Справа № 420/7665/26
11 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького до Одеської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 19.03.2026 надійшла позовна заява сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького до Одеської митниці, третя особа - Державна казначейська служба України, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною відмову Одеської митниці щодо підготовки та подання висновку про повернення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ім. Богдана Хмельницького» сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви від 10.02.2026 року № 10/2-26зпмп;
2. Зобов'язати Одеську митницю підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ім. Богдана Хмельницького» сплачених сум митних платежів в розмірі 658 720,74 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що у вересні 2025 року під час оформлення Митної декларації № 25UA500090010760U0, за переконанням митних органів СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» сплатило «вивізне мито» у сумі 658 720.74 грн. Користуючись своїм правом на повернення зайво сплачених митних платежів, Позивач звернувся з відповідною заявою до Одеської митниці, надавши необхідний пакет документів, зокрема висновок Винницької Торгово-промислової палати № UAD60500R73. Листом від 19.02.2026 року Відповідач відмовив Позивачу у поверненні надмірно сплачених митних платежів, посилаючись на той факт, що на момент здійснення митного оформлення товару, не було погоджено механізму підтвердження природи походження відповідного товару.
Ухвалою судді від 23.03.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду
- оформленої належним чином позовної заяви, відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в якій має бути зазначено наявність чи відсутність самостійних вимог щодо предмету спору третьої особи та на стороні позивача чи відповідача вона виступає;
- належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою;
- докази сплати судового збору у розмірі 7904,65 грн.
30.03.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/34338/26), в якому зазначили Державну казначейську службу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
До вказаної заяви в якості додатку долучено: документи засвідчені нотаріальним перекладом та платіжну інструкцію №9085 від 23.03.2026 про сплату судового збору у розмірі 7904,65 грн.
Згідно даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» судовий збір за платіжною інструкцією №9085 від 23.03.2026 у розмірі 7904,65 грн зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвалою судді від 02.04.2026 постановлено прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.04.2026 до суду від представника третьої особи надійшли пояснення (вх.№ ЕС39900/26), в яких вказано, що у разі якщо суд дійде висновку про доцільність задоволення позовних вимог СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» то повернення на користь позивача надміру сплачених митних платежів буде здійснюватись відповідно до Порядку №643.
У поясненнях вказано, що згідно з розділом ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів з виникнення підстав для такого повернення. Заява подається до митниці Держмитслужби у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, електронного документообігу та захисту інформації, зокрема через інформаційно-комунікаційні системи Держмитслужби. Після надходження заяви митниця: - здійснює її реєстрацію в установленому порядку; - перевіряє факт зарахування коштів до державного бюджету; - перевіряє відсутність податкового боргу у платника; - встановлює наявність правових підстав для провертання коштів. За наявності підстав для повернення уповноважений структурний підрозділ митниці формує електронний висновок про повернення коштів за формою, визначеною Порядком №643, який підписується електронним підписом відповідальних посадових осіб та скріплюється кваліфікованою електронною печаткою митниці. Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами. Держмитслужба у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до органу Казначейства для виконання. Ограни Казначейства до 12:00 робочого дня, наступного за днем отримання електронних висновків: - здійснюють його автоматичну обробку; - перевіряють дійсність кваліфікованих електронних підписів та печаток; - перевіряють повноту та коректність реквізитів; - перевіряють відповідність бюджетних рахунків. У разі відповідності висновку встановленим вимогам Казначейство приймає його до виконання та здійснює перерахування коштів платнику протягом строків, визначених Порядком №643 (протягом п'яти робочих днів після прийняття висновку до виконання). Про виконання або неприйняття до виконання електронного висновку Казначейство інформує митницю шляхом направлення відповідного електронного повідомлення.
Отже, як стверджує третя особа, повноваження Казначейства, щодо повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів мають виключно виконавчо-технічний характер та реалізуються виключно за висновком митного органу та у порядку, передбаченому Митним кодексом України, Бюджетним кодексом України та Порядком №643.
16.04.2026 до суду надійшов відзив (вх.№ ЕС41436/26) Одеської митниці, в якому зазначено, що відповідач вважає, що адміністративний позов СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» не підлягає задоволенню.
Відповідач вказує, що СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» звернулось до Одеської митниці із заявою від 10.02.2026 №10/2-26зпмп (вхідні Одеської митниці № 4558/13/7.10-4 від 02.03.2026) про повернення коштів попередньої оплати з Єдиного казначейського рахунку (ЄКР) Державної митної служби України. Одеською митницею листом від 12.03.2026 №7.10- 4/15-01/13/3443 було повідомлено СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» про неможливість повернення попередньо сплаченого вивізного мита.
