про відмову в задоволенні відводу судді
11 травня 2026 року м. Київ 320/15686/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись із заявою про відвід судді, поданої в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доВищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури
проВизнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 (позивач / ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка полягає у невчиненні дій щодо виключення із рішення №11-009/2021 від 20.02.2021 Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури недостовірне (фіктивне) рішення №286/2020 від 11.11.2020 Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області - відомості про фіктивне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №222 від 15.10.2001, виданого Київською обласною КДКА адвокату ОСОБА_1.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено порядок та строк на усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:
- документа про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн. (Отримувач коштів ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача UA718999980313151206084010001; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог, вказавши поважні підстави для поновлення строку та додавши докази поважності причин його пропуску.
27 квітня 2026 року до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді.
В обґрунтування заяви зазначено, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 в частині недотримання позивачем строків звернення до суду є явно незаконною та необґрунтованою, що надає підстави недовіряти судді та заявити відвід.
11.05.2026 вказану заяву про відвід судді було фактично передано судді Жуковій Є.О., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом, складеним працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з довідкою начальника відділу управління персоналом та інформаційного забезпечення суддя Київського окружного адміністративного суду ЖУКОВА Євгенія Олексіївна відповідно до наказу від 30 березня 2026 року № 50-ктм/гс з 27 квітня 2026 року по 08 травня 2026 року перебувала у щорічній відпустці.
Ознайомившись із заявою позивача про відвід судді, повно та всебічно оцінивши викладені в ній твердження, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) визначено підстави для відводу (самовідводу) судді.
Відповідно до пунктів 1-5 частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Також суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина 2 статті 36 КАС України).
Згідно з частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Отже, для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. При цьому, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
В свою чергу, особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Обґрунтовуючи заявлений відвід, ОСОБА_1 , аналізує ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 та, зокрема, стверджує - «Проте, доводи суду не ґрунтуються на вимогах матеріального права та процесуального права.», «Тому, суд знову не звертає увагу, що дії і бездіяльність є різними юридичним поняттями і передбачають різні юридичні наслідки, через що доводи суду являються безпідставними, незаконними та такими, що не ґрунтуються на законі.».
Суд критично оцінює викладені в заяві про відвід твердження, які повністю зводять до незгоди позивача з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 та відмічає, що в силу приписів частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.85 та 13.12.85), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
Суд зауважує, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто наголосити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
"об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
"суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Надаючи оцінку об'єктивності судді (суддів) під час вчинення ним (ними) процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя (судді) під час виконання ним (ними) своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє поведінка судді (суддів) у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею (суддями) дії, які можуть стати приводом для позбавлення права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи судді повинні утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Судді утримуються від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Водночас вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Водночас за сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду, наведеною, зокрема в ухвалах у справах №990/119/23, № 990/136/23, №990/20/23, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Суд вказує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 36 КАС України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Підсумовуючи викладене, обставини, які наведені позивачем в заяві про відвід судді не є такими, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, такі доводи у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відводу судді, що безумовно свідчить про необґрунтованість заявленого відводу.
Аналогічна позиція щодо застосування критерію "неупередженості" судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 жовтня 2020 року у справі №826/8426/14, від 06 жовтня 2022 року у справі №640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі №826/9693/13-а та від 11 липня 2023 року у справі №200/5179/22.
Відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частиною 4 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Отже, суд вважає за необхідне матеріали цієї справи передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 31, 36, 40, 236, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Жукової Є.О. в адміністративній справі №320/15686/26.
2. Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передати заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Жукова Є.О.