11 травня 2026 року Київ справа №320/18574/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ЦМУ ДМС).
Просив суд:
- визнати протиправним дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову в прийнятті документів для оформлення (обміну) посвідки на постійне проживання;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти документи щодо обміну посвідки на постійне проживання, розглянути заяву - анкету ОСОБА_1 та здійснити обмін посвідки на постійне проживання, виданої Управлінням державної міграційної служби України в Луганській області 20.09.2012 серії ЛГ номер 144, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
Ухвалою суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з досягненням 45-річного віку він звертався до відповідача із заявами про обмін посвідки на постійне проживання, проте відповідачем протиправно не розглянуто подані заяви по суті та повернуто пакет документів без їх належного розгляду.
Повідомив, що приїхав в Україну в 2011 році з російської федерації; станом на дату перетину державного кордону діяла Угода між Урядом України і Урядом російської федерації про безвізові поїздки громадян України і російської федерації, де зазначався перелік документів громадян російської федерації для в'їзду, виїзду, перебування і пересування територією України. Вказав, що відповідно до пункту 1 Переліку документів громадян Російської Федерації для в'їзду, виїзду, перебування і пересування територією України, громадянин Російської Федерації може в'їжджати, прямувати транзитом, перебувати і пересуватися територією України на підставі паспорта громадянина Російської Федерації або свідоцтва про народження (для дітей віком до 14 років) із зазначенням належності до громадянства російської федерації. Дію пункту 1 Переліку документів громадян російської федерації для в'їзду, виїзду, перебування і пересування територією України зупинено з 1 березня 2015 року у частині можливості громадян російської федерації в'їжджати, прямувати транзитом, перебувати і пересуватися територією України на підставі паспорта громадянина російської федерації або свідоцтва про народження (для дітей віком до 14 років) із зазначенням належності до громадянства російської федерації згідно із Постановою Кабінету Міністрів № 23 ( 23-2015-п ) від 30.01.2015 року.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що, звертаючись до міграційного органу для обміну посвідки на постійне проживання, позивачем не долучено дійсного паспортного документу, у зв'язку із чим, прийнято рішення про відмову у прийнятті документів для обміну посвідки на постійне проживання в Україні.
У своїй відповіді на відзив позивач не погодився із доводами відповідача та вказав, що твердження міграційного органу про ненадання паспортного документа не відповідає дійсності, позаяк, серед наданих документів для вирішення питання про обмін посвідки ОСОБА_1 , містилась копія його паспорту. Наголошував, що законодавець відокремлює поняття «обмін» посвідки та її «оформлення»; крім того, під різне нормативне регулювання підпадає як порядок розгляду заяви, так і підстави для прийняття рішення і кінцевий результат розгляду.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, 18.01.2007 документований паспортом російської федерації.
20.09.2012 позивачу оформлено посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 . У посвідці зазначено, що вона дійсна безстроково. Вказано, що безстрокова посвідка на постійне проживання в Україні підлягає обов'язковому обміну в 25/45-літньому віці. Також тут міститься інформація про те, що ОСОБА_1 прибув на територію України у 2011 році із російської федерації. Посвідка видана Управлінням ДМС в Луганській області на підставі Закону України «Про імміграцію».
З'ясовано, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо обміну посвідки на постійне проживання.
Так, на заяву від 24.10.2024 позивачу надана відповідь Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області від 28.11.2024 №C-1662/8010-24/8010.6.1/3144-24 та повернуто надісланий пакет документів, посилаючись на пункти 3, 16 Порядку оформлення, що до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС подаються особисто іноземцем або особою без громадянства оригінали документів, зазначених підпунктом 1,2,4,5,7 і 8 пунктом 40 Порядку оформлення.
05.03.2025 позивач повторно звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області із заявою-анкетою щодо обміну посвідки на постійне проживання, виданої Управлінням державної міграційної служби України в Луганській області 20.09.2012, серії НОМЕР_1 , у зв?язку із досягненням 45-річного віку.
До заяви були подані:
- оригінал посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 від 20.09.2012;
- оригінал паспорта громадянина російської федерації ОСОБА_1 ;
- переклад на українську мову сторінки паспортного документа ОСОБА_1 , засвідченого у встановленому законодавством порядку;
- документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;
- оригінал документу, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
- документ, що підтверджує сплату штрафу.
Однак, міграційним органом відмовлено у прийнятті документів про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку з відсутністю паспортного документа, про що свідчить відповідь від 05.03.2025 №80152100000592.
Вважаючи, що відмова у прийнятті документів про обмін посвідки на постійне проживання є протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням у пункті 6 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI (Закон №3773-VI) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Як закріплено у частині першій статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
У статті 1 Закону України «Про імміграцію» визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
Механізм оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживанняврегульований положеннями Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 (Порядок №322).
Вказаний порядок містить як загальні норми вчинення дій працівників під час приймання документів для оформлення, обміну посвідки, так і порядок подання документів для отримання посвідки, та порядок подання документів зокрема для її обміну.
За положеннями пунктів 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну (пункт 3 Порядку №322).
У пунктах 7, 9 Порядку №322 визначено, що обмін посвідки здійснюється у разі, зокрема закінчення строку дії. Оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів».
За нормами пунктів 16, 17 Порядку №322 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства. Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.
У пункті 40 Порядку №322 визначено, що для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини, у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку); 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати. Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту. До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати. Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.
За змістом пункту 41 Порядку №322 у разі коли обмін посвідки здійснюється у зв'язку із закінченням строку її дії, додатково подаються документи, зазначені у підпункті 4 пункту 32, пунктах 33 і 34 цього Порядку.
У силу пункту 42 Порядку №322, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Відповідно до пунктів 22, 23, 24 Порядку №322 у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта вносить до неї відповідні виправлення. Після перевірки заяви-анкети іноземець або особа без громадянства власним підписом підтверджують правильність внесених до неї відомостей про особу. Якщо іноземець або особа без громадянства через фізичні вади не можуть підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом. Після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Враховуючи зазначені норми вказаного Порядку, ним встановлено подання документів в оригіналі, та при їх відповідності та повноти, саме працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету.
З аналізу наведених приписів законодавства вбачається, що посвідка на постійне проживання, у разі досягнення іноземцем 45-ти років, підлягає обміну, який здійснюється за зверненням особи, документованої такою посвідкою, із поданням цією особою встановлених чинним законодавством документів.
При цьому, за результатами розгляду поданих іноземцем або особою без громадянства документів для обміну посвідки територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має прийняти одне з двох рішень: або рішення про відмову іноземцю або особі без громадянства у видачі (обміні) посвідки із зазначенням відповідних підстав, визначених у законі для такої відмови, або про видачу (обмін) посвідки.
Кабінетом Міністрів України 21.10.2022 прийнято постанову №1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану», якою передбачено, що посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам російської федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24.02.2022, підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в'їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування.
Оскільки для громадян російської федерації Урядом України не встановлена автоматична пролонгація терміну дії посвідки на тимчасове або постійне проживання, вона підлягає обміну в порядку, встановленому чинним законодавством.
У той же час, суд враховує приписи Закону України «Про адміністративну процедуру» (Закон № 2073-IX).
Як закріплено у статті 1 цього Закону, він регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
За нормами статті 8 Закону № 2073-IX адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов'язаний надати належне обґрунтування такої зміни.
За змістом статті 27 Закону №2073-IX учасником адміністративного провадження є:
1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов'язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі:
а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник);
б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження;
в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник);
2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).
За правилами статті 36 Закону №2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається:
1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги;
2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження.
Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.
У відповідності до статті 38 Закону №2073-IX особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов'язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу. Заяву може бути подано однією особою (індивідуальна заява) або групою осіб (колективна заява) .
За нормами статті 39 цього ж Закону заява подається в усній чи письмовій формі. Письмова заява може бути подана в електронній або паперовій формі.
Заява може бути подана в усній формі у разі, якщо законодавством не вимагається подання заяви в письмовій формі. Заява в усній формі подається особою шляхом особистого звернення або за допомогою засобів телефонного зв'язку.
У визначених законодавством випадках заява в усній формі щодо вирішення певної категорії справ, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги, може бути подана особою за допомогою засобів телефонного зв'язку, за умови підтвердження ідентифікації особи, яка її подає, зокрема з використанням засобів розпізнавання голосу або з наданням відповідей на контрольні запитання.
Заява в усній формі, подана шляхом особистого звернення, фіксується в матеріалах справи шляхом оформлення її посадовою особою адміністративного органу в письмовій формі в момент подання заяви. Оформлена в такий спосіб письмова заява підписується заявником (його представником), крім випадків, передбачених законодавством.
Заява в усній формі, подана шляхом особистого звернення, не підлягає оформленню в письмовій формі, якщо справа вирішується в момент подання заяви, крім випадків, передбачених законодавством.
Заява, що подається в електронній формі, повинна відповідати вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Порядок подання заяви закріплено у статті 41 Закону №2073-IX.
Так, заява подається до адміністративного органу, до компетенції якого належить вирішення порушеного в ній питання.
Заява в письмовій формі може бути подана до адміністративного органу шляхом особистого звернення, надіслана поштовим відправленням або подана в електронній формі, у тому числі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг. У випадках, передбачених законодавством, заява може бути подана до адміністративного органу через: 1) центр надання адміністративних послуг; 2) інший уповноважений відповідно до закону орган, посадову або службову особу.
У випадках, передбачених законодавством, до заяви додаються відповідні документи та/або їх копії.
Не допускається вимагання від заявника документів, не визначених законом або у формі, не встановленій законодавством.
Після вирішення справи оригінали документів повертаються заявникові, якщо інше не передбачено законом.
