11 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/26531/25
категорія 111031500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Мельниченко В.В.,
за участю: представника позивача Семенюк В.В.,
представники відповідача Борисюк Т.В., Косигіна О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" звернулося з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень Житомирської митниці від 07 серпня 2025 року:
- №UA1010002025117 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 357 585,11 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 839 396,28 грн;
- №UA1010002025116 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання" на 1 476 130,35 грн.
Ухвалою суду від 26.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.12.2025 року за клопотанням представників сторін в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву.
13.01.2026 року до суду надійшла заява представника Позивача від 12.01.2026 року про зміну підстав позову.
Підготовче судове засідання у справі, призначене на 13.01.2026 року, не відбулося по причині неявки представників сторін та подання відповідного клопотання представника Відповідача.
Ухвалою суду від 06.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі і справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 25.02.2026 року на стадії дослідження письмових доказів у справі оголошено перерву.
Судове засідання у справі, призначене на 11.03.2026року, не відбулося по причині неявки представників сторін та подання відповідного клопотання представника Відповідача.
Ухвалою суду від 15.04.2026 року на стадії дослідження письмових доказів у справі оголошено перерву.
Ухвалою суду від 22.04.2026 року проголошено про закінчення з'ясування обставин у справі, їх перевірку письмовими доказами та про перехід до стадії дебатів. Одночасно за клопотанням представника Позивача у справі оголошено перерву для підготовки до виступу в судових дебатах.
Ухвалою суду від 29.04.2026 року після виступу сторін в дебатах судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та про дату проголошення судового рішення у справі.
В судовому засіданні представник Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат", позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову підтримала в повному обсязі. На думку представника Позивача оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки:
- в діях підприємства відсутній склад такого правопорушення, як порушення режиму тимчасового ввезення товарів;
- Відповідачем не враховано наявність форс-мажорних обставин, які підтверджені сертифікатом ТПП, що звільняє підприємство від відповідальності;
- Відповідачем не доведено правомірність нарахування зобов'язань, зазначених в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях, а в митних декларація відсутні розбіжності щодо митних платежів і митна вартість товарів визначена правильно;
- при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Відповідач вийшов за межі повноважень, так як вони прийняті не за результатами перевірки результатів господарської діяльності підприємства, а за результатами фактичного здійснення митного контролю;
- до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Відповідач не долучив належно оформлених розрахунків сум донарахованих зобов'язань та штрафних санкцій;
- при визначенні розміру штрафних санкцій Відповідач не врахував відсутність в діях підприємства такої кваліфікуючої ознаки як умисність діяння, передбаченої пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.
В судовому засіданні представники Відповідача, Житомирської митниці, проти задоволення позову заперечили. Зазначили, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті саме за результатами документальної планової перевірки дотримання підприємством в своїй господарській діяльності вимог законодавства України з питань митної справи, а не за результатами здійснення митного контролю. На думку представників Відповідача, результати проведено перевірки засвідчили, що Позивачем як платником податку на додану вартість занижено податкові зобов'язання з цього податку на 3 357 585,11 грн. Таке заниження зумовлено не сплатою Позивачем 3 355 909,32 грн податку на додану вартість по закінченню строку на тимчасове ввезення на митну територію товарів та 1 675,79 грн. податку на додану вартість нарахованого по причині не включення платником до митної вартості товару вартості транспортно-експедиційних послуг з перевезення товару за МД від 21.10.2023 року №23UA205140087839U0 і за МД від 13.07.2020 року №UA100530/2020/032273 та не включення платником до митної вартості товару вартості транспортних послуг.
Аналогічно в ході перевірки було встановлено заниження підприємством своїх зобов'язань зі сплати мита на ввезені товари в розмірі 1 476 016,35 грн. та 114,00 грн. мита нарахованого по причині не включення платником до митної вартості товару вартості транспортно-експедиційних послуг з перевезення такого товару за МД від 26.12.2022 №22UA2051400931621U4.
Вважають безпідставними доводи представника Позивача щодо невідповідності розрахунків, долучених до податкових повідомлень-рішень, вимогам чинного законодавства, так як такі вимоги відсутні.
Представники Відповідача також вважають безпідставними доводи Позивача щодо наявності форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом ТПП, як підставу для звільнення від відповідальності. Такий сертифікат ТПП, на думку представників Відповідача, не є доказом існування форс-мажорних обставин для Позивача, так як обов'язок демонтувати спірне обладнання за договором покладено на постачальника, а не Позивача. На підтвердження своїх доводів представниками Відповідача наведені правові висновки Верховного Суду.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку і підстав визначення податкових зобов'язань, зумовлених ввезенням на митну територію України товарів регулюються правовими нормами Податкового кодексу України та Митного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
Суть спірних відносин по даній справі зведена виключно до правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Житомирської митниці від 07 серпня 2025 року:
- №UA1010002025117 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 357 585,11 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 839 396,28 грн;
- №UA1010002025116 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання" на 1 476 130,35 грн.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Житомирський м'ясокомбінат" з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.11.2019 по 01.02.2025 років.
Судом встановлено, що вказана перевірка уповноваженими особами Відповідача була проведена в період з 25.02.2025 року по 01.07.2025 року на підставі наказу від 04.02.2025 року №19, про що складено акт такої перевірки від 11.07.2025 року. Згідно наказу Відповідача від 01.04.2025 року №45 проведення перевірки було зупинено.
Правомірність призначення та проведення Відповідачем вказаної позапланової виїзної документальної перевірки Позивачем не оскаржується і не є предметом судового розгляду.
Суд враховує, що наказом Відповідача від 04.02.2025 року №19 була затверджена програма документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Житомирський м'ясокомбінат" з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Як зазначено в даній програмі, до предмету такої документальної планової виїзної перевірки Позивача, окрім іншого, входила "правильність визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів,, обґрунтованість та законність надання (отримання) пільг і звільнень від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита" (а.с.195 т.1).
В розумінні вимог пункту 24 частини 1 статті Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Правовідносини щодо організації та загальних принципів здійснення митного контролю врегульовані правовими нормами глави 47 Митного кодексу України.
Форми митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, перелічені в статті 336 Митного кодексу України, є вичерпними і включають, окрім іншого, пост-митний контроль.
Як зазначено в частині 2 статті 344-1 Митного кодексу України, пост-митний контроль здійснюється, окрім іншого, шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
При цьому суд враховує, що вказані правові норми статті 336 та частині 2 статті 344-1 Митного кодексу України набули чинності з 19.04.2025 року згідно Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу від 22 серпня 2024 року № 3926-IX.
Тобто, на день прийняття Відповідачем наказу від 04.02.2025 року №19 про проведення вказаної документальної перевірки відносно Позивача законодавець не врегульовував можливість здійснення пост-митного контролю шляхом проведення документальних перевірок.
Крім цього суд враховує, що до прийняття Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу від 22 серпня 2024 року № 3926-IX правове регулювання призначення та проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів здійснювалося правовими нормами статей 345-355 Митного кодексу України з посиланням на правові норми Податкового кодексу України.
В зв'язку з цим суд зазначає про безпідставність доводів Позивача та його представника, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті не за результатами перевірки результатів діяльності підприємства, а за результатами фактичного здійснення митного контролю.
Суд враховує, що 24.07.2025 року Позивачем до Відповідача були подані заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки (а.с.60-62 т.1).
Такі заперечення Відповідачем були розглянуті. За результатами розгляду заперечень Позивача Відповідачем 05.12.2025 року був складений висновок, згідно якого висновок акту перевірки від 11.07.2025 року було викладено в іншій редакції в частині щодо переліку правових норм, які порушені платником за перевіряємий період і призвели до заниження розмірів платежів (а.с.62-66).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що саме за результатами перевірки та із врахуванням висновку на заперечення платника від 05.08.2025 року Відповідачем 07.08.2025 року були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачем 20.08.2025 року до Державної митної служби України Позивачем була подана скарга на вказані податкові повідомлення - рішення (а.с.71-74 т.1).
За результатами розгляду скарги Державною митною службою України 21.10.2025 року було прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін (а.с.75-80 т.1).
Суд зазначає про безпідставність доводів Позивача, наведених в первинному позові, щодо порушення строків розгляду його скарги на вказані податкові повідомлення - рішення, які можуть свідчити про задоволення скарги і про скасування оскаржуваних рішень.
Суд враховує, що рішенням Держмитслужби України від 04.09.2025 року розгляд скарги Позивача було продовжено до 21.10.2025 року. Тобто, розгляд скарги платника проведено з дотриманням строків, передбачених пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.
Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 07 серпня 2025 року №UA1010002025116 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання" на 1 476 130,35 грн., підставою для його винесення стало порушення Позивачем вимог статті 103, частини 3 статті 108, частини 1 статті 285, пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 5 частини 10 статті 58, частини 1 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України (а.с.198 т.1).
Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 07 серпня 2025 року №UA1010002025117 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 357 585,11 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 839 396,28 грн, підставою для його винесення стало порушення Позивачем вимог пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України (а.с.196 т.1).
Відповідно до доводів представників Відповідача, наведених у відзиві на позов та в акті позапланової виїзної документальної перевірки, суть допущених платником порушень зведена до порушення Позивачем умов митного режиму тимчасового ввезення товарів, визначених главою 18 Митного кодексу України за митною декларацією від 25.01.2022 року №UA100160/2022/850600, документи подані для митного оформлення товару по МД від 13.07.2020 року №UA100530/2020/0322273, від 21.10.2023 року №23UA205140087839U0 та від 26.12.2022 №22UA2051400931621U4 (умови поставки FCA) містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, а саме щодо вартості транспортних та транспортно-експедиційних послуг, та призвели до заниження митної вартості товарів і як наслідок заниження розмірів мита на такі ввезені товари та податку на додану вартість.
1. Порушення Позивачем умов митного режиму тимчасового ввезення товарів.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивачем 13.01.2022 року з фірмою-нерезидентом "Textor Maschinenbau GmbH" (Німеччина) був укладений контракт №1/2022 про передачу Позивачу відповідного обладнання для демонстрації, тестування на відповідність технічним умовам (а.с.81-86 т.1).
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивачем на виконання вказаного контракту за МД ІМ 31 ДЕ від 25.01.2022 року №UA100160/2022/850600 ввезено вказане обладнання на митну територію України і розміщено в митний режим "тимчасове ввезення" із зобов'язанням про зворотне вивезення такого обладнання до 31.03.2022 року.
Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" (надалі - Наказ №1011), зазначений в даній митній декларації класифікатор митного режиму "31" засвідчує про тимчасове ввезення обладнання.
В ході дослідження судом вказаної митної декларації встановлено, що відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого Наказом №1011, в графі 36 цієї митної декларації вказано код "198" преференцій по податку на додану вартість, який засвідчує, що обладнання поміщено в режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік).
Така преференція узгоджується із приписами частини 1 статті 285 Митного кодексу України і пункту 206.7 статті 206 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до вимог статті 106 Митного кодексу України, в редакції на час спірних відносин, у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.
У разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.
Сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений митним органом строк дії цього митного режиму.
Суд погоджується із доводами представників Відповідача, що графа 47 цієї митної декларації засвідчує про нарахування при митному оформленні 10% ввізного мита (умовно в розмірі 1 687 940,23 грн.) і 20% податку на додану вартість (умовно в розмірі 3 713 468,51 грн.), а також по 9% ввізного мита і податку на додану вартість за кожен повний або неповний календарний місяць, які підлягали б сплаті у разі випуску цього обладнання у вільний обіг на території України.
Суд враховує, що відповідно до вимог статті 285 Митного кодексу України умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом застосовується до товарів, зазначених у статті 106 цього Кодексу, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 цього Кодексу.
Порядок застосування умовного часткового звільнення від оподаткування ввізним митом визначено статтею 106 цього Кодексу.
Судом встановлено та визнається сторонами, що вказане обладнання були вивезено з митної території України лише 27.04.2022 року, тобто після 31.03.2022 року, за МД ЕК 11 АА №UA100160/2022/870301. Зазначений в даній митній декларації класифікатор митного режиму "11" засвідчує про реекспорт ввезеного обладнання.
Зазначене дає підстави суду зробити висновок про порушення Позивачем строків як умов митного режиму тимчасового ввезення обладнання.
За приписами частини 2 статті 105 Митного кодексу України, в редакції на час спірних відносин, у разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.
Як зазначено в пункті 206.16 статті 206 Податкового кодексу України, у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.
Суд враховує доводи представників Відповідача, що в ході перевірки було встановлено невірне визначення Позивачем митної вартості такого обладнання, а саме Позивачем помилково в митній декларації від 25.01.2022 року №UA100160/2022/850600 вказана митна вартість обладнання в розмірі 16 879 402,33 грн. замість вірної суми митної вартості ввезеного обладнання в розмірі 16 249 114,53 грн. По цій причині розмір нарахованого мита на таке ввезене обладнання з урахуванням сплачених сум становить 1 476 016,35 грн., а податку на додану вартість - 3 355 909,32 грн.
