Справа №523/13393/24
Провадження №2/504/886/26
Доброславський районний суд Одеської області
11.05.2026с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
секретаря- Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні, в залі суду № 5, клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМАРИН», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державний реєстратор Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Іванова Яна Анатоліївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Медведенко Галина Валеріївна про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання права власності, скасування рішення про державну реєстрацію , визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення моральної шкоди,-
Позивач звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до відповідачів.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.08.2024 року відкрито провадження по справі.
Однак в подальшому Суворовським районним судом м. Одеси встановлено, що дана справа не підсудна Суворовському районному суду м. Одеси, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги із приводу нерухомого майна, яке знаходиться на території, на яку поширюється територіальна юрисдикція (підсудність) Комінтернівського районного суду Одеської області та для якого (позову) поширюється дія правила про виключну підсудність, у зв'язку з чим цивільну справу №523/13393/24 направлено до Комінтернівського районного суду Одеської області для розгляду за підсудністю.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.12.2024 року відкрито провадження у справі.
Заявниця подала клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та просила суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «БУДМАРИН» (код ЄДРПОУ 33656758) та знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 в ЮЖНЕ ГРУ АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299), у межах суми 525 000 (П'ятсот двадцять п'ять тисяч) гривень, незалежно від фактичної наявності або залишку коштів на рахунку.
Накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «БУДМАРИН» (код ЄДРПОУ 33656758) та знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_2 в ПАТ «МТБ БАНК» (МФО 328168), у межах суми 262 500 (П'ятсот двадцять п'ять тисяч) гривень, незалежно від фактичної наявності або залишку коштів на рахунку.
Встановити, що загальна сума арешту, накладеного на грошові кошти ТОВ «БУДМАРИН» за цим клопотанням, не може перевищувати 525 000 (П'ятсот двадцять п'ять тисяч) гривень.
Клопотання обгрунтовано тим, що згідно висновку експерта ФОП ОСОБА_3 № 25/24 від 21 вересня 2024 року, розмір моральної шкоди визначено у розмірі 500 000 (П'ятсот тисяч) гривень. Вищевказаний висновок експерта є доказом у справі, на якому обґрунтовується вимога позивача про стягнення моральної шкоди.
Позивач стверджує, що вона зазнала моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, що фізична особа отримала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у порушенні її права власності на квартиру, постійних головних болях та нервових зривів, що її обманули, за її кошти побудували квартиру, а саму квартиру відповідач оформив на себе і в подальшому продав - все це спричинило позивачу моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 500 000 (П'ятсот тисяч) гривень.
Як вказує у клопотанні заявниця, розмір моральної шкоди підтверджується висновком експерта № 25/24 від 21 вересня 2024 року та детально обґрунтований у позовній заяві.
Завниця стверджує, що до теперішнього часу вона має велике душевне страждання через порушення її прав та знаходиться на лікуванні.
Також заявниця стверджує, що вона понесла витрати у розмірі 25 000 гривень за проведення вищевказаної експертизи, що підтверджується актом виконаних робіт.
Загальна сума вимог щодо грошових коштів становить 525 000 (П'ятсот двадцять п'ять тисяч) гривень.
Клопотання сплачено судовим збором.
В підготовчому засіданні представник позивачки доводи даного клопотання підтримав.
Представники відповідачів у підготовче засідання не з'явились, повідомлені про дату час та місце його проведення належним чином.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши позицію сторони позивача, суд дійшов до наступного висновку:
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У даній справі позивач просить суд вирішити питання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "БУДМАРИН" у межах суми позовних вимог, на загальну суму 525000,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини п'ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Зазначене узгоджується з роз'ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 910/4777/21.
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Верховний Суд ураховує, що мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2025 року у справі № 466/11625/24, провадження № 61-4756св25.
Суд першої інстанції вважає, що заява позивача про забезпечення позову лише частково обгрунтована, тобто в межах суми позовних вимог (майновий спір) 500000,00 грн., за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов'язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.
Тобто суд першої інстанції вважає, що у справі наявні правові підстави для забезпечення позову ОСОБА_1 , так як невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому істотно ускладнити виконання судового рішення.
Суд першої інстанції врахувує предмет та підстави позову, і тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Забезпечення позову у цій справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення і свідчить про дотримання судом справедливого балансу інтересів сторін спору.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 824/120/24 (провадження № 61-14900ав24).
Суд також враховує, що підстави для забезпечення позову є оціночними
та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2025 року
у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25).
Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувавши обсяг позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обраний вид забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти відповідача) може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Такий захід забезпечення позову буде співмірним позовним вимогам.
При цьому він частково здійснений у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, а в розумінні Глави 13 ЦК України грошові кошти також є майном.
При цьому у вищевказаній постанові від 06 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25) Верховний Суд погодився з висновками районного суду про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог.
Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу здійснювати свою господарську діяльність, а лише обмежує частково розпорядження грошовою сумою у розмірі 500000,00 грн.
Решта суми 25000,00 грн. не відноситься до ціни позову, а є процесуальними витратами.
Суд ще раз наголошує, що арешт накладається на грошові кошти товариства у межах суми позовних вимог, проте за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов'язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.
Тобто товариство не позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі № 175/9587/23 (провадження № 61-7044св24).
Зроблені судом висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Тому клопотання слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153,196-200,258-260,353 ЦПК України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМАРИН», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державний реєстратор Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Іванова Яна Анатоліївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Медведенко Галина Валеріївна про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання права власності, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «БУДМАРИН» (код ЄДРПОУ 33656758) та знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 в ЮЖНЕ ГРУ АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299), на банківському рахунку НОМЕР_2 в ПАТ «МТБ БАНК» (МФО 328168) у межах суми 500 000,00 (П'ятсот тисяч) гривень, незалежно від фактичної наявності або залишку коштів на рахунку, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов'язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.
В решті клопотання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів від дня її проголошення.
Оскарження не зупиняє виконання ухвали.
Суддя В. К. Барвенко