11 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/5217/26
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку 08.09.2022, на підставі пп.3 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (чинного станом на день виключення з військового обліку), відповідно до довідки ВЛК від 08.09.2022 №962 разом з карткою дослідження та медичного огляду військовозобов'язаного від 08.09.2022 №962, виданих ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інформації, що міститься у військовому квитку, виданому ІНФОРМАЦІЯ_3 28.02.2012 серії НОМЕР_1 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку 08.09.2022, на підставі пп.3 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (чинного станом на день виключення з військового обліку), відповідно до довідки ВЛК від 08.09.2022 №962 разом з карткою дослідження та медичного огляду військовозобов'язаного від 08.09.2022 №962, виданих ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інформації, що міститься у військовому квитку, виданому ІНФОРМАЦІЯ_3 28.02.2012 серії НОМЕР_1 .
Разом із адміністративним позовом було подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить: забезпечити позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також його відокремленим підрозділам, вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, в тому числі направлення на проходження медичного огляду, вручення повісток до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Зазначена заява обґрунтована тим, що відповідно до довідки ВЛК від 08.09.2022 №962 та картки дослідження та медичного огляду військовозобов'язаного від 08.09.2022 №962, що видані ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі ст.38 А, графи ІІ Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України". Вищевказаний факт також був відображений у відмітці, що міститься у військовому квитку, виданому ІНФОРМАЦІЯ_3 28.02.2012 серії НОМЕР_1 , зокрема, на арк. 26 у п. 19 "Відмітка про виключення з військового обліку" наявна наступна інформація: "08.09.2022 - Виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 , пп.3 ч.6 ст.37 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". Дана інформація засвідчена печаткою та підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 з відміткою про дату проставлення - 09.09.2022.
З урахуванням того, що позивач виявив помилкове перебування його на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 та невідповідність відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які формуються у військово-обліковому документі в електронній формі (через мобільний застосунок "Резерв +"), відомостям зазначеним у військовому квитку та реальним обставинам, 18.03.2026 ОСОБА_1 направив на офіційну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву про приведення у відповідність відомостей, зазначених у військовому квитку, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 18.03.2026.
Відповідач, листом від 23.03.2026 №13/96, повідомив позивачу про необхідність отримати направлення через мобільний застосунок "Резерв+" та надати до КНП "Чернігівська міська лікарня № 2" ЧМР медичні документи (довідки, результати обстеження, висновки тощо) з метою оформлення свідоцтва про хворобу для подальшого його затвердження регіональною ВЛК, та не привів у відповідність відомості, зазначені у військовому квитку, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та враховуючи, що наразі у Реєстрі відсутні відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров'я, що спричинили спірну між позивачем та відповідачем позицію про відображення в Реєстрі "на обліку", що в подальшому стало причиною внесення даних про "порушення правил військового обліку" (підстава - "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП).
Враховуючи вищевикладене, заявник зазначає, що на сьогодні існують об'єктивні обставини та підстави для обґрунтованого припущення, що права (інтереси) позивача в подальшому можуть бути порушені і для їх відновлення доведеться докласти значних зусиль та витрат.
Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) установлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Враховуючи наведене, дослідивши зміст та підстави поданої представником позивача заяви про забезпечення позову, суд не вбачає необхідності у виклику позивача чи його представника до суду для надання пояснень або додаткових доказів. За наведених обставин, подане клопотання може бути розглянута без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача
Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 КАС України.
Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному конкретному випадку, виходячи з наданих доказів, встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Приписами частини 1 статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Статтею 151 КАС України передбачено види забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд враховує те, що Верховним Судом сформовано усталену правозастосовчу практику застосування норм КАС України, якими регламентовано інститут забезпечення адміністративного позову шляхом вжиття судом заходів забезпечення позову.
Так, у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19 окрім іншого зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Наявність інституту забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду у разі задоволення позовних вимог і спрямована на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Тобто, створює можливість реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
Окрім цього Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №705/4587/17 сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
У постанові Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №160/8226/20 колегія суддів зауважувала, що вказані заявником ознаки протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідача та порушення ними своїх прав обґрунтовані посиланням на конкретні обставини справи та докази, а отже, за позицією Суду, вони підлягають доведенню у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів і не є очевидними.
За змістом наведених вище норм права та правових висновків Верховного Суду, для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб'єкта владних, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.
У даному випадку, звернувшись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник зазначає, що він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Разом з тим, відповідно до електронного військово-облікового документа, сформованого у мобільному застосунку «Резерв+», наявні відомості, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , категорія обліку військовозобов'язаний, підстави зняттявиключення не зазначені, інформація про постанову ВЛК та дата проходження ВЛК не зазначені. Одночасно міститься інформація про порушення позивачем правил військового обліку та вказана причина звернення до Нацполіції - Не прибули за повісткою ТЦК та СП.
З огляду на викладене, позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову об'єктивно може призвести до подальшого призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, внаслідок чого він набуде новий юридичний статус - військовослужбовець, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом враховано, що відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Тобто на військову службу під час мобілізації, в особливий період, призиваються, у тому числі військовозобов'язані, які набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому виключення з військового обліку потрібно розуміти як втрата статусу військовозобов'язаного або призовника та набуття статусу невійськовозобов'язаного. Тобто особи, які були виключені з військового обліку не підлягають врученню повісток, проходженню військово-лікарської комісії та мобілізації.
У даному випадку, відповідно до поданих заявником доказів, в електронному військово-обліковому документі позивача містяться відомості про порушення ним військового обліку, та як наслідок - розшуку Нацполіцією.
За таких умов ризик застосування до позивача заходів примусу є постійним та актуальним, а шкода його правам може настати у будь-який момент до ухвалення рішення суду по суті, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку судове провадження не забезпечує ефективний захист потенційно порушеного права, що є неприпустимим.
У той же час, у разі відмови в задоволенні позовних вимог відповідач може невідкладно вчинити дії щодо військового обліку позивача.
Разом з тим, станом на день розгляду заяви про забезпечення позову, суд позбавлений права встановлювати наявність або відсутність у позивача підстав для зняття з військового обліку й правомірності поновлення його на такому обліку.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд вважає, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме: що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
На переконання суду, вжиття заходів забезпечення позову у заявлений спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення даного позову. Водночас, такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 , на захист яких заявлено позов, стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подану заяву про забезпечення адміністративного позову необхідно задовольнити.
За приписами статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також його відокремленим підрозділам вчиняти дії щодо призову на військову службу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер в реєстрі Оберіг НОМЕР_3 ), під час мобілізації, в тому числі направлення на проходження медичного огляду, вручення повісток до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №620/5217/26.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Повний текст ухвали складено 11.05.2026.
Суддя Л.О. Житняк