Справа № 728/328/26 Головуючий у 1 інстанції Сороколіт Є. М.
Провадження № 33/4823/480/26
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
11 травня 2026 року місто Чернігів
Чернігівськийапеляційний суд у складі: судді Мазура С.А.,
за участю: захисникаЗабродського В.В. (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Забродського В.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06квітня2026 року,
встановив:
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
визнано винниму вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП) та накладено стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАПу виді у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з нього на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 31.01.2026 року о 19:00 год, на автодорозі Р61, Батурин-Конотоп, 15 км, керував транспортним засобом «NissanNavara», н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова, некоректна координація рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» та у закладі охорони здоров'я відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР).
Також ОСОБА_1 31.01.2026 року о 19:00 год, на автодорозі Р61, Батурин-Конотоп, 15 км, керував транспортним засобом «NissanNavara», н.з. НОМЕР_1 , не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль КРАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі, чим порушив вимоги п 12.3 ПДР, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Не погодившись із рішенням суду, захисник подавапеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду та закрити провадження у справіза відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Зазначає, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами недоведена. В порушення положень ст. 266 КУпАП працівниками поліції не було висунуто саме вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки питання «чи поїдете до лікарні на освідування», ОСОБА_1 було розцінено як питання про те, чи треба звертатися за медичною допомогою при ДТП, відповідне направлення не було вручено. Особу водія встановлено зі слів командира. При цьому звертає увагу на те, що у ОСОБА_1 було виявлено пошкодження голови, що характерно для отримання таких при ДТП особою, яка перебуває на пасажирському сидінні, тоді як у водія мали б бути пошкодження грудної клітини, тому не доведено факту керування. Також вказує, що вина у ДТП не доведена, оскільки автомобіль стояв на дорозі у темну пору доби без ввімкненої аварійної сигналізації та не було виставлено аварійного знаку за 20 м від припаркованого автомобіля, тоді як частина його перебувала на проїжджій частині дороги.
Оскарживши постанову суду поза строком апеляційного оскарження, просить поновити пропущений процесуальний строк, визнавши причини пропуску поважними.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що з метою забезпечення доступу до правосуддя можливо задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У судовому засіданні апеляційного суду захисникпідтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених підстав.
Дослідивши матеріали справи,заслухавши захисника,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 124 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
У відповідності до ч. 1 ст. 130 КУпАП притягненню до адміністративної відповідальності підлягають особи, що здійснюють керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Суд першої інстанції на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення виконав вимоги ст. 280 КУпАП, повно з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не зважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1 , вона підтверджується:
- даними протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, які є документами, що офіційно засвідчують факт учинення неправомірних дій особою і є одним із джерел доказів;
- схемою місця ДТП від 31.01.2025 року, підписаною потерпілим ОСОБА_2 та від підпису у якій ОСОБА_1 відмовився;
- письмовими поясненнями свідків (водія та пасажира авто, з яким відбулося зіткнення), які містять опис обставин ДТП та зазначали на ОСОБА_1 як водія, який, перебуваючи за кермом, здійснив зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем, у якому вони знаходилися та якому намагалися надати допомогу, викликали «швидку медичну допомогу», при цьому водій зазначив, що аварійний сигнал був ввімкнений. Такі їх пояснення узгоджується між собою з установленими обставинами.
Такі показання свідків у достатній мірі узгоджуються із даними, що містяться на диску з відеозаписами, доданими до протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема визначення водія автомобіля, ОСОБА_1 , який був з явними ознаками алкогольного сп'яніння, в наслідок чого поліцейським було запропоновано огляд на стан алкогольного сп'яніння у лікарні або за допомогою приладу Драгер та від якого останній відмовився.
Відтак, доводи апеляційної скарги, що така пропозиція не звучала саме як вимога поліцейського пройти огляд безпідставна, оскільки за обставин, що склалися та реакцією водія, можливо встановити, що він розумів, що йому пропонують пройти огляд саме на визначення стану алкогольного сп'яніння та відмовився від такого.
Таким чином, досліджені під час розгляду у справі про адміністративне правопорушення докази, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування автомобілем ОСОБА_1 та відсутності його вини у вчиненні ДТП, не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході апеляційного розгляду. І посилання на характер отриманих ушкоджень жодним чином не впливають на такі висновки.
Необґрунтованими є і доводи стосовно незгоди з порядком проведення огляду з урахуванням того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому огляд мав проводитися в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, стороною захисту не надано жодних відомостей про те, що вказаний автомобіль у встановленому порядку був закріплений за Збройними Силами України, і водій такого транспортного засобу виконував в цей час безпосередні військові обов'язки.Водночас факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку, оскільки даних про те, що він виконував бойове завдання, яке зобов'язувало б його у той момент керувати автомобілем, суду не надано.
Не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_1 і визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, початок складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення раніше за письмове направлення на медичний огляд, оскільки при відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, таке направлення не складається.
Викладена позиція сторони захисту розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна та направлена на уникнення відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення.
Жодних інших вагомих доказів на спростування вини, захисником суду апеляційної інстанції надано не було.
Таким чином, порушень закону, що тягнуть скасування постанови суду, як про це зазначено в апеляційній скарзі, при апеляційному розгляді не було встановлено.
Наведеним доказам суд першої інстанції дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на наведене, підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття справи,відсутні.
Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Поновити захисникустрок на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника Забродського В.В.- залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяС. А. Мазур