про залишення позовної заяви без руху
11 травня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/958/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 06 травня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок нарахування та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги, що разом становить до виплати 8179,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2022 році позивачу як ветерану війни учаснику бойових дій нарахована та виплачена відповідачем щорічна разова грошова допомога у розмірі 1491,00 грн.
Позивач 07 квітня 2026 року звернулася до відповідача із заявою від 07 квітня 2026 року вх. № Н-16 щодо перерахунку та виплати різниці щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у відповідності із статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
На електронну пошту позивача 21 квітня 2026 року надійшла відповідь від 20 квітня 2026 року № Н-16/01/296-01-08, в якій відповідачем не спростовано, що позивачу як учаснику бойових дій 14 червня 2022 року після надходження фінансування перераховано кошти у розмірі 1491,00 грн, які передбачені для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань до 5 травня за 2022 рік. Зазначено, що виплату щорічної разової грошової допомоги відповідач здійснював додержуючись порядку використання коштів державного бюджету та у розмірі відповідно до прийнятої 07 травня 2022 року Кабінетом Міністрів України постанови № 540. Щодо нарахування та виплати позивачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, то відповідачем у своєму листі зауважено, що останній є бюджетною установою, власних доходів не має і вправі здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного призначення, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України».
Позивач вважає, що вказаними діями відповідач протиправно фактично зменшив виплату позивачу як учаснику бойових дій належної разової щорічної грошової допомоги до 05 травня, передбаченої у 2022 році у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV, чим порушив право позивача на законне отримання відповідної грошової допомоги, яка передбачає розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій - 5 (п'ять) мінімальних пенсій за віком.
Одночасно позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.
Починаючи з 14 грудня 2019 року по теперішній час позивач проходить військову службу в Управлінні Держспецзв'язку в Луганській області, що підтверджується довідкою від 20 квітня 2026 року № 38/04-1-52 та службовим посвідченням військовослужбовця Держспецзв'язку.
Позивач як військовослужбовець у період з 14 червня 2022 року по 29 січня 2024 року залучалася до виконання службових (бойових) завдань у складі сил та засобів оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною (постанова Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20).
Позивач вважає, що ті обставини, що вона є військовослужбовцем та перебуває по теперішній час на військовій службі, що пов'язано з обов'язком виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, як того вимагає стаття 11 Закону № 548, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, участі у виконанні завдань із територіальної оборони, а також у заходах, спрямованих на підтримання в регіоні правового режиму воєнного стану, в складі сил оборони України відповідно до Положення № 432 в умовах воєнного стану, є такими, які виникли об'єктивно, протягом строку, який пропущено, незалежно від волі позивача, значно ускладнили, а у деяких випадках під час виконання службових (бойових) завдань, переміщення до нового місця служби в інший регіон України унеможливили вчасне звернення до адміністративного суду першої інстанції у строки, визначені статтею 122 КАС України.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу вказаної норми слідує, що законодавець враховував не тільки безпосередню обізнаність особи про факти порушення її прав, а й об'єктивну можливість цієї особи знати про такі факти.
Крім того, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте щодо неї або які дії вчинені.
Виплати допомоги до 5 травня є періодичним платежем, що виплачується щорічно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта влади, які на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
Згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Частиною четвертою статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відтак, 30 вересня відповідного поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Дана позиція суду, в частині відліку строку з якого особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав в спірних правовідносинах, узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 лютого 2018 року по справі № 607/7919/17 та постанові від 22 липня 2021 року по справі № 420/718/21.
Таким чином перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом, слід обраховувати саме з 30 вересня відповідного року.
Враховуючи, що позивачем оскаржується протиправна бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, то перебіг строку звернення до суду починається з наступного після 30 вересня 2022 року дня, тобто з 01 жовтня 2022 року, та закінчується відповідно 31 березня 2023 року.
При цьому, з даним позовом позивач звернулась до суду лише 06 травня 2026 року, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду більше ніж на три роки (частини друга статі 122 КАС України).
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивач зазначає, що не мала можливості звернутися до суду раніше у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану та проходженням служби.
Водночас суд зазначає, що сам факт запровадження на території України воєнного стану, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, а отже підставою для їх поновлення можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 02 червня 2022 року у справі у № 757/30991/18-а, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22 та інших.
Вказана обставина могла ускладнити дотримання такого строку позивачем за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на пропуск строку звернення до суду, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку, однак обґрунтованих доводів та доказів на їх підтвердження позивачем до суду не надано.
Сам лише факт запровадження воєнного стану на території України, без обґрунтування неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС Україні строки без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, не може вказувати на наявність об'єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви та вважатися безумовною причиною для поновлення цих стоків.
За усталеною практикою Верховного суду причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2024 року по справі № 500/7802/23 зазначив, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Саме по собі покликання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов'язки вчасно.
Отже, зазначену позивачем причину пропуску строку звернення до суду (запровадження на території України воєнного стану) не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка подає позовну заяву, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Щодо проходження служби, суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що характер або умови проходження служби фактично унеможливлювали своєчасне звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Зокрема, відсутні відомості про відрядження, залучення до виконання службових (бойових) завдань у зоні бойових дій чи інші обставини, що могли б об'єктивно перешкоджати реалізації права на судовий захист у визначений законом строк.
Довідка від 20 квітня 2025 року № 38/04-1-52 містить загальну інформацію, що позивач для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання службових (бойових) завдань наказом Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») від 27 червня 2022 року № 18/дск залучалася до складу силі і засобів ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 14 червня 2022 року по 29 січня 2024 року.
Тобто ця довідка містить посилання на залучення позивача до складу силі і засобів ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою виконання службових (бойових) завдань, проте не свідчить про те, що позивач такі завдання виконувала, а також, що характер служби перешкоджав зверненню до суду.
Більш того, позивач звернулася до суду з цим позовом майже через 2 роки після того, як її вже було виключено зі складу сил, залучених до проведення відповідних заходів.
Доводи позивача про те, що вона проходить військову службу за контрактом в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України з 14 грудня 2019 року як підстава пропуску строку судом до уваги не береться, оскільки сам по собі факт перебування позивача на військовій службі не підтверджує наявність обставин, що ускладнювали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період, факт цілодобового перебування на території військової частини упродовж всього періоду пропуску строку звернення до суду або перебування позивача на лікуванні у цей же період).
Таким чином, доказів на підтвердження впливу факту введення воєнного стану та перебування позивача на військовій службі на обов'язок ОСОБА_1 своєчасно звернутися до суду з позовом, заява про поновлення строку звернення до суду не містить.
У зв'язку з викладеним, вказані в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними і такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду і підтверджені належними доказами.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтею 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для його поновленням разом з доказами поважності причин його пропуску.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяК.О. Пляшкова