку, участь працівників Національної поліції, які відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України виконують ухвалу про домашній арешт у забезпеченні громадської безпеки та охорони держави, дієвість та ефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть за умови застосування електронних засобів контролю, об'єктивно знижується і у цьому кримінальному провадженні не може запобігти встановленим ризикам.
Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, дійшов до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2025 року визначено розмір застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
Також, суд вбачає за необхідне роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у будь-який момент ним, іншою фізичною особою або юридичною особою (заставодавцем) може бути внесена застава відповідно до ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2025 року 946/8848/25 (1-кс/946/2210/25).
За таких обставин суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 331, 371, 372, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто з 11 травня 2026 року до 10 липня 2026 року, включно, в Державній установі « Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у будь-який момент ним, іншою фізичною особою або юридичною особою (заставодавцем) може бути внесена застава відповідно до ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2025 року 946/8848/25 (1-кс/946/2210/25).
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
4) утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд/в'їзд з України;
5) носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов'язків, покладених судом, визначити до 10 липня 2026 року включно.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі визначеному КПК України.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі: начальнику Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1