Заявник може в порядку, встановленому законом, звернутися до адміністративного органу з єдиною заявою для вирішення кількох справ, що належать до компетенції різних адміністративних органів, якщо причиною для звернення є настання однієї події в житті заявника.
Адміністративний орган, до якого подана єдина заява та документи (їх копії), що додаються до неї, формує дані, необхідні для вирішення кожної справи, та в порядку інформаційної взаємодії надсилає їх до іншого адміністративного органу. Зазначені дані є підставою для розгляду і вирішення справи іншим адміністративним органом, а заява та документи (їх копії), що додаються до неї, залишаються в адміністративному органі, до якого їх подано.
Перелік випадків, у яких особа може подати єдину заяву, а також справ, що підлягають вирішенню за такою заявою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Адміністративний орган, центр надання адміністративних послуг, уповноважений орган, посадова або службова особа, зазначені в пункті 2 частини третьої цієї статті, забезпечують: 1) можливість безоплатного одержання заявниками в достатній кількості бланків заяв та інших документів, необхідних для звернення; 2) надання допомоги в оформленні заяв.
Заява реєструється адміністративним органом в день її надходження. Відмова в реєстрації заяви не допускається. Адміністративний орган у день надходження заяви на вимогу заявника або його представника видає (надсилає) йому письмове підтвердження реєстрації його заяви із зазначенням дати та номера реєстрації, крім випадків, якщо справа вирішується в момент подання заяви. Реєстрація заяви, поданої в електронній формі, підтверджується автоматично надісланим електронним повідомленням (стаття 42 Закону №2073-IX).
За правилами статті 43 Закону №2073-IX у разі якщо заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху. Адміністративний орган надсилає заявнику письмове повідомлення про залишення заяви без руху протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, а в разі особистого звернення із заявою негайно (за можливості) вручає під розписку таке повідомлення особі, яка подала заяву, безпосередньо в адміністративному органі.
У повідомленні про залишення заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху.
Адміністративний орган встановлює строк, достатній для усунення заявником виявлених недоліків. За клопотанням заявника адміністративний орган може продовжити строк усунення виявлених недоліків.
Необґрунтоване залишення заяви без руху не допускається.
У разі усунення виявлених недоліків у строк, встановлений адміністративним органом, заява вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду справи продовжується на строк залишення заяви без руху.
Не допускається повторне залишення без руху заяви, в якій усунуто виявлені недоліки, зазначені в повідомленні про залишення заяви без руху.
Суд звертає увагу, що у подальшому, після того як спірна відмова мала місце, положення Порядку №322 уже були приведені у відповідність до норм Закону «Про адміністративну процедуру» і також у редакції, яка діє з 21.05.2025 наразі передбачають обов'язковість залишення відповідної заяви без руху у разі наявності недоліків, неповного комплекту документу тощо (за нормами пункту 21 Порядку №322 у разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, або у разі порушення іноземцем або особою без громадянства строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта приймає рішення про залишення заяви-анкети без руху та негайно (за можливості) вручає під розписку іноземцю або особі без громадянства, або законному представнику повідомлення про залишення заяви-анкети про оформлення посвідки без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства).
Разом із тим, така обставина не змінює обов'язковість виконання для відповідного суб'єкта владних повноважень - відповідача вимог Закону «Про адміністративну процедуру», які були чинними на час виникнення спірних відносин і при умові невідповідності (недостатності) поданих документів імперативно передбачали необхідність залишення заяви без руху із зазначенням недоліків.
Таким чином, суд зазначає, що у досліджуваному випадку відповідач повинен був саме залишити без руху заяву позивача і деталізувати, які саме недоліки (неповнота) у поданих документах.
Однак не зробив цього, у зв'язку із чим суд констатує, що такі дії (рішення) не відповідають приписам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому дійсно відповідач не заперечує наявність у позивача дозволу на імміграцію і законність в'їзду на територію України .
Також фактично відповідач не розглянув по суті подану позивачем заяву щодо продовження строку дії (обміну) посвідки на постійне проживання, що порушує вимоги Порядку №322.
За наведеного у сукупності, суд формує висновок про противність відмови у прийнятті документів для оформлення (обміну) посвідки на постійне проживання, оформлену повідомленням від 05.03.2025 №80152100000592, та, відповідно, наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
У той же час, не підлягає задоволенню вимога про здійснення обміну посвідки на постійне проживання, як така, що є передчасною.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як закріплено у частині третій статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, при поданні позовної заяви сплачено 968, 96 грн судового збору, отже, з урахуванням задоволеної частини вимог, суд присуджує позивачу 484, 48 грн судових витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у прийнятті документів для оформлення (обміну) посвідки на постійне проживання, оформлену повідомленням від 05.03.2025 №80152100000592.
Зобов'язати Державну міграційну службу у м. Києві та Київській області розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення (обмін) посвідки на постійне проживання, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ: 42552598; місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4а) судовий збір у розмірі 484, 48 (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.