Як стверджує відповідач, оскільки вивезення вказаної сільськогосподарської продукції за межі митної території України здійснювалось на момент відсутності механізму документального підтвердження, необхідного для надання звільнення від сплати вивізного (експортного) мита сільськогосподарським товаровиробникам при здійсненні експорту власно вирощеної сільськогосподарської продукції та сільськогосподарським кооперативам, які експортують сою, ріпак та кользу, що вирощені членами цього кооперативу, визначеного постановою № 1256, це унеможливило практичне застосування положень Закону № 4536 в частині звільнення від сплати вивізного (експортного) мита.
Таким чином, вказано у відзиві, підстави для повернення сум вивізного (експортного) мита, сплачених при митному оформленні сільськогосподарської продукції за митною декларацією № 25UA500090010760U0 від 23.09.2025 відсутні.
Враховуючи зазначене, для цілей надання пільги зі сплати вивізного (експортного) мита (вивільнення зарезервованих коштів/повернення сплачених до бюджету сум вивізного (експортного) мита) експертні висновки подаються експортерами митним органам на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що була фактично переміщена через митний кордон України після набрання чинності постановою № 1256. Таким чином, на момент вивезення товару за межі митної території України механізм документального підтвердження, необхідного для надання звільнення від сплати вивізного (експортного) мита сільськогосподарським товаровиробникам при здійсненні експорту власно вирощеної сільськогосподарської продукції та сільськогосподарським кооперативам, які експортують сою, ріпак та кользу, що вирощені членами цього кооперативу, визначений постановою № 1256, був відсутній, що унеможливлювало практичне застосування положень Закону № 4536.
Щодо зобов'язальної вимоги позивача, то відповідач вказує, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» до Одеської митниці у повному обсязі.
16.04.2026 до суду надійшло клопотання (вх. №ЕС/41443/26) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін
Ухвалою суду від 20.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Одеської митниці (вх. №ЕС/41443/26 від 16.04.2026) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, пояснень і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького, код ЄДРПОУ 03730503 зареєстровано як юридична особа 07.03.2000 року (Дата запису: 07.06.2005, Номер запису: 11671200000000067) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 10.11 Виробництво м'яса; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 10.81 Виробництво цукру; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 Будівництво трубопроводів; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.16 Вирощування прядивних культур.
СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» 14 серпня 2025 року було укладено зовнішньоекономічний контракт № СВІ100015 з Іноземною компанією CONCERN BREAD INDUSTRIES відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, покупець придбати на умовах, визначених цим Контрактом, товар, а саме насіння ріпаку, врожаю 2025 року, українського походження, насипом, стале згідно Європейською директивою (ЄС) 2018/2001.
Як стверджує позивач, у вересні 2025 року під час оформлення Митної декларації № 25UA500090010760U0, за переконанням митних органів СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» сплатило «вивізне мито» у сумі 658 720,74 грн.
З наданої до суду копії митної декларації № 25UA500090010760U0 від 23.09.2025 року судом встановлено, що позивачем на адресу компанії «CONCERN BREAD INDUSTRIES LTD» експортувалось насіння ріпаку продовольчого, врожаю 2025 року, не для сівби, насипом, Виробник: СТОВ ІМ.БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО.
Разом із позовом позивачем надано до суду копію платіжного доручення №7903 від 15.09.2025 відповідно до якого позивач на рахунок Державної митної служби України сплатив 662 070,42 грн.
У графі «Призначення платежу» вказаного платіжного документу зазначено таке: «/350/662070.42/UAH/*;350;03730503; передоплата за митне оформлення; Авансовий платіж СТОВ ім.Б.Хмельницького на єдиний рахунок, відкритий у Казначействі;».
Як стверджує позивач, станом на день митного оформлення, експорту насіння ріпаку, 18.09.2025, діяла норма Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», відповідно до якої сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД звільняються від сплати вивізного (експортного) мита.
Також позивач вважає, що враховуючи той факт, що СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» є сільськогосподарським товаровиробником і в рамках зовнішньоекономічного контракту № СВІ100015 з Іноземною компанією CONCERN BREAD INDUSTRIES, здійснював експорт власно вирощеної сільськогосподарської продукції, відповідно СТОВ «ім Богдана Хмельницького» на день митного оформлення мав право на звільнення від митних платежів.
