Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
11 травня 2026 р. справа № 520/2110/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не включення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. на місяць, за період з 09.01.2024 по 09.02.2024 року, за період з 09.02,2024 по 10.03.2024 року, за період з 15.03.2024 по 13.04.2024 року, відповідно до вимог пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) включити ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. на місяць, за період з 09.01.2024 по 09.02.2024 року, за період з 09.02.2024 по 10.03.2024 року, за період з 15.03.2024 по 13.04.2024 року, відповідно до вимог пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не здійснено нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 09.01.2024 по 09.02.2024 року, за період з 09.02.2024 по 10.03.2024 року, за період з 15.03.2024 по 13.04.2024 року перебування на лікарняному.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач не скористався процесуальним правом надати відзив на позов, про відкриття провадження у справі повідомлений за допомогою системи "Електронний суд".
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.
Суддя перебував у щорічній основній відпустці з 27.04.2026 по 10.05.2026.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), що підтверджується витягом із Наказу від 20.12.2024 №979-ОС.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_5 .
Згідно з довідкою виданої військовою частиною від 05.09.2024 №02.5/32985/24ВН ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в бойових (спеціальних) завданнях у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України у період з 01.02.2023 по 06.03.2023; з 17.03.2023 по 14.08.2023, з 21.08.2023 по 15.11.2023, з 24.11.2023 по 14.12.2023, з 29.12.2023 по 08.01.2024, з 11.03.2024 по 14.03.2024, з 14.04.2024 по 11.05.2024, з 25.05.2024 по 31.07.2024.
Відповідно до довідки виданої військовою частиною від 10.12.2024 №02.5/47089/24-ВН ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в бойових (спеціальних) завданнях у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України у період з 24 лютого 2022 по 01 лютого 2023 року.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого виданої КНП "Золочівська лікарня" ЗСР №1009 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 16.11.2023 по 23.11.2023, з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ стадія, ступень 3, ризик 2, СНІ ст., неускладнений гіпертонічний криз(1611.2023).
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого виданої Комунальним некомерційним підприємством КНП ХОР "ОКЛ" №9.482 перебував на стаціонарному лікуванні 09.01.2024 по 09.02.2024 з діагнозом: остеохондроз попереково- крижового відділу хребта, двобічний форамінальний стеноз L5-S1, екструзія диска L5-S1, стеноз хребтового каналу на поперековому рівні, парез лівої стопи, виражений больовий синдром. Стан після оперативного втручання (від 26.01.2024) - задній інструментальний спондилодез, Covision L3-S1, видалення екструзії L5-S1. Гіпертолнічна хвороба І ст, 3ст.
Згідно з довідкою військово - лікарської комісії ;479 від 09.02.2024 майстер - сержанту ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК 09.02.2024, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): остеохондроз попереково- крижового відділу хребта, двобічний форамінальний стеноз L5-S1, екструзія диска L5-S1, стеноз хребтового каналу на поперековому рівні, парез лівої стопи, виражений больовий синдром. Стан після оперативного втручання (від 26.01.2024) - задній інструментальний спондилодез, Covision L3-S1, видалення екструзії L5-S1. Захворювання, Ні не пов'язане з проходження військової служби. На підставі статті 65 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування і зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
Довідкою гарнізонної військово- лікарської комісії від 14.03.2024 № 14.03.2024 майстер - сержанту ОСОБА_1 проведено медичний огляд у Гарнізонній військово- лікарської комісії в/ч НОМЕР_6 14.03.2024 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після заднього інтерламінарного спондилодезу L3-S1, видалення грижі диску L5-S1 (26.01.2024) з приводу грижі диску L5-S1, у вигляді тимчасового порушення опорної та рухової функції хребта. Захворювання, ТАК пов'язане з проходження військової служби. На підставі статті 24 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування і зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 27.05.2024 №29274 майстер - сержанту ОСОБА_1 проведено медичний огляд гарнізонною військово - лікарської комісією при Головному військово - медичному клінічному центрі ( Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України 27.05.2024 та визнано, що Захворювання, ТАК пов'язане з проходження військової служби. На підставі ст. 64-б, 23-в, 39-б, 38-в графи ІІ Розкладу хвороб визнано обмежено придатний до військової служби.
ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з 30.07.2024, що підтверджується довідкою до акта огляду медико- соціальної експертної комісією серія 12ААВ №689825.
Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії №13/570/24-Вн від 22.09.2024 ОСОБА_1 (16.09.2024) на підставі ст. 39б, 38в, 13б, 64б, 23в графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, науково - дослідних установах, підрозділах технічного, матеріального, медичного та інших видах забезпечення, охорони.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військової-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травми протокол №663 від 17.10.2025 захворювання особи, звільненої з військової служби Держприкордонслужби України майстер-сержанта запасу ОСОБА_2 , 1977 року народження, проходив військову службу в ДПСУ з 05.02.1999 по 20.12.2024, за діагнозом: Гіпертонічна хвороба II ст., 2 ст., ризик високий. Атеросклероз аорти. Фіброз аортального клапану. Міокардіофіброз. СН 0. Ангіопатія сітківки по гіпертонічному типу обох очей. Аліментарне ожиріння ІІІ ст. (ІМТ 40,5 кг/м2), ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Хронічний попереково-крижовий радикуліт на фоні обмеженого міжхребцевого остеохондрозу поперекового відділу хребта з помірним порушенням функцій. Залишкові явища операції (26,01.2024) - заднього інтерламінарного
спондилодезу L3-L4, L5-S1 системою Covision- металоконструкцією з 8 гвинтів фіксаторів, видалення екструзії L5-S1 у вигляді зміцнілого післяопераційного рубця, наявної металоконструкції включаючи 8 гвинтів фіксаторів, з помірним порушенням функції хребта. ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
27 листопада 2025 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати наказ про нарахування та виплату недоплачених сум додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2025 №168.
Листом №09/Ш-1483/1410 від 13.12.2025 відповідач повідомив представника, що відсутні підстави для здійснення нарахування додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2025 №168.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону №2011-XII).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. №704 (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 1-2 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу пункту 1-2 Постанови № 168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Тобто, виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають на лікуванні або у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100 000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки після лікування, якщо поранення було важким, а ступінь важкості поранення визначають ВЛК. Під час лікування після поранення (без прив'язки до тяжкого), але обов'язково пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду 100 000 грн., а під час відпустки за станом здоров'я (під час реабілітації) додаткову винагороду 100 000 грн. отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Розділу І названого Положення передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п. п. «б» п. 6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення №402), направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
За приписами з п. 21.1 та п. 21.2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Додатком 1 до Положення №402 затверджено Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, статтею 81 якого передбачено назву хвороби, ступінь порушення функції «Стани після проведеного лікування з приводу травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників» та вказано контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб «Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення тощо».
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що придатність за станом здоров'я до військової служби у мирний та воєнний час відноситься до виключної компетенції військово-лікарських комісій.
Відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Відповідно до п. 1.1 гл. 1 р.І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 6.11 гл. 6 р.II Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Постанова ВЛК про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків (занять) за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
Згідно з п. 6.15 гл. 6 р.II Положення №402, відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
Отже, відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини, де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
Тобто, на цей час законодавчо визначено такий вид відпустки, як відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, та підзаконними нормативно-правовими актами передбачено, що під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно налаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Разом з тим, суд звертає увагу, що право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 гривень розмірі за час перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування виникає лише за наявності належним чином встановленого причинного зв'язку між пораненням (травмою, контузією, каліцтвом) та захистом Батьківщини.
Повертаючись до розгляду справи суд зазначає, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 09.01.2024 по 09.02.2024 з діагнозом: остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, двобічний форамінальний стеноз L5-S1, екструзія диска L5-S1, стеноз хребтового каналу на поперековому рівні, парез лівої стопи, виражений больовий синдром.
При цьому, відповідно до довідки військово-лікарської комісії №479 від 09.02.2024, за результатами проведеного медичного огляду ВЛК встановлено, що зазначене захворювання Ні, не пов'язане з проходженням військової служби.
В подальшому довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 14.03.2024 встановлено, що стан після оперативного втручання пов'язаний з проходженням військової служби.
З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку , що на момент перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 09.01.2024 по 09.02.2024 висновок ВЛК про причинний зв'язок захворювання із захистом Батьківщини був відсутній, а навпаки містив висновок про непов'язаність такого захворювання з проходженням військової служби.
Крім того, суд зазначає, що положення Постанови №168 пов'язують виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі саме з перебуванням на лікуванні у зв'язку з пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а не з будь-яким захворюванням чи погіршенням стану здоров'я військовослужбовця.
Так, у ході судового розгляду судом встановлено, що позивач перебував на лікуванні у періоди з 09.01.2024 по 09.02.2024, з 09.02.2024 по 10.03.2024 та з 15.03.2024 по 13.04.2024, однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що перебування позивача на лікарняному у зазначені періоди було пов'язане саме з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, у розумінні пункту 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України №168.
При цьому, у матеріалах справи відсутня довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка б підтверджувала факт отримання позивачем травми саме під час виконання обов'язків військової служби та у зв'язку із захистом Батьківщини.
Суд враховує, що довідка гарнізонної військово-лікарської комісії від 14.03.2024 містить висновок про пов'язаність захворювання з проходженням військової служби, однак не містить висновку про отримання позивачем поранення, контузії, травми чи каліцтва під час безпосередньої участі у бойових діях або заходах із захисту Батьківщини.
Також зазначена довідка не містить висновку про ступінь тяжкості поранення, який відповідно до вимог пункту 1-2 Постанови №168 є необхідною умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за період перебування у відпустці для лікування після поранення.
Враховуючи відсутність належних доказів отримання позивачем поранення (травми, контузії, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, а також відсутність довідки про обставини травми та висновку щодо ступеня тяжкості поранення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення позивача до наказів про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до пункту 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України №168.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 11 травня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