Іменем України
12 травня 2026 року м. Херсон
Єдиний унікальний номер справи: 650/2945/25
Номер провадження: 22-ц/819/887/26
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( судді-доповідача) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.
секретар Середюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 березня 2026 року (під головуванням судді Сікори О.О..), у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Цюпа Віталій Павлович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про розірвання договору оренди землі,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
-розірвати договір оренди земельної ділянки від 12.07.2006 року, щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 6520685200:04:009:0006, номер запису про інше речове право (в державному реєстрі речових прав) 45404698, земельної ділянки кадастровий номер 6520685200:04:009:0015, номер запису про інше речове право (в державному реєстрі речових прав) 45404231, сторонами якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець)
-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" (код ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_1 (РНО КПП 1123612463) судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520685200:04:009:0015, площею 9,11 га., та земельної ділянки площею 9.17 га., кадастровий номер 6520685200:04:009:0006, що розташовані на території Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
12.07.2006 року позивач уклала договір оренди належних їй земельних ділянок з ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт». Договір оренди було зареєстровано у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.07.2006 року №4АА002118-040671500015.
09.09.2015 року сторони уклали договори про заміну сторони у договорах оренди, замінивши орендаря на нового ПП «ЮТС-Агпропродукт Плюс», та продовжили строк дії договорів оренди до 12.07.2023 року.
21.07.2017 року на підставі додаткової угоди № 700023 та №700024 сторони залучили нового орендаря ТОВ «ЮТС-Агропродукт». До останнього перейшли усі права та обов'язки орендаря, а договір оренди викладено у новій редакції.
11.04.2018 року сторони уклали додаткову угоду №700023-2 та №700024-2до договору оренди землі, якою визначено новий строк дії договору до 30.11.2028 року, та збільшено розмір орендної плати до 4,18% від нормативної грошової оцінки землі.
19.11.2021 року сторони уклали додаткову угоду №700023-7, та №700024-7 якими договір оренди викладено у новій редакції, збільшено розмір орендної плати до 6.63 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 15783.29 грн., за один рік оренди, та збільшено строк дії оренди до 30.12.2031року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 238058.74 грн. Орендна плата вноситься орендарем у строк до 31 грудня кожного року.
Незважаючи на умови договору, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснило сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки, заборгованість за вказаний період по договору оренди земельних ділянок згідно розрахунку складає 94699, 74 грн.
Представник позивача зазначив, що систематична несплата орендної плати протягом трьох років є істотним порушенням умов договору оренди та відповідно до вимог ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст.141 Земельного кодексу України, ст.651 ЦК України та умов договору оренди землі, є підставою для його дострокового розірвання у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір оренди земельних ділянок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 березня 2026 року позов задоволено.
Суд ухвалив:
- розірвати договір оренди землі від 12.07.2006 року ( з урахуванням додаткової угоди від 19.07.2017 року та додаткової угоди від 19.11.2021 року), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право (номер запису в державному реєстрі прав) 45404231 та 45404698, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520685200:04:009:0015 загальною площею 9.11 га., та земельної ділянки з кадастровим номером 6520685200:04:009:0006 загальною площею 9.17 га., з урахуванням договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок №1704/25-24, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» від 17.04.2025року;
-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 1211.20 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На доведення доводів апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що до 2022 року товариство виконувало всі свої зобов'язання за договором, проте в 2022 році його діяльність призупинилась та не здійснювалась на орендованих земельних ділянках внаслідок тимчасової окупації військами рф Херсонської області у 2022 році та забороною військовими адміністраціями Херсонської області після деокупації частини територій Херсонської області проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, які були визнані непридатними для використання за наявності потенціальної загрози їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
Також зазначив, що територія Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області, з 11.11.2022 і по тепер віднесені до території можливих бойових дій. Крім того, звернув увагу суду на те, що територія Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області знаходиться у безпосередній близькості до населених пунктів Херсонської області, які перебувають під тимчасовою окупацією російської федерації.