Судом встановлено, що позивач звернувся з заявою від 10.02.2026 до Одеської митниці, в якій просив розглянути її в строки встановлені законодавством та сформувати висновок про повернення зайво сплачених митних платежів в сумі 658 720,74 грн. на розрахунковий рахунок СТОВ «ім. Богдана Хмельницького», а саме: НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», м. Вінниця, МФО : 302076.
У заяві вказано, що СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» 14 серпня 2025 року було укладено зовнішньоекономічний контракт № CB1100015 з Іноземною компанією СONCERNBREADINDUSTRIES на постачання сільськогосподарської продукції: «насіння ріпаку» та що у вересні 2025 року під час оформлення Митної декларації № 25UA500090010760U0, за переконанням митних органів СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» сплатило «вивізне мито» у сумі 658 720,74 грн.
Також, у заяві сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького вказало, що станом на день митного оформлення, експорту насіння ріпаку, 18.09.2025 року, діяла норма ЗУ «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», відповідно до якої сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД звільняються від сплати вивізного (експортного) мита і що враховуючи той факт, що СТОВ «ім. Богдана Хмельницького» є сільськогосподарським товаровиробником і в рамках зовнішньоекономічного контракту №o CBI100015 3 Іноземною компанією CONCERNBREADINDUSTRIES, здійснював експорт власно вирощеної сільськогосподарської продукції, відповідно СТОВ «Ім Богдана Хмельницького» на день митного оформлення мав право на звільнення від митних платежів.
Разом із заявою позивачем було подано до митного органу:
1. Копію зовнішньоекономічного контракту та додатковими угодами;
2. Копію коносаменту;
3. Копію митної декларації;
4. Копію експертного висновку ТПП про походження товару;
5. Копію довідки про відсутність заборгованості з податків.
Так, в наданому митному органі експертному висновку про походження товару №UAD60500R73 від 04.03.2026 Вінницької торгово-промислової палати України (за митною декларацією № 25UA50009001076000 від 23.09.2025), зокрема, вказано, що насіння ріпаку врожаю 2025 року, українського походження експортується в кількості 296,985 мт, згідно Контракту № СВІ100015 від 14.08.2025 між СТОВ "Ім. Богдана Хмельницького", Україна та компанією CONCERN BREAD INDUSTRIES LTD, Кіпр, Коносаменту № 9 від 18.09.2025, Судно "UNION GLORY". Експортер по контракту є виробником насіння ріпаку врожаю 2025 року, українського походження.
Одеська митниця, розглянувши заяву позивача від 10.02.2026 №10/2-26зпмп (вхідний Одеської митниці № 4558/13/7.10-4 від 02.03.2026) про повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів до держбюджету за митною декларацією № 25UA500090010760U0 від 23.09.2025, склала листа від 19.02.2026 №1-02/26, в якому, з покликанням на приписи Закону України від 16.07.2025 №4536-ІХ, постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2025 року №1256, ст.82, ч.7 ст.270 Митного кодексу України зазначено, що підстави для повернення сум вивізного (експортного) мита, сплачених при митному оформленні сільськогосподарської продукції за митною декларацією № 25UA50009001076000 від 23.09.2025 відсутні.
У листі зазначено, що оскільки вивезення вказаної сільськогосподарської продукції за межі митної території України здійснювалось на момент відсутності механізму документального підтвердження, необхідного для надання звільнення від сплати вивізного (експортного) мита сільськогосподарським товаровиробникам при здійсненні експорту власно вирощеної сільськогосподарської продукції та сільськогосподарським кооперативам, які експортують сою, ріпак та кользу, що вирощені членами цього кооперативу, визначеного постановою № 1256, це унеможливило практичне застосування положень Закону № 4536 в частині звільнення від сплати вивізного (експортного) мита.
Вважаючи протиправною відмову Одеської митниці щодо підготовки та подання висновку про повернення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ім. Богдана Хмельницького» сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви від 10.02.2026 року № 10/2-26зпмп, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України (далі ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.
Згідно із частиною 1 статті 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.
Нормами частини восьмої статті 264 Митного кодексу України передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 289 Митного кодексу України моментом виникнення обов'язку із сплати митних платежів, зокрема при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту є момент прийняття митним органом митної декларації.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 291 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, з моменту списання коштів з рахунку платника податків у банку або внесення готівкових коштів у касу банку.
Випадки, коли митні платежі не сплачуються визначені статтею 292 Митного кодексу України.
Так, відповідно до статті 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, ПК України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України:
1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами;
2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано;
3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;
4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
Згідно з ст. 295 Митного кодексу України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи.
Нарахування сум митних платежів здійснюється у валюті України.
Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день подання митному органу митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, - на день його здійснення.
У разі якщо для цілей обчислення митних платежів, у тому числі визначення митної вартості товарів, необхідно зробити перерахування іноземної валюти, застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу.
Частиною першою статті 298 Митного кодексу України передбачено, що суми митних платежів, нараховані декларантом або митним органом, підлягають перерахуванню безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.
Статтею 300 Митного кодексу України передбачено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Згідно із частиною першою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Частинами другою, третьою статті 301 Митного кодексу України визначено, що у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нормами пункту 6 частини п'ятої статті 301 Митного кодексу України передбачено, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється у разі, якщо платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.
Відповідно до пункту 43.1. статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Не підлягають поверненню помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов'язань та пені платникам податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.
Пунктом 43.3. статті 43 Податкового кодексу України визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Згідно із пунктом 43.4. статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.
Приписами пункту 43.6. статті 43 Податкового кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.
Процедуру повернення помилково сплачених сум митних платежів передбачає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 (далі - Порядок № 643).
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 643, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
У заяві зазначаються:
1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені;
2) причини виникнення такої суми коштів;
3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
4) напрям перерахування суми коштів:
на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;
для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:
на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби;
на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;
5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.
До заяви додаються:
документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;
виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені;
документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Як встановлено судом, за МД25UA500090010760U0 від 23.09.2025 позивачем на адресу компанії «CONCERN BREAD INDUSTRIES LTD» експортувалось насіння ріпаку продовольчого, врожаю 2025 року, не для сівби, насипом, Виробник:СТОВ ІМ.БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО за кодом 1205 10 90 00 згідно УКТЗЕД.
Митне оформлення вказаного товарів здійснено відповідно до заявленої декларантом митної вартості та нарахованих і сплачених митних платежів.
У графі 47 «Нарахування платежів» зазначених МД, декларантом позивача зазначено код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку (наказ Міністерства фінансів України ввід 20.09.2012 № 1011 (зі змінами) - 01 «Сплата митних платежів у безготівковій формі через рахунки, відкриті на ім'я митних органів в територіальних органах Державної казначейської служби».
Так, разом із позовом позивачем надано до суду копію платіжного доручення №7903 від 15.09.2025 відповідно до якого позивач на рахунок Державної митної служби України сплатив 662 070,42 грн.
У графі «Призначення платежу» вказаного платіжного документу зазначено таке: «/350/662070.42/UAH/*;350;03730503; передоплата за митне оформлення; Авансовий платіж СТОВ ім.Б.Хмельницького на єдиний рахунок, відкритий у Казначействі;».
В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів на загальну суму 658720,74 грн, яка мотивована тим, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та експортував власно вирощену сільськогосподарську продукцію - ріпак, що класифікується за кодом 1205 згідно з УКТ ЗЕД, а відтак на підставі статті 1-1 Закону №1033-XIV було звільнене від сплати вивізного (експортного) мита в розмірі 10%.
Єдиною підставою для відмови у складенні висновку про повернення вищевказаної суми митних платежів було твердження відповідача про те, що оскільки вивезення вказаної сільськогосподарської продукції за межі митної території України здійснювалось на момент відсутності механізму документального підтвердження, необхідного для надання звільнення від сплати вивізного (експортного) мита сільськогосподарським товаровиробникам при здійсненні експорту власно вирощеної сільськогосподарської продукції та сільськогосподарським кооперативам, які експортують сою, ріпак та кользу, що вирощені членами цього кооперативу, визначеного постановою № 1256, це унеможливило практичне застосування положень Закону № 4536 в частині звільнення від сплати вивізного (експортного) мита.
Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими з огляду на таке.
Законом №4536-IX було внесено зміни до Закону №1033-XIV, доповнивши його статтею 1-1, якою затверджено ставки вивізного (експортного) мита на такі види олійних культур, зокрема на насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1205) - у розмірі 10 відсотків митної вартості товару. Вказані зміни набрали чинності з 04.09.2025.
Відповідно до статі 1-1 Закон №1033-XIV (в редакції Закону № 4536-IX станом на 04.09.2025) ставка вивізного (експортного) мита на соєві боби, подрібнені або не подрібнені (код 1201 згідно з УКТ ЗЕД), застосовується з дня, наступного за днем опублікування Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства", але не раніше 01.09.2025.
Починаючи з 01.01.2030, ставка вивізного (експортного) мита на олійні культури, види яких визначені цією статтею, щороку зменшується на 1 відсотковий пункт до значення 5 відсотків.
Сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують таку сільськогосподарську продукцію, вирощену членами такого кооперативу, звільняються від сплати вивізного (експортного) мита, передбаченого цією статтею.
Термін «сільськогосподарський товаровиробник» вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України".
Підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Відповідно до положень пункту 291.4 статті 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Наказом Міністерства фінансів України від 05.09.2025 №455 «Про внесення зміни до Класифікатора звільнень від сплати вивізного мита» Класифікатор звільнень від сплати вивізного мита, затверджений наказом Мінфіну від 20.09.2012 №1011, було доповнено кодом пільги « 063» (сільськогосподарська продукція, що класифікують за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, власно вирощена сільськогосподарськими товаровиробниками, а також членами сільськогосподарських кооперативів).
Механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на пільгу зі сплати вивізного мита при експорті власно вирощеного насіння сої та ріпаку товарних позицій згідно з УКТЗЕД 1201 та 1205 було визначено Постановою №1256.
Так, згідно із пунктом 1 Постанови №1256 сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують зазначену сільськогосподарську продукцію, вирощену членами таких кооперативів (далі - експортери), митні органи, Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати визнають, що експертний висновок про походження товару, виданий експортеру Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (далі - експертний висновок), є документом, що підтверджує право такого експортера на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита, передбачену статтею 1-1 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур». Експертні висновки для цілей цієї постанови видаються експортерам Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що експортується.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 06.10.2025 №508 Класифікатор документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затверджений наказом Мінфіну від 20.09.2012 №1011, було доповнено кодом документу « 8053» (експертний висновок про походження товару, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловими палатами, що підтверджує право сільськогосподарського товаровиробника на пільгу зі сплати вивізного (експертного) мита, передбачену статтею 1-1 Закону України «Про ставки вивізного (експертного) мита на насіння деяких олійних культур»).
З урахуванням наведеного правового регулювання, суд зазначає, що Закон №4536-IX, яким були запроваджені пільги від сплати вивізного (експортного) мита для власно вирощеної сільськогосподарської продукції, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД набув чинності з 04.09.2025.
Однак механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на вказану пільгу було визначено лише з прийняттям Постанови №1256, яка набрала чинності 05.10.2025, тобто через місяць після запровадження вивізного (експортного) мита та пільг по його сплаті.
Матеріалами справи підтверджується, що митне оформлення товарів в режимі експорту згідно № 25UA500090010760U0 від 23.09.2025 здійснено позивачем в період після набрання чинності Законом №4536-IX, проте до моменту набрання чинності Постановою №1256.
Суд зазначає, що задля усунення правової невизначеності та мінімізації конфліктних ситуацій щодо неоднакового тлумачення норм права ПК України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платників податків.
Так, у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Отже, мова йде не лише про загальнообов'язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов'язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова йде про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов'язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.
Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.
Положення пункту 56.21 статі 56 ПК України установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах таким чином: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких, платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.
Аналогічна правова позиції при вирішенні подібних правовідносин, викладена в постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №300/2906/22.
Суд вважає, що у ситуації, яка склалася, коли Законом №4536-IX, який набрав чинності з 04.09.2025, були запроваджені пільги від сплати вивізного (експортного) мита для власно вирощеної сільськогосподарської продукції, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, проте механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на вказану пільгу було визначено лише з прийняттям Постанова №1256, яка набрала чинності 05.10.2025, наявне неоднозначне тлумачення змісту прав платника, яке полягає у можливості застосування останнім пільги з 04.09.2025, що вказує на певний недолік нормотворчої техніки.
Між тим, реалізація права на пільгу, закріпленого в Законі, не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності підзаконного регулювання та затвердженого механізму підтвердження походження товару, адже відсутність порядку реалізації права на звільнення від сплати вивізного мита не анулює саму пільгу. Позивач не повинен нести відповідальність за відсутність необхідних процедурних актів, і відсутність механізму підтвердження походження товару не може призводити до покладання на суб'єктів правових відносин додаткових обов'язків.
Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності позивача є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем до № 25UA500090010760U0 від 23.09.2025 було надано документи, які підтверджують наявність у нього права на звільнення від сплати митних платежів на підставі Закону №1033-XIV.
Зокрема, про той факт, що позивачем експортувався саме власно вирощений ріпак свідчить безпосередньо графа 31 МД, в якій виробником товару зазначено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького.
Також як вбачається із графи 44 МД договір на поставку ріпаку врожаю 2025 року було подано за кодом « 4104», тобто як прямий зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх).
Як вже встановлено судом позивачем було надано відповідачу експертний висновок про походження товару №UAD60500R73 від 04.03.2026 Вінницької торгово-промислової палати України (за митною декларацією № 25UA50009001076000 від 23.09.2025), в якому, зокрема, вказано, що насіння ріпаку врожаю 2025 року, українського походження експортується в кількості 296,985 мт, згідно Контракту № СВІ100015 від 14.08.2025 між СТОВ "Ім. Богдана Хмельницького", Україна та компанією CONCERN BREAD INDUSTRIES LTD, Кіпр, Коносаменту № 9 від 18.09.2025, Судно "UNION GLORY". Експортер по контракту є виробником насіння ріпаку врожаю 2025 року, українського походження.
З урахування викладеного, позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який в силу набрання чинності Законом № 4536-ІХ, з 04.09.2025 звільнений від сплати вивізного (експертного) мита на поставлений товар, передбаченого статтею 1-1 Закону 1033-XIV.
Таким чином, будучи звільненим від сплати вивізного (експортного) мита на підставі статті 1-1 Закону №1033-XIV за власно вирощену сільськогосподарську продукцію ріпак, на підтвердження чого митному органу були надані відповідні документи, позивач надмірно сплатив до бюджету митні платежі в загальному розмірі 658720,74 грн.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оскаржувана відмову Одеської митниці щодо підготовки та подання висновку про повернення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ім. Богдана Хмельницького» сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви від 10.02.2026 № 10/2-26зпмп, не відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість позовна заява є обґрунтованою та містить докази протиправності вказаної відмови.
Щодо зобов'язальної позовної вимоги, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктами 6-8 розділу ІІІ Порядку № 643 якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.
На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.
Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.
У разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Порядку № 643 електронні висновки, які пройшли перевірку кваліфікованих електронних підписів посадових (уповноважених) осіб, кваліфікованої електронної печатки відповідної митниці Держмитслужби, повноти та правильності (в частині бюджетних рахунків) платіжних реквізитів, Казначейство приймає до виконання.
Про прийняття електронного висновку до виконання Казначейство інформує Держмитслужбу шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.
Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби.
Зі змісту наведених правових норм встановлено, що у разі відсутності визначених підстав для відмови у поверненні платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів митний орган готує висновок про повернення з державного бюджету відповідних сум коштів та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Суд зазначає, що позивач скористався правом щодо звернення до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплачених сум митних платежів, тобто виконав усі передбачені законом вимоги.
При цьому, заява позивача про повернення надміру сплачених сум митних платежів відповідає вимогам пункту 3 Порядку №643.
З урахуванням вищенаведеного у митного органу виник обов'язок із формування висновку про повернення сум коштів з бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Одеської митниці підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ім. Богдана Хмельницького» сплачених сум митних платежів в розмірі 658 720,74 грн.
Вказаний спосіб захисту прав позивача узгоджується із способом захисту, який застосований Верховним Судом в постановах від 23.10.2024 у справі №320/32969/23 та від 05.10.2023 у справі №300/2906/22 при вирішенні подібних правовідносин.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за подання даної позовної заяви у сумі 7904,65 грн згідно платіжної інструкції №9085 від 23.03.2026 (а.с.79).
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького судового збору у розмірі 7904,65 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького до Одеської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправною відмову Одеської митниці щодо підготовки та подання висновку про повернення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ім. Богдана Хмельницького» сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви від 10.02.2026 № 10/2-26зпмп.
Зобов'язати Одеську митницю підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ім. Богдана Хмельницького» сплачених сум митних платежів в розмірі 658 720,74 грн.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького суму сплаченого судового збору у розмірі 7904,65 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького (24327, Вінницька область, Гайсинський район, с. Четвертинівка, вул. Гагаріна, буд. 26, код ЄДРПОУ 03730503);
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ ВП 44005631);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, б. 6, код ЄДРПОУ 37567646).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА