Дата документу 05.05.2026
Справа № 334/2104/26
Провадження № 2/334/2242/26
05 травня 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі
головуючого судді Бредіхіна Ю.Ю.,
за участю секретаря Іванової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми,
установив:
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін
Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради звернувся до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 000 грн. В обґрунтування своїх вимог вказав на те, що на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району перебувала особова справа ОСОБА_1 , отримувача допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України, який став на облік в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району, згідно довідки від 05.09.2022 №2303-5002084825 і отримував допомогу внутрішньо переміщеним особам в Управлінні.
Територія на якій знаходиться адреса реєстрації відповідача: Харківська область, Красноградський район, с. Нова Парафіївка, з 01.07.2023 року виключено з переліку територій на яких ведуться (велись) бойові дії, а відтак відповідач за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 неправомірно отримав 3 000 грн.
Департаментом на адресу місця проживання відповідача направлялись листи з пропозицією повернути переплачену суму допомоги добровільно, але переплачені кошти Відповідач у добровільному порядку станом на дату подання позову не повернула.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача суму надмірно сплачених коштів в сумі 3 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 грн.
Відповідач відзиву на позов не надала.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі
Ухвалою суду від 11.03.2026 року відкрито спрощене провадження у справі з викликом (повідомленням) сторін.
У судові засідання відповідач не з'явився. Будь-яких заяв чи клопотань з цього приводу не надав. Про час, дату та місце його проведення повідомлена у встановлений законодавством спосіб.
Частиною сьомою статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом
Згідно довідки від 05.09.2022 №2303-5002084825 ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: Харківська область, Красноградський район, с. Нова Парафіївка, має статус внутрішньо переміщеної особи та отримував допомогу внутрішньо переміщеним особам в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району.
У відповідності до переліку територій на яких ведуться (велись) бойові дії вся територія Красноградського району Харківської області виключена із нього з 09.06.2023 року.
Згідно з довідкою-розрахунком від 19.12.2023 року, ОСОБА_1 за липень 2023 року надмірно виплачена допомога у розмірі 3000 грн.
Департаментом на адресу місця проживання відповідача направлялось повідомлення з пропозицією повернути переплачену суму допомоги добровільно, але переплачені кошти відповідачем у добровільному порядку не повернуті.
ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи
Відповідно до абзацу 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.
З метою обліку внутрішньо переміщених осіб орган соціального захисту населення на підставі отриманої електронної справи включає інформацію про таких осіб до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з п. 5 Порядку № 332, внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.
Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно із ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, за змістом зазначеної норми щомісячна допомога не підлягає поверненню у випадку, якщо її виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки та відсутності недобросовісності з боку набувача.
Отже, за загальним правилом безпідставно набута особою щомісячна допомога не підлягає поверненню, натомість закон встановлює два виключення з цього правила: по-перше, якщо її виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Повернення надмірно сплачених сум щомісячної допомоги передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини особи, яка отримала таку допомогу, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Зазначене вище узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження №61-33727сво18).
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження №61-29030св18).
Суд виходить з того, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 взагалі мав обов'язок повідомляти проте, що за його місцем реєстрації припинені військові дії.
У постанові постанова Касаційного цивільного суді від 20.09.2024 у справі № 628/1203/19 роз'яснено, що до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування тощо. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп'ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні (пункт 55 постанови).
Позивачем не надано доказів того, що виплата за липень 2023 року відбулась саме внаслідок такої рахункової помилки.
Також суд зазначає, що позивач не довів наявність правових підстав, передбачених ст. 1215 ЦК України, для стягнення з відповідача суми надміру перерахованих коштів у вигляді державної соціальної допомоги, а саме, що відповідач вчинив недобросовісні дії з метою отримання державних соціальних виплат та свідомо подав недостовірні відомості для їх отримання, що виключає можливість покладення на відповідача обов'язку з їх повернення. Окрім того зауважує, що виплата надмірних коштів відбулась серед іншого через неузгодженість дій посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування, які не налагодили належну взаємодію між собою в частині обміну відповідними даними, а відтак їх помилки не можуть бути виправлені за рахунок відповідача.
У рішенні «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Добросовісність набувача виплат презюмуються і тягар доказування наявності недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У справі відсутні докази того, що відповідачу роз'яснено про необхідність повідомити позивача про те, що за місцем покинутого місця проживання припинені бойові дії, оскільки це впливає на порядок отримуваних ним виплат.
За названих вище обставин суд вважає, що у даному випадку позивачем не дотримано принципу «належного урядування», тобто створення максимально чіткої та зрозумілої процедури, яка б пов'язувала обов'язок відповідача окремо повідомити про факт припинення бойових дій за місцем його проживання, яке він вимушено покинув будь-який державний орган чи орган місцевого самоврядування для припинення виплат соціальної допомоги. Водночас, належних доказів дійсної помилки зі сторони працівників позивача суду так само не надано.
Повернення надмірно сплачених сум щомісячної допомоги передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини особи, яка отримала таку допомогу, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
відмовити у задоволені позову Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573438, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева, буд. 14) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: Харківська область, Красноградський район, с. Нова Парафіївка, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін