11 травня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/4262/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Лукашова О,Б., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, щодо невиплати з 01.01.2025 року пенсії Позивачці у розмірі перерахованому згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №620/2022/21, з врахуванням підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі встановленому статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІ1 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити Позивачці виплату пенсії у розмірі перерахованому згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №620/2022/21, з врахуванням підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі встановленому статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, починаючи з 01.01.2025 без застосування статті 45 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет на 2025 рік», з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали позивачем у встановлений судом строк подано заяву, в якій останній просить поновити строк звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування заяви вказано, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа від 20.02.2026.
Вирішуючи вказане клопотання суддя враховує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом, визначеним у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі №420/19263/24 вказав, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Водночас посилання позивача на лист відповідача не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав. Такий лист лише фіксує дату початку активних дій щодо з'ясування порядку нарахувань, тоді як виплата пенсії є щомісячним періодичним платежем, що надає позивачу об'єктивну можливість знати про розмір виплати та її склад.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.10.2025 року у справі № 460/10097/24.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Таким чином, факт отримання позивачем листа відповідача від 20.02.2026 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Таким чином, суд вважає, що позивачем у вказаній заяві не наведено обставин та не надано доказів, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій (звернення до суду), а також не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Враховуючи недоведеність заявником існування об'єктивно непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з цими вимогами, суд визнає неповажними зазначені заявником в заяві причини пропуску строку звернення.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким, чином суд дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог з 01.01.2025 по 13.10.2025 слід повернути позивачу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволені заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Визнати причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, викладені у заяві про поновлення строку звернення від 04.05.2026, не поважними.
Позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.01.2025 по 13.10.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали суду надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів, у порядку встановленому статтями 294, 295 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 11.05.2026.
Суддя Олена ЛУКАШОВА