Унаслідок збройної агресії Російської Федерації та тимчасової окупації відповідач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність і використовувати орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування підприємства та виконання договірних зобов'язань. У результаті бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, забруднена вибухонебезпечними предметами та потребує проведення робіт із розмінування для забезпечення її безпечного використання. Відсутність розмінування унеможливлює будь-яку діяльність на земельній ділянці, зокрема ведення сільськогосподарського виробництва, для якого вона була передана в оренду. Перебування працівників на такій території та здійснення діяльності без проведення відповідного розмінування, а також постійні атаки російських FPV-дронів і ракет становлять пряму загрозу їх життю та здоров'ю і унеможливлюють проведення посівної кампанії, збирання врожаю та ведення господарської діяльності в цілому. Несплата орендної плати у цей період, а також до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки, є наслідком обставин непереборної сили, за які відповідач не несе відповідальності, що виключає можливість розірвання договору з підстав систематичної несплати за відповідний період.
Апелянт посилався на частину шосту статті 762 Цивільного кодексу України, яка передбачає звільнення від орендної плати у таких випадках, та норми податкового законодавства, які встановлюють пільги щодо плати за землю на територіях бойових дій у період воєнного стану.
Також товариством зазначено, що воно не відмовляється від виконання своїх зобов'язань, однак наголошує на неможливості їх виконання під час тимчасової окупації, ліквідації її наслідків та до повного розмінування земельної ділянки, що унеможливлює безпечне ведення господарської діяльності.
Відсутність обов'язку щодо сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які відповідач не відповідає, підтверджується наступними обставинами:
- тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російськової федерації (згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);
- територія Бериславської міської територіальної громади, з 11.11.2022 і по тепер віднесені до території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);
- рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин», серед яких ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»;
- розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області: від 31 жовтня 2023 року № 163; від 06 лютого 2024 року № 29; від 18 квітня 2024 року № 154; за від 11 лютого 2025 року № 58;
- даними Інтерактивної карти ДСНС, які розміщені на її офіційному сайті за посиланням «Розмінування України» (https://mine.dsns.gov.ua/), де територія Новорайської сільської ради є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети;
- листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025, де зазначено, що земельна ділянка є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами.
Відповідач не заперечує факту несплати позивачу орендної плати, передбаченої умовами договору оренди, але зазначив, що причиною такої несплати спочатку була неможливість використання земельної ділянки, переданої в оренду, у зв'язку із перебуванням її в межах тимчасово окупованої рф території у 2022 року, а в подальшому забруднення (можливе забруднення) вибухонебезпечними предметами та безпосередня близькість до території бойових дій.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги товариство вказало на необхідність врахування постанови Верховного суду №650/3776/24 при вирішення даного питання.
Товариством зауважено, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин, зокрема, у даній справі наявність вказаних обставин підтверджується, розпорядженням Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 31 жовтня 2023 року №163 та рішенням Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року №491.
Також апелянт вказав, що не можна трактувати відсутність посівної кампанії як односторонню відмову від виконання зобов'язань з боку ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Оскільки це є наслідком саме надзвичайних обставин, викликаних воєнним станом, окупацією та забрудненням територій Херсонської області. На момент, коли мала відбутися посівна кампанія, земельні ділянки були фактично заблоковані через бойові дії, а в подальшому ці території є потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Крім того, вказані обставини не є відмовою від виконання договору, а лише відкладенням можливості його виконання до відновлення безпечних умов для ведення господарської діяльності.
Товариство зауважило, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що деокупація території сама по собі не означає автоматичну відсутність перешкод для ведення господарської діяльності. Після звільнення території від окупантів, навіть якщо юридично вона не є під окупацією, реальні умови на місці можуть залишатися надзвичайно складними. Відновлення нормальної господарської діяльності потребує не тільки безпеки для людей, але й очищення території від вибухонебезпечних предметів, які є серйозною загрозою для життя та здоров'я працівників. Крім того, незважаючи на деокупацію, територія продовжує бути потенційно небезпечною для ведення господарської діяльності через загрозу вибухів, що прямо унеможливлювало проведення сільськогосподарських робіт.
Апелянт вказав, що оскільки в даній справі відсутності відповідні сертифікати та акти про обстеження території, суд першої інстанції дійшов до передчасного та безпідставного висновку щодо безпечності та відсутності будь-яких перешкод у використанні цієї земельної ділянки в 2023 та 2024 році.
Товариство наголосило на тому, що на підставі його звернень останньому було надано податкові пільги та включено до переліку постраждалих суб'єктів господарювання внаслідок форс-мажорних обставин, а земельні ділянки визнані потенційно забрудненими. Також апелянтом зауважено, що питання ініціювання обстеження та розмінування земельних ділянок не є компетенцією орендаря, а передбачає активні дії з боку місцевих держаних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вказано, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції надав більшу перевагу доказам позивача, залишивши також поза увагою пояснення, доводи якою сторона відповідача обґрунтовувала свою позицію.
З урахуванням наведеного, апелянтом виснувано, що оскільки матеріали справи не містять доказів проходження процедури передачі відповідальності щодо очищеної території від операторів протимінної діяльності до місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, то суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо відсутності обставин непереборної сили, які за приписами статті 617 ЦК України не лише мають звільнити відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань, а і в порядку частини шостої статті 762 ЦК України звільняють від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає.
Позиція інших учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 120370 позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520685200:04:009:0015 площею 9,11 га., також відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії 11-ХС №009866 позивач є власником земельної ділянки площею 9.17 га., кадастровий номер 6520685200:04:009:0006, які розташовані на території Новорайської сільської ради сільської ради Бериславського району Херсонської області. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2522136465020 та 2522158565020, номер відомостей про речове право 45404154 та 45404630.
12.07.2006 року позивач уклала договір оренди належних їй земельних ділянок з ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт». Договір оренди було зареєстровано у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.07.2006 року №4АА002118-040671500015.
09.09.2015 року сторони уклали договори про заміну сторони у договорах оренди, замінивши орендаря на нового ПП «ЮТС-Агпропродукт Плюс», та продовжили строк дії договорів оренди до 12.07.2023 року.
21.07.2017 року на підставі додаткових угод № 700023 та №700024 сторони залучили нового орендаря ТОВ «ЮТС-Агропродукт». До останнього перейшли усі права та обов'язки орендаря, а договір оренди викладено у новій редакції.
11.04.2018 року сторони уклали додаткові угоди №700023-2 та №700024-2до договору оренди землі, якою визначено новий строк дії договору до 30.11.2028 року, та збільшено розмір орендної плати до 4,18% від нормативної грошової оцінки землі.
19.11.2021 року сторони уклали додаткові угоди №700023-7, та №700024-7 якими договір оренди викладено у новій редакції, збільшено розмір орендної плати до 6.63 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 15783.29 грн., за один рік оренди, та збільшено строк дії оренди до 30.12.2031року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 238058.74 грн. Орендна плата вноситься орендарем у строк до 31 грудня кожного року.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.07.2025 року встановлено, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6520685200:04:009:0015 та право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6520685200:04:009:0006, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» на підставі договору купівлі-продажу права оренди від 17 квітня 2025 року (у матеріалах справи зазначено номер договору № 1704/25-17, також наявне позначення № 1704/25-14). (а.с.80-81).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України. Надавши оцінку доказам у справі, суд виснував, що водночас у матеріалах справи відсутні докази, що несплата за вказаний період була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов'язань.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції також врахував, що відповідач ТОВ «ЮТС-Агропродукт», заперечуючи проти розірвання договору оренди землі та одночасно наполягаючи на відсутності у нього обов'язку сплачувати орендну плату, не пропонував жодних шляхів врегулювання ситуації, не обґрунтував можливості чи строків поновлення платежів, не подав будь-якого реалістичного плану подальшого користування спірною земельною ділянкою. Така пасивна позиція не лише позбавляє позивача права на отримання доходу з належного йому об'єкта приватної власності, але й призводить до залишення земельної ділянки в стані господарської ізоляції на невизначений час, коли власник позбавлений реальної можливості як самостійно її використовувати, так і передати в оренду іншому добросовісному користувачу. Такий стан речей є неприпустимим як з точки зору охорони прав орендодавця, так і з огляду на суспільно значущу потребу у стабільному сільськогосподарському виробництві в умовах воєнного стану, коли збереження та ефективне використання земельного фонду країни набуває особливої ваги для забезпечення продовольчої безпеки держави. Крім того, відповідно до засад земельного законодавства, земля як об'єкт особливого правового режиму повинна використовуватись раціонально та відповідно до її цільового призначення. Тривале утримання земельної ділянки у невизначеному правовому стані без її обробітку суперечить публічному інтересу та створює ризик поступової деградації ґрунтів, втрати їх родючості, засмічення бур'янами й зниження якісних характеристик, що унеможливлює ефективне сільськогосподарське використання у подальшому.
Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абзац п'ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Позивач посилався на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, вважаючи, що є підстави для припинення права користування спірною земельною ділянкою на праві оренди, тобто розірвання договору оренди, через систематичну (більше двох років поспіль) несплату останнім орендної плати.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Відповідач в апеляційній скарзі не заперечував факт не виконання своїх зобов'язань за договором оренди, а саме невиплату орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки, посилаючись на відсутність обов'язку сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим.
Знаходження орендованих земельних ділянок у 2022 році на території, Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району, Херсонської області, яка переобувала під тимчасово окупацією рф визначено Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.12.2022 року №309 , а з 09 листопада 2022 року Новорайська сільська територіальна громада Бериславського району, Херсонської області віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376.
За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Згідно з ч.1ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
При цьому, підставою для застосування норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Отже, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Суд зауважує, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких орендар не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини орендар не відповідає.
При оцінці наведених обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо.
Суд першої інстанції виходив з того, що орендар систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що несплата була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов'язань.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21.
Норма ст. 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також не передбачуваність, перші можуть бути спричинені зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку ,втім не обмежуються ними. Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.
Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частинишостоїстатті762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з якого, факт перебування вказаних земельних ділянок на території України, яка в період часу з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, свідчить про очевидну неможливість використання відповідачем їх у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань з орендної плати.
Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.
Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Спірні земельні ділянки не знаходились на території введення активних бойових дій у період з 2023 по 2024 року, що підтверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376.
Суд першої інстанції надав належну оцінку кожному доказу.
Суд першої інстанції надав належну оцінку кожному доказу. Доводи апеляційної скарги про наявність розпоряджень органів місцевого самоврядування щодо надання пільг з місцевих податків і зборів, як доказу обставини, за яку відповідач не відповідає, колегія суддів не може прийняти, оскільки розпорядження, на які посилається відповідач ним, суду першої та апеляційної інстанції не надавалися, а отже вони відсутні в матеріалах справи.
Лист ТПП України від 28.02.2022 року, на який посилається апелянт в апеляційній скарзі є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина перша статті 617 ЦК, частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Отже, наведеним листом відповідач наявність для нього тієї обставини, яка звільняє його від виконання зобов'язання не довів.
Також доводи апеляційної скарги про наявність інтерактивній мапі територій, потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами не спростовують висновків суду першої інстанції, який зазначив, що за веб-адресою https://mine.dsns.gov.ua/ розміщено інтерактивну мапу територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Вказана мапа дозволяє здійснювати огляд інформації у реальному часі та відображає актуальні на момент огляду дані щодо ймовірних небезпечних ділянок. Разом з тим, зазначена мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, зокрема на період, який є предметом судового розгляду, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.
Не є прийнятними доводи апелянта про те, що не можна трактувати відсутність посівної кампанії як односторонню відмову від виконання зобов'язань з боку ТОВ «ЮТС- Агропродукт», враховуючи що земельні ділянки є потенційно забрудненими, фактично заблоковані через бойові дії. Так, орендована земельна ділянка не перебуває в зоні можливих бойових дій, а потенційне забруднення, як термін, який використовувався в наведених розпорядженнях, надавав право уповноваженому органу встановити певні пільги для товариства, проте не звільнення від сплати орендної плати за землі приватної власності сільськогосподарського призначення.
Доводи апелянта про відсутність у нього повноважень ініціювати обстеження та розмінування орендованої земельної ділянки суперечить принципу ведення господарської діяльності, оскільки саме суб'єкт господарювання зацікавлений у як найшвидшому відновленні ведення господарської діяльності з обробітку орендованої земельної ділянки.
Доказів замінювання , факту забруднення земельної ділянки небезпечно вибуховими предметами, відповідачем не надано, як і не надано доказів звернення до уповноваженого органу з заявою про обстеження земельної ділянки для її обробку.
Отже, доказ, який свідчить, що орендована земельна ділянка непридатна для її використання внаслідок мінування, відповідачем не надано, а надані ним докази свідчать про надання товариству інших пільг внаслідок ймовірності потенційного забруднення, при цьому суд першої інстанції в достатній мірі проаналізував поведінку орендаря щодо спірної земельної ділянки та прийнятих на себе обов'язків за договором оренди, позицію іншого суб'єкта господарювання на аналогічних територіях.
Таким чином , наведені доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та неприйнятними.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, ніж запереченням відповідача, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дослідив та оцінив наявні у справі докази всебічно, повно, об'єктивно, при цьому дотримався принципів змагальності та рівності сторін.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.
Керуючись ст. ст.367,375, 382 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 12 травня 2026 року.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік