Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/327/26
Провадження № 1-кп/506/59/26
про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження
06.05.2026селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши в залі судового засідання у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області про закриття кримінального провадження №12022166180000213, внесеного до ЄРДР 19.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,
за участю прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
16 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області про закриття кримінального провадження у зв'язку із невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні відділення №2 СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12022166180000213, внесеного до ЄРДР 19.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Так, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа під приводом продажу скутера Viper GTS в соціальній мережі FACEBOOK в спільноті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » шляхом зловживання довірою ОСОБА_5 заволоділа грошовими коштами на загальну суму 6000 грн.
При цьому, як зазначено в клопотанні, в ході досудового розслідування проведено слідчі та розшукові дії, однак особу, причетну до вчинення вказаного кримінального правопорушення, не встановлено та жодній особі про підозру не повідомлялось. Крім того, у клопотанні прокурором зазначено, що станом на 16 квітня 2026 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022166180000213, внесеному до ЄРДР 19.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, триває понад три роки. Враховуючи, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, передбачено покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк, то згідно до ч.2 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, є кримінальним проступком , тому прокурор просив суд відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України та ч.4 ст.284 КПК України закрити кримінальне провадження у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор у підготовчому засіданні на задоволенні клопотання наполягав.
Потерпіла просила вирішити клопотання на розсуд суду ,так як вважала, що поліція якісь дії по встановленню винуватої особи вчиняла, але вона все ж хотіла б , щоб таку особу встановили з метою відшкодування завданих їй збитків.
Вислухавши прокурора та потерпілу, вивчивши клопотання та матеріали кримінального провадження суд доходить наступного висновку.
У провадженні відділення №2 СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12022166180000213, внесеного до ЄРДР 19.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України .
З фабули внесених до ЄРДР відомостей за №12022166180000213 від 19.07.2022 року вбачається, що 18 липня 2022 року ОСОБА_5 звернулася із заявою про те, що 18 липня 2022 року близько 16.00 г невідома особа шляхом зловживання довірою до останньої заволоділа грошовими коштами на загальну суму 6000 грн . /а.с. 1 наданих матеріалів /.
18 липня 2022 року від ОСОБА_5 старшим дізнавачем Богошурою було прийнято заяву про кримінальне правопорушення .
19 липня 2022 року ОСОБА_5 було визнано потерпілою і в той же день допитано. При цьому дізнавачем належним чином не встановлено особу потерпілої. Так, в протоколі допиту зазначено прізвище потерпілої ОСОБА_6 , тоді як відповідно до паспорту громадянина України, який був виданий 28 червня 2022 року, прізвище останньої ОСОБА_7 .
Не вчинивши більше жодних слідчо-розшукових дій , старшим дізнавачем кримінальне провадження було закрито.
Після скасування прокурором постанови про закриття кримінального провадження , слідчим суддею Котовського міськрайонного суду Одеської області 14 листопада 2022 року було постановлено ухвалу про тимчасовий доступ до речей та документів, яка понад три роки органами дізнання не була реалізована.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої ст. 284 КПК України, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
У відповідності до п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Разом з тим, як вбачається із зазначених правових норм, кримінальне провадження може бути закрите з підстав, вказаних у п. 3-1 ч. 1ст. 284 КПК України, за наявності декількох обов'язкових умов, а саме: доведеності самої події злочину, тобто діяння, передбаченого Особливою частиною КК України; доведеності всіх об'єктивних та суб'єктивних ознак відповідного складу злочину; відсутності відомостей про особу, яка вчинила злочин; об'єктивної неможливості встановити особу, яка вчинила злочин; закінчення визначених у ст.49 КК України строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
При цьому відсутність будь-якої з цих умов виключає можливість закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 3-1 ч. 1ст. 284 КПК України.
Суд констатує, що досудове розслідування вказаного кримінального провадження фактично не здійснювалося. Належні та ефективні заходи спрямовані на розкриття вказаного кримінального правопорушення не були здійснені. Досудове розслідування та процесуальне керівництво з боку прокурора були неналежними.
Статтею 9 ч. 4 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 2 КПК України ,завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частина 1 статті 7 КПК України передбачає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких у тому числі відносяться: законність, публічність.
Стаття 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч. 1,2ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
З огляду на досудове розслідування вищевказаного кримінального провадження , суд вважає, що його розслідування не може відповідати вимозі ефективності.
Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі "Євген Петренко проти України" (заява N 55749/08 від 29.01.2015 року) у п. 65 "…для того, щоб розслідування могло вважатися "ефективним", воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості".
Як вбачається з п. 40 рішення Європейського суду з прав людини "Юрій Іларіонович Щокін проти України" від 03.10.2013 року, заява N 4299/03 "…державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності (див. вищезгадані рішення у справах "Начова та інші проти Болгарії" (Natchova et autres c. Bulgarie), пункт 113, та "Рамсахай та інші проти Нідерландів" (Ramsahai et autres c. Pays-Bas), пункт 324).
Проте, починаючи з листопада 2022 року орган досудового не приклав жодних зусиль, щоб встановити осіб, причетних до вказаного кримінального правопорушення, протягом понад трьох років не здійснював жодних слідчих(розшукових) дій, направлених на встановлення цих осіб, маючи для цього всі процесуально-правові інструменти.
Тобто, з викладеного вбачається, що у кримінальному провадженні дізнавачем не здійснювалось дізнання належним чином та не здійснювались дії на виконання обов'язку, встановленого ст. 92 КПК України.
При цьому ,відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Частиною 1 ст.92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Суд вважає, що органом дізнання не вжиті заходи щодо збирання доказів, не виконанні усі можливі та необхідні заходи з метою встановлення особи ,яка причетна до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Так, орган дізнання за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.
Суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23)
При цьому суд звертає увагу, що використання органами досудового розслідування норми, що була запроваджена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства" як можливості закінчити досудове розслідування вказаного кримінального провадження шляхом закриття судом на підставі п. 3-1 ч. 1ст. 284 КПК України, суперечить вимогам ст.9 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усталеній практиці Європейського суду з прав людини, завданням та загальним засадам, встановленим чиним КПК України.
У зв'язку з відмовою у закритті, матеріали кримінального провадження підлягають поверненню до Подільської окружної прокуратури для організації проведення досудового розслідування.
На підставі встановленого та керуючись ст.ст. 314, 284, 369-372 КПК України, суд
В задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12022166180000213, внесеного до ЄРДР 19.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено в залі судового засідання 08.05.2026 року о 13.45 год.
Суддя ОСОБА_1