Справа № 303/4077/26
Провадження № 1-кс/303/570/26
08 травня 2026 року м. Мукачево
Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора (в режимі відео конференції) ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника - адвоката (в режимі відео конференції) ОСОБА_5
розглянувши клопотання слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, лейтенанта поліції, ОСОБА_6 , «погоджене» прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою без визначення застави, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у кримінальному провадженні №62024080100002177, внесеному до ЄРДР 16.03.2024 року.
Слідчий СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, лейтенанта поліції, ОСОБА_6 , 08 травня 2026 року, звернувся до слідчого судді в порядку ст.183 КПК України з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у кримінальному провадженні №62024080100002177, внесеному до ЄРДР 16.03.2024 року.
Повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручено 08.05.2026 року о 10:25 год..
Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з доданими до нього матеріалами, слідчим вручена ОСОБА_4 08 травня 2026 року, що стверджується його підписом та підписом захисника.
Дане клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183,184 КПК України.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що «Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «у ході досудового розслідування встановлено, що громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу 17.01.2023 року за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Стаття 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут). Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Так, згідно з ст.ст. 5, 6 Статуту, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Під час проходження військової служби, у відповідності до ст.ст. 6, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 зобов'язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків, точно й вчасно виконувати покладені на нього обов'язки.
Натомість, солдат ОСОБА_4 діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , який перебуває на посаді стрілець 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 06.02.2024 самовільно, без поважних причин не прибув у розташування військової частини НОМЕР_1 , яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 та був відсутній без поважних причин на військовій службі по теперішній час, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану.
07.05.2026 ОСОБА_4 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
08.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 407 ККУ.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням командування військової частини, службовим розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, допитами свідків та іншими матеріали в сукупності.
Пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 177 КПК України, орган досудового розслідування зазначає що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
Так, Указом Президента України оголошено військовий стан та на території України ведуться бойові дії, Закарпатська область межує із чотирма країнами (Республіка Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина), що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину в умовах військового стану, не дивлячись на проходження військової служби, може переховуватись, в тому числі, на території тимчасово непідконтрольній українській владі та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску через державний кордон України.
Окрім іншого, прошу суд звернути увагу на те, що ОСОБА_4 являється спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення останнім нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухилення від проходження військової служби.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Також, п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Просить суд, під час винесення рішення, врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, а саме той факт, що серед громадян України може скластися хибне враження безкарності, недолугості правоохоронної системи в цілому, а також створить передумови для вчинення військовослужбовцями аналогічних кримінальних правопорушень, що як наслідок призведе до підриву авторитету Збройних Сил України, ухилення громадян України та військовослужбовців від виконання ними Конституційних обов'язків щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підрив боєздатності армії - Збройних Сил України в умовах прямої збройної агресії російської федерації.
З огляду на викладене, у сторони обвинувачення є всі підстави вважати, що особисте зобов'язання, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам порівняно із триманням під вартою, і не забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства.».
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі, з наведених у ньому підстав.
При цьому прокурор зазначає, що оголошена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами. У вчиненні даного кримінального правопорушення (злочину), обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, у військовому званні «солдат», раніше не судимий. Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк до десяти років, до органу досудового розслідування не звертались особи які б виявили бажання взяти на поруки останнього, а тому обрати відносно останнього запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої порука, застави, та домашнього арешту, не надається можливим. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п.4 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Так, Указом Президента України оголошено військовий стан та на території України ведуться бойові дії, Закарпатська область межує із чотирма країнами (Республіка Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина), що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину в умовах військового стану, не дивлячись на проходження військової служби, може переховуватись, в тому числі, на території тимчасово непідконтрольній українській владі та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску через державний кордон України. Окрім іншого ОСОБА_4 являється спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення останнім нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухилення від проходження військової служби. Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. Також, п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.
Слідчим додано до матеріалів клопотання копію витягу з ЄРДР за №62024080100002177, від 16.03.2024 року, копію повідомлення про підозру у вчиненні кримінальне правопорушення від 08.05.2026 року, копію протоколу затримання ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину від 07.05.2026 року, копію постанови про перекваліфікацію кримінального провадження від 07.05.2026 року, копію повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення від 03.03.2024 року, копію акту службового розслідування від 02.03.2024 року, копію рапорту заступника командира ОСОБА_8 від 06.02.2024 року, копію доповіді про факт самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 від 06.02.2024 року, копію наказу №85 від 06.02.2024 року, копію витягу з наказу №29 від 29.01.2024 року, копію витягу з наказу №37 від 06.02.2024 року, копію пояснення ОСОБА_9 від 25.02.2024 року, копію пояснення ОСОБА_10 від 27.02.2024 року, копію повістки про виклик у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , копію протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 07.05.2026 року, характерезуючі дані на особу підозрюваного ОСОБА_4 ..
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні передав слово своєму захиснику.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання щодо застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обрати відносно його підзахисного більш м'який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, оскільки ОСОБА_4 не має наміру ухилятися від слідства та суду.
Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, включаючи витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, заслухавши думку прокурора, позицію підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до наступного висновку:
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо, прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з яким обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В судовому засіданні прокурор довів наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.5 ст.407 КК України, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років та достатніх підстав вважати, що існують ризики: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (злочину) та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.
З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суду слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Слідчим та прокурором у клопотанні і судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що вказує на його нестійкі моральні переконання, а тому існує ризик, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші злочини, у зв'язку з чим, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому підозрюваному ОСОБА_4 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, також в судовому засіданні не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.
Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, альтернативні (більш м'які) запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного, а тому наявна необхідність застосування такої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою із визначенням строку у межах шістдесяти днів, відповідно до ч.1 ст.197 КПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Також, ч. 4 ст. 183 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України, які відповідно до ст.12 КК України визначено, як: тяжкий злочин, слідчий суддя, у відповідності до ч.4 ст. 183 КПК України не вважає за можливе визначити підозрюваній розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись: ст.176-178,182,183,193,194,196,198 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, лейтенанта поліції, ОСОБА_6 , «погоджене» прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою без визначення застави, відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у кримінальному провадженні №62024080100002177, внесеному до ЄРДР 16.03.2024 року - задоволити.
Застосувати до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, строком на 60 днів, тобто з 07.05.2026 року (з моменту його затримання) по 05 липня 2026 року, включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_12