Детальні розрахунки вказаних платежів наведено в додатку №2 до акту перевірки, який долучено до справи та досліджено судом (на звороті а.с.49 т.1 ).
2. Заниження Позивачем митних платежів в результаті не включення до вартості товарів вартості транспортно-експедиційних послуг.
Як зазначено в акті перевірки та відповідно до доводів представників Відповідачів в судовому засіданні, Позивач на виконання контракту від 14.12.2022 №2 з нерезидентом UAB "Lietpak" (Литва) за митною декларацію від 21.10.2023 року №23UA205140087839U0 ввіз товар, зазначений у Специфікації до цього контракту.
Послуги з перевезення цього товару згідно договору №107 від 14.09.2023 року здійснювало ПП "Шибумі" Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.10.2023 року ПП "Шибумі" надало Позивачу, окрім послуг з перевезення цього товару, також транспортно-експедиційні послуги в розмірі 6 358,94 грн. Всупереч вимогам статей 49-52 Митного кодексу України Позивачем вартість таких транспортно-експедиційних послуг не була включена до митної вартості товару, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість в розмірі 1 271,79 грн.
Аналогічно, за інформацією, що міситься в акті перевірки та відповідно до доводів представників Відповідача, Позивач на виконання контракту від 09.07.2019 №КО-2 з нерезидентом "Matimex International Gmbh" (Австрія) за митною декларацію від 13.07.2020 року №UA100530/2020/032273 ввіз товар, зазначений у Специфікації до цього контракту.
Послуги з перевезення цього товару згідно договору №27/09/2019-4 від 27.09.2019 року здійснювало ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик". Згідно акту надання послуг від 13.07.2020 року ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" надало Позивачу окрім послуг з перевезення цього товару також транспортно-експедиційні послуги в розмірі 1 368,00 грн. Всупереч вимогам статей 49-52 Митного кодексу України Позивачем вартість таких транспортно-експедиційних послуг не була включена до митної вартості товару, що призвело до заниження сплати мита на ввезений товар в розмірі 114,00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 250,80 грн.
3. Заниження Позивачем митних платежів в результаті не включення до вартості товарів вартості транспортних послуг.
Так, за інформацією, що міситься в акті перевірки та відповідно до доводів представників Відповідача, Позивач на виконання контракту від 09.07.2019 №КО-2 з нерезидентом "Spoldzielnia Mleczarska Mlekovita" (Польща) за митною декларацію від 26.12.2022 №22UA2051400931621U4 ввіз товар, зазначений у Специфікації до цього контракту. Загальна митна вартість товару зазначена в розмірі 1 381 545,43 грн.
Послуги з перевезення цього товару згідно договору №268 від 21.12.2011 року здійснювала Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Згідно акту надання послуг від 27.12.2022 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала Позивачу послуги з перевезення цього товару в розмірі 17 474,00 грн. (9 707,00 грн. + 7 767,00 грн.). Всупереч вимогам статей 49-52 Митного кодексу України Позивачем до митної вартості товару була включена лише частина вартості таких послуг. Загальна митна вартість товару в ході перевірки була визначена в розмірі 1 382 311,43 грн. замість задекларованої 1 381 545,43 грн. Тобто Позивачем занижена загальна вартість товару на 766,00 грн., що призвело до заниження сплати податку на додану вартість в розмірі 153,20 грн.
Детальні розрахунки донарахованих вказаних платежів за митними деклараціями від 13.07.2020 року №UA100530/2020/032273, від 26.12.2022 №22UA2051400931621U4 та від 21.10.2023 року №23UA205140087839U0 наведено в додатку №3 до акту перевірки, який долучено до справи та досліджено судом (а.с.50 т.1 ).
Суд зазначає, що ні в позовній заяві, ні в запереченнях на акт перевірки, ні в поясненнях представника Позивача в судовому засіданні не наведено жодних заперечень щодо арифметичного визначення (загальних сум) розмірів донарахованих Відповідачем оскаржуваними податковими рішеннями сум мита на ввезені товари (1 476 130,35 грн.) та податку на додану вартість (3 357 585,11 грн.).
Згідно доводів Позивача та його представника в суді, порушення граничних строків, зазначених за митною декларацією від 25.01.2022 року №UA100160/2022/850600, щодо вивезення обладнання було зумовлено, перш за все, форс-мажорними обставинами, що виключає відповідальність платника.
На підтвердження таких доводів до позову долучено копію сертифіката Київської обласної (регіонально) торгово-промислової палати №3200-23-1579 від 31.03.2023 року, згідно якого засвідчено форс-мажорні обставини (військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану), які унеможливлювали завершення "з 31.03.2022 року митне оформлення товарів, заявлених за попередніми деклараціями у відповідний митний режим за митною декларацією".
Безспірно, відповідно до вимог статті 14 та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.
Разом з тим, при застосуванні при вирішенні даного спору правових норм вказаного Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування таких правових норм.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 прямо зазначила, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Суд зазначає, що Сертифікат ТПП України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин. Обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію рф проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Суд погоджується із доводами представників Відповідача, що Позивач, як сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Суд погоджується із доводами представників Відповідача, що зазначені форс-мажорні обставини не перешкоджали Позивачу у відповідності до вимог Митного кодексу України звернутися до митного органу щодо продовження строку тимчасового ввезення обладнання або щодо зміни митного режиму ввезеного обладнання.
Суд погоджується із доводами представників Відповідача, що досліджені в судовому засіданні копії митних декларацій від 28.03.2022року №UA205140/2022/019685, від 29.03.2022 року №UA205140/2022/019869 та №UA205140/2022/019987 від 30.03.2022 року засвідчують вчинення Позивачем в спірний період відповідних митних дій.
Суд вважає безпідставними доводи представника Позивача, що потрапляння уламків ракети в будівлю майстерні підприємства об'єктивно перешкоджали вчасно демонтувати спірне обладнання з метою його вивезення за митну територію України.
По-перше, в долученій до справи та дослідженій судом копії технічного звіту від 09.06.2022 року щодо технічного стану будівлі цієї майстерні прямо зазначено, що "об'єкт експлуатується за призначенням" (а.с.143-163 т.2).
По-друге, до позову не долучено жодних доказів, що спірне обладнання знаходилося саме у вказаній будівлі майстерні. Представник Позивача визнала, що спірне обладнання не знаходилося в такій будівлі, а її доводи щодо неможливості демонтажу такого обладнання без використання будівлі є виключно припущеннями.
Більш того, суд враховує, що згідно домовленостей сторін, наведених в пункті 8.2 контракту від 13.01.2022 року, саме фірма-нерезидент "Textor Maschinenbau GmbH" (Німеччина), а не Позивач, "зобов'язана провести демонтаж, консервацію та пакування Обладнання своїми силами і за свій рахунок" (а.с.81-85т.1).
Жодних доказів щодо наявності форс-мажорних обставин та неможливості виконати такі зобов'язання саме фірмою-нерезидентом "Textor Maschinenbau GmbH" (Німеччина) суду не надано.
Інших доводів щодо протиправності дій Відповідача при нарахуванні Позивачу за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки зобов'язань зі сплати 1 476 130,35 грн. мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання" на 1 476 130,35 грн. та податку на додану вартість на 3 357 585,11 грн. ні в позові ні в доводах представника Позивача не наведено.
Більш того, заявою від 03.10.2022 року, що подавалася Позивачем до Київської митниці, платником визнавалося порушення строків вивезення обладнання, яке на митну територію України було ввезено тимчасово за умови вивезенні до 31.03.2022 року. Копія такої заяви була долучена до справи та досліджена судом (а.с.210 т.1).
На підставі наведеного суд робить висновок про правомірність нарахування Відповідачем Позивачу за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки зобов'язань зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання" на 1 476 130,35 грн. та податку на додану вартість на 3 357 585,11 грн.
Як вже зазначалося, оскаржуване податкове повідомлення - рішення №UA1010002025117 окрім збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 357 585,11 грн. містить також штрафні санкції в розмірі 839 396,28 грн.
Відповідно до доводів представників Відповідача застосування таких штрафних санкцій зумовлена приписами пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.
Таке обґрунтування застосуванню фінансових санкцій наведено в самому оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.
Безспірно, в розумінні вимог пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України умисне вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (пункт 109.2 статті 109 Податкового кодексу України).
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Тобто, застосування того чи іншого виду відповідальності можлива виключно за умови, що відповідні дії чи бездіяльність платника в законі чи іншому нормативно-правовому акті оцінюється як конкретне правопорушення і за умови, що за таке правопорушення законодавцем передбачено конкретний вид (форма) примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Як було досліджено судом, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 07 серпня 2025 року №UA1010002025117 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 357 585,11 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 839 396,28 грн, прямо зазначено, що підставою для його винесення стало порушення Позивачем вимог пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України.
Аналогічні доводи висловили представники Відповідача.
За приписами частини 2 статті 105 Митного кодексу України, в редакції на час спірних відносин, у разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.
Правовими нормами пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України аналогічно зазначено, що у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.
Тобто, законодавець наведеними правовими нормами визначив форму (види) відповідальності особи за порушення умов митного режиму тимчасового ввезення, а саме - обов'язок сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.
Зазначене діє підстави зробити висновок, що ні правовими нормами Митного кодексу України, ні правовими нормами Податкового кодексу України не передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за порушення умов митного режиму тимчасового ввезення.
Таким чином, застосування до Позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 838 977,33 грн., що становить 25% від суми митної вартості обладнання за митною декларацією від 25.01.2022 року №UA100160/2022/850600 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів Позивача та його представника в судовому засіданні, що до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Відповідач не долучив належних розрахунків сум донарахованих зобов'язань та штрафних санкцій, а долучені розрахунки не підлягають врахуванню, так як підписані різними особами та не містять обов'язкових атрибутів документа.
Разом з тим, Позивач не врахував положення Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846).
Як зазначено в пункту першому, цей Порядок розроблено відповідно до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), Митного кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, згідно з якими контролюючим органам надано право визначати суми податкових та грошових зобов'язань, зменшувати (збільшувати) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшувати від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємне значення суми податку на додану вартість, застосовувати передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Цей Порядок визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.
Правові норми пункту 11 розділу ІІ, в редакції на час спірних відносин, прямо передбачають, що в податковому повідомленні-рішенні наводиться або додається до нього розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі орган та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С») із зазначенням у ньому відповідної інформації, необхідної для їх визначення.
Тобто, законодавець правовими нормами вказаного Порядку не визначає жодних обов'язкових вимог щодо форми (виду) та атрибутів розрахунку податкового зобов'язання, який додається до відповідного податкового повідомлення - рішення.
Суд вважає безпідставними також доводи Позивача про відсутність в його діях вини, що виключає відповідальність за вчинене порушення.
Безспірно, згідно пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 109.3 названої правової норми закріплено, що у випадках, визначених пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Разом з тим, суд вважає обґрунтованими доводи представників Відповідача в частині застосування фінансових санкцій за конкретні дії Позивача щодо заниження митної вартості товарів за МД від 21.10.2023 року №23UA205140087839U0, МД від 13.07.2020 року №UA100530/2020/032273 та МД від 26.12.2022 №22UA2051400931621U4 шляхом не включення до митної вартості таких товарів конкретних сум, сплачених Позивачем за отримані послуги з перевезення таких товарів, що безпосередньо призвели до заниження розмірів мита за такі ввезені товари та податку на додану вартість.
При вирішенні спору суд враховує, що приписи частини 2 статті 2 КАС України зобов'язують адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряти чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене суд враховує, що відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, до яких відноситься Відповідач, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Зазначене свідчить, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 07.08.2025 року №UA1010002025117 та №UA1010002025116 Відповідач, Житомирська митниця, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Разом з тим, застосування Відповідачем до Позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 838 977,33 грн., що становить 25% від суми митної вартості обладнання за митною декларацією від 25.01.2022 року №UA100160/2022/850600 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вказане податкове повідомлення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими і позов підлягає частковому задоволенню.
Порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Житомирської митниці від 07 серпня 2025 року №UA1010002025117 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" штрафних санкцій в розмірі 838 977,33 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати Позивача у вигляді судового збору в сумі 5322,00грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (вул. Сергія Параджанова, 127, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10025, ЄДРПОУ 32122069) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003, ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення - рішення Житомирської митниці від 07 серпня 2025 року №UA1010002025117 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" штрафних санкцій в розмірі 838 977,33 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" у вигляді судового збору в сумі 5322,00грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
11.05.26