08 травня 2026 року справа №320/21684/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.11.2023 №49638/03-16 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням довідок №482/18 та №483/18 від 07.11.2023, виданих архівним відділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням довідок №482/18 та №483/18 від 07.11.2023, виданих архівним відділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що у листопаді 2023 року вона звернулась через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати за 1991-2000 роки відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення №49638/03-16 від 30.11.2023 про відмову в перерахунку пенсії на підставі довідок №482/18 та №483/18 від 07.11.2023, виданих архівним відділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки такі довідки не підтверджені первинними документами.
Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній наполягав на відсутності підстав для задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що довідки про заробітну плату потребують підтвердження первинними документами, внаслідок чого довідки, надані позивачем, не можуть бути прийнятими до уваги при визначенні розміру пенсії.
При цьому, відповідач-2 у відзиві зауважив про недоцільність проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 07.11.2023 №462/18, оскільки це призведе до зменшення розміру пенсії.
Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що за принципом екстериторіальності заяву позивача про перерахунок пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яким прийнято рішення №49638/03-16 від 30.11.2023 про відмову в перерахунку пенсії на підставі довідок №482/18 та №483/18 від 07.11.2023, виданих архівним відділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Крім того, відповідач-1 зазначив, що довідки про заробітну плату потребують підтвердження первинними документами, а тому в перерахунку пенсії позивача було відмовлено.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ватутинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 03.08.2001.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за віком та є працюючим пенсіонером. Пенсію призначено з 03.02.2014 зі зниженням пенсійного віку як матері особи з інвалідності з дитинства відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
24.11.2023 позивач через Веб-портал електронних послуг звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням довідок про заробітну плату №482/18 та №483/18 від 07.11.2023, виданих архівним відділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за період роботи ОСОБА_1 з березня 1991 року по грудень 2000 року.
Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення №49638/03-16 від 30.11.2023 про відмову у перерахунку пенсії.
У вказаному рішенні відповідач-2 зазначив, що довідки про заробітну плату за період роботи з березня 1991 року по грудень 2000 року №482/18 та №483/18 від 07.11.2023, видані архівним відділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, не підтверджені первинними документами, а тому провести перерахунок пенсії згідно поданої заяви підстав немає.
Вважаючи рішення відповідача-2 про відмову у перерахунку пенсії протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення, у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Як зазначено у статті 1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Положенням частини 2 статті 5 Закону №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Умови призначення та розмір пенсії за віком визначено статтями 26, 27 Закону №1058-IV. В свою чергу, статтею 28 Закону №1058-IV врегульовано мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно частини 1 статті 44 Закону №1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, а, починаючи з 1 липня 2000 року, індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку.
Розділом ІІ Порядку №22-1 передбачено види документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з абзацом 2 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно абзацу 3 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 у разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 розділу ІІ Порядку №22-1).
Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при перерахунку пенсії.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі №291/99/17, від 12.04.2021 у справі №219/4550/17, від 03.06.2021 у справі №127/8001/17.
Верховним Судом у постанові від 26.10.2022 у справі №808/1735/18 викладено наступний правовий висновок: «обов'язковою умовою для обчислення пенсії, з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами».
Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №919 від 05 липня 2006 року (далі - Порядок №919), запроваджено механізм визначення заробітної плати для обчислення пенсії у разі втрати первинних документів про нарахування та підприємствами заробітної плати за основним місцем роботи застрахованої особи та страхового стажу.
Так, відповідно до Порядку №919 за період роботи до 01 січня 1998 року заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні, визначається за наявності підприємства, де працювала особа, або його правонаступника - виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на такому підприємстві, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).
За відсутності на підприємстві або в його правонаступника відповідної професії (посади) заробітна плата визначається, виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на такому підприємстві або в його правонаступника. Довідка про середню заробітну плату за відповідною або аналогічною їй професією (посадою) надається підприємством, де працює (працювала) особа, або його правонаступником.
Із системного аналізу наведених вище норм слідує, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. При цьому визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №341/1132/17.
Судом встановлено, що довідки про заробітну плату за період роботи з березня 1991 року по грудень 2000 року №482/18 та №483/18 від 07.11.2023 видані за документами, які знаходяться на зберіганні в архівному відділі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в складі фонду «Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва», а саме на підставі особових рахунків нарахування заробітної плати працівників, в них міститься інформація про розмір заробітної плати позивача із розбивкою по місяцях, а тому такі довідки відповідають вимогам Порядку №22-1.
Також вказані довідки завірені печаткою Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та підписані керівником.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №49638/03-16 від 30.11.2023 відмовлено у перерахунку пенсії. В обґрунтування вказаної відмови відповідач-2 зазначив, що вказані довідки не підтверджені первинними документами.
Так, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
При цьому суд враховує, що ні Порядком №22-1, ні іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, якими повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії.
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Таким чином, у разі сумнівів щодо розміру заробітної плати позивача за періоди роботи з березня 1991 року по грудень 2000 року, пенсійний орган мав право та можливість вимагати відповідні документи шляхом надсилання запитів про отримання необхідних відомостей, а також здійснити перевірку обґрунтованості видачі довідок, за результатами якої скласти акт перевірки, оскільки вчинення таких дій належить до виключних повноважень пенсійного органу.
При цьому суд зазначає, що виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не виникнення сумнівів і проведення перевірки, є підставою для неврахування довідок та не може нівелювати відомості довідок про заробітну плату, оформлених належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу та одержаної заробітної плати.
Варто зауважити, що пенсійним органом прийнято рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії без належного дослідження поданих позивачем документів, а тому, суд дійшов висновку, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №49638/03-16 від 30.11.2023 позивачу безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії, відтак таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За змістом пунктів 1-4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, крім іншого, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За змістом частини 4 цієї норми, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом встановлено, що подані позивачем для перерахунку пенсії довідки про заробітну плату №482/18 та №483/18 від 07.11.2023, видані архівним відділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідають вимогам Порядку №22-1, а тому відповідач-2 безпідставно відмовив позивачу в перерахунку пенсії на підставі таких довідок.
За наведених умов, за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем-2 могло бути прийнято лише одне допустиме рішення - про проведення перерахунку пенсії позивача на підставі таких довідок.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35 (стосується пенсії по інвалідності), частиною другою статті 38 (стосується пенсії у зв'язку з втратою годувальника), частиною третьою статті 42 (стосується індексації пенсії) і частиною п'ятою статті 48 цього Закону (стосується виплати пенсії особам, які перебувають на повному державному утриманні), провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки заяву про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату №482/18 та №483/18 від 07.11.2023 подано позивачем 24.11.2023, суд дійшов висновку, що пенсія позивача у спірному випадку підлягає перерахунку з 01.12.2023.
У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням довідок №482/18 та №483/18 від 07.11.2023, виданих архівним відділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 .
Суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Київській області, рішенням якого позивачці відмовлено у перерахунку пенсії.
Отже, дії зобов'язального характеру щодо перерахунку позивачці пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Київській області.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду постанові від 27.11.2025 у справі №240/25327/24.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.11.2023 визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, то саме останній має завершити процедуру перерахунку та виплати пенсії позивача - допризначення у зв'язку із наданням додаткових документів, із врахуванням довідок про заробітну плату №482/18 та №483/18 від 07.11.2023, виданих архівним відділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за період роботи ОСОБА_1 з березня 1991 року по грудень 2000 року.
Отже, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача-2 здійснити з 01.12.2023 перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до довідок про заробітну плату №482/18 та №483/18 від 07.11.2023, виданих архівним відділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за період з березня 1991 року по грудень 2000 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи, що позовні вимоги про визнання протиправним рішення №49638/03-16 від 30.11.2023 про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком стосуються лише відповідача-2 - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, суд дійшов висновку про відсутність позовних вимог, звернутих до відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Тому у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві належить відмовити.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС).
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1212,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 02.04.2024.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі №9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).
При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов'язані одна з одною.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року - 3028 гривень.
Позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру.
Отже, сума судового збору за звернення із даною позовною заявою становить 1211,20 грн (3028,00 грн х 0,4).
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.
Отже, позивачем здійснено переплату судового збору на суму 0,80 грн (1212,00 грн - 1211,20 грн).
Питання щодо повернення позивачу судового збору, сплаченого при подачі позову надмірно, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» може бути вирішено за заявою позивача, оскільки такої заяви на день ухвалення судового рішення на адресу суду не надійшло, суд не вирішує питання щодо повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 0,80 грн.
Суд роз'яснює, що позивач може звернутися з такою заявою після ухвалення судового рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.11.2023 №49638/03-16 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.12.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідок про заробітну плату №482/18 та №483/18 від 07.11.2023, виданих архівним відділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за період з березня 1991 року по грудень 2000 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.