, Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
11 травня 2026 р. справа № 520/11301/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 23.09.2023 по 01.03.2025 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 23.09.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 01.03.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.03.2025, із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.03.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини за період з 09.02.2024 по 05.03.2024, з 15.04.2024 по 26.04.2024, з 14.08.2024 по 30.08.2024, з 29.10.2024 по 08.11.2024, з 17.12.2024 по 17.01.2025;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини за період з 09.02.2024 по 05.03.2024, з 15.04.2024 по 26.04.2024, з 14.08.2024 по 30.08.2024, з 29.10.2024 по 08.11.2024, з 17.12.2024 по 17.01.2025 року;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 42 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 42 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 56 календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 56 календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Судом установлено, що спірним у даній справі є питання щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 23.09.2023 по 01.03.2025, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.03.2025, додаткової винагороди за періоди з 09.02.2024 по 05.03.2024, з 15.04.2024 по 26.04.2024, з 14.08.2024 по 30.08.2024, з 29.10.2024 по 08.11.2024, з 17.12.2024 по 17.01.2025, грошової компенсації за невикористані 42 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, грошової компенсації за невикористані 56 календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди.
Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу, в даному випадку, встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач звільнений зі служби згідно наказу від 20.02.2025 № 11-РС у відставку та виключений зі списків особового складу взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.03.2025, що вбачається з витягу з наказу від 01.03.2025 № 63.
Разом із тим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 05.05.2026, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
До позовної заяви представник позивача надав клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив про психологічне напруження позивача під час проходження військової служби в умовах воєнного стану, через що після звільнення зі служби йому знадобився час на реабілітацію, що завадило йому вчиняти дії щодо звернення до суду. Також, представник позивача зазначив про дію на території України воєнного стану та про те, що відповідачем тривалий час повідомлялося в усній формі, що всі розрахунки будуть проведені після надходження фінансування, однак такі розрахунки так і не були проведені. Просить поновити строк звернення до суду з позовом.
Оцінюючи доводи представника позивача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Щодо доводів про психологічне напруження позивача під час проходження військової служби в умовах воєнного стану та відповідну реабілітацію, суд зазначає, що посилання на складний психологічний стан та потребу у відновленні після звільнення з військової служби може бути враховане судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду лише за умови його належного підтвердження відповідними та допустимими доказами. Такими доказами можуть бути, зокрема, медичні документи, що свідчать про проходження лікування, перебування на реабілітації, встановлення обмежень, які об'єктивно перешкоджали особі своєчасно реалізувати право на судовий захист. Водночас матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що позивач після звільнення зі служби звертався за медичною допомогою, проходив стаціонарне чи амбулаторне лікування, перебував на реабілітації або мав інші обставини, підтверджені належними доказами, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали своєчасне звернення до суду. За відсутності таких доказів доводи представника позивача носять загальний характер та не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для реалізації позивачем свого права на звернення до суду у встановлений законом строк.
Отже, зазначені доводи представника позивача не приймаються судом до уваги.
Щодо доводів представника позивача про те, що відповідач протягом тривалого часу в усній формі зазначав про проведення розрахунків після надходження фінансування, суд зазначає, що очікування позивачем добровільного виконання відповідачем своїх зобов'язань свідчить про пасивну поведінку позивача та сподівання позивача на добровільне врегулювання спору, однак такі обставини не звільняють його від обов'язку дотримання встановлених законом строків звернення до суду.
Відносно посилання представника позивача на дію на території України правового режиму воєнного стану, суд зазначає, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Суд вважає за необхідне зазначити, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Вказане узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду від 10.01.2023 по справі №640/3489/21.
Водночас, конкретних пояснень причин з доказами існування безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між цим фактом та фізичною неможливістю своєчасно вчинити процесуальну дію з приводу звернення до суду подане клопотання не містить.
Відтак, викладені позивачем доводи не доводять підстав поважності пропуску строку звернення до суду.
Інших причин пропуску строку звернення до суду позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду не наведено. Отже, клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.
Так, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду. До позовної заяви позивач обґрунтовану заяву про поновлення строку та докази поважності причин пропуску строку не надав.
Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України при цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН