11 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/1959/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру протимінної діяльності про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до суду з позовом до Центру протимінної діяльності (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Центру протимінної діяльності Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди її загиблого (померлого) чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, за місяць у якому загинув військовослужбовець, відповідно до абзацу 6 пункту 12 постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
зобов'язати Центр протимінної діяльності Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду її загиблого (померлого) чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, за місяць у якому загинув військовослужбовець, відповідно до абзацу 6 пункту 12 постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
визнати протиправною бездіяльності Центру протимінної діяльності Міністерства оборони України щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 04.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 19.08.2025;
зобов'язати Центр протимінної діяльності Міністерства оборони України нарахувати та виплатити дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 04.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 19.08.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу, як дружині загиблого військовослужбовця, у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення загиблого чоловіка.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому не погоджується із заявленим позовом та просить відмовити у його задоволенні. Відповідач зазначив, що Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України протоколом засідання від 26 січня 2026 року № 2026-0126-1513 4052-0 ухвалила рішення про скасування раніше виданої довідки військово лікарської комісії про причинний зв'язок травми № 2025-0707-1115-5359-3 від 07 липня 2025 року, а також відповідної постанови про встановлення причинного зв'язку травми та поранення, оформленої на підставі довідки госпітальної військово-лікарської комісії хірургічного профілю ВМКЦ ПдР. Відсутні накази про залучення зазначеного військовослужбовця до участі в бойових діях у спірний період. Відповідач також зазначив, що з матеріалів особової справи військовослужбовця ОСОБА_2 , на його утриманні перебували також інші особи: мати загиблого, яка є непрацездатною особою; неповнолітня дитина від першого шлюбу, на утримання якої згідно з рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 грудня 2021 року у справі № 751/2029/21 з військовослужбовця здійснювалися відрахування аліментів. Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач вважає їх необгрунтованими та некоректними.
20.04.2026 (згідно вхідного штампу суду) від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи, у якому долучає лист Адміністрації державної спеціальної служби транспорту від 13 квітня 2026 року № 518/4024, яким відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого військовослужбовця Центру протимінної діяльності головного сержанта ОСОБА_2 , а саме: дружині ОСОБА_1 , донці ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що відповідно до протоколу засідання Центральної військово лікарської комісії Збройних Сил України від 26 січня 2026 року № 2026-0126 1513-4052-0, смерть військовослужбовця Центру протимінної діяльності головного сержанта ОСОБА_2 і не пов'язана із захистом Батьківщини, а пов'язана з виконанням обов'язків військової служби ; копії листів повідомлень від 17 квітня 2026 року № 517 518, № 519, членів сім'ї померлого військовослужбовця про прийняте рішення.
06.05.2026 (згідно вхідного штампу суду) від представника відповідача надійшло до суду клопотання, у якому долучає довідку Центру протимінної діяльності від 05 травня 2026 року № 33, якою підтверджується, що головний сержант ОСОБА_2 у період з 12 лютого 2025 року по 14 лютого 2025 року не брав безпосередньої участі у бойових діях та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф. Також надається витяг із наказу начальника Центру протимінної діяльності (по стройовій частині) від 12 лютого 2025 року № 41 стосовно направлення головного сержанта ОСОБА_2 у відрядження до с. Прибузьке Миколаївської області терміном на 4 доби з 12 по 15 лютого 2025 року, для проведення інспектування розмінованих ділянок. Обґрунтування клопотання: зазначена довідка від 05 травня 2026 року № 33 була видана Відповідачем на підставі аналізу рапортів та донесень командирів підрозділів, за результатами якого встановлено, що записи щодо участі військовослужбовця у бойових діях за вказаний період не вносилися, а бойові завдання йому не надавалися. Це зумовило необхідність додаткового документального уточнення обставин перебування військовослужбовця у відрядженні згідно з наказом № 41.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 заяву представника позивача про продовження процесуального строку у справі № 620/1959/26 задоволено. Продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк для виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у справі № 620/1959/26 від 02.03.2026 строком на 5 (п'ять) днів з дня отримання даної ухвали суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_2 проходив службу у Центрі протимінної діяльності, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи (а.с.24-26).
14.02.2025 ОСОБА_2 отримав вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення в ділянці правового кульшового суглобу із наскрізним пораненням середнеампулярного відділу прямої кішки. Вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин нижньої третини правового стегна, акубаротравма. Поранення та травми отримані на військовій службі в Державній спеціальній службі транспорту, під час виконання обов'язків військової служби, у період воєнного стану (під час захисту Батьківщини), поранення та травми не є наслідком вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчиненням ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження іншої щкоди своєму здоров'ю або самогубства, що підтверджується копією довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 30.05.2025 № 42 (а.с.27).
18.08.2025 ОСОБА_2 внаслідок отриманих травм (ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків) від отриманого поранення при захисті Батьківщини помер, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 4800 від 20.08.2025 (а.с.32-33), копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.16).
ОСОБА_1 є дружиною та спадкоємцем померлого (загиблого) ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом про шлюб № 281 від 06.03.2018 (а.с.22-23) та копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82484708 від 10.09.2025 (а.с.19).
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0707-1115-5359-3 від 07.07.2025 ОСОБА_2 проведено медичний огляд ВЛК Госпітальна ВЛК хірургічного профілю «Військово медичного клінічного центру південного регіону» 07.07.2025. Діагноз (включаючи код, згідно чинного НІС 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Y36.2 Стан після операції: (17.02.2025) лапаротомії, формування одностувбурової сигмостоми в мезогастрії зліва, дренування черевної порожнини, ПХО вогнепальних ран, дренування параректельнрї клітковини з приводу поєднаного множинного вогнепального уламкового поранення (14.02.2025) м'яких тканин правого плеча, м'яких тканин поперекової ділянки з наявністю сторонніх тіл металевої щільності, правої сідниці проникаюче в порожнину малого тазу з наскрізним пошкодженням заочеревинного відділу прямої кишки, вогнепального уламкового поранення правого колінного суглобу з пошкодженням надколінника та наявністю металевих уламків, у вигляді функціонуючої одностовбурової сигмостоми. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до витягу з наказу начальника Центру протимінної діяльності (по стройовій частині) від 04.02.2026 №41, головного сержанта ОСОБА_2 , старшого інструктора групи інспектування якості розмінування відділу інспектування якості розмінування Центру протимінної діяльності, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострої серцево-судинної недостатності, у зв'язку зі смертю з 19 серпня 2025 року виключити зі списків особового складу Центру протимінної діяльності, всіх видів забезпечення і направити документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с.46).
Представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом, у відповідь на який відповідач листом від 05.12.2025 № 1721 повідомив, що факт отримання поранення не є достатньою підставою для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. Необхідною умовою для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між отриманим пораненням і захистом Батьківщини - тобто участю у бойових діях чи виконання заходів х національної безпеки та оборони (а.с.32-35).
05.03.2026 вих № 05-03/26 представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом, у відповідь на який, відповідач листом від 10.03.2026 № 342 надав довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , виданої Центром протимінної діяльності, за період з 04.01.2022 по 18.08.2025 від 09.03.2026.
Судом також встановлено, що Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України протоколом засідання від 26 січня 2026 року № 2026-0126-1513 4052-0 ухвалила рішення про скасування раніше виданої довідки військово лікарської комісії про причинний зв'язок травми № 2025-0707-1115-5359-3 від 07 липня 2025 року, а також відповідної постанови про встановлення причинного зв'язку травми та поранення, оформленої на підставі довідки госпітальної військово-лікарської комісії хірургічного профілю ВМКЦ ПдР.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі також Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром Оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався, який триває й на теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії$
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018р. №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. № 745/32197 (далі також Порядок №260).
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану передбачений Розділом ХХХІV Порядку №260.
Так, пунктами 9-14 Розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
У період дії воєнного стану в разі смерті військовослужбовця (крім випадків, передбачених пунктами 11 та 15 цього розділу) додаткова винагорода, встановлена військовослужбовцю на день смерті, виплачується у повному розмірі за весь місяць, в якому військовослужбовець помер.
Як встановлено судом раніше, 14.02.2025 ОСОБА_2 отримав вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення в ділянці правового кульшового суглобу із наскрізним пораненням середнеампулярного відділу прямої кішки. Вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин нижньої третини правового стегна, акубаротравма. Поранення та травми отримані на військовій службі в Державній спеціальній службі транспорту, під час виконання обов'язків військової служби, у період воєнного стану (під час захисту Батьківщини), поранення та травми не є наслідком вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчиненням ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження іншої щкоди своєму здоров'ю або самогубства, що підтверджується копією довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 30.05.2025 № 42.
18.08.2025 ОСОБА_2 внаслідок отриманих травм (ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків) від отриманого поранення при захисті Батьківщини помер, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 4800 від 20.08.2025, копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0707-1115-5359-3 від 07.07.2025 ОСОБА_2 проведено медичний огляд ВЛК Госпітальна ВЛК хірургічного профілю «Військово медичного клінічного центру південного регіону» 07.07.2025. Діагноз (включаючи код, згідно чинного НІС 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Y36.2 Стан після операції: (17.02.2025) лапаротомії, формування одностувбурової сигмостоми в мезогастрії зліва, дренування черевної порожнини, ПХО вогнепальних ран, дренування параректельнрї клітковини з приводу поєднаного множинного вогнепального уламкового поранення (14.02.2025) м'яких тканин правого плеча, м'яких тканин поперекової ділянки з наявністю сторонніх тіл металевої щільності, правої сідниці проникаюче в порожнину малого тазу з наскрізним пошкодженням заочеревинного відділу прямої кишки, вогнепального уламкового поранення правого колінного суглобу з пошкодженням надколінника та наявністю металевих уламків, у вигляді функціонуючої одностовбурової сигмостоми. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до витягу з наказу начальника Центру протимінної діяльності (по стройовій частині) від 04.02.2026 №41, головного сержанта ОСОБА_2 , старшого інструктора групи інспектування якості розмінування відділу інспектування якості розмінування Центру протимінної діяльності, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострої серцево-судинної недостатності, у зв'язку зі смертю з 19 серпня 2025 року виключити зі списків особового складу Центру протимінної діяльності, всіх видів забезпечення і направити документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Однак, відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 26.01.2026 № 2026-0126-1513-4052-0 Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України прийнято рішення про скасування довідки ВЛК № 2025-0707-1115-5359-3 від 07.07.2025, а також постанови про причинний зв'язок травми, поранення за довідкою госпітальної ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Пдр. Крім того, зі змісту вказаного протоколу вбачається, що травма, поранення, які призвели до смерті, та причина смерті, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Судом також встановлено, що Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України протоколом засідання від 26 січня 2026 року № 2026-0126-1513 4052-0 ухвалила рішення про скасування раніше виданої довідки військово лікарської комісії про причинний зв'язок травми № 2025-0707-1115-5359-3 від 07 липня 2025 року, а також відповідної постанови про встановлення причинного зв'язку травми та поранення, оформленої на підставі довідки госпітальної військово-лікарської комісії хірургічного профілю ВМКЦ ПдР.
Відповідно до копії довідки Центру протимінної діяльності від 05.05.2026 № 33 встановлено, що головний сержант ОСОБА_2 , у період х 12.02.2025 по 14.02.2025 не брав безпосередньої участі у бойових діях та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. За період з 12.02.2025 по 14.02.2025 записи відносно головного сержанта ОСОБА_2 не вносилися, рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь відносно головного сержанта ОСОБА_2 у бойових діях, у виконання бойових завдань не надавалися, у зв'язку з тим, що головний сержант ОСОБА_2 не брав участь у бойових діях.
Пунктами 1, 2 розділу XXX Порядку №260 встановлено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
З огляду на вказане, дослідивши матеріали справи та долучені до них докази, позовні вимоги у частині визнання протиправною бездіяльність Центру протимінної діяльності Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди її загиблого (померлого) чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, за місяць у якому загинув військовослужбовець, відповідно до абзацу 6 пункту 12 постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та зобов'язання Центр протимінної діяльності Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду її загиблого (померлого) чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, за місяць у якому загинув військовослужбовець, відповідно до абзацу 6 пункту 12 постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Центру протимінної діяльності Міністерства оборони України щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 04.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 19.08.2025 та зобов'язання Центр протимінної діяльності Міністерства оборони України нарахувати та виплатити дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 04.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 19.08.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно із ч.ч. 3, 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно частини 2 статті 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078). Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року). Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Підставою для встановлення місяця підвищення доходів для виплати індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення місяця підвищення доходів для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Отже, за умови підвищення посадового окладу у певному місяці останній виступає місяцем підвищення доходів, а з наступного місяця здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 № 1294, якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Так, схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008, у зв'язку з чим відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Отже, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній є базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Вказана Постанова № 1294 діяла до дня набрання чинності 01.03.2018 Постановою № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
При цьому, з аналізу змісту Постанови № 1294 вбачається, що у період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Зміна посадових окладів відбулась лише в березні 2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, останнє підвищення окладу за посадами позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
При цьому, суд зазначає, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 були внесені значні зміни у Порядок № 1078, у зв'язку з чим з 01.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.
Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови № 1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Отже, з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв'язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Тобто, з прийняттям Постанови № 1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення, а саме місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.
Тому, починаючи з грудня 2015 як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовців повинен застосовувати січень 2008 року, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком №1078.
У свою чергу, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийнятий на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017, в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018, змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачу відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації різниці, а якщо так, то у якій сумі.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, судом з'ясовано розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Відповідно до копії довідки Центру протимінної діяльності від 09.03.2026 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 04.01.2022 по 18.08.2025 встановлено, що у період з січня 2022 року по грудень 2022 року нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, у період з січня 2023 по липень 2024 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, у період з серпня 2024 року по грудень 2024 року нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, у період з січня 2025 року по червень 2025 року не нараховувалась та не виплачувалась, у період з липня 2025 року по серпень 2025 року нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.
У справі, що розглядається, позивач звернулась до суду, зокрема з вимогами про нарахування та виплату дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 04.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 19.08.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який за життя не звертався з такими вимогами.
Зважаючи на приписи статей 1218, 1219, 1227 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) убачається, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), при цьому до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема: суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Водночас, не входять до складу спадщини права і обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця: зокрема 1) особисті немайнові права; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Тобто, виходячи з аналізу вище зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 наведено тлумачення статті 1227 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зокрема, щодо видів грошових сум, які входять до складу спадщини.
У цій постанові Верховний Суд з-поміж іншого зауважив, що право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, пов'язане з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). За таких обставин, Суд висновував, що « Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж з спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
У постанові від 22 жовтня 2024 року справа № 520/15186/23 Верховний Суд констатував, що у разі, якщо питання перерахунку грошового забезпечення військовослужбовцем за життя не ставилося і з такими вимогами до суду він не звертався, то, якщо позов пред'явила особа, якій не належить право такої вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є, зокрема, бездіяльність відповідача щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 04.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 19.08.2025.
Отже, позовні вимоги позивачки ґрунтуються на її незгоді з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати належних сум грошового забезпечення померлого чоловіка, а не стягненням існуючої заборгованості, яка за приписами статті 1227 ЦК України відноситься до спадкової маси.
Будь-яких доказів звернення за життя ОСОБА_2 за життя до суду не з вимогами про виплату грошового забезпечення за оспорюваний період з урахуванням індексації, суд не надано та останнім не встановлено.
Поряд з цим суд відмічає, що право на перерахунок грошового забезпечення належить виключно до особистих прав особи, яких вона набуває за наявності передбачених законом умов, та таке право не може переходити в порядку правонаступництва до іншої особи.
Отже право на перерахунок грошового забезпечення та виплату донарахованих сум мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, пов'язане з його суб'єктивним правом, тому у членів сім'ї спадкодавця або ж з спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум.
Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок про те, що вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, (постанови від 27 вересня 2023 року у справі № 420/16546/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 420/18164/21 та від 10 липня 2024 року у справі № 420/10899/21).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2024 року справа № 560/3390/23.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище суд зазначає, оскільки питання стягнення грошового забезпечення ОСОБА_2 за життя не ставилося і з такими вимогами до суду він не звертався, а також позов пред'явила особа, якій не належить право такої вимоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центру протимінної діяльності про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач: Центр протимінної діяльності, вул. Івана Мазепи, 18, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14017, код ЄДРПОУ 26630158.
Повний текст рішення виготовлено 11 травня 2026